Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 501/2937/20

провадження № 61-12268св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,

третя особа - незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого 2021 року у складі судді Тюміна Ю. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа - незалежна профспілка робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ», про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»), третя особа - незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» (далі - профспілка), у якому просила суд:

- визнати наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

від 16 грудня 2019 року № 449 незаконним та таким, що виданий із порушенням норм права, що не передбачає жодних змін в організації виробництва і праці, та скасувати його;

- визнати незаконним та скасувати наказ в. о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 28 липня 2020 року № 260/0-11

про звільнення ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера готельного комплексу «Моряк» ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»;

- зобов`язати ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» провести компенсацію сум вимушеного прогулу за весь період.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 02 грудня 1995 року позивач перебувала у трудових правовідносинах із ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», а з 01 грудня 2014 року працювала на посаді менеджера в готельному комплексі «Моряк». 28 липня 2020 року вона була звільнена з підприємства на підставі частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці шляхом скорочення працівників, про що її повідомили на зборах 28 липня

2020 року.

Вважала, що наказ є незаконним із таких підстав:

- згідно із вимогами частин першої, сьомої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору на підставі частини першої статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виробничого органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Профспілка робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» згоди на звільнення

ОСОБА_1 не надала, а тому вона підлягає поновленню на роботі;

- ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» не проводило консультації з профспілкою стосовно заходів щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків звільнень;

- зміни в організації виробництва і праці не відбулися, були ліквідовані керівні посади заступників директора порту, а створені інші посади заступників порту. Готель продовжує працювати, порушене її переважне право на залишення на роботі;

- у порушення вимог статті 43 КЗпП України позивача звільнили не через два місяці, а через три - оскільки її попередили про звільнення 18 березня 2020 року, а тому мали звільнити з 18 травня до 18 червня 2020 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого

2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ в. о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 28 липня 2020 року № 260/0-11 про звільнення з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді менеджера готельного комплексу «Моряк» ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Зобов`язано ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період

із 29 липня 2020 року по день поновлення на роботі.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції,

з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав доведеним факт порушення трудових прав позивача. Зокрема, ОСОБА_1 повідомили, що вона буде звільнена у зв`язку з ліквідацією готелю за 12 днів до дня запланованої ліквідації - 01 квітня 2020 року. Наказом від 19 березня

2020 року термін ліквідації було перенесено на місяць - на 01 травня

2020 року, однак, навіть враховуючи ці зміни, позивач була повідомлена не за два місяці, а за 1 місяць та 12 днів до ліквідації готелю.

Крім того, ОСОБА_1 була звільнена лише 28 липня 2020 року, тобто через чотири місяці після того, як її було попереджено про звільнення, що давало працівнику всі підстави правомірно розраховувати, що роботодавець відмовився від свого наміру звільнити її. Тому після спливу двомісячного строку, у випадку збереження наміру звільнити позивача, роботодавець був зобов`язаний розпочати всю процедуру заново: знову попередити її за два місяці про наступне звільнення, запропонувати посади для переведення та звернутися за наданням згоди до профспілки.

Оскільки судами встановлено, що зміни в організації виробництва і праці, які були використані роботодавцем як підстава для звільнення позивача, насправді не були здійснені портом, а тому відсутні підстави для звільнення із застосуванням правового механізму, передбаченого частиною першою статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області

від 22 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 29 вересня 2022 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року поновлено

ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Зупинено виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого 2021 року в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження.

У січні 2023 року справу № 501/2937/20 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Заявник посилається на підстави касаційного оскарження вказаних судових рішень, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права в частині не повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду.

Розгляд справи у судовому засіданні за відсутності представника ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» свідчить про порушення положень статті 43 ЦПК України, оскільки обмежено право відповідача брати участь у судовому засіданні, дослідженні доказів, надавати пояснення суду, наводити свої доводи та аргументи, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Касаційна скарга також мотивована порушенням судами норм матеріального права по суті спору, не врахуванням висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 08 червня 2022 року у справі № 465/5654/16-ц,

від 10 червня 2022 року у справі № 500/4430/19, від 14 червня 2022 року

у справі № 465/7570/18 та ін. Висновки судів про порушення трудових прав ОСОБА_1 є помилковими, оскільки роботодавцем дотримано вимоги трудового законодавства при звільненні позивача.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з підприємством відповідача з 01 грудня 1995 року, а з 01 грудня

2014 року працювала на посаді менеджера в готельному комплексі «Моряк», що підтверджується копією трудової книжки (т. 1, а. с. 70-72).

Наявність у підприємства фінансових труднощів підтверджується розшифровкою дебіторської заборгованості, звітами про фінансові результати, а також відомостями про кількість коштів на рахунках підприємства (т. 1, а. с. 191-203).

Відповідно до пункту 2.1.5 колективного договору ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» при змінах в організації виробництва і праці, пов`язаних із ліквідацією структурних підрозділів порту (чи окремих об`єктів, які входять у структурні підрозділи порту) у зв`язку з укладенням портом договорів про спільну діяльність, управління майном, інвестиційних та інших договорів, за якими майно порту передається

в користування іншим суб`єктам господарювання, передбачати в таких договорах трудові та соціальні гарантії працівників порту, яких ці зміни стосуються, на рівні, не нижче чинного колективного договору (т. 1,

а. с. 95-97).

Пункт 2.1.7 колективного договору забороняє порту проводити цілеспрямовані скорочення працівників доти, доки не будуть використані всі можливості для збереження робочих місць і до цього не примусить економічна ситуація в порту. В такому випадку заздалегідь, не менше ніж за три місяці, повідомляти профспілки та вести з ними перемови з дотримання прав та інтересів працівників, які підлягають скороченню.

Адміністрація порту спільно з профспілками уклали угоду про проведення спільних заходів по виводу порту з фінансової кризи (т. 1, а. с. 101-102).

Також ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» вживалися заходи з подолання фінансової кризи шляхом видання відповідних наказів: про встановлений неповний робочий тиждень тривалістю

32 години; про скасування надбавок за виконання особливо важливої роботи; про призупинення нарахування та виплату оплат та доплат (т. 1,

а. с. 149, 183-190).

На розгляді Чорноморської міської ради перебуває питання передачі об`єктів, які перебувають на балансі порту, до комунальної власності Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеської області (т. 1, а. с. 216-221).

Відповідно до п. 3 наказу в. о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 16 грудня 2019 року № 449 «Про зміни в організації виробництва праці» зі змінами згідно з наказами в. о. директора порту «Про внесення змін до наказу від 16 грудня 2019 року № 449» від 20 грудня 2019 року № 468, прийнято рішення ліквідувати структурний підрозділ порту готельний комплекс «Моряк» із 01 квітня 2020 року (т. 1, а. с. 177-181).

Порт направив ОСОБА_1 повідомлення про наступне звільнення та перелік посад для переведення. У повідомленні зазначено, що позивача інформують, що відповідно до наказів в. о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 16 грудня 2019 року № 449 «Про зміну в організації виробництва і праці» та від 20 грудня 2019 року № 468 «Про внесення змін до наказів від 16 грудня 2019 року № 449» структурний підрозділ порту готельний комплекс «Моряк» та її робоче місце буде ліквідовано 01 квітня 2020 року. В тексті повідомлення міститься підпис ОСОБА_1 про його отримання 18 березня 2020 року (т. 1, а. с. 204-205).

12 травня 2020 року профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» отримала подання на звільнення позивача (т. 1, а. с. 208-211).

30 червня 2020 року профспілка надала порту відповідь про неможливість провести засідання щодо розгляду подання, посилаючись на обмеження зібрань у кількості більше 10 осіб на період карантину, а кворум профспілкового комітету вимагає присутності 22 членів комітету (т. 1,

а. с. 90, 91, 212).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою статті 129 Конституції України регламентовано, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вказане положення кореспондується з вимогами частини другої статті 12 ЦПК України, відповідно до якої учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Положеннями статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Верховний Суд, оцінюючи обґрунтування та підстави касаційного оскарження, першочергово надає оцінку доводам щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, зокрема,

у разі, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Однією з підстав оскарження постанови Одеського апеляційного суду

від 29 вересня 2022 року ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» зазначено порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині не повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).

Право на публічний розгляд також передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

ЄСПЛ зауважував, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення від 21 травня 2015 року у справі «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, пункт 70; рішення від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, пункт 8).

Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України.

Положеннями статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення

у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані

у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті

272 ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 2 та 6 розділу 2 Тимчасового регламенту надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України (далі - ДСУ) від 07 листопада 2016 року № 227

(далі - Тимчасовий регламент), документи можуть буди надіслані користувачеві судом в електронному вигляді лише після реєстрації в Системі. Реєстрація користувача відбувається шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми, із зазначенням певних відомостей для отримання процесуальних документів в електронному вигляді, паралельно з документами у паперовому вигляді відповідно до процесуального законодавства, після реєстрації в Системі і генерації адреси електронної пошти користувач повинен подати до суду заявку, згідно з шаблоном, розміщеним на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу 1 Тимчасового регламенту електронна адреса - адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера - серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім`я у домені «mail.gov.ua».

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20, від 23 червня 2022 року у справі № 127/9596/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 367/6893/21.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Пунктом 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року

№ 1845/0/15-21, встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Зі змісту вказаної процесуальної норми убачається, що для цілей цього кодексу офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Системний аналіз частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише

у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом

у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19,

від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20.

У справі, що переглядається, ухвалою Одеського апеляційного суду

від 21 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

(а. с. 158, т. 2). Копію ухвали було направлено сторонам у справі та отримано ними відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення (а. с. 161-163, т. 2).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 травня 2021 року призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 17 листопада

2021 року (а. с. 164, т. 2), про що повідомлено учасників справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення

(а. с. 168-170, т. 2).

У подальшому слухання справи відкладено на 22 червня 2022 року, про що відповідно до довідкового листа повідомлено учасників справи з проставленням їх підписів про сповіщення особисто (а. с. 197, т. 2).

У зв`язку з перебуванням судді Драгомерецького М. М. у відпустці слухання справи відкладено на 06 вересня 2022 року (а. с. 198, т. 2).

Матеріали справи не містять відомостей про направлення рекомендованих повідомлень про вручення судової повістки учасникам справи.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду» від 10 серпня 2022 року було надіслано о 14 год. 03 хв. одержувачу на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 200, т. 2).

Відповідно до розпорядження від 06 вересня 2022 року № 2547 призначено повторний автоматизований розподіл справи (а. с. 201, т. 2).

Згідно з довідкою, що міститься у матеріалах справи, фіксування судового процесу 06 вересня 2022 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (а. с. 204, т. 2).

Довідкою також підтверджено перебування судді Драгомерецького М. М. у відпустці у період із 12 до 25 вересня 2022 року (а. с. 205, т. 2).

Оскаржувана постанова була прийнята 29 вересня 2022 року. Справа переглядалася за відсутності сторін. При цьому з аналізу постанови вбачається, що апеляційний суд виходив із того, що сторони про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження направлення ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» судової повістки засобами поштового зв`язку або на його офіційну електронну адресу, зареєстровану в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі із 2019 року, та доставлення зазначеного процесуального документа до його електронного кабінету.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням статей 128, 130 ЦПК України.

Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності відповідача та/або його представника, які не повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, що свідчить про порушення статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції, статей 8, 14, 128 ЦПК України.

Верховний Суд зауважує, що оскільки суд касаційної інстанції встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, відсутні підстави для оцінки інших доводів касаційної скарги.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ураховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Щодо поновлення виконання судового рішення.

Відповідно до вимог частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року зупинено виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого

2021 року в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження.

Оскільки Верховний Суд за результатом касаційного перегляду дійшов висновку про скасування постанови Одеського апеляційного суду

від 29 вересня 2022 року, відсутні підстави для поновлення виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого

2021 року, яке не набрало законної сили.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк