У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 184/2049/16-ц

Номер провадження 8/184/1/23

05 липня 2023 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Михайлової Т.В.,

заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду м. Покров заяву ОСОБА_1 «про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами», -

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області по ново виявленим обставинам по справі №184/2049/16-ц. Посилається на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області №383 від 27.07.2016 року затверджено матеріали засідання Комісії від 21.07.2016 року. Згідно рішення Орджонікідзевського міського суду позов Покровської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних фактичним користуванням земельною ділянкою задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області збитки в сумі 115330,60 грн., заподіяних внаслідок неодержання доходів, за фактичне використання земельної ділянки за період з 01.10.2013 року по 30.06.2016 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1729,97 грн. Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019р. апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14.03.2018 року - без змін. Відповідно до Постанови Верховного Суду у справі №184/2049/16 від 23 грудня 2020р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019 року змінено у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови щодо підстав задоволення позовних вимог. У решті рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019 року залишено без змін. Отже, враховуючи наведене вище, він звернувся до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області щодо розгляду справи №184/2049/16 у зв`язку з нововиявленими істотними обставинами, які могли вплинути на остаточне рішення, а саме: У Відомостях Верховної Ради України 2004 №9 ст.79 оприлюднено ЗУ « Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (ЗУ №1160 від 11.09.2003р.). 24.04.2017 року Державною регуляторною службою України на офіційному сайті оприлюднена «Позиція Державної регуляторної служби України стосовно застосування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під час прийняття рішень органами місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів» у якій зазначено: «Відповідно, прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів без зазначення бюджетного (податкового) періоду може бути підставою для оскарження таких рішень у судовому порядку зацікавленими особами». 07.10.2020 року оприлюднено на офіційному сайті ДРС «Роз`яснення щодо оприлюднення проектів рішень органів місцевого самоврядування» відповідно до якого: «Отже з урахуванням вимог Закону №1160, проекти рішень органів місцевого самоврядування, що за своїми ознаками є регуляторними актами, підлягають обов`язковому оприлюдненню з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань не пізніше ніж за один місяць до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради». 12.02.2021 року оприлюднено на офіційному сайті ДРС «Роз`яснення щодо практичного застосування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під час оприлюднення проектів регуляторних актів», у якому зазначено наступне: «Звертаємо увагу, що у постанові Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №826/2507/18 колегія суддів дійшла висновку, що недотримання регуляторним органом принципів державної регуляторної політики та встановлених Законом процедур при прийнятті регуляторного акту є підставою для визнання такого акту протиправним та не чинним». Відповідно до листа ДРС України вих. №7099/0/20-21 від 11.10.2021р. рішення Покровської міської ради про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Покровської міської ради є регуляторними актами, які потребують спеціальної процедури їх прийняття передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Рішення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області, яка іменує себе як орган місцевого самоврядування від 23.03.2012 року №6, «Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради, Рішення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області, яка іменує себе як орган місцевого самоврядування від 10.04.2014 року №17, «Про затвердження ставки орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради є регуляторними актами. Рішення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області, яка іменує себе як орган місцевого самоврядування від 23.03.2012 року №6, «Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради, та Рішення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області яка іменує себе як орган місцевого самоврядування від 10.04.2014 року №17, «Про затвердження ставки орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради які є регуляторними актами до Державної регуляторної служби не направлялись та відповідно та не були оприлюднені у друкованих засобах масової інформації. Таким чином, відсутні докази того, що оскаржувані регуляторні акти відповідача прийняті з порушенням діючого законодавства та Конституції України, аналіз регуляторного впливу відсутній, проекти регуляторних актів не оприлюднені у відповідних друкованих засобах масової інформації. Зокрема, рішення від 23.03.2012 року №6, від 10.04.2014 року №17, порушили право громадян на участь у місцевому самоврядуванні, (ч.3 ст.13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропозиції за результатами громадських слухань не розглядалися відповідачем. Відсутня інформація щодо проведення громадських слухань стосовно проекту вказаного рішення. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» орган місцевого самоврядування повинен скасувати або зупинити дію регуляторного акту, якщо він прийнятий без аналізу регуляторного впливу, або проект регуляторного акту не був оприлюднений. Позивач самостійно не скасував і не зупинив дію регуляторних актів, що призвело до порушення ч.2 ст.19 Конституції України. Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основи конституційного ладу України у питанні використання власності, насамперед, визначаються конституційною нормою, яка передбачена частиною третьою статті 13 Конституції України, а саме: власність зобов`язує; власність не повинна використовуватись на шкоду людині і суспільству. Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», "Про оренду землі", Податковим кодексом України законодавчо закріплено право органів місцевого самоврядування встановлювати ставки податку та орендної плати в межах своїх повноважень. Основними законодавчими актами, що регулюють земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.2001 року, Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року. Повноваження по встановленню розмірів орендної плати за земельну ділянку, чинним законодавством надані відповідним міським радам. Встановити розмір орендної плати за землю без прийняття відповідного регуляторного акту, суперечить нормам діючого законодавства. Отже, нововиявленою обставиною, яка могла вплинути на остаточне судове рішення є той факт що Рішення Орджонікідзевської міської ради, яка іменує себе як орган місцевого самоврядування від 23.03.2012 року №6, «Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради, та Рішення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області яка іменує себе як орган місцевого самоврядування від 10.04.2014 року №17, «Про затвердження ставки орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради які є регуляторними актами та прийняті з грубим порушенням діючого законодавства, а саме Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Нормативно-правовий акт, прийнятий з порушенням діючого законодавства є нікчемним з моменту його прийняття. Відсутність ставок орендної плати, встановленої та прийнятої відповідно до діючого законодавства, призвели до невірного розрахунку суми орендної плати за землю. Суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції не встановили даної обставини, а тому така обставина є нововиявленою у зв`язку з чим судове рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами. Першочергово необхідної уваги потребує з`ясований ОСОБА_3 після постановлення судових рішень Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області, Дніпровського апеляційного суду, Верховного Суду у справі №184/2049/16 факт прийняття регуляторних актів: Рішення Орджонікідзевської міської ради від 23.03.2012 року №6, «Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради, та Рішення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 10.04.2014 року №17, «Про затвердження ставки орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради, без погодження з Державною регуляторною службою України ,що є порушенням діючого законодавства, суперечить правовому порядку в Україні. Просить задовольнити його заяву про перегляд судового рішення та скасувати рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14.03.2018 року по справі №184/2049/16-ц.

ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні просять задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та задовольнити його позов у повному обсязі.

Представник Покровської міської ради – Хомік О.В. в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу без їх участі, заперечують проти заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та просить відмовити в її задоволенні. Вважають заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши заявника та його представника, дослідивши матеріали справи і оцінивши в їх сукупності, вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14.03.2018 року за позовом Покровської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 «про стягнення збитків, заподіяних фактичним користуванням земельною ділянкою» позовні вимоги Покровської міської ради Дніпропетровської області до  ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних фактичним користуванням земельною ділянкою – задоволено; стягнуто з  ОСОБА_1 на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області збитки в сумі 115 330,60 грн., заподіяних внаслідок неодержання доходів, за фактичне використання земельної ділянки за період з 01.10.2013 року по 30.06.2016 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1729,97 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019р. апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14.03.2018 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у справі №184/2049/16 від 23 грудня 2020р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019 року змінено у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови щодо підстав задоволення позовних вимог. У решті рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019 року залишено без змін.

06 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області по ново виявленим обставинам по справі №184/2049/16-ц.

Згідно доводів, викладених у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та в судовому засіданні, заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 вказують на існування обставин, які є істотними обставинами щодо перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

З такими висновками заявника та його представника суд погодитися не може.

Відповідно норм чинного законодавства, а саме ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами ново виявлених обставин, визначених п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Перший критерій для віднесення обставин до категорій ново виявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду, під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Другий критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих :азів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що обставини, на які посилається заявник та його представник не можуть спростувати факти, покладені в основу рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області 14.03.2018 року і вказані обставини не можуть в сукупності бути нововиявленими у розумінні ст. 423 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України від 18.03.2004 року №1618-ІV, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення вимог ЦПК України та Порядку №1112 заявник зловживає своїм правом на судовий захист, оскільки зазначені вище заява ґрунтується виключно на суб`єктивних припущеннях ОСОБА_1 і не підтверджені матеріалами справи та нормами закону.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Проте, позивачем належними (ст.77 ЦПК України), допустимими (ст.78 ЦПК України) та достовірними (ст.79 ЦПК України) не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу для обґрунтованості своїх вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до абз. 4 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» (в подальшому - Постановою Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року№14) обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були дослідженні в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Окрім цього, згідно абз. 1 та 5 п. 11 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року №14 у мотивувальній частині рішення слід наводити дані встановлені судом, обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносин, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, cуд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України). У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XІ.50).

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України р ішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою передбачені підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Суд вважає рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року законним, правомірний обґрунтованим, прийнятим у цілковитій відповідності до приписів чинного цивільного законодавства України на підставі встановлених судом та досліджених ним всі обставин справи. Заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною. Заявник не надав суду та не навів жодних підстав, передбачених ч. 2 ст. 423 ЦПК України, які б потягли за собою скасування рішення суду, що набрало законної сили.

За таких обставин суд вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 43, 423, 424, 429 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 «про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами» - відмовити та залишити в силі рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області по цивільній справі №184/2049/16-ц за позовом Покровської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 «про стягнення збитків, заподіяних фактичним користуванням земельною ділянкою».

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш