Справа №2-1171/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-а/788/5147/13 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Ведмедь Н. І., Попруги С. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області

на рішення Буринського районного суду Сумської області від 25 серпня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги, як дитині війни, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 25 серпня 2010 року позов задоволено частково.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області (далі – Управління) нарахувати і виплатити позивачу недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 липня 2010 року,

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління на користь позивача 45,50 грн. судових витрат на розгляд справи.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на необґрунтованість ухваленого рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Доводів щодо позовних вимог, які не задоволенні судом першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим.

Позивач має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 ЗУ від 19 грудня 2006 року № 489 V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію вказаної вище норми зупинено на 2007 рік із урахуванням ст.111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону № 489 V визнані неконституційними.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 2195 IV в редакції викладеній у підпункті 2 п.41 розділу ІІ Закону № 107 VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Названу зміну визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

У 2009 – 2010 роках дія норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у спірний період мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взяті, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у спірному періоді.

Поряд з цим, суд першої інстанції вирішуючи питання відшкодування судових витрат помилково стягнув з Управління на користь позивача витрати на розгляд справи в розмірі 45,50 грн., а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) розмірі для вимог немайнового характеру - 37 грн.

Вирішуючи питання відшкодування судового збору на користь позивача суд не врахував, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідач звільнений від сплати судового збору та розмір судового збору для вимог немайнового характеру – 8 грн. 50 коп.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення підлягає зміні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 207 КАС України, Законом України „ Про внесення змін до розділу ХІІ „ Прикінцеві положення” Закону України „ Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу у Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 25 серпня 2010 року змінити в частині судових витрат.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області на користь позивача 37 грн. на відшкодування витрат по сплаті інформаційно–технічного забезпечення судового розгляду.

Відшкодувати за рахунок держави и на користь позивача 8 грн. 50 коп. витрати зі сплати державного мита (судового збору) за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -