ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

1-кс/381/818/23

381/2044/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , що діє в інтересах ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Фастові скаргу адвоката ОСОБА_4 на повідомлення старшого слідчого ВРЗ скоєних проти життя та здоров`я особи СВ Фастівського РУП Київської області про підозру від 16 червня 2021 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України у кримінальному провадженню відомості про яке внесено до ЄРДР 15.06.2021 року за № 12021111310000951 (в порядку п.10. ч.1 ст.303 КПК України),

встановив:

В провадження Фастівського міськрайонного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 на повідомлення старшого слідчого ВРЗ скоєних проти життя та здоров`я особи СВ Фастівського РУП Київської області про підозру від 16 червня 2021 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України у кримінальному провадженню відомості про яке внесено до ЄРДР 15.06.2021 року за № 12021111310000951.

В обґрунтування скарги адвокат вказує, що Повідомлення про підозру, що наявне у матеріалах кримінального провадження, датоване 16.06.2021 та інші матеріали не містять даних про вручення вказаного повідомлення ОСОБА_5 , а також відсутні відомості, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення: в підозрі не викладено фактичних обставин, які свідчать про вчинення підозрюваним дій, які складають об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

У зв`язку з викладеним, адвокат ОСОБА_4 просив скасувати оскаржуване повідомлення про підозру та зобов`язати прокурора виключити з ЄРДР відомості про повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні відповідного кримінального правопорушення.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав скаргу з наведених у ній підстав та просив задовольнити її в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні просив в задоволенні скарги відмовити, проте зазначив, що частково погоджується із скаржником, а саме в частині того, що дійсно відомостей про вручення повідомлення ОСОБА_6 чи іншій особі із числа родичів, матеріали кримінального провадження не містять, а також надав суду для огляду матеріали кримінального провадження № 12021111310000951.

При вирішенні питання щодо своєчасності звернення зі скаргою та можливості її розгляду слідчий суддя виходить з наступного. Згідно п.10 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом – підозрюваним, його захисником чи законним представником. Оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 16.06.2021 не вручене, двомісячний строк після направлення повідомлення про підозру був дотриманий, кримінальне провадження не закрито, обвинувальний акт у ньому не складений, провадження зупинялось та поновлювалось слідчий суддя приходить до висновку про своєчасність подання адвокатом ОСОБА_4 скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_5 та про можливість її розгляду по суті.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчим відділом Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021111310000951 від 15.06.2021за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

08.01.2022 постановою слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021111310000951 було зупинено у зв`язку з неможливістю встановити місцезнаходження ОСОБА_5 .

13.01.2022 слідчим суддею було надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

14.01.2022 слідчим суддею Фастівського міськрайонного суду було відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5

16.01.2022 постановою слідчого було відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021111310000951 у зв`язку з необхідністю проведення слідчих (розшукових) дій.

В цей же день, 16.01.2022 досудове розслідування було зупинено у зв`язку з оголошенням розшуку підозрюваного.

09.11.2022 постановою слідчого досудове розслідування було відновлено у зв`язку з необхідністю проведення слідчих (розшукових) дій.

В цей же день, 09.11.22 досудове розслідування було зупинено у зв`язку з оголошенням розшуку підозрюваного.

30.01.2023 слідчим суддею Фастівського міськрайонного суду було надано дозвіл на затримання ОСОБА_5

19 травня 2023 підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до постанови слідчого оголошено у міжнародний розшук.

В цей же день, 19.05.2023 слідчим суддею Фастівського міськрайонного суду було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що матеріали кримінального провадження не містять даних про вручення підозри особі, щодо якого розглядається клопотання.

Підставою для скасування повідомлення про підозру або визнання особи такою, що не набула статусу підозрюваного є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру.

Так, відповідно до ст. 277 КПК України, повідомлення має містити:1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Статтею 278 КПК України визначено порядок здійснення повідомлення про підозру та обов`язок роз`яснення прав підозрюваного, а саме: письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень; письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12021111310000951 оглянутих в судовому засіданні та фактично не заперечувалось прокурором, Повідомлення про підозру, що наявне у матеріалах кримінального провадження, датоване 16.06.2021 та інші матеріали не містять даних про вручення вказаного повідомлення ОСОБА_5 . Крім цього, квитанція про направлення повідомлення про підозру не містить адреси, на яку її направлено 16.06.2021, оскільки слідчим було направлено останню без опису вкладення та зазначено лише прізвище адресата – ОСОБА_5 .

Як було встановлено в ході судового розгляду скарги, на сайті Укрпошти, згідно трекінгу відправлень –інформація про вручення відсутня.

Отже, з урахуванням вищевикладеного слідчий суддя дійшов висновку, що в даному випадку, має місце порушення порядку вручення повідомлення про підозру, що в свою чергу, є підставою для його скасування, а ОСОБА_5 є особою, що не набула статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12021111310000951.

Разом з цим, фактичною підставою для повідомлення про підозру є безсумнівна система належних до справи, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи. Вказують, що для повідомлення особі про підозру, виходячи з принципу презумпції невинуватості, необхідна наявність такої системи доказів, яка виключала б будь-які сумніви щодо того, що: І) кримінальне правопорушення справді відбулося; 2) кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; 3) діяння підозрюваної особи містить склад конкретного кримінального правопорушення; 4) відсутні обставини, які виключають її відповідальність. Вказують, що на момент винесення рішення про повідомлення про підозру:- відсунуті всі можливі, в тому числі і взаємовиключні версії у справі; усі версії у справі, включаючи алібі підозрюваного, всебічно перевірені; усі версії, крім однієї - про винуватість підозрюваного, - спростовані зібраними доказами, а версія про винуватість особи знайшла підтвердження системою незаперечних доказів;- у справі зібрано таку сукупність допустимих та достовірних фактичних даних (доказів), яка дає змогу дійти однозначного висновку про вчинення злочину чи іншого кримінального правопорушення особою, яка притягається до відповідальності, та виключає будь-які сумніви щодо її вини (сама особа, яка притягається до відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість);- відсутність обставин, що виключають кримінальну відповідальність особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, встановлено в процесі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи. Зважаючи на це закон не містить однозначних вказівок на те, на якому саме етапі кримінального провадження має бути повідомлено про підозру, орієнтуючи слідчого на фактичні обставини справи - тоді, коли буде достатньо доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011} У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Згідно ст. 110 КПК України, зазначено, що процесуальним рішенням є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, які приймаються в формі постанови з наявністю чіткого переліку вимог. Окремо також в згаданій статті зазначено, що обвинувальний акт також є процесуальним рішенням. Порівнявши ст. ст. 110, 277 КПК України, які ставляться законодавцем до процесуального рішення у формі постанови та до повідомлення про підозру у зв`язку із чим повідомлення про підозру є процесуальною дією, а не процесуальним рішенням.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи із зазначеного вище, слідчий, прокурор зобов`язані здійснювати повідомлення про підозру належним чином в порядку ст. 278 КПК України

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 9 КПК України закріплений обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Ст. 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченого КПК України.

Положення ч. 2 ст. 8 КПК зобов`язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.

Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Ст. 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слідчим суддею при розгляді скарги про скасування повідомлення про підозру встановлено, що ОСОБА_5  направлено, проте не вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2ст.121 КК України, а саме за фактом заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Досудовим розслідуванням було встановлено, що 12.06.2021 близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_5 рухаючись на власному автомобілі по вул. Підгірній в с. Хлепча Фастівського району Київської області, навпроти домоволодіння № 4, помітив наглядно знайомого ОСОБА_7 , та задля з`ясування з ним відносин щодо неналежного виконання обумовлених між ними робіт, зупинив свій транспортний засіб та вийшовши з його салону, підійшов до ОСОБА_7 .

Під час розмови, між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбулася сварка, яка пов`язана з побутовими питаннями, під час якої в ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, не маючи умислу на позбавлення його життя, шляхом нанесення останньому ударів руками.

Відразу після цього, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи умисно, керуючись мотивом, що ґрунтувався на раптово виниклих особистих неприязних стосунках із ОСОБА_7 , з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, не маючи умислу на позбавлення його життя, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, руками, наніс останньому не менше, ніж 2 удари та не менше, ніж удар по грудній клітці, із прикладанням сили, чим спричинив ОСОБА_7 , згідно лікарського свідоцтва про смерть № 161 від 15.06.2021 тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми, які призвели до смерті ОСОБА_7 .

Аналізуючи зміст оскаржуваного повідомлення про підозру, суд приходить до висновку що останнє не містить викладу обставин та обґрунтування, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в можливій причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому злочину (п.3 ч.1 ст.276 КПК України), враховуючи наступне.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 13/К, складеного Комунальним закладом Київської обласної ради “Київське обласне бюро судово-медичної експертизи” від 03.06.2022 встановлено:

«При судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_7 від 15.06.2021, лікар судово-медичний експерт ОСОБА_8 , виходячи із записів у «Висновку експерта» № 161 від 15.06-02.12.2021 року, зафіксував такий стан розвитку трупних явищ: «...Трупне задубіння добре виражене в усіх м`язах обличчя, тулуба і кінцівок... Трупні плями фіолетово-червоного забарвлення, вбачаються на задніх нижчерозташованих поверхнях тіла, при надавлюванні на них бліднуть і не зникають, відновлюються через 19 хвилин. Гнилісні зміни відсутні...». «Така динаміка зміни трупних плям відповідає стадії стазу (друга фаза), що за даними спеціальної медичної літератури з цих питань ( ОСОБА_9 , І 1976, ОСОБА_10 та співавтор. 1998) може відповідати терміну 16-20 годин та 22-24 години від моменту настання смерті, а за усередненими даними, ознаки трупного заклякання у всіх групах м`язів формуються через 14-16 годин та досягають максимуму через 20-24 годин».

З огляду на вище викладене, смерть ОСОБА_7 могла настати за 14-24 години до їх опису при проведенні експертизи трупа (15.06.2021 з 11:00 до 13:00), тобто у проміжок часу з 11-ї до 21-ї години 14.06.2021.

«Стан субдуральної гематоми у потерпілого, який описав судово-медичний експерт, за даними спеціальної медичної літератури ( ОСОБА_11 та співавт., 1978 p.), відповідає терміну першої доби з моменту травми, а за результати судово-гістологічного дослідження препаратів м`яких тканин голови з крововиливами, твердої мозкової оболонки, м`яких мозкових оболонок, вогнища забою правої лобної частки та інших відділів головного мозку, де виявлені ушкодження, вказують на те, що вони могли виникнути орієнтовно за 6-12 годин до настання смерті».

Отже, з огляду на вище викладене, та беручи до уваги час настання смерті гр. ОСОБА_7 , є підстави вважати, що черепно-мозкову травму потерпілий отримав не 11-12.06.2021 року, як зазначено у змісті повідомлення, а 13-14.06.2021 року.

А тому, слідчий суддя погоджується із твердженнями адвоката, що на день складання повідомлення про підозру від 16.06.2021, в змісті повідомлення про підозру відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, як передбачає п.6 ч.1 ст. 277 КПК України, чому б передувала безсумнівна система належних до справи, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи - ОСОБА_5 , яка б виключала сумніви щодо того, що І) кримінальне правопорушення справді відбулося; 2) кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; 3) діяння підозрюваної особи містить склад конкретного кримінального правопорушення; 4) відсутні обставини, які виключають її відповідальність.

Це означає, що на момент винесення рішення про повідомлення про підозру:

- висунуті всі можливі, в тому числі і взаємовиключні версії у справі;

-усі версії у справі, включаючи алібі підозрюваного, всебічно перевірені;

-усі версії, крім однієї - про винуватість підозрюваного, спростовані зібраними доказами, а версія про винуватість особи знайшла підтвердження системою незаперечних доказів;

- у справі зібрано таку сукупність допустимих та достовірних фактичних даних (доказів), яка дає змогу дійти однозначного висновку про вчинення злочину чи іншого кримінального правопорушення особою, яка притягається до відповідальності, та виключає будь-які сумніви щодо її вини (сама особа, яка притягається до відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість);

- відсутність обставин, що виключають кримінальну відповідальність особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, встановлено в процесі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи.

Зважаючи на це закон не містить однозначних вказівок на те, на якому саме етапі кримінального провадження має бути повідомлено про підозру, орієнтуючи слідчого на фактичні обставини справи - тоді, коли буде достатньо доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого).

Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину. Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині. Правоохоронні органи зобов`язані компенсувати моральну шкоду людині, що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності.

З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови", № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Слідчим суддею встановлено, що орган досудового розслідування під час повідомлення про підозру чітко на вказав про беззаперечність фактів викладених у тексті підозри та не посилався на зібрані у зв`язку із цим доказами під час проведення процесуальних дій до пред`явлення підозри, якими чітко беззаперечними доказами зібраними на підставі допиту підозрюваного, допиту свідків, інших зібраних доказів.

Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).

Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27.02.1980р., скарга №6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15.07.1982р, скарга №8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення». Розвиваючи зазначену концепцію ЄСПЛ у справі «Фоті та інші проти Італії» (рішення від 10.12.1982р.) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також «інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного». Комісія та Суд визнали, що такими підставами, які можуть спричинити серйозні наслідки, можуть бути видача ордеру на арешт, обшук приміщення чи особистий обшук.

З огляду на вищезазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов`язане із наявністю підозрюваного.

Згідно ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є 1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, 2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та 3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Таким чином, аналіз змісту ч.1 ст.42 КПК України дозволяє зробити висновок, що підозра (кримінальне переслідування у формі підозри) починається з моменту, коли особі повідомлено про підозру або ця особа затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Також варто зауважити, що згідно вимог ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За приписами ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 276 КПК України, у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.

Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з п.п. 10) п. 2.1. Положення до Реєстру вносяться відомості про час та дату повідомлення про підозру, відомості про особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.п. 4) п. 3.1. Положення унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням таких строків (про): дату складання повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри - невідкладно.

Слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру не було вручене ОСОБА_5 , а в змісті повідомлення про підозру не зазначено обов`язкових відомостей (дати, часу, місця, тяжкості тілесних ушкоджень) що може свідчити про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (відсутність об`єктивної сторони). Тому, згідно п. 10. ч. 1 ст. 303 КПК України, така підозра підлягає розгляду на стадії досудового розслідування.

Окрім того, скасування повідомлення про підозру згідно кримінально-процесуального законодавства не позбавляє орган досудового розслідування, слідчого/прокурора можливості виправити недоліки, встановлені в ухвалі слідчого судді про скасування підозри, зазначити беззаперечні факти та зібрані докази й вручити в передбаченому законом порядку повідомлення про підозру повторно.

Керуючись ст. 1, 2, 9, 42, 276-278, 303, 307,376 КПК України,

постановив:

Скаргу адвоката ОСОБА_4 на повідомлення старшого слідчого  ВРЗ скоєних проти життя та здоров`я особи СВ Фастівського РУП Київської області про підозру від 16 червня 2021 року ОСОБА_5  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України у кримінальному провадженню відомості про яке внесено до ЄРДР 15.06.2021 року за № 12021111310000951 задовольнити.

Скасувати повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12021111310000951 від 16.06.2021 за ч. 2 ст. 121 КК України, яка не була повідомлена ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Бабче, Івано-Франківської області, українцю, громадянину України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому.

Зобов`язати прокурора Фастівської окружної прокуратури вилучити відомості з ЄРДР про повідомлення підозри ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12021111310000951 від 15.06.2021 за ч.2ст. 121 КК України.

Ухвала набуває законної сили в порядку, передбаченому ст. 532 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя                                         ОСОБА_1