Апеляційний суд Івано-Франківської області

м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2010 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Меленко О.Є., Девляшевського В.А.,

секретаря Кащишин Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі про визнання неправомірною відмову щодо підвищення пенсії, як дитині війни та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі на постанову Долинського районного суду від 04 лютого 2010 року, -

в с т а н о в и л а:

Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі оскаржило постанову Долинського районного суду від 04 лютого 2010 року, якою визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Долинському районі щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ’’Про соціальний захист дітей війни’’ як дитині війни з 24 грудня 2008 року з нарахуванням на отримані суми 20 відсотків підвищення за проживання у гірському населеному пункті. У решті позову відмовлено.

_______________________________________________________________________________ Справа № 22-ц- 2005/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Монташевич С.М.

Категорія 57 Суддя-доповідач – ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення судом ухвалено з порушенням норм матеріального права. Так, зазначає, що відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету. Оскільки виплата надбавок та підвищень як дитині війни бюджетом Пенсійного фонду України не передбачено, а відповідно до Конституції України виключно Законом «Про державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, то суд не вправі був зобов’язувати управління здійснити позивачу перерахунок та виплату соціальної допомоги, як дитині війни.

Крім того, законодавством не підлягає до розрахунку для підвищення пенсії згідно ст..6 Закону мінімальний розмір пенсії за віком, визначений ст..28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Суд не вказав граничного строку по який слід стягувати на користь позивача надбавку до пенсії.

Тому просить дану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В засіданні апеляційного суду сторони не з’явилися, хоча належним чином повідомлений про час і місце слухання справи. Вислухавши доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла на період спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України ’’Про соціальний захист дітей війни’’ і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило та на звернення позивача неправомірно відмовило у здійсненні таких нарахувань та виплат.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на фінансування цих виплат із Державного бюджету, відсутність таких коштів та можливість нецільового використання коштів не заслуговують на увагу, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування відповідача, а проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків не було предметом даного спору.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта що неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 зазначеного Закону застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

Постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обгрунтованості .

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі відхилити.

Постанову Долинського районного суду від 04 лютого 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: І.В.Бойчук

Судді: О.Є.Меленко

ОСОБА_3