ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 161/15903/21

провадження № 61-19595св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

відповідач - Підгайцівська сільська об`єднана територіальна громада,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2021 року, постановлену у складі судді Олексюка А. В., та постанову Волинського апеляційного суду від 2 листопада 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Матвійчук Л. В., Здрилюк О. І., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Підгайцівської сільської об`єднаної територіальної громади в якому просив визнати незаконними та скасувати:

- рішення виконкому Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області (далі - Борохівська сільська рада) № 29 від 27 вересня

2006 року про оформлення права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - частку приміщення телятника площею 542 кв.м, розташовану

на АДРЕСА_1 , а саме на його 54/100 частки на ОСОБА_13 та на 46/100 частки на ОСОБА_15 ;

- рішення виконкому Борохівської сільської ради № 14 від 27 квітня 2007 року в частині оформлення права приватної власності на приміщення телятника чотирирядного площею 899 кв.м, розташованого за вказаною адресою, а саме на його 55/100 частки на ОСОБА_15 та на 45/100 частки на ОСОБА_13 ;

- видані виконавчим комітетом Борохівської сільської ради ОСОБА_13 свідоцтва серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 про право власності на майновий пай члена кооперативного сільськогосподарського колективного підприємства;

- видане виконавчим комітетом Борохівської сільської ради ОСОБА_16 свідоцтво серії НОМЕР_3 про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського колективного підприємства;

- видані виконавчим комітетом Борохівської сільської ради свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 травня 2007 року, а саме на приміщення телятника чотирирядного площею 899 кв.м, розташованого на АДРЕСА_1 , ( ОСОБА_16 та ОСОБА_13 55/100 і 45/100 часток відповідно);

- видане виконавчим комітетом Борохівської сільської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21 травня 2007 року, а саме на приміщення телятника площею 542 кв.м, розташоване за вказаною адресою,

(на 46/100 часток ОСОБА_16 та на 54/100 часток ОСОБА_13 ).

Позов мотивував тим, що відповідач передав приміщення телятника чотирирядного площею 899 кв.м та телятника площею 542 кв.м, розташованих на АДРЕСА_1 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 в порушення порядку, встановленого статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та за відсутності на це відповідних повноважень.

На думку позивача, дії відповідача щодо передачі вказаного майна

ОСОБА_13 та ОСОБА_16 порушують його майнові права та права осіб, яким виділялось зазначене майно єдиним майновим комплексом.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня

2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 грудня 2020 року

у справі № 158/510/19, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та Липинської сільської ради про визнання недійсним і скасування рішення Борохівської сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації. Тобто є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Постановою Волинського апеляційного суду від 2 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої

статті 186 ЦПК України, зазначивши про відповідність такого висновку обставинам справи та нормам процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 2 листопада 2021 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про тотожність позовів у справі, яка переглядається, та

у справі № 158/510/19, оскільки у вказаній справі інший склад учасників. Зокрема, у даній справі позов пред`явлений до Підгайцівської сільської об`єднаної територіальної громади, а у справі № 158/510/19 відповідачами були ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та Липинська сільська рада.

Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позовна заява у даній справі має інший зміст та підстави позову, ніж позов

у справі № 158/510/19.

Також просив врахувати, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без його участі, оскільки 2 листопада 2021 року розпорядник та працівники поліції не допустили його в судове засідання.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2022 року ОСОБА_14 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі.

Крім того, у лютому 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 подали відзив (відповідь) на касаційну скаргу, в якому її підтримали.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 9 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції і ухвалою цього ж суду від 29 березня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Підгайцівської сільської об`єднаної територіальної громади про визнання незаконними та скасування рішення, свідоцтв про право власності.

Підставою для звернення ОСОБА_1 з цим позовом є спір з Підгайцівською сільською об`єднаною територіальною громадою, ОСОБА_17 та ОСОБА_13 про право на частки майнового паю у приміщенні телятників на АДРЕСА_1 .

У провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувала цивільна справа № 158/510/19 (провадження № 2/161/614/20) за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_18 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , до ОСОБА_13 ,

ОСОБА_15 , Липинської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення Борохівської сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації.

У справі № 158/510/19 ОСОБА_1 просив, зокрема:

- визнати незаконним та скасувати рішення Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області № 29 від 27 вересня 2006 року «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна в селі Борохів»;

- визнати незаконним та скасувати рішення Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області № 14 від 12 квітня 2007 року «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» в частині оформлення права власності на частки телятника площею 740,3 кв.м, розташованого на АДРЕСА_1 за ОСОБА_13 та за ОСОБА_17 ;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності, видане

25 січня 2007 року виконавчим комітетом Борохівської сільської ради на підставі її рішення № 29 від 27 вересня 2006 року;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності, видане

25 січня 2007 року виконавчим комітетом Борохівської сільської ради на підставі її рішення № 14 від 12 квітня 2007 року;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_13 та

ОСОБА_17 на частки телятника загальною площею 542 кв.м, розташованого на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 17604558);

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_13 та

ОСОБА_17 на частки приміщення телятника загальною площа 899 кв.м, розташованого на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 18918227).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 грудня

2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду

від 25 лютого 2021 року, у задоволенні вказаних позовних вимог

ОСОБА_1 відмовлено.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Необхідність застосування вказаної норми зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову.

У постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 520/18820/19

(провадження № 61-2294св20) Верховний Суд дійшов висновку про те, що критеріями відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України є: наявна тотожність спірних правовідносин (спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у різних цивільних справах) та судове рішення у тотожній справі, що набрало законної сили.

При цьому критерій тотожності підлягає оцінці тільки після набрання відповідним рішенням законної сили.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 грудня 2019 року

у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) дійшла висновку про те, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

З рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також з

рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, крім цього, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У справі № 158/510/19 ОСОБА_1 звертався з позовом до ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та Липинської сільської ради, а у справі, яка переглядається, позивач пред`явив позов до Підгайцівської сільської об`єднаної територіальної громади.

Суди не врахували, що у даній справі суб`єктний склад осіб є іншим, ніж склад осіб у справі № 158/510/19.

Таким чином, висновок судів про те, що є рішення суду, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та за тими самими вимогами, що має наслідки, визначені пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України, передчасний.

Разом з тим, касаційний суд звертає увагу на те, що у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 відповідачем зазначив Підгайцівську сільську об`єднану територіальну громаду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

У постанові Верхового Суду від 7 жовтня 2020 року у справі №362/2592/17 (адміністративне провадження № К/9901/66849/18) зазначено, що «територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема управляють майном, що є в комунальній власності; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (частина перша статті 143 Конституції України).

Цивільна правоздатність територіальних громад в цивільному обороті визнається Цивільним кодексом України (далі - ЦК України). Відповідно до частини першої статті 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Таким чином, територіальна громада є суб`єктом цивільних правовідносин, який бере участь у цих правовідносинах нарівні з фізичними особами, юридичними особами та державою.

При цьому визнання за територіальної громадою правоздатності в силу прямої норми ЦК України виключає необхідність одержання такого статусу через державну реєстрацію у якості юридичної особи публічного права. Територіальна громада не є юридичною особою. Натомість вона сама може створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (частина друга статті 169 ЦК України), а також юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом (частина третя статті 169 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування визнаються юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Зважаючи на викладене, можна дійти висновку, що територіальні громади реалізують цивільну дієздатність через утворені ними органи місцевого самоврядування, які за законом набувають статусу юридичних осіб та діють від імені та в інтересах територіальних громад».

Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем у цивільному процесі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У справі, яка переглядається, суду першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження у справі належить врахувати, що Підгайцівська сільська об`єднана територіальна громада не є юридичною особою, тому з урахуванням змісту статті 48 ЦПК України не може бути стороною у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Суди попередніх інстанцій не дотримались вимог цивільного процесуального закону, тому оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Так як касаційний суд дійшов висновку про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня

2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 2 листопада

2021 року скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук