Справа № 307/172/23

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.07.2023                 м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянув у закритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/355/23 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.06.2023.

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора й продовжено строк тримання під вартою до 06.08.2023 без визначення розміру застави, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, непрацюючого,  несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 6 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України.

З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, внесене 18.07.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071160000413 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 6 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд виходив з необхідності уникнення ризиків, визначених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, знаходячись на волі може незаконно впливати на малолітню потерпілу, свідків, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Також судом враховано, що кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_6 відносно особи, що не досягла 14 років. До того ж, судовий розгляд не розпочато, жодні докази не досліджені, однак обставини обвинувачення ОСОБА_6 , а також тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних злочинів, поряд з існуючими ризиками, що стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його неодноразового продовження, свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання та меті забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому його подальше тримання під вартою буде виправданим та необхідним.

-2-

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу суду від 07.06.2023 про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 скасувати та обрати щодо останнього більш м`який запобіжний захід - домашній арешт. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам, встановленим ч. 3 ст. 199 КПК України, оскільки у ньому відсутні відомості, передбачені ст. 184 цього Кодексу. Крім того, прокурором не долучено жодних доказів на підтвердження зазначених ним ризиків. Прокурор у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не надав докази, які підтверджують обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, відтак суд без посилання на будь-які докази, визнав її обґрунтованою. Натомість стороною захисту на підтвердження необґрунтованості підозри було надано ряд доказів, які залишились без правової оцінки суду. Просить обвинуваченому ОСОБА_6 змінити запобіжний захід на домашній арешт у період з 22 до 06 год, або цілодобовий без застосування електронного засобу контролю.

Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора, обвинуваченого, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що: сторона обвинувачення, обвинувачений належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, при цьому заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін не подавали; в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, і його явка у судове засідання не визнана обов`язковою, і при цьому, стороною захисту не заявлено клопотання про бажання обвинуваченого брати участь у розгляді апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали контрольного провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

За приписами ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або

-3-

з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не відпали, не зменшились і продовжують існувати.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, те, що вчинені діяння відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, а також відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процедурних (процесуальних) дій, у тому числі допит потерпілої та свідків, також дослідження доказів.

Тому, колегія суддів, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_6 обвинувачується і за які йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, а також наведених вище обставин, приходить до висновку про те, що є обґрунтовані підстави

-4-

вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції і в цій частині.

Апеляційний суд також вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв`язку з чим, обґрунтованим і належним чином умотивованим, вважає і висновок суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно продовжив обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище обставинами.

При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що прокурор у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не надав докази, які підтверджують обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, відтак суд без посилання на будь-які докази, визнав її обґрунтованою, колегія суддів зазначає, що на цій стадії процесу, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв`язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті, у тому числі і щодо застосування тої чи іншої норми матеріального закону, і вважає, що обставини, за яких ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, із посиланням на відповідні докази, свідчать про можливу причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінально-карних діянь. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що питання обґрунтованості підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення вирішується під час досудового розслідування, у тому числі і під час застосування запобіжного заходу. Тому, доводи апеляційної скарги у цій частині, апеляційний суд відхиляє як безпідставні і такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Із цих підстав, доводи апеляційної скарги про недотримання положень ст. 184 КПК, які стосуються вимог до клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу та вирішення судом питання про його застосування, - визнаються необґрунтованими і такими, що не знаходять свого підтвердження.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів тощо, які б свідчили про наявність у ОСОБА_6 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання його під вартою.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інші злочини, однак, обставини, за яких вчинені інкриміновані йому кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини та дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

-5-

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання, продовживши строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою без визначення застави.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.

Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі стороною захисту не вказується.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.06.2023, щодо ОСОБА_7 ,-без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді