Справа № 127/17397/23

Провадження № 1-в/127/360/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря  ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_5 про звільнення від покарання у вигляді довічного позбавлення волі, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 звільнення від покарання у вигляді довічного позбавлення волі враховуючи положення ч. 1 ст. 25 КК України в редакції 1960 року. На день подачі клопотання ОСОБА_5 відбув більше 25 років ув`язнення та просить звільнити його від відбування покарання.

В судовому засіданні ОСОБА_5 подане клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, які в ньому наведені.

Захисник ОСОБА_4 підтримав клопотання ОСОБА_5 та просив суд його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що клопотання не підлягає задоволенню.

Заслухавши думку учасників справи, вивчивши матеріали клопотання та особову справу засудженого, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.п. 2, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_5 вбачається, що останній засуджений вироком Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 27.01.1999 за ч. 2 ст. 206 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді 2 років шести місяців позбавлення волі. Крім того, вироком Дніпропетровського обласного суду від 23.11.1999 ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 142, ч. 2 ст. 143, ч. 3 ст. 143, ч. 3 ст. 193, п.п. «а, г, і» ст. 93, ст. 42, ст. 43 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді – смертної кари – розстріл з конфіскацією всього його майна. Ухвалою Верховного суду України від 25.05.2000 вирок Дніпропетровського обласного суду від 23.11.1999 відносно ОСОБА_5 , змінено. Призначено йому покарання за п.п. «а, і, г» ст. 93 КК України (в ред. 1960 року) у вигляді смертної кари-розстрілу з конфіскацією всього його майна, замінено на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього його майна. На підставі ст. 42 КК України (в ред. 1960 року), за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 142 ч. 2, 143 ч. 3, 142 ч. 3, 193 ч. 3, 93 п.п. «а,і,г» КК України (в ред. 1960 року) визначено ОСОБА_5 довічне позбавлення волі з конфіскацією всього його майна. У відповідності зі ст. 43 КК України (в ред. 1960 року) остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього його майна і з відбування покарання в тюрмі. Врешті вирок щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

До набрання зазначеним вище вироком законної сили в рамках кримінальної справи, за результатами розгляду якої 23.11.1999 року Дніпропетровським обласним судом було винесено вирок, у період з 17.03.1999 року по 25.05.2000 року ОСОБА_5 утримувався під вартою в місцях попереднього ув`язнення, відповідно строк відбування покарання обраховується йому з 17.03.1999 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 засудженому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано в строк покарання, призначеного вироком Дніпропетровського обласного суду від 23.11.1999, строк попереднього ув`язнення з 17.03.1999 року до 25.05.2000 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно засади диспозитивності кримінального судочинства, визначеної у ч. 3 ст. 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Суд не може взяти до уваги доводи засудженого ОСОБА_5 щодо закінчення граничного строку відбування ним покарання у вигляді довічного позбавлення волі, оскільки дані доводи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства про кримінальну відповідальність з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі за нормами КК України (1960 року), якими передбачалося призначення зазначеного покарання за ст. 93 вказаного закону про кримінальну відповідальність.

Положень, які б визначали граничний строк виконання покарання у виді довічного позбавлення волі або граничний термін ув`язнення особи, яка засуджена до покарання у виді довічного позбавлення волі, на що посилається засуджений ОСОБА_5 у своєму клопотанні, норми КК України 1960 року не містять. Також, чинні положення КК України не містять положень, які б визначали граничний строк ув`язнення особи, засудженої до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Питання звільнення від покарання або подальшого його відбування врегульовані розділом ХІІ КК України. Зокрема, статтею 74 КК України передбачено, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Чинними положеннями КК України, в тому числі й нормами розділу ХІІ не передбачено звільнення особи від покарання у виді довічного позбавлення волі з підстав, на які посилається засуджений ОСОБА_5 у клопотанні.

Таким чином, доводи та вимоги засудженого ОСОБА_5 , не можуть бути задоволенні судом з огляду на те, що чинним законодавством, яке регулює порядок виконання покарання у виді довічного позбавлення волі, не передбачено звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Разом з цим, чинні норми КПК України передбачають правовий механізм заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на інше, більш м`яке покарання, у разі наявності визначених законом правових підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 82 КК України, покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_5 відбуває призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі з 23.11.1999 року, отже на теперішній час відбув більше 25 років призначеного йому судом покарання.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Довічне позбавлення волі є найсуворішим видом покарання, передбаченим КК України і відповідно до ст. 64 КК України встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Системне тлумачення положень ст. 64 та 65 КК України дозволяє дійти висновку, що довічне позбавлення волі застосовується до винної особи лише у виключних випадках, коли покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк не може забезпечити реалізацію встановленої ст. 50 КК України мети покарання, зокрема виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність правових підстав для заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, суд має вирішити питання чи буде визначене покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, у разі заміни цим покарання раніше призначене покарання у вигляді довічного позбавлення волі, відповідати критеріям до кримінального покарання, визначеним у ст. 50 та 65 КК України.

Слід також зазначити, що ст. 25 КК України в редакції 1960 року в редакції, чинній на час вчинення злочинів, за які засуджено ОСОБА_5 , дійсно передбачала можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`ятнадцяти років.

Разом з тим, поза увагою засудженого залишилися положення ст. 25-2 КК України в редакції 1960 року, норми якої передбачали можливість призначення судом покарання у виді довічного позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину.

Водночас, ОСОБА_5 засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі, тому факт відбуття ним більше 25 років у місцях позбавлення волі не є законною підставою для звільнення його з виправної установи на підставі відбуття строку покарання, призначеного відповідним вироком суду, оскільки він його не відбув.

Враховуючи вищезазначені обставини в їх сукупності, суд приходиться до висновку, що в задоволенні клопотання ОСОБА_5 необхідно відмовити, оскільки воно не відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 50, 65, 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_5 про звільнення від покарання у вигляді довічного позбавлення волі – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя: