УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 572/1727/23

06 липня 2023 року

Костопільський районний суд Рівненської області  в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Костопіль клопотання прокурора ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12022181200000339 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень,  передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, ОСОБА_4   у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_7   у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190 КК України,

за участю сторін  кримінального провадження - прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_9 ,  захисника обвинуваченого ОСОБА_7 — адвоката ОСОБА_10 , 

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт  у кримінальному провадженні № 12022181200000339 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень,  передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, ОСОБА_4   у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_7   у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обгрунтування клопотання зазначив, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов“язків, а також запобігти спробам останнього: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушенняу в якому обвинувачується. Ризик, того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду обгрунтовує тяжкістю покарання, якому може бути підданий обвинувачений, також, зазначив, що ОСОБА_4 є жителем Донецької області, що знаходиться на великій відстані від органу досудового розслідування та суду. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обгрунтовує тим, що ОСОБА_4 є особою раніше судимою, зокрема за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190, ч. 1, 2 ст. 309 КК України. Також, прокурор зазначив, що ОСОБА_4 перебуваючи в ДУ “Катеринівська виправна колонія (№46)”, де засуджений на цей час відбуває покарання разом із іншими засудженими, які є обвинуваченими у вказаному кримінальному провадженні, будучи обізнаним про шахрайські методи заволодіння чужим майном, задля власного збагачення зможе продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Таким чином, враховуючи наявність вагомих доказів про вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання  його винуватим та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України прокурор просить суд задоволити його клопотання. Вказав, що застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , окрім як тримання під вартою неможливе.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_9 в  судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.

З`ясувавши думку учасників судового провадження, щодо зазначеного вище клопотання, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Судом встановлено, що ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області  від 10 травня 2023 року   обрано обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08 липня 2023 року.

Таким чином, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 08 липня 2023 року.

Зібрані органом досудового розслідування матеріали свідчать, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому  кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190  КК України .

Не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, яке згідно до ст. 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів та за яке законом передбачене покарання у вигляді  штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років та визначені ст.177 КПК України ризики, а саме: переховуватися від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, на цей час не відпали і вони в повній мірі обґрунтовують подальше тримання ОСОБА_4 під вартою,  більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому клопотання прокурора слід задовольнити та обрати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від суду на цей час не відпав та підтверджується тим, що  будучи на волі ОСОБА_4 може переховуватись задля уникнення від відповідальності, так як санкція ч. 2 ст. 190 КК України, зокрема передбачає і покарання і у виді позбавлення волі.

Окрім того, ОСОБА_11 немає джерел постійного  доходу, що свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків.

Ризик  вчинення іншого кримінального провадження, підтверджується тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190, ч. 1, 2 ст. 309 КК України, що підтверджується вироками Красноармійського районного суду Донецької області від 25.04.2019, 24.10.2019 та 28.11.2019.

Судом, також встановлено, що на цей час ОСОБА_4 відбуває покарання у виді позбавлення волі у ДУ “Катеринівська виправна колонія (№46)”. Строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі у ОСОБА_4 закінчується 14.10.2023 року.

Суд, враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого заходу забезпечення кримінального провадження, доцільно вирішувати питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, що інкримінується обвинуваченому, та запобіганню можливості перешкоджати інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню від суду, а тому, суд приходить до висновку про відсутність на цей час підстав для обрання обвинуваченому інших більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Перелічені вище обставини обумовлюють висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суд вважає, що продовжуючи перебувати в ДУ «Катеринівська ВК (№46)» ОСОБА_4 може впливати на потерпілих чи на іншого обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, оскільки перебуватиме у звичному середовищі, де, будучи засудженим, мав змогу користуватися засобами зв`язку та вчиняти правопорушення з іншими засудженими.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Однак, враховуючи те, що на цей час ОСОБА_4 відбуває покарання у виді позбавлення волі   у ДУ “Катеринівська виправна колонія (№46)” і строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі у останнього закінчується 14.10.2023 року, суд вважає за недоцільне визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки це суперечитиме виконанню вироку суду, згідно якого ОСОБА_4 відбуває покарання.

Згідно ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

На підставі наведеного та керуючись ст. 177, 183, 331, 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

  Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Родинське, Красноармійського району, Донецької області, громадянина України  строком на 60 днів, тобто до 03 вересня 2023 року та утримувати його в Державній установі “Рівненський слідчий ізолятор”.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання. 

СуддяОСОБА_1