номер провадження справи  5/39/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2023                                                                                                       Справа №  908/309/23

м. Запоріжжя Запорізької області   

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В. при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства “Аграрний фонд” (пров. Очаківський, буд. 5/6,                 м. Київ, 03151; код ЄДРПОУ 38926880)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластоун-Україна” (вул.Козача, буд. 7, м. Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 25478317)

про стягнення 1 073 110,20 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Пронін О.А., довіреність №893-7/22 від 14.12.2022 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6427/10 від 15.02.2018);

від відповідача: Пухир П.В., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1002672 від 23.01.2023;

СУТЬ СПОРУ:

02.02.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Аграрний фонд” № 74-04/1/121 від 27.01.2023 (вх. № 337/08-07/23 від 02.02.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластоун-Україна” про стягнення 1 073 110,20 грн.

02.02.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.02.2023 № 908/309/23 (суддя Проскуряков К.В.) позовну заяву Акціонерного товариства “Аграрний фонд” № 74-04/1/121 від 27.01.2023 (вх. № 337/08-07/23 від 02.02.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластоун-Україна” про стягнення 1 073 110,20 грн. на підставі п. 9 ч. 3 ст. 162 України залишено без руху. 21.02.2023 до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява № 7.4-04/1/190 від 16.02.2023 (вх. № 3658/08-08/23 від 21.02.2023) про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.02.2023 справу №908/309/23 прийнято до провадження суддею Проскуряковим К.В., ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження – 5/39/23, підготовче засідання призначено на 22.03.2023 о 10 год. 30 хв. повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні 22.03.2023 судом оголошено перерву у підготовчому провадженні на 24.04.2023 о 10 год. 30 хв., проведення якого здійснювати в режимі відеоконференції. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

05.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластоун-Україна” на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 2 від 29.03.2023 (вх. № 7175/08-08/23 від 05.04.2023), згідно якого заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

06.04.2023 від позивача та 12.04.2023 від відповідача надійшли заяви про проведення судового засідання призначеного на 24.04.2023 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність додаткових документів та клопотань, суд ухвалою від 24.04.2023р. з власної ініціативи продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 24.05.2023, закрив підготовче провадження та призначив перше судове засідання з розгляду справи по суті на 24.05.2023 о 10 год. 30 хв., про що представники сторін повідомлені про дату, час та місце наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошувалися перерви до 21.06.2023р. та 22.06.2023р.

В судовому засіданні 22.06.2023р. яке здійснювалось відповідно до ч. 1 ст. 222 ГПК України із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі “Акорд” та за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З позовної заяви вбачається, що на виконання укладеного між ПАТ «Аграрний фонд» (замовник) та ТОВ «Пластоун-Україна» (переробник) 09.11.2018 договору на переробку зерна пшениці № 15-06/18 (далі-Договір на переробку зерна пшениці) Відповідач здійснював переробку пшениці та зберігання продуктів її переробки. Враховуючи часткову реалізацію продуктів переробки, на складі ТОВ «Пластоун-Україна» має зберігатися 24,588 тонн борошна пшеничного вищого ґатунку 2018 року виробництва, 2,759 тонн борошна пшеничного першого ґатунку 2018 року виробництва, 66,480 тонн борошна пшеничного вищого ґатунку 2019 року виробництва та 21,360 тонн борошна пшеничного першого ґатунку 2019 року виробництва. Відповідно до пп. 2.2.7 Договору переробник зобов`язаний забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки. Нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки. 13 вересня 2022 року здійснено відбір проб борошна вищого та першого ґатунків для визначення якості та безпечності готової продукції. За результатами проведених випробувань державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» встановлено не властивий пшеничному борошну смак, не відповідність показників сирої клейковини, не відповідність показників білості, наявність зараженості шкідниками хлібних запасів, що підтверджується протоколами випробувань від 22 вересня 2022 року № 1582, 1583, 1584, 1585. Крім того, згідно з актом наявності борошна та продуктів переробки зерна, що належить АТ «Аграрний фонд» від 18.10.2022, який складено як за участі представників АТ «Аграрний фонд», так і ТОВ «Пластоун-Україна», зафіксовано погіршення якості 24,588 тонн борошна вищого ґатунку 2018 року виробництва, 2,759 тонн борошна першого ґатунку 2018 року виробництва, 66,480 тонн борошна вищого ґатунку 2019 року виробництва та 21,360 тонн борошна першого ґатунку 2019 року виробництва. Таким чином, ТОВ «Пластоун-Україна», у порушення умов договору на переробку зерна пшениці від 09.11.2018 № 15-06/18 допустило погіршення якісних показників борошна пшеничного 2018-2019 року виробництва у загальній кількості 115,187 тонн, яке належить на праві власності АТ «Аграрний фонд». З урахуванням даних Аграрної біржі про ринкові ціни на зернові культури та продукти їх переробки визначено вартість борошна по Запорізькій області, а тому АТ «Аграрний фонд» завдано збитків на загальну суму 1 073 110,20 гривень. На підставі ст. ст. 15, 16, 509, 526, 527, 530, 950 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, а також враховуючи умови Договору на переробку зерна пшениці ТОВ «Пластоун-Україна» зобов`язане відшкодувати вартість борошна, втрату якісних показників якого допущено. З метою досудового врегулювання спору, АТ «Аграрний фонд» направило на адресу ТОВ «Пластоун-Україна» вимогу від 27.12.2022 №7.4-04/3/1406, однак на даний час заборгованість залишається непогашеною, а вимога проігнорована.  Просить позов задовольнити та стягнути з Відповідача суму заборгованості у розмірі 1 073 110,20 гривень.

Відповідач проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує вказавши, що дійсно між Позивачем та Відповідачем 09.11.2018 року було укладено договір №15-06/18 (надалі - Договір) на переробку зерна пшениці. Додатково, в якості додаткової безкоштовної опції, Договором було передбачено зберігання результатів переробки зерна (муки, висівок та зерновідходів) до моменту його вивезення Позивачем зі  складу. ТОВ «Пластоун-Україна» не тільки виконав, а і «перевиконав» свої зобов`язання за Договором №15-06/18 від 09.11.2018 року. Посилаючись на умови Договору вказує, що після отримання дозволів на переробку зерна ТОВ «Пластоун-Україна» здійснив переробку зерна Позивача на муку, висівки та зерновідходи. Про факт переробки нами було повідомлено Позивачу та складені відповідні акти. Переробник здійснив фасування продуктів переробки в свою мішкотару вагою по 50 кг. Всі продукти переробки зерна (борошно в/г та 1/г, висівки та зерновідходи) зберігалися і зберігаються і досі на території ТОВ «Пластоун-Україна» у зашитих мішках із пришитими бірками (ще з січня 2019 року).   Відповідно до п.3.2. якість виробленого ТОВ «Пластоун-Україна» борошна повинно відповідати ДСТУ 46.004-99, згідно з п.п. 11.2, 11.3 якого строк придатності борошна до споживання не більше 6 місяців, а після закінчення гарантійного терміну якість борошна перевіряється в акредитованих лабораторіях (і за умови задовільного результату) термін зберігання борошна продовжується ще на 6 місяців. Тобто загальний гарантійний термін придатності борошна о споживання становить 12 місяців з дати виробництва.  Відповідно до ДСТУ 46.004-99, після закінчення гарантійних строків цих строків борошно є непридатним до споживання. Відповідно до п. 2.1.3. Позивач зобов`язався вивезти продукти переробки зерна з території ТОВ «Пластоун-Україна», натомість ця умова не виконана Позивачем з невідомих причин і досі. Через невиконання Позивачем свого обов`язку щодо вивезення борошна, на виконання вимог п. 2.2.7. Договору, Переробник (ТОВ «Пластоун-Україна») зберігав та продовжує зберігати продукти переробки зерна вже на протязі більш як 4 років навіть собі на шкоду (та на збиток), тобто вже поза межами гарантійного строку споживання борошна.  Факт наявності та зберігання переробленого борошна в/г та 1/г підтверджується балансовою довідкою ТОВ «Пластоун-Україна» від 29.03.2023 року та спільно складеними Позивачем та Відповідачем «Актами наявності борошна та продуктів переробки зерна, що належить АТ «Аграрний фонд» від 13.09.2022 року, від 18.10.2022 року, від 15.11.2022 року, від 27.12.2022 року, від 19.01.2023 року, від 16.02.2023 року та іншими актами за попередні періоди. Зерно та продукти переробки зберігались належним чином у відповідних умовах і зауважень у Позивача не було - це підтверджується актами про зачистку виробничого корпусу від 20.12.2018 року, від 28.12.2018 року, від 31.01.2019 року. ТОВ «Пластоун-Україна» є підприємством переробником-млином та не є сертифікованим складом - елеватором та не має і не мало потужностей для довготривалого зберігання зерна та продуктів його переробки, а також  не має постійного та сталого обігу зерна та продуктів його переробки від інших Замовників, що дозволило б зберігати борошно на умовах «товарів в обігу» із систематичною ротацією зерна та борошна. Все вироблене борошно в/г та 1/г 2018 року та 2019 розфасоване в мішки  та зберігається на складі ТОВ «Пластоун-Україна» за адресою орендованого складу: м.Запоріжжя, вул. Цегельна 249. Тобто, за кількістю, все вироблене борошно є в наявності. Але за якістю, гарантійний термін споживання виробленого борошна сплинув ще в 2020 році. При цьому, виконане Відповідачем  на вимогу Позивача і згідно умов Договору фасування борошна в мішкотару по 50 кг унеможливлює проведення нами додаткових заходів з оздоровлення борошна (через перебіг гарантійних термінів його зберігання). Для проведення заходів з оздоровлення борошна потрібно було б розшивати всі 2304 мішка борошна, оздоровлювати борошно і після цього зашивати його в нові мішки зі зміною партії товару (що в свою чергу не передбачено ані Договором ані кошторисом робіт на переробку зерна) і все це лише тому що Позивач на протязі 4 років не спромігся просто вивезти борошно зі складу. З метою зменшення збитків Позивача, ТОВ «Пластоун-Україна» письмово пропонувало викупити у Позивача весь обсяг переробленого але зіпсованого борошна за зниженими цінами та із відстрочкою оплати (лист №2/249 від 13.09.2022 року). Але погодження на купівлю нами зіпсованого борошна Позивача не було отримано.  Посилаючись на умови ст. 614 ЦК України  вважає, що псування борошна Позивача за якістю відбулося виключено з вини його працівників та керівництва, які на шкоду інтересам Держави своєчасно не спланували і відмовились вчасно вивезти борошно після завершення його переробки нами. Отримані у зв`язку із простроченням гарантійних термінів збитки та прорахунки керівництва Позивач намагається у судовому процесі компенсувати за рахунок ТОВ «Пластоун-Україна» вимагаючи від нас оплати зіпсованого борошна за ринковими цінами. Зобов`язання по переробці зерна за укладеним Договором виконані ТОВ «Пластоун-Україна» ще 31.01.2019 року (що підтверджується самим Позивачем у своїй позовній заяві та Актами оприбуткування продуктів переробки №451 від 20.12.2018 року, №461 від 28.12.2018 року, №494 від 31.01.2019 року), а тому враховуючи предмет укладеного Договору, вважаємо що строк дії укладеного договору сплинув 31.12.2019 року.  Вказує, що має місце невідповідність доданих до позову документів фактичним обставинам справи. Заявлені позовні вимоги містять помилки, а відтак є необґрунтованими і не доведеними.  При відібрані зразків на експертизу, пакети зі останні не були запаковані та опломбовані належним чином, що не  виключає несанкціоноване втручання та підробку зразків. Вважає, що Позивачем не достатньо та не належним чином обґрунтована сума збитків що підлягає відшкодуванню.

У своїй відповіді на відзив Позивач вказав, що укладаючи договір на переробку зерна пшениці від 09.11.2018 № 15-06/18 ТОВ «Пластоун-Україна» взяло на себе зобов`язання прийняти зерно, довести його до борошномельних кондицій та забезпечити збереження і переробку цього зерна на борошно, з подальшим відвантаженням його замовнику. Згідно з підпунктом 2.2.7 Договору переробник зобов`язаний забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки. Нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки. Крім того, переробник взяв на себе обов`язок виробляти якісне борошно та дотримуватись вимог ДСТУ 46.004-99, так як пунктом 3.2 Договору передбачено, що якість виробленого Переробником борошна повинна відповідати вимогам ДСТУ 46.004-99». Таким чином, обов`язок дотримання умов зберігання, якості виробленого борошна та відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки несе ТОВ «Пластоун-Україна» . Проте, в порушення п.п. 2.2.7 та 3.2 Договору відповідач допустив погіршення якісних показників борошна, яке належить на праві власності АТ «Аграрний фонд». ТОВ «Пластоун-Україна» не зверталося до АТ «Аграрний фонд» з повідомленням про необхідність вжиття будь-яких заходів щодо поліпшення якості або повідомлення про погіршення якості борошна. До того ж, відповідач достовірно володіючи інформацією про властиві якості борошна та гарантій строк, не вчинив жодних дій спрямованих на дотримання якості борошна згідно з п. 3.2 Договору.  Також, додаючи акти наявності борошна та продуктів переробки зерна від 13.09.2022, 18.10.2022, 15.11.2022, 27.12.2022, 19.01.2023, 16.02.2023, відповідач вкотре засвідчує про необхідність вжиття заходів щодо проведення робіт по оздоровленню борошна, яке не відповідає ДСТУ 46.004-99, та водночас не вчиняє жодних дій щодо їх усунення. Пунктом 8.1. Договору чітко визначено, що договір діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. Одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, крім випадків передбачених законодавством. Закінчення строку Договору не звільняє від виконання зобов`язань по ньому та відповідальності за його порушення. Враховуючи невиконане зобов`язання відповідачем щодо додержання належної якості борошна, договір діє до повного виконання своїх зобов`язань з боку відповідача, в тому числі, з боку усунення виявлених порушень умов зберігання та забезпечення схоронності борошна та компенсації його вартості. Про гарантійний строк зберігання борошна відповідач знав на момент укладення договору, жодних дій або попереджень позивачу не направляв, в актах оприбуткування продуктів переробки або актах приймання-передачі борошна не зазначав, та дій по попередженню псуванню борошна не вчиняв. Таким чином, відповідальність за бездіяльність відповідача, що призвела до погіршення якісних показників борошна, які встановлені державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» в протоколах випробувань від 22.09.2022, передбачена Договором та покладається на ТОВ «Пластоун-Україна». Вважає вірним  розрахунок збитків на підставі вказівок про порядок оцінки шкоди від розкрадання, недостачі, знищення та зіпсування матеріальних цінностей, затверджених постановою Головного управління цінової політики Мінекономіки України від 30.04.1992 № 16 та цін Аграрної біржі на продукти переробки зерна станом на момент розгляду питання про матеріальну відповідальність, а саме день виставлення вимоги від 27.12.2022. Твердження відповідача про невідповідність доданих документів обставинам справи в позовній заяві за кількістю оприбуткованих та реалізованих висівок чи зернових відходів є помилковим.  Претензій АТ «Аграрний фонд» до ТОВ «Пластоун-Україна» щодо якості чи кількості висівок та зернових відходів не заявлялось. Посилання відповідача на відсутність опломбування на зразках відбору проб борошна не відповідають дійсності, оскільки відбір проб здійснювався в присутності представників АТ «Аграрний фонд» та ТОВ «Пластоун-Україна», про що свідчать акти відбору проб зерна, насіння, борошна, висівок від 13.09.2022 (4 штуки). При відборі проб 13 вересня 2022 року присутнім був директор ТОВ «Пластоун-Україна» Прокопчук А.О., в результаті чого проби було відібрано з повним з упакуванням, проставленням печаток та маркуванням. Як вказано в актах відбору проб зерна, насіння, борошна, висівок від 13.09.2022 «Загальна маса відібраної проби 2 (кг), відібрані проби масою по 2 (кг), упаковані поліетиленовий пакет прозорий №1, опечатані АТ «Аграрний фонд» та марковані етикеткою».

Відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав Укладаючи договір №15-06/18 від 09.11.2018 року сторони договору передбачали в першу чергу саме в першу чергу переробку зерна пшениці. Складське господарство не є зареєстрованим КВЕДом Відповідача, тому виконання професійної складської діяльності виключено в межах зареєстрованої Відповідачем діяльності. Саме тому при укладанні договору на переробку малось на увазі в першу чергу саме переробка пшениці (до якої виконання якої Позивач жодних зауважень не мав і не має) щодо зберігання вироблених товарів (враховуючи відсутність відповідного КВЕДа) передбачалось зберігання готової продукції у розумних термінах (в даному випадку за нашим розуміння в межах гарантійного строку придатності товару - 1 рік з дати виробництва). Вважає, що Позивач допустив псування державного майна і користуючись недомовками та недоліками укладеного правочину (а саме не урегульованістю договором строку зберігання готової продукції) намагається  перекласти провину своїх посадових осіб на Відповідача здійснив переробку зерна пшениці в строгій відповідності до умов укладеного договору. Позивач спеціалізується на закупівлі та зберіганні пшениці та виробів з неї, тому його працівники не могли не знати про наявність гарантійного терміну придатності борошна (тем більш фасованого), але про свої претензії щодо неналежного зберігання борошна почали заявляти Відповідачу лише після спливу 3 річного строку придатності. До 2022 року у Позивача не було жодних зауважень до умов зберігання та якості борошна. Навіть у своєму позові та у договорі Позивач сам посилається на відповідне ДСТУ регламентуючі строки придатності борошна, але не зважив на них своєчасно. У щомісячних повідомленнях позивача про псування товару не має сенсу оскільки сторони договору щомісяця складали відповідні акти про наявність та умови зберігання борошна.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Переробник) 09.11.2018 року було укладено договір №15-06/18 (надалі - Договір) на переробку зерна пшениці на борошно на підприємстві переробника (п. 1.1).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що переробник приймає зерно, у разі потреби згідно з «Правилами організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах», затверджених наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 20 березня 1998 року № 83 (зі змінами), доводить його до борошномельних кондицій, забезпечує збереження і переробку цього зерна на борошно, зберігає і видає з підприємства переробника продукти переробки зерна за дозволом-довіреністю на відвантаження замовнику або підприємству-покупцеві згідно дозволу-довіреності на переоформлення, які видаються замовником.

При цьому Замовник взяв на себе наступні зобов`язання:

2.1.1. Передати Переробнику партію зерна пшениці для. переробки на борошно, у кількості, що не перевищує зазначену у п. 2.2.2. цього Договору.

2.1.2. Оплатити послуги Переробнику згідно з умовами, наведеними у п. 4.4. Договору.

2.1.3.          Вивезти продукти переробки зерна пшениці в погоджені Сторонами строки.

В свою чергу Переробник зобов`язувався:

2.2.1. Здійснитиприймання зерна пшениці, що поставляється  Замовником, за показниками фізичної ваги та фактичної якості.

2.2.2, Розмістити  зерно пшениці в елеваторі або на складах, зберігати його до отримання дозволу на переробку від Замовника.  Загальна кількість зерна пшениці  що передається  Замовником Переробнику для переробки за цим Договором, становить 1 000 (одна тисяча) тонн зерна пшениці, що виповідає ДСТУ 3765-2010 «Пшениця. Технічні умови» (ДСТУ 3768-2004, ДСТУ 3768-2009).

2.2.3. Переробити зерно пшениці на борошно при застосуванні базисного виходу Переробника з врахуванням розрахункових виходів продукції (згідно з «Правилами організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах», затвердженими наказом Міністерства агропромислового комплексу  України від 20 березня 1998 року №  83 (зі змінами) за дозволом Замовника на переробку зерна, що друкується  з на дозвільному бланку), відповідно до помольної партії. Перед отриманням дозволу на переробку Переробник виконує розрахунок виходів продукції (розрахункова форма №  117) відповідально до якісних показників помольної партії.

2.2.4. У разі необхідності здійснити заходи із зберігання , перевезення зерна, згідно з дозволом Замовника.

2.2.6. Постачати борошно та продукти його переробки насипом або розфасованими в мішкотару Переробника (за письмовою заявкою Замовника), Замовника або підприємства-покупця. Вартість мішкотарі  Переробника погоджується Сторонами на момент поставки та оплачується Переробнику підприємством-покупцем борошна або продуктів його переробки, зазначеним у дозволі-довіреності Замовника.

2.2.7. Забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки. Нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки.

2.2.8. Письмово інформувати Замовника за 10 календарних днів про здійснення робіт щодо фумігації або газації. При проведенні зазначених заходів, що потребують термінового реагування, повідомляти Замовника письмово і в електронному вигляді на електронну адресу за 2 календарні дні.

2.2.9. Забезпечити доступ Замовника в період з 01 по 10 число кожного місяця для здійснення планової та у будь-який час - позапланової перевірки (опаду, фото-та/або відеофіксації. проведення) замірів) стану зберігання продуктів переробки, їх наявності та відповідності кількісним та якісним показникам, брати участь у складанні акта наявності та підписати його (Додаток №1 до Договору).

3.1.  Якість зерна, що поставляється Замовником Переробнику, повинна відповідати вимогам, що зазначені у п. 2.2.2. цього Договору.

3.2. Якість виробленого Переробником борошна повинна відповідати вимогам ДСТУ 46.004-99.

3.3. Якість висівок повинна відповідати вимогам ДСТУ 3016-95 «Висівки кормові, пшеничні і житні».

5.1. За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до юрм чинного законодавства України.

5.2. Сторони вживатимуть усіх можливих заходів для вирішення спорів, що можуть виникати у ході виконання цього Договору, шляхом проведення переговорів. Якщо не вдається досягти взаємоприйнятних рішень шляхом переговорів, спори між Сторонами вирішуються в судовому порядку.

5.3. У разі втрати (нестачі) прийнятого на переробку зерна пшениці та/або продуктів його переробки, Переробник зобов`язується відшкодувати Замовнику втрату (нестачу) шляхом оплати його/їх вартості в установлений Замовником термін за ціною, що дорівнює його/їх ринковій вартості на дату виявлення втрати (нестачі), але в будь-якому разі не менше закупівельної ціни такого зерна пшениці та/або продуктів його переробки, та сплатити штраф у розмірі 10 % від ринкової вартості зерна пшениці та/або продуктів його переробки на дату виявлення втрати (нестачі), але в будь-якому разі не менше закупівельної ціни такого зерна пшениці та/або продуктів його переробки.

7.1. Усі додатки та зміни до цього Договору здійснюються у письмовій формі.

7.2. Передане зерно пшениці  та продукти його переробки у власність Переробника не переходять, а обліковуються як цінності на зберіганні, за зберігання яких Замовник оплату не здійснює.

7.3. Переробник не має права розпоряджатися та користуватися матеріальними цінностями, що належать Замовнику.

7.6. Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року але в будь якому разі до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. Одностороння відмова від виконання умов цього Договору не допускається,  крім випадків, передбачених  законодавством. Закінчення строку Договору не звільняє від виконання зобов`язань по ньому та від відповідальності за його порушення.

На виконання умов договору згідно зі складською довідкою від 15.12.2018 №1 на зберіганні ТОВ «Пластоун-Україна» знаходилось 40,490 тонн пшениці м`якої 3 класу 2018 року врожаю. На підставі виданого АТ «Аграрний фонд» дозволу на переробку зерна від 17.12.2018 № 06/260, вказане  зерно пшениці м`якої 3 класу на виконання Договору на переробку зерна пшениці ТОВ «Пластоун-Україна» було перероблено 40,490 тонн зерна, що підтверджуються актом від 20.12.2018 №451. У результаті переробки пшениці м`якої 3 класу отримано борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 22,512 тонн та борошно пшеничне першого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 7,288 тонн, висівки пшеничні 2018 року виробництва в кількості 9,349 тонн, зернові відходи пшеничні 2018 року виробництва в кількості 1,425 тонн. Про факт переробки зерна в борошно свідчить акт від 20.12.2018 № 451, акт оприбуткування продуктів переробки від 20.12.2018 № 451 та виписка з банківського рахунку від 18.01.2019 про оплату послуг переробки зерна.

Також за складськими довідками від 17.12.2018 № 2 та від 18.12.2018 № 3 на зберіганні ТОВ «Пластоун-Україна» знаходилось 40,300 тонн та 39,260 тонн відповідно пшениці м`якої 3 класу 2018 року врожаю. На підставі виданого АТ «Аграрний фонд» дозволу від 21.12.2018 № 06/263 на переробку зерна, згідно з яким АТ «Аграрний фонд» дозволило  ТОВ «Пластоун-Україна» переробити в борошно, яке було ним перероблено, що підтверджуються актом від 28.12.2018 № 461. В результаті переробки пшениці м`якої 3 класу отримано борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 44,076 тонн та борошно пшеничне першого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 14,321 тонн, висівки пшеничні 2018 року виробництва в кількості 18,529 тонн, зернові відходи пшеничні 2018 року виробництва в кількості 2,880 тонн. Про факт переробки зерна в борошно свідчить акт від 28.12.2018 № 461, акт оприбуткування продуктів переробки від 28.12.2018 № 461 та виписка з банківського рахунку від 18.01.2019 про оплату послуг переробки зерна.

Крім цього, за складською квитанцією від 25.01.2019 №1 (АЧ № 912502) на зберіганні ТОВ «Пластоун-Україна» знаходилось 120,000 тонн пшениці м`якої 3 класу. На підставі виданого АТ «Аграрний фонд» дозволу на переробку зерна від 25.01.2019 № 06/13, згідно з яким АТ «Аграрний фонд» дозволило ТОВ «Пластоун-Україна» переробити зерно в борошно у кількості 120,000 тонн, яке було ним перероблено 120,000 тонн зерна, що підтверджуються актом оприбуткування продуктів переробки від 31.01.2019 № 494. В результаті переробки пшениці м`якої 3 класу отримано борошно пшеничне вищого ґатунку 2019 року виробництва в кількості 66,480 тонн та борошно пшеничне першого ґатунку 2019 року виробництва в кількості 21,360 тонн, висівки пшеничні 2019 року виробництва в кількості 27,972 тонн, зернові відходи пшеничні 2019 року виробництва в кількості 4,440 тонн. Про факт переробки зерна в борошно свідчить акт від 31.01.2019 № 494 та акт оприбуткування продуктів переробки від 31.01.2019 № 494, виписка з банківського рахунку від 14.02.2019 про оплату послуг переробки зерна.

У подальшому АТ «Аграрний фонд» частково реалізувало борошно, висівки та зернові відходи за договорами купівлі — продажу продуктів переробки.

Так, згідно з договором купівлі - продажу продуктів переробки від 28.12.2018 № 516-10/18 та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 28.12.2018 № 10/11723, № 10/11724, АТ «Аграрний фонд» реалізовано ТОВ «Пластоун-Україна» борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва у кількості 20,000 тонн, борошно пшеничного першого ґатунку 2018 року виробництва у кількості 3,000 тонн, зернові відходи 2018 року виробництва у кількості 1,425 тонн.

Згідно з договором купівлі - продажу продуктів переробки від 22.02.2019 № 72-10/2019 та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 22.02.2019 № 10/2408, № 10/2409 АТ «Аграрний фонд» реалізовано ТОВ «Пластоун-Україна» борошно пшеничне вищого ґатунку в кількості 3,000 тонн, борошно першого ґатунку в кількості 10,000 тонн, зернові відходи пшеничні в кількості 4,440 тонн.

Згідно з біржовим контрактом Аграрної біржі від 04.03.2019 № 200 АБ та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 05.03.2019 № 10/2899, АТ «Аграрний фонд» реалізовано ТОВ «Ексім Глобал» висівки пшеничні 2018 року виробництва у кількості 5,878 тонн та висівки пшеничні 2019 року виробництва у кількості 27,972 тонн.

Згідно з договором купівлі - продажу продуктів переробки від 15.01.2019 № 11-10/2019 та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 15.01.2019 № 10/326, № 10/327, АТ «Аграрний фонд» реалізовано ТОВ «Пластоун-Україна» борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва у кількості 19,000 тонн, борошно пшеничне першого ґатунку 2018 року виробництва у кількості 5,850 тонн, зернові відходи 2018 року виробництва у кількості 2,880 тонн.

Згідно з договором купівлі - продажу продуктів переробки від 08.01.2019 № 05-10/2019 та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 08.01.2019 № 10/219, АТ «Аграрний фонд» реалізовано ТОВ «Пластоун-Україна» висівки пшеничні 2018 року виробництва у кількості 22,000 тонн.

Таким чином, враховуючи часткову реалізацію продуктів переробки, за твердженнями Позивача на складі ТОВ «Пластоун-Україна» має зберігатися 24,588 тонн борошна пшеничного вищого ґатунку 2018 року виробництва, 2,759 тонн борошна пшеничного першого ґатунку 2018 року виробництва, 66,480 тонн борошна пшеничного вищого ґатунку 2019 року виробництва та 21,360 тонн борошна пшеничного першого ґатунку 2019 року виробництва.

Проти вказаних обставин Відповідач не заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач не здійснив вивезення продуктів переробки зерна пшениці не тільки в погоджені сторонами строки, оскільки доказів такого погодження сторонами суду не надано, але й і після завершення строку дії договору, на який він укладався - до 31 грудня 2019 року.

В подальшому, майже через два роки та дев`ять місяців після завершення строку дії Договору, у присутності представників АТ «Аграрний фонд» та ТОВ «Пластоун-Україна» 13 вересня 2022 року здійснено відбір проб борошна вищого та першого ґатунків для визначення якості та безпечності готової продукції. Відібрані зразки було передано до ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на відповідність вимогам ДСТУ 46.004-99 «Борошно пшеничне. Технічні умови».

За результатами проведених випробувань державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» встановлено не властивий пшеничному борошну смак, не відповідність показників сирої клейковини, не відповідність показників білості, наявність зараженості шкідниками хлібних запасів, що підтверджується протоколами випробувань від 22 вересня 2022 року № 1582, 1583, 1584, 1585.

Зокрема, в борошні пшеничному вищого ґатунку відчувається хрускіт (вміст мінеральної домішки), показники білості коливаються від 47 до 49 одиниць при нормі в 54, показники сирої клейковини становлять від 22 % до 23 %, при нормі 24 %, зольність у перерахунку на суху речовину від 0,64 % -0,66 %, при нормі не більше 0,55 %, виявлена зараженість та забрудненість шкідниками хлібних запасів, яка взагалі не допускається.

У борошні пшеничному першого ґатунку спостерігається не властивий смак, відчувається хрускіт (вміст мінеральної домішки), показник сирої клейковини становить 20 %, при нормі не меншу 25 %, виявлена зараженість та забрудненість шкідниками хлібних запасів, що взагалі не допускається.

Крім того, згідно з актом наявності борошна та продуктів переробки зерна, що належить АТ «Аграрний фонд» від 18.10.2022, який складено як за участі представників АТ «Аграрний фонд», так і ТОВ «Пластоун-Україна», зафіксовано погіршення якості 24,588 тонн борошна вищого ґатунку 2018 року виробництва, 2,759 тонн борошна першого ґатунку 2018 року виробництва, 66,480 тонн борошна вищого ґатунку 2019 року виробництва та 21,360 тонн борошна першого ґатунку 2019 року виробництва.

З огляду на вказане Позивач стверджує, що ТОВ «Пластоун-Україна» в порушення умов п.п. 2.2.7 та 3.2 Договору на переробку зерна пшениці від 09.11.2018 № 15-06/18 допустило погіршення якісних показників борошна пшеничного 2018-2019 року виробництва у загальній кількості 115,187 тонн, яке належить на праві власності АТ «Аграрний фонд».

На підставі довідки Аграрної біржі про ринкові ціни на зернові культури та продукти їх переробки, якою визначено вартість борошна по Запорізькій області, а саме: борошно пшеничне вищого ґатунку - 9400,00 грн./тонну, борошно пшеничне першого ґатунку - 9000,00 грн./тонну, АТ «Аграрний фонд» здійснено розрахунок завданих йому збитків на загальну суму 1 073 110,20 гривень, яку і просить стягнути з Відповідача як заборгованість за умовами Договору.

Оцінюючи доводи сторін суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України      вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України    визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення      Цивільного кодексу України      з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України      зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього      Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо кількості переданого на переробку зерна пшениці та кількості виготовленої з нього продукції - борошна.

Відповідач згідно умов Договору прийняв від Позивача зерно  та переробив його на замовлення Позивача у борошно, частина якого була реалізована самому Відповідачу та іншим підприємствам.

Втім, після переробки частина виготовленого борошна, що залишилася, не була вивезена Позивачем зі складу Відповідача і зберігається там до цього часу.

У цьому зв`язку суд зазначає, що сторонами в порушення умови  п. 2.1.3 Договору не було погоджено строк, у який Позивач зобов`язався би  вивезти   продукти переробки зерна пшениці.

Проте, з огляду на строк дії Договору, це мало відбутися до 31 грудня 2019 року.

Вказівка у п. 7.6. Договору на те, що він  вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року але в будь якому разі до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань, а закінчення строку Договору не звільняє від виконання зобов`язань по ньому та від відповідальності за його порушення,  очевидно мала діяти у взаємозв`язку з вимогою п. 2.1.3 Договору щодо узгодження між сторонами строку вивезення борошна Позивачем зі складу Відповідача.

Проте, оскільки таке узгодження не відбулося, то Відповідач продовжував зберігати продукти переробки зерна у орендованому складі.

При цьому Відповідач є лише підприємством переробником-млином, та  не є сертифікованим складом - елеватором та не має і не мало потужностей для довготривалого зберігання зерна та продуктів його переробки, а також  не має постійного та сталого обігу зерна та продуктів його переробки від інших Замовників, що дозволило б зберігати борошно на умовах «товарів в обігу» із систематичною ротацією зерна та борошна.

Також суд враховує, що за наявних у Відповідача умов вироблене борошно 2018 року в кількості 27,347 тн було розфасоване у 547 мішків, а 2019 року в кількості 87,84 тн розфасоване в 1757 мішків та все воно зберігається на складі ТОВ «Пластоун-Україна» за адресою орендованого складу: м. Запоріжжя, вул. Цегельна 249.

Зерно та продукти його переробки зберігались Відповідачем протягом строку дії Договору належним чином у відповідних умовах і зауважень у Позивача не було, що підтверджується актами про зачистку виробничого корпусу від 20.12.2018 року, від 28.12.2018 року, від 31.01.2019 року.

Факт наявності та зберігання переробленого борошна також підтверджується балансовою довідкою ТОВ «Пластоун-Україна» від 29.03.2023 року та спільно складеними Позивачем та Відповідачем «Актами наявності борошна та продуктів переробки зерна, що належить АТ «Аграрний фонд» від 13.09.2022 року, від 18.10.2022 року, від 15.11.2022 року, від 27.12.2022 року, від 19.01.2023 року, від 16.02.2023 року. В зазначених актах Позивач підтверджує наявність кількості борошна у мішках, але по якості зазначає про його псування.

Як вказує Відповідач, виконане ним на вимогу Позивача і згідно умов Договору фасування борошна в мішкотару по 50 кг унеможливлює проведення додаткових заходів з оздоровлення борошна (через перебіг гарантійних термінів його зберігання). Для проведення заходів з оздоровлення борошна потрібно було б розшивати всі 2304 мішка борошна, оздоровлювати борошно і після цього зашивати його в нові мішки зі зміною партії товару,що не передбачено ані Договором ані кошторисом робіт на переробку зерна.

Позивач вказаних доводів не спростував, а також не пояснив суду причин, з яких ним не було узгоджено строки вивезення борошна та залишення продуктів переробки зерна на складі Відповідача після завершення строку дії договору.

Суд також враховує, що  Договір не передбачає його автоматичної пролонгації або прямо встановленого обов`язку Відповідача зберігати борошно після завершення строку дії договору, а визначений п. 2.2.7 Договору його обов`язок забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки, а також нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки, поширюється виключно на строк дії Договору, оскільки пунктом 7.2 Договору визначено, що передане зерно пшениці  та продукти його переробки у власність Переробника не переходять, а обліковуються як цінності на зберіганні, за зберігання яких Замовник оплату не здійснює.

Доказів укладення додаткової угоди про зміну строку дії Договору, у відповідності до п. 7.1, сторонами суду не надано.

Фактично Відповідач безоплатно зберігав належне Позивачу борошно понад строк дії Договору та ніс витрати як з оренди складських приміщень, так і для підтримки належних за даних обставин умов зберігання борошна.

При цьому суд звертає увагу на те, що продукти переробки зерна,  а саме спірне борошно пшеничне, є продуктом харчування який об`єктивно має обмежені строки зберігання без погіршення його споживчих властивостей.

Так, оскільки відповідно до п. 3.2 Договору якість виробленого Переробником борошна повинна відповідати вимогам ДСТУ 46.004-99, то умови і вимоги вказаного ДСТУ є визначальними щодо оцінки сторонами Договору та судом якісних характеристик борошна (продукту харчування) та строків його зберігання без їх втрати.

Стандарт ДСТУ 46.004-99 "Борошно пшеничне" поширюється на борошно пшеничне, що виробляють із зерна м`якої пшениці, м`якої з домішкою твердої пшениці для виготовлення хліба, хлібобулочної та іншої продукції. Для реалізації борошна у вітчизняній торгівельній мережі і для експортування, а також на борошно із твердої чи м`якої пшениці для макаронних виробів.

Розділом 11 визначено гарантії постачальника в ДСТУ 46.004-99 Борошно пшеничне:

11.1. Підприємство-постачальник гарантує відповідність борошна пшеничного вимогам цього стандарту у разі дотримання правил транспортування та зберігання.

11.2. Строк придатності до споживання не більше шести місяців з дати виготовлення при зберіганні в сухому прохолодному місці.

11.3. Після закінчення гарантійного терміну зберігання якість борошна перевіряють на відповідність вимогам стандарту, а також проводять оцінювання його безпечності та якості в акредитованих лабораторіях згідно зі статтею 9 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» [22]. У разі позитивних результатів аналізування термін зберігання продукції продовжують на шість місяців.

Отже, визначений ДСТУ 46.004-99 максимальний строк, в межах якого виготовлене борошно зберігає свої споживчі властивості з урахуванням його можливого продовження, не перевищує 1 року з дати виготовлення.   

Вказане означає, що гарантійний строк відповідності борошна пшеничного вимогам стандарту ДСТУ 46.004-99, яке виготовлене Відповідачем у грудні 2018р. - січні 2019 р., закінчився відповідно у грудні 2019р. - січні 2020р., що також узгоджується зі строком дії Договору - до 31.12.2019р.  

Тобто в межах цього строку Відповідач гарантував якість борошна відповідно до умов вказаного ДСТУ та ніс відповідальність за зниження якості зерна та продуктів його переробки (п. 2.2.7).

Очевидним є те, що Позивачу було достеменно відомо про зміст ДСТУ 46.004-99, оскільки якість борошна є суттєвою умовою Договору  та посилання на вказаний ДСТУ безпосередньо  включено до п. 3.2 якого, а тому він усвідомлював (повинен був усвідомлювати), що зберігання у Відповідача продуктів переробки зерна (борошна пшеничного) понад 1 рік неминуче призведе до втрати ним якісних характеристик.

При цьому Позивач також мав розуміти, що Відповідач  не в змозі забезпечити дотримання якісних характеристик борошна за наявних у нього умов зберігання понад річний гарантійний строк, визначений  ДСТУ46.004-99, а отже і  строк дії Договору до 31.12.2019р.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Позивач, як добросовісна сторона Договору якій відомо про обмежений строк споживчих властивостей борошна пшениці,  був зобов`язаний забезпечити вивезення усього належного йому борошна зі складу Відповідача до 31.12.2019р. включно та нести після завершення строку дії Договору усі ризики, пов`язані із втратою борошном своїх якісних властивостей відповідно до умов ДСТУ46.004-99.

З матеріалів справи вбачається, що після 31.12.2019 року та завершення гарантійного строку споживання борошна Позивач протягом більше 2,5 років не вживав жодних заходів щодо вивезення належного йому борошна зі складу Відповідача і лише 13 вересня 2022 року ним було здійснено відбір проб борошна вищого та першого ґатунків для визначення якості та безпечності готової продукції, які було передано до ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на відповідність вимогам ДСТУ 46.004-99 «Борошно пшеничне. Технічні умови».

Цілком очікувано, оскільки минув строк придатності борошна до споживання, за результатами проведених випробувань було встановлено не властивий пшеничному борошну смак, не відповідність показників сирої клейковини, не відповідність показників білості, наявність зараженості шкідниками хлібних запасів, що підтверджується протоколами випробувань від 22 вересня 2022 року № 1582, 1583, 1584, 1585.

При цьому суд критично оцінює вказані протоколи випробувань, оскільки в них зазначено, що предметом дослідження було борошно пшеничне вищого ґатунку 2018р., 2019 р. та борошно пшеничне першого ґатунку 2018р., а тому при проведенні дослідження на відповідність ДСТУ 46.004-99 у вересні 2022 року відповідальним виконавцям ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» мало бути очевидним, що термін придатності борошна в 1 рік вже давно минув. Проте жодних вказівок на цю обставину протоколи випробувань не містять.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що виявлене у вересні 2022р. погіршення якості борошна знаходиться у прямому та безпосередньому зв`язку із бездіяльністю самого Позивача, який не організував його вивезення зі складу Відповідача до завершення строку дії Договору №15-06/18 від 09.11.2018 на переробку зерна пшениці на борошно та в межах строків придатності борошна до споживання відповідно вимог стандарту ДСТУ 46.004-99, чим припустився порушення ст. 525 ЦК України щодо неприпустимості односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов.

При цьому судом встановлено, що належних та допустимих доказів порушення умов Договору з боку Відповідача в межах строку його дії - до 31.1202019р. Позивачем суду не надано, як і доказів на спростування вказаних вище обставин.

Приймаючи рішення у цій справі суд також враховує, що статтею 616 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобов`язання з вини кредитора:

1. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора,  суд відповідно  зменшує розмір збитків та неустойки,  які стягуються з боржника.

2. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Таким чином, оскільки збільшенню збитків кредитора - Позивача у цій справі - а саме погіршенню якості виготовленого Відповідачем борошна, у повній мірі сприяла поведінка самого кредитора, який не вжив заходів щодо їх зменшення шляхом своєчасного вивезення борошна зі складу Відповідача (умисно або з необережності), то суд вважає за необхідне зменшити розмір збитків у сумі 1 073 110,20 грн., які заявлені Позивачем до стягнення з Відповідача, до 0,00 грн. та відмовити у задоволенні позову.

Доводи Позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача.   

Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства “Аграрний фонд” № 74-04/1/121 від 27.01.2023 (вх. № 337/08-07/23 від 02.02.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластоун-Україна” про стягнення 1 073 110,20 грн.  -  відмовити.

Повний текст рішення складено і підписано 03.07.2023р.

Суддя                                                                                                         К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.