Апеляційний суд Івано-Франківської області
м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої Перегінець Л.В.
суддів: Бойчука І.В., Меленко О.Є.
секретаря Балагури М.О.
з участю сторін апелянта ОСОБА_1, представника апелянта ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3,представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29.12.2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя, визнання права на спадкове майно,-
в с т а н о в и л а :
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя, визнання права на спадкове майно. Свої вимоги обгрунтовувала тим, що з грудня 1998 року вона проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5. За час спільного проживання вони разом вели господарство, а також за спільні кошти придбали майно, яке вона вважає власністю подружжя. 30.06.2011 року ОСОБА_5 помер, після чого відкрилася спадщина на все його майно. Оскільки заповіт ОСОБА_6 не складений, вважає, що в неї як дружини, виникло право на спадкування за законом. Однак, відповідач по справі – ОСОБА_1, який є рідним братом спадкодавця і відтак спадкоємцем другої черги, даний факт заперечує, у зв’язку з чим виник спір. ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на ? частку у спільній сумісній власності подружжя, а саме на:
- ? будинковолодіння, що знаходиться за адресою: вул. Січинського, 20 в
_____________________________________________________________________________
Справа №2/0915/1244/2011 Головуючий у І інстанції Струтинський Р.Р.
Провадження №22ц/0990/373/2012 Суддя-доповідач ОСОБА_7
Категорія 37
селищі Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області;
? рухомого майна: автомобіль марки «MAN 25.372», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, причіп ПФ 01 Фермер, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_2, автомобіль марки «KIA Carnival», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_3.
Крім того, просила визнати за нею право на спадкове майно в порядку спадкування за законом як спадкоємця першої черги, а саме на:
- ? рухомого майна: автомобіль марки «MAN 25.372», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, причіп ПФ 01 Фермер, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_2, автомобіль марки «KIA Carnival», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_3;
- ? будинковолодіння, що знаходиться за адресою: вул. Січинського, 20 в селищі Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області;
- земельну ділянку площею 0,1237 га, цільове призначення – для будівництва та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29.12.2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частку у спільній сумісній власності подружжя на автомобіль марки «MAN 25.372», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, причіп ПФ 01 Фермер, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_2, автомобіль марки «KIA Carnival», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_3 та ? будинковолодіння, що знаходиться за адресою: вул. Січинського, 20 в селищі Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частку автомобіля марки «MAN 25.372», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, причіп ПФ 01 Фермер, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_2, , автомобіль марки «KIA Carnival», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_3 та ? будинковолодіння, що
знаходиться за адресою: вул. Січинського, 20 в селищі Лисець Тисменицького району
Івано-Франківської області і земельну ділянку площею 0,1237 га, цільове призначення – для будівництва та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, смерть якого настала 30.06.2011 року.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач – ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з’ясування судом обставин у справі та порушення норм матеріального права. Зокрема вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім’єю та не взято до уваги доводів відповідача, в тому числі показання свідків. Апелянт звертає увагу на те, що все майно померлий ОСОБА_5 придбав сам, без участі позивачки, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, питання з приводу поховання померлого вирішував апелянт, а не позивачка, що свідчить про відсутність між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 взаємних прав та обов’язків подружжя. Апелянт також посилається на ч.4 п.21 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, за змістом якої проживання однією сім’єю жінки і чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст.1261 ЦК України, а тому ОСОБА_3 є спадкоємцем четвертої черги, а не першої, як це встановлено судом першої інстанції. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
У засіданні апеляційного суду апелянт, представник апелянта, доводи скарги підтримали з наведених в ній мотивів.
Позивач та її представник доводи апеляційної скарги не визнали, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просили в задоволенні скарги відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині визнання права на частку у спільній сумісній власності подружжя, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачка та покійний ОСОБА_5 з 1998 року проживали однією сім'єю як подружжя, але не перебували у шлюбі між собою, відтак, виходячи з положень сімейного права, ОСОБА_3 як фактична дружина має право на частку у спільній сумісній власності подружжя.
Оскільки згідно ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Обставини щодо проживання позивачки та ОСОБА_5 однією сім»єю судом першої інстанції встановлено в сукупності зібраних доказів, на підставі показів свідків та пояснень сторони. Доводи апелянта щодо неправильної оцінки показів свідків не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені доказами, що спростовують висновки суду.
За час спільного проживання сторони набули майно, яке за вимогами наведених норм є спільною сумісною власністю подружжя і позивач має право ставити питання про визнання за нею права на ? такого майна. Зокрема, як встановлено судом та не заперечується сторонами спору, за час спільного проживання було завершено будівництвом будинок, що знаходиться за адресою вул. Січинського, 20 в селищі Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області та придбано два автомобілі.
Згідно висновку експерта № 14-11/11 від 28.11.2011 року (а.с.88) будинок, вул. Січинського, 20 в селищі Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області завершений будівництвом на 100%.
Згідно довідки Івано-Франківського ВРЕР при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області від 21.07.2011 року № 1808 та від 23.03.0212 року за № 796 за гр. ОСОБА_5 зареєстровані транспортні засоби, а саме: автомобіль марки «MAN 25.372», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1 з часом реєстрації 2008 року, причіп ПФ 01 Фермер, 2000 року випуску, державний номер АТ 2998 ХХ- 30.06.2006 року реєстрації, автомобіль марки «KIA Carnival», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_3 (а.с.9) 02.11.2005 року реєстрації.
З огляду на зазначене, висновок суду щодо визнання за ОСОБА_3 права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя в порядку ст.74 СК України відповідає фактичним обставинам справи.
Проте при вирішенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_3 права на спадкове майно в порядку спадкування за законом як спадкоємця першої черги, а саме про визнання за нею права на ? рухомого майна: автомобіль марки «MAN 25.372», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, причіп ПФ 01 Фермер, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_2, автомобіль марки «KIA Carnival», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_3; ? будинковолодіння, що знаходиться за адресою: вул. Січинського, 20 в селищі Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області та земельної ділянки площею 0,1237 га, цільове призначення – для будівництва та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
За змістом ч.21 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.
Відповідно до ст.1264 ЦК України, особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, мають право на спадкування за законом у четверту чергу.
Як встановлено судом, ОСОБА_5Ф та ОСОБА_3 проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, відтак в даному випадку остання є спадкоємцем четвертої черги, тому вимоги ОСОБА_3 щодо визнання за нею право на спадкове майно в порядку спадкування за законом як спадкоємця першої черги не є обґрунтованими і в цій частині рішення суду слід скасувати та відмовити в позові.
На підставі наведеного, ст.ст.1261,1264 ЦК України, ст.74 СК України, керуючись ст.ст. 307,309,ст.ст.313,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29.12.2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? домоволодіння, що знаходиться по вул.Січинського, 20 в селищі Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області, право власності на ? автомобіля марки «MAN 25.372», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, право власності на ? причіпа ПФ 01 Фермер, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_2 та право власності на ? автомобіля марки «KIA Carnival», 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_3.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 305,0 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Перегінець Л.В.
Судді: Бойчук І.В.
ОСОБА_8