У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2023 року

м. Київ

справа № 331/5031/22

провадження № 61-9160ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2023 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгенівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документу,

В с т а н о в и в:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2023 року залишено без задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. подала

05 травня 2023 року апеляційну скаргу.

Ухвалою від 19 травня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику, строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для направлення до Запорізького апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору в сумі 536,80 грн.

23 травня 2023 року на виконання вимог ухвали скаржником надано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яке мотивоване тим, що скаржниця є внутрішньо переміщеною особою, матір`ю багатодітної сім`ї та знаходиться в скрутному матеріальному становищі.

Ухвалою апеляційного суду від 26 травня 2023 року апеляційна скарга була залишена без руху з підстав несплати судового збору. У задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

На виконання вимог ухвали втретє надано клопотання про звільнення від сплати судового збору з підстав, які були розглянуті під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області

Матвійчук Н. Є. на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя

від 17 березня 2023 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документу, визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Матвійчук Н. Є. на виконання вимог ухвали про залишення її апеляційної скарги на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2023 року втретє надано клопотання про звільнення її від сплати судового збору з підстав, які були розглянуті під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі. Таким чином, у справі вже вирішено питання щодо можливості звільнення скаржника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та є підстави вважати, що скаржник недобросовісно користується своїми процесуальними правами і заявлене клопотання не підлягає розгляду.

21 червня 2023 року через підсистему «Електронний суд» приватний виконавець Матвійчук Н. Є. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2023 року, у якій, посилаючись порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу до цього суду на новий розгляд.

В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16 червня

2021 року у справі № 750/6872/20 та від 14 січня 2021 року у справі

№ 0940/2276/18 приватний виконавець як суб`єкт незалежної професійної діяльності не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи і відповідно до нього можуть бути застосовані умови звільнення від сплати судового збору, передбачені статтями 5, 8 Закону України «Про судовий збір». Приватний виконавець Матвійчук Н. Є. у касаційній скарзі зазначає, що до 24 лютого 2022 року проживала та працювала у м. Маріуполь, де внаслідок воєнних дій зруйновано все її нерухоме та рухоме майно, є внутрішньо переміщеною особою, є матір`ю багатодітної сім`ї, має на утриманні трьох дітей, на даний час знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Приватним виконавцем направляються сотні подань та апеляційних скарг у виконавчих провадженнях, тому сплата судового збору є надмірним тягарем при відсутності доходів і свідчить про наявність перешкод у доступі до правосуддя.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження (частина шоста статті 394 ЦПК України).

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України установлено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 357 ЦПК України установлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 19 травня 2023 року установив, що апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є., подана нею 05 травня 2023 року на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2023 року, вимогам

статті 356 ЦПК України не відповідала, і дійшов обґрунтованого висновку про залишення апеляційної скарги без руху.

Заявнику необхідно було подати до апеляційного суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала від 19 травня 2023 року доставлена до електронного кабінету заявника у підсистемі «Електронний суд» 22 травня 2023 року.

На виконання вимог ухвали приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. надано клопотання про звільнення її від сплати судового збору.

Ухвалою від 26 травня 2023 року Запорізький апеляційний суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. залишено без руху і надано заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

Постановляючи ухвалу, апеляційний суд виходив з недоведеності заявником її реального майнового стану, який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.

Також судом зазначено, що клопотання за вказаними доводами в цій справі вже розглядалося і за результатами розгляду скаржнику було відмовлено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала від 26 травня 2023 року доставлена до електронного кабінету скаржника у підсистемі «Електронний суд» 26 травня 2023 року.

На виконання вимог ухвали приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. втретє подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, в переліку процесуальних прав учасників справи, зокрема, є право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб

(пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Вказане право особа може реалізувати шляхом подання процесуальних документів до судів відповідних інстанцій.

Відповідно до змісту частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Встановлено, що клопотання про звільнення від сплати судового збору вирішені судом апеляційної інстанції, за результатами розгляду яких постановлено ухвали від 19 травня 2023 року та 26 травня 2023 року.

Повторне звернення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. з клопотанням, вимоги якого є аналогічними вимогам, заявленим у попередніх двох клопотаннях, з посиланням на ті самі обставини, апеляційний суд вважав прикладом зловживання процесуальними правами.

З огляду на викладене вчинення заявником вказаних дій Запорізький апеляційний суд вважав за можливе визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати наслідки, передбачені частиною третьою

статті 44 ЦПК України.

В ухвалі Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі №552/2378/17 зазначено, що зловживання - це особливий різновид процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав.

Зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які ззовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя та/або інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 750/3021/18).

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі

№ 910/5251/20).

«Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання» Рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії».

Кожен має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку у визначеному процесуальним законом порядку, при цьому суд позбавлений можливості надати учаснику справи відповідне право, яким він не може скористатися з огляду на вимоги закону.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач

відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Запорізький апеляційний суд, встановивши, що недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк не усунуто, дійшов обґрунтованого висновку про визнання апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. неподаною та повернення її заявнику.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2023 року є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд мав задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки наявні відповідні правові підстави; скрутний майновий стан заявником доведено, а вимоги про сплату судового збору не повинні на неї розповсюджуватись, касаційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються статтею 136 ЦПК України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

За статтею 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Як вбачається зі змісту вказаної норми існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях в силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи з чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Таким чином, положення статті 136 ЦПК України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.

Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи з майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Вказаний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження

№ 11-336апп20).

Врахувавши обставини, викладені заявником у клопотаннях про звільнення від сплати судового збору, норми права та, дослідивши надані заявником докази (податкову декларацію про майновий стан і доходи, виписки з поточних рахунків), апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 17 березня 2023 року. Апеляційним судом надано належну оцінку доводам клопотань заявника про звільнення від сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Оскільки оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2023 року суд відмовляє.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє заявницю права подати нову апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, про що їй було належним чином роз`яснено апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2023 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгенівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук