Провадження № 2/537/56/2023

Справа № 537/1051/22

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2023 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання Бакай М.С., представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кременчуці в режимі відео конференції, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, про стягнення заборгованості,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про стягнення заборгованості, згідно якого прохав стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики, неустойку, інфляційні збитки та 3% річних на загальну суму 329441,91 грн, з яких: 165534 грн. - розмір основної заборгованості; 100 989,48 грн. - неустойка; 47688,83 грн. - інфляційні збитки; 15229,60 грн. - 3 % річних.

Свої вимоги мотивував тим, що між ОСОБА_1 , як Позикодавцем, та Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством /УВП/ Українського товариства сліпих /УТОС/ (Кременчуцьким УВП УТОС), як Позичальником, було укладено Договір позики (безвідсоткової) від 26 квітня 2019 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець передав Позичальнику безпроцентну позику на суму 265000 грн. Передача коштів підтверджується Квитанцією № D03T02EПE від 26 квітня 2019 року, відповідно до якої: Платник Гришин Юрій Юрійович (код платника НОМЕР_1 ) перерахував Отримувачу Кременчуцьке УВП УТОС (код отримувача 05477505) 265000 грн., з призначенням платежу - Безвідсоткова зворотна фінансова допомога. В подальшому Кременчуцьким УВП УТОС було здійснено часткове повернення позики на загальну суму: 99466 грн. у наступні строки: 04.07.2019 року - 9000 грн.; 18.07.2019 року -35026 грн.; 07.08.2019 року -48940 грн.; 22.08.2019 pоку - 6500 грн. Повернення коштів здійснювалося через касу Кременчуцького УВП УТОС. Зазначене вище повернення коштів підтверджується скріншотом листування в месенджері Viber між в.о. головного бухгалтера Кременчуцького УВП УТОС Ковалік Ольгою Володимирівною з телефонного номера НОМЕР_2 та позивачем з телефонного номера НОМЕР_3 (службовий номер телефону, що був повернутий в Кременчуцьке УВП УТОС).

Касові операції юридичними особами ведуться відповідно до «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постанова Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148. Відповідно до даного Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями та не передбачає видачі фізичній особі, що отримує кошти будь яких документів про це.

Відповідно у Позивача не було і не могло бути, відповідно до чинного законодавства України, документів, що підтверджують отримання коштів з каси Кременчуцького УВП УТОС. Позивач визнає повернення частини позики на загальну суму 99466 грн., і не вимагає їх повернення у Відповідача. Відповідно, що до повернення 99466 грн. позики, між Позивачем та Відповідачем немає спору, а відповідно це не є предметом позову та предметом доказування при розгляді даної справи.

Представником позивача адвокатом Коваленком С.І. було направлено на офіційну електронну адресу Кременчуцького УВП УТОС Адвокатський запит № 133 від 06.06.2022 p., у якому прохалося: надати належним чином засвідчені копії видаткових касових ордерів, видаткових відомостей, чи інших документів про виплату ОСОБА_1 заборгованості по Договору позики (безвідсоткової) від 26 квітня 2019 pоку: 04 липня 2019 року у сумі 9000 грн.; 18 липня 2019 року у сумі 35026 грн.; 07 серпня 2019 року у сумі 48940 грн; 22 серпня 2019 року у сумі 6500 грн. Даний Адвокатський запит було отримано Кременчуцьким УВП УТОС 03.06.2022 року, що підтверджується роздруківкою із сайту mail.gov.ua з звітом про успішну доставку листа. Адвокатський запит також було направлено на поштову адресу Кременчуцького УВП УТОС, що підтверджується описом вкладень в цінний лист, Фіскальним чеком та Накладною АТ «Укрпошта».

Відповіді на Адвокатський запит Кременчуцьке УВП УТОС не надало, що унеможливлює надання Позивачем до Суду самостійно доказів про часткове повернення позики окремими платежами на загальну суму 99466 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору - «Повернення зазначеної в даному договорі суми позики може відбуватися за бажанням Позичальника частинами (в розстрочку), але не пізніше 31.05.2019 року».

У визначений п. 2.2. Договору кінцевий строк повернення суми позики 31.05.2019 року Кременчуцьке УВП УТОС повернення суми позики не здійснило.

Станом на 20 травня 2022 року заборгованість по сумі позики становить -165534 грн.

Позивач звернувся до Кременчуцького УВП УТОС з Вимогою про сплату заборгованості від 04 травня 2022 року, у якій прохав погасити заборгованість по Договору позики (безвідсоткової) від 26 квітня 2019 р. станом на 4 травня 2022 року у розмірі 322 224 грн. 48 коп. (з яких 165 534 грн. - сума основної заборгованості, 100 441,07 грн. - штраф (пеня), 41 216,45 грн. - інфляційні збитки, 15 032,96 грн. - 3 % річних) до 15 травня 2022 року.

Дану вимогу Кременчуцьке УВП УТОС отримало 07.05.2022 року, що підтверджується роздруківкою з сайту ПАТ «Укрпошта» про від стеження трекінгового номера листа. У той же час Кременчуцьке УВП УТОС станом на 20 травня 2022 року заборгованість не погасило.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що у випадку неповернення зазначеної в п. 1. суми позики в зазначений у п. 2.2 строк, Позичальник сплачує штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від суми позики за кожен день прострочення до дня її повернення Позикодавцю.

Зазначений в п. 3.1. Договору штраф є за своєю суттю в розумінні Цивільного кодексу України пенею, відповідно до вимог ст. 549 ЦК України. Таким чином Позичальник має сплатити Позикодавцеві Неустойку за весь час прострочення заборгованості починаючи з 31 травня 2019 року (строку повернення позики).

Згідно до розрахунків позивача сума неустойки (штраф, пеня) становить 100 989,48 грн.

Окрім того позивач вважає, що з відповідача підлягають до стягнення 47688,83 грн. інфляційних збитків та 15 229,60 грн. 3 % річних за період з 01.06.2019 року по 20.05.2022 року.

Таким чином сума заборгованості належної до стягнення (ціна позову) становить: 165534 грн. (розмір основної заборгованості) + 100 989,48 грн. (неустойка (штраф, пеня)) + 47688,83 грн. (інфляційні збитки) + 15229,60 грн. (3 % річних) = 329441 (триста двадцять дев`ять тисяч чотириста сорок одна) грн. 91 коп.

Ухвалою суду від 15.07.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 12.09.2022 року за клопотанням позивача судом витребувано від Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих копій видаткових касових ордерів, видаткових відомостей, чи інших документів про виплату ОСОБА_1 заборгованості по Договору позики (безвідсоткової) від 26 квітня 2019 pоку : 04 липня 2019 року у сумі 9000 грн.; 18 липня 2019 року у сумі 35026 грн.; 07 серпня 2019 року у сумі 48940 грн.; 22 серпня 2019 року у сумі 6500 грн..

30.09.2022 року до суду надійшли пояснення від Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, де останні вказали, що ОСОБА_1 працював директором Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, якого наказом по підприємству №34-п від 18.10.2021 звільнено з займаної посади за п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України за грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства. Від підпису про ознайомлення з наказом позивач відмовився про що складено відповідний акт 18.10.2021.

Згідно п.4.2,4.4, 4.5 Статуту підприємства затвердженого постановою президії Центрального правління УТОС від 24.01.2017 № 01-17 органами управління підприємства є Вищий орган Президія УТОС та Виконавчий орган директор підприємства; підприємство очолює директор, що діє за принципом одноосібного керування та на основі поєднання прав інтересів УТОС і трудового колективу. Директор призначається та звільняється з посади президією ЦП УТОС.

Постановою ЦП УТОС від 21.04.2021 № 06-3 визначено про необхідність повести аудит ряду підприємств, засновником і власником яких є Українське товариство сліпих, у тому числі Кременчуцького учбово-виробничого підприємства УТОС.

Враховуючи листи ОСОБА_1 питання щодо перевірки діяльності Кременчуцького УВП УТОС неодноразово переносилося.

Постановою ЦП УТОС від 29.09.2021 № 1-10-17 затверджено склад комісії та визначено, що перевірку Кременчуцького УВП УТОС необхідно здійснити у першій половині жовтня 2021 року. Розпорядженням в.о. голови ЦП УТОС від 05.10.2021 № 61 визначено дати перевірки з 6 по 8 жовтня 2021 року.

06.10.2021 ОСОБА_1 недопустив комісію до перевірки діяльності Кременчуцького УВП УТОС. На запит Центрального правління УТОС від 08.10.2021 № 86 повідомив, що недопустив оскільки особи, які назвалися членами комісії, не надали директору підприємства документів, що мають юридичну силу та документів, що підтверджують законність підстав для проведення зазначеної перевірки.

12.10.2021 проведено засідання президії ЦП УТОС на якому розглянуто питання недопуску комісії до проведення перевірки ВП УВП УТОС. Також на засіданні розглянуто наступні документи: акт від 06.10.2021 комісії про недопуск позивачем до проведення перевірки, яка визначена згідно постанови ЦП УТОС від 29.09.2021 № 1-10-17; доповідну записку голови комісії від 07.10.2021; акт про факт недопуску до перевірки діяльності Кременчуцького УВП УТОС від 06.10.2021; пояснення від 11.10.2021 та інші документи, що стосуються Кременчуцького УВП УТОС та директора цього підприємства.

ОСОБА_1 був запрошений та брав участь у засіданні президії Центрального правління УТОС. На засіданні президії осанньому зачитано постанову президії ЦП УТОС від 12.10.2021 № 02-03. Відповідно до змісту даної постанови Президії, встановлено факт грубого порушення Статуту УТОС, яке полягає у невиконанні рішення власника підприємства про проведення перевірки та грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства. Вирішено звільнити позивача з посади директора Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих 18.10.2021 за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства, п. 1. ч. 1 ст. 41 КзпП України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 18.10.2021 відмовився підписувати та засвідчувати ознайомлення з постановою президії ЦП УТОС від 12.10.2021 № 02-03, постановою від 12.10.2021 № 02-04 Про призначення в.о. директора Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих ОСОБА_4 та наказом № 34-п від 18.10.2021, відмовився від отримання трудової книжки, про що складено відповідний акт.

19.10.2021 на адресу позивача направлено лист з описом вкладення, яким повідомлено про звільнення та необхідністю з`явитися у відділ кадрів підприємства для отримання трудової книжки, також долучено копії постанов президії ЦП УТОС від 12.10.2021№ 02-04, № 02-03, наказ Кременчуцького УВП УТОС № 34-п від 18.10.2021.

Рішеннями Крюківського районного суду міста Кременчука від 28.02.2022 у справі №537/5763, 537/5719/21 від 28.02.2022 року (про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) у позовних вимогах ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Вказані рішення підтримані також і апеляційною інстанцією.

Однак, лише пізніше з`ясувалося, чому директор ОСОБА_1 вживав дії щодо недопущення перевірки на ввіреному йому підприємстві.

Після звільнення ОСОБА_1 на виконання постанов президії ЦП УТОС від 29.09.2021 року від №1-10-17р та №2-05-1р. від 12 жовтня 2021р. та розпорядження №63 від 25 жовтня 2021 р. голови ЦП УТОС «Про проведення перевірки результатів фінансово-господарської діяльності Кременчуцького УВП УТОС» призначено проведення перевірки підприємства.

Актом за результатами перевірки діяльності Кременчуцького УВП УТОС (Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих) комісією (голова комісії - Чесебієв Андрій Павлович - директор ПОГ «Рубіжанське УВП №1 УТОС», член Центральної ревізійної комісії Українського товариства сліпих; ОСОБА_5 , голова правління Кіровоградської обласної організації УТОС; ОСОБА_28, начальник відділу обліку і фінансів Дніпропетровського УВО «Луч» УТОС; ОСОБА_6 , начальник економічного відділу фінансів Дніпропетровського УВО «Луч» УТОС; ОСОБА_29, в.о. директора Дніпродзержинського УВП УТОС; ОСОБА_7 , заступник директора комерційно-фінансової частини Дніпродзержинського УВП УТОС; ОСОБА_30, начальник відділу кадрів Дніпровського УВП УТОС; ОСОБА_8 , інженер з охорони праці Дніпровського УВП УТОС) встановлені системні порушення у діяльності директора ОСОБА_1 та як наслідок у фінансово - господарській діяльності підприємства, зокрема «бухгалтерський облік на Кременчуцькому УВП УТОС ведеться з порушенням статті 3, статті 4, частин 2, 3, 5, 6, 7 статті 8, статті 9, статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, вимог Національних стандартів бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», 7 «Основні засоби», 9 «Запаси», 10 «Дебіторська заборгованість», 14 «Оренда», 15 «Дохід», 16 «Витрати», вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, вимог Методичних рекомендацій по застосуванню бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 № 356 (із змінами), а саме відсутні відомості та журнали-ордери по всіх рахунках бухгалтерського обліку, не ведеться облік фактичної собівартості виготовленої продукції, відсутня Головна книга, у видаткових накладних на відпуск готової продукції відсутні підписи одержувачів продукції.».

Окрім того, «комісією було встановлено в процесі перевірки, що від працівників підприємства неодноразово на розрахунковий рахунок підприємства вносилась безвідсоткова поворотна фіндопомога підприємству Кременчуцьке УВП УТОС, яка насправді такою ніколи не була: ОСОБА_9 на суму 529729,10 грн., ОСОБА_10 на суму 15045,00 грн., ОСОБА_11 на суму 420810 грн, ОСОБА_12 на суму 21285 грн., тобто на суму 986869,10 грн.

Було встановлено в процесі перевірки, що фактично ці кошти є не фінансовою допомогою, а є дохід від реалізації готової продукції Кременчуцького УВП УТОС, який в порушення порядку ведення бухгалтерського обліку не був оприбуткований підприємством, та фактично не значиться в прибутку підприємства, при цьому була фактично сформована дебіторська заборгованість перед вказаними фізичними особами на суму 986869,10 грн. В процесі проведення перевірки комісією відібрано заяви від вказаних працівників про обставини внесення цих коштів на розрахунковий рахунок Кременчуцького УВП УТОС, в яких вони вказали та підтвердили факт того, що кошти є не фінансовою допомогою, а дохід від реалізованої продукції та зазначили, що претензій на вказану вище суму до підприємства не мають. На підставі вищезазначеного, керівнику ОСОБА_13 було надано усні рекомендації про негайне відображення реальних фактів бухгалтерських проводок з цього приводу в бухгалтерському обліку підприємства та виключення відповідної суми фіктивної боргового зобов`язання у сумі 986869,10 грн. з Кременчуцького УВП УТОС.

Крім цього, в процесі перевірки було встановлено укладання колишнім директором ОСОБА_1 договорів позики (безвідсоткової) між ОСОБА_1 (Позикодавець) та Кременчуцьке УВП УТОС (Позичальник): договір від 26 квітня 2019 року на суму 265000 грн. що еквівалентно 10000$, зі строком повернення до 31.05.2019 року, договір від 09 вересня 2019 року на суму 500000 грн.

Встановлено, ці кошти є не фінансовою допомогою, а є надходженням коштів від реалізації готової продукції Кременчуцького УВП УТОС, які в порушення порядку ведення бухгалтерського обліку не були оприбутковані підприємством, та фактично не значиться в прибутку підприємства, при цьому була фактично сформована дебіторська заборгованість перед ОСОБА_1 на суму 765 тис, грн.

Такі дії, вчинені за час керівництва колишнього директора ОСОБА_1 , свідчать про систематичне грубе порушення керівником фінансового обліку на підприємстві, можливого незаконного заволодіння майном підприємства, розтрати коштів підприємства, вчинення фіктивних правочинів, та підроблення документів підприємства, та вчинення інших майнових корисливих злочинів посадовими особами Кременчуцького УВП УТОС протягом всього часу його перебування на посаді директора, що в свою чергу потребує додаткового з`ясування обставин, в тому числі із залученням правоохоронних органів в рамках проведення досудового розслідування».

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи директором підприємства, з метою легалізації привласнення коштів підприємства від продажу необлікованої продукції під страхом звільнення з роботи - змушував підписувати договори про надання безвідсоткової позики підприємством з своїми працівниками та з собою як фізичною особою.

Так, відповідач, застосовуючи психологічний тиск шляхом погроз звільнення змусив працівників підприємства ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 підписати договори договору позики (безвідсоткового) від 26 квітня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Кременчуцьким УВП УТОС (сума договору - 265 тис, грн.), договору про визнання недійсним договору позики (безвідсотковий) від 09 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Кременчуцьким УВП УТОС (сума договору - 500 тис, грн.).

Зрозуміло, що ніяких особистих коштів ОСОБА_1 ніколи не надавав, в подальшому, шляхом махінацій та відсутністю, за його керівництва, будь якого належного бухгалтерського обліку заволодів через касу підприємства коштами без правомірних на те підстав, у сумі - 99466 грн., ніби то на виконання договору позики підприємством від 26 квітня 2019 року, а в подальшому, розуміючи, що працювати йому залишилось не довго - маючи вільний доступ до каси підприємства - вилучив готівку без будь яких облікових операцій на загальну суму 457200 грн., ніби то на виконання договору позики від 09 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Кременчуцьким УВП УТОС, таким чином незаконно привласнивши кошти підприємства, отримані за продаж необлікованої продукції на загальну суму 556 666 грн.

Вказані обставини можуть підтверджуватись особами, що входили в комісію перевірки діяльності Кременчуцького УВП УТОС (Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих), та працівниками підприємства, які були безпосередніми свідками вказаних подій і без свідчення яких неможливо встановити об`єктивну істину по справі, а отже їх необхідно викликати як свідків: ОСОБА_16 - директор ПОГ «Рубіжанське УВП №1 УТОС», член Центральної ревізійної комісії Українського товариства сліпих; ОСОБА_5 , голова правління Кіровоградської обласної організації УТОС; ОСОБА_28, начальник відділу обліку і фінансів Дніпропетровського УВО «Луч» УТОС; ОСОБА_6, начальник економічного відділу фінансів Дніпропетровського УВО «Луч» УТОС; ОСОБА_29, в.о. директора Дніпродзержинського УВП УТОС; ОСОБА_7, заступник директора комерційно-фінансової частини Дніпродзержинського УВП УТОС; ОСОБА_30, начальник відділу кадрів Дніпровського УВП УТОС; ОСОБА_8, інженер з охорони праці Дніпровського УВП УТОС, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 .

Унікальність цієї ситуації полягає у тому, що позивач не лише не надав свої кошти що стали предметом договору позики але й фактично привласнив кошти підприємства користуючись своєю посадою директора цього ж підприємства - сторони договору, яка позичила кошти.

Також будуть прохати про можливість допиту відповідача як свідка про відомі йому обставини справи, що мають значення для вирішення справи, зокрема про джерело походження майже мільйона гривень, які «позичив» підприємству, яке ж він сам і очолював, та прохати суд забезпечити докази стосовно податкової історії позивача для з`ясування джерела походження таких доходів та фіксування сплати податків. Окрім того, будуть прохати про судово - психологічну експертизу стосовно підлеглих працівників, які під загрозою звільнення вимушені були підписати так звані «договори позики».

Крім того, до слідчого судді звернувся представник Центрального правління Українського товариства сліпих Кіт С.В. зі скаргою відповідно до якої, просить зобов`язати ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області прийняти та невідкладно зареєструвати подану заяву про вчинення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати за цією заявою про вчинення злочину досудове розслідування у формі досудового слідства за фактом вчинення дій, які мають ознаки складу злочинів, що передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України. В обґрунтування скарги зазначено, що Центральним правлінням Українського товариства сліпих до ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області було подано заяву про вчинення дій, які мають ознаки складу злочинів, що передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України, яка була надіслана поштою. В поданій заяві йшлося про те, що дії вчиненні за час керівництва колишнього директора ОСОБА_1 , свідчать про систематичне грубе порушення керівником фінансового обліку на підприємстві, можливого незаконного заволодіння майном підприємства, розтрати коштів підприємства, вчинення фіктивних правочинів, та підроблення документів підприємства, та вчинення інших майнових корисливих злочинів посадовими особами Кременчуцького УВП УТОС протягом всього часу його перебування на посаді директора, що в свою чергу потребує додаткового з`ясування обставин, в тому числі із залученням правоохоронних органів в рамках проведення досудового розслідування. Проте, після повідомлення про злочин жодних дій, спрямованих на внесення наданих скаржником відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового слідства не вчинялось. Відповідно до інформації гарячої лінії ГУНП в Полтавській області реєстрація в ЄРДР наданих відомостей не здійснювалась. Працівники поліції не надали жодного документу стосовно руху розгляду повідомлення про злочин, що на думку скаржника є приховуванням даного злочину від обліку.

12.08.2022 року ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Дядечко І.І. скаргу Центрального правління Українського товариства сліпих на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено. Зобов`язано ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області внести відомості, що викладені в повідомленні про злочин від 02.08.2022 за вих. №42 Центрального правління Українського товариства сліпих до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст. 214 КПК України.

ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 у ситуаціях з підписанням договорів позики з ОСОБА_1 , - були змушені прийняти важливе для них рішення щодо підписання договорів позики, що відбувалися на фоні інтенсивного негативного емоційного стану, в обмежений проміжок часу, під впливом погроз ОСОБА_1 щодо звільнення з роботи за невиконання його вказівок, як директора, та запевнення про те, що він знає, що потрібно робити, а інші просто мають виконувати його вказівки, вказані запевнення поєднані з погрозою звільнення у разі «непослуху» одночасно підсилювали у підлеглих які мали підписати договори позики - стан відчаю та страх залишитися без роботи та як наслідок - засобів існування, водночас виконання неправомірних майбутнє, що їх не звільнять, якщо директор буде задоволений, що і зумовило прийняття помилкового рішення про підписання оспорюваних договорів позики.

Підписання вказаних договорів відбувалося в обох випадках у ізольованій обстановці та закритих дверях директора, коли працівники - «підписанти» входили по одинці, а психічна діяльність ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 у ситуації, в якій вони були змушені прийняти важливе для них рішення щодо підписання договорів позики, відбувалася у вкрай стислий період часу, у межах якого вони були піддані нагнітанню стрес-факторів, не були достовірно поінформовані про незрозумілі дії директора щодо підписання дивних договорів позики із «самим собою», погрози директора щодо звільнення підлеглих працівників у разі невиконання особисто його вказівок - це все у сукупності зумовило виникнення стану інтенсивного емоційного напруження (страху, відчаю, розгубленості) та обмежило їх усебічне орієнтування у ситуації.

Внаслідок негативного впливу сукупності стресогенних чинників суттєво знизилася можливість об`єктивного аналізу ситуації та прогнозу негативних її наслідків.

На підставі викладеного, вважають, що спірні договори були вчинені підлеглими працівниками ОСОБА_1 внаслідок психічного тиску з його боку, так як він зацікавлений був у підписанні цього договору, виступаючи у ньому як фізична особа - позикодавець, - а отже ці договори є недійсними на підставі положень ч.1 ст. 231 ЦК України.

Також вказали, що 06.09.2022 року Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих до Крюківського районного суду надіслано позовну заяву про визнання недійсним договір позики (безвідсотковий) від 26 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Кременчуцьким УВП УТОС, про визнання недійсним договір позики (безвідсотковий) від 09 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Кременчуцьким УВП УТОС, про витребування коштів у сумі 556 666 грн. з ОСОБА_1 на користь Кременчуцького УВП УТОС.

12.10.2022 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи та неприйняття доказів, згідно яких прохав не приймати подані пояснення відповідача оскільки вони не відповідають формі а саме не є відзивом та подані з порушенням встановленого судом строку. Крім того на спростування зазначених у поясненнях обставин вказав, що самі пояснення в більшій своїй частині описують звільнення позивача з Кременчуцького УВП УТОС та обгрунтування цього звільнення. У той же час звільнення позивача та особливості даної події не є предметом розгляду даної справи та її не стосуються.

Окрім того законність чи незаконність звільнення є на даний момент остаточно не встановленою, так-як по справі № 537/5719/21 Верховним судом постановлено Ухвалу від 18.07.2022 року про відкриття касаційного провадження.

Відповідач, як на доказ посилається на Акт за результатами перевірки діяльності Кременчуцького УВП УТОС від 22 лютого 2022 р. У той же час даний Акт не містить будь яких бухгалтерських даних чи інших даних, що могли б слугувати доказами, які б підтверджували, що по Договору позики (безвідсоткової) від 26 квітня 2019 р. Позивачем було внесено на рахунок Кременчуцького УВП УТОС не безпроцентну позику на суму 265000 грн., та що це були кошти Відповідача від реалізованої продукції. Акт просто зазначає, що комісією ніби то було щось встановлено, але не містить ніякого документального підтвердження з чого це випливає, та яким чином це ніби то було встановлено.

Окрім того даний Акт не спростовує, що позивач вніс власні кошти в сумі 265000 грн. на банківський рахунок відповідача, що підтверджується Квитанцією від 26 квітня 2019 року, відповідно до якої: Платник ОСОБА_1 (код платника НОМЕР_1 ) перерахував Отримувачу Кременчуцьке УВП УТОС (код отримувача 05477505) 265000 грн., з призначенням платежу - ОСОБА_18 зворотна фінансова допомога.

Все решта є необгрунтовані твердження які не мають під собою доказів, як не мають доказів і твердження що внесені кошти були не позикою, а коштами відповідача.

Стосовно тверджень відповідача про ніби то змушування позивачем ОСОБА_11 та ОСОБА_14 підписати Договору позики (безвідсоткової) від 26 квітня 2019 р., необхідно зазначити, що даний договір був укладений 26 квітня 2019 р., тобто 3,5 роки тому і в зазначених осіб у разі тиску на них був дуже значний проміжок часу щоб звернутися до правоохоронних органів але вони цього не зробили, що свідчить що тиску ніякого не було.

Відповідач був звільнений 18.10.2022 р., але й після цього коли він уже не працював зазначені особи до правоохоронних органів не зверталися. Не надано відповідачем і будь яких доказів здійснення ніби то тиску при укладенні Договору, особливо особою, що є інвалідом дитинства 2 групи по зору. Дане питання виникло вже після подачі позову і дані твердження є намаганням не виконувати відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Ухвалою суду від 02.11.2022 року поновлено відповідачу пропущений строк на подачу заяви про виклик свідків та частково її задоволено, а саме ухвалено викликати та допитати як свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити з підстав викладених у поданих заявах по суті.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, прохав відмовити у їх задоволенні з підстав вказаних у заявах по суті, наголосив що у зв`язку з тим, що договір позики від 22.08.2019 року є фіктивний тож позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Так, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні 16.02.2023 року пояснила, що ОСОБА_1 знає як директора Кременчуцького УВП УТОС з 2004 року по 2021 рік, стосунки робочі. По суті показала, що станом на 26.04.2019 року працювала на посаді заступника директора з комерційних питань з правом першого підпису. В її посадові обов`язки входило забезпечення автомобільних причепів запчастинами, матеріалами для виробництва , продажем вироблених причепів. Вона до призначення на посаду заст. Директора займала посаду начальника відділу постачання до призначення на посаду заступника в 2008 році. Право першого підпису документів мала вона та директора ОСОБА_1 . Головний бухгалтер підписував бухгалтерські документи та в неї було право підпису тільки бухгалтерських документів, тобто всіх документів. Які стосуються фінансово - господарської документації, в тому числі договору, платівки, рахунки , тощо. Вона , як заступник директора підписувала накладні тільки на отримання матеріалів для виробництва причепів. Особисто директор ОСОБА_1 , ніколи нічого не підписував а все давав їй на підписав наказному порядку , тобто мав право підписувати але не підписував. Стосовно договору позики від 26.04.2019 року необхідності в його підписанні не було , ОСОБА_1 особисто приніс 10 тисяч доларів США їй, вони обміняли ці кошти на гривні чи 26 чи 27 числа чи в приватної особи чи в банку зараз не пам`ятає, які вона потім віддала в бухгалтерію головному бухгалтеру ОСОБА_14 , яка вже знала про дану фінансову операцію. ОСОБА_1 казав, що хоче вкласти власні кошти у виробництво підприємства, при цьому зауважила ,що ці особисті кошти були непотрібні підприємству. Але ці кошти вони поклали на рахунок підприємства та витратили на комплектуючі та матеріали для виробництва причепів. Розмова щодо позики від ОСОБА_1 на підприємство була між нею та ОСОБА_1 , можливо в присутності ОСОБА_17 , так як пам`ятає, що при розмові вона була не одна. ОСОБА_1 казав, що робимо договір і вона повинна буде його підписати , як позико отримувач , при цьому сам договір вже був у ОСОБА_1 на руках. Вона казала ОСОБА_1 що у підприємства немає потреби в цих грошах, на що ОСОБА_1 сказав, що так треба зробити. Вона причитала договір та побачила, що крім неї договір повинна підписати ще і ОСОБА_14 . Чи був вже підпис ОСОБА_14 перед підписанням договору нею та ОСОБА_1 за спином часу вже не пам`ятає. Після її підписання договору , ОСОБА_1 його забрав, що було далі з грошима та договором вона не знає, але знає, що гроші здали на рахунок підприємства. З ОСОБА_14 вона спілкувалася або до або після підписання нею договору та обоє розуміли , що це спеціально занесені гроші , щоб на цьому заробити. Як ці кошти здавались в касу підприємства чи банк їй невідомо. Вказала , що ці кошти були не особисто ОСОБА_1 та не з його заробітної плати, його заробітна плата станом на 2019 -2020 роки були близько 10 тис. грн.. На підприємстві була база відпочинку , де відпочивали члени УТОС та сторонні особи за обігові кошти, які не здавались в касу підприємства, це на її думку близько 100 тис. грн. в сезон. Також, на підприємстві виготовлялись причепи по ТУ та іншими дозвільним документами і підприємство сплатило кошти за виготовлення даної технічної документації на них , яку ОСОБА_1 забрав на ПП « Вігікс» , яке належить ОСОБА_1 де його жінка засновник і ця сума станом на 10-15 років тому складала близько 50 тис. грн. Договір позики від 26.04.2019 року був не вперше , були і інші договори , подібні 2-3 роки потому , по яких суми близько 400 тис. грн., звідки ті кошти ОСОБА_1 їй не казав.

На питання представника відповідача свідок відповіла, що заробітна плата позивача за той період була близько 10 тис. грн. У ПП « Вігікс» була технічна документація на виробництво причепів , був якийсь договір фірми з УТОС на підставі якого бухгалтерія перераховувала фірмі 15 тис. грн.. щомісяця. Позивач змусив підписати даний договір під тиском звільнення з просади. Не бажала підписувати договір з причини вказаних відсотків по договору. Інших подібних договір від імені УТОС вона не підписувала, інші договори, які стосувалися виробничої діяльності товариства підписувала. За договором підприємство повинно було розрахуватися до 31.05.2019 року, і позивач на той час був директором та ніс цивільно - правову відповідальність. Чи була якась розмова з позивачем щодо невиконання підприємством умов договору а ОСОБА_21 як сторона договору не вживає заходів щодо його виконання, не пам`ятає. При оформленні даного договору ОСОБА_1 , казав їй , що це його кошти і нехай вони « попрацюють».

На питання представника позивача свідок відповіла, що до її звільнення відносин з позивачем не було ніяких, після звільнення позивача той писав на неї скарги, які стосунки зараз сказати не може. Стверджує, що про те, що підприємству на час укладання даного договору позики не потрібні були обігові кошти. До вищестоящих органів про це вона не повідомляла та не зверталась з заявами. До звільнення позивача перевірки на їх підприємстві не виявляли порушень щодо бази відпочинку та інші. Фактів про те, що ОСОБА_1 не міг володіти коштами в сумі 10 тис. доларів США не має. Дані кошти в гривневому еквіваленті пішли на закупку матеріалів та комплектуючих для виробництва причепів. За півтора року після звільнення позивача з роботи вона особисто не намагалась повернути позивачу залишок боргу за договором , чи намагався це зробити в.о. директора УТОС не може сказати.

На питання суду свідок відповіла, що за виплати позивачу їй відомо , що деякі суми позивачу повертались за договором, але яка сума та яким чином повертались , не відомо, це питання бухгалтерії і з цього приводу з ОСОБА_14 вона не спілкувалась . ОСОБА_14 була 10 років в.о. головного бухгалтера а саме з 2010 по 2019 -2020 роки.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні 16.02.2023 року пояснила, що в Кременчуцькому УВП УТОС працює з 1998 року по теперішній час на посаді секретаря в виконанням обов`язків кадровика до 2018 року , в подальшому з 2018 року по теперішній час на посаді інспектора . На той час по теперішній стосунки з позивачем службові, по роботі. По суті показала , що ОСОБА_11 станом на 26.04.2019 року працювала на посаді заст. директора з кадрів, ОСОБА_14 на посаді в.о. гол. бухгалтера. Вона не володіє інформацією стосовно фінансово - господарської діяльності підприємства, про даний договір від 26.04.2019 року їй нічого не відомо.

На питання представника відповідача відповіла, що її робоче місце в приймальні перед кабінетом директора. ОСОБА_1 , працював на посаді директора з 2003 року, відносини директора ОСОБА_1 з колективом були нормальними, але по роботі між керівництвом та підлеглими могли виникати різні робочі ситуації. Про відносини між ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_14 , в судовому засіданні 24.01.2023 року пояснила , що знає ОСОБА_1 з 2004 року по роботі , стосунки робочі. З 2008 року по 12.08.2019 року вона в.о. головного бухгалтера на підприємстві, на даний час працює в.о. директора Лубенського КУВП УТОС, Про договір позики від 26.04.2019 року між ОСОБА_1 та підприємством їй відомо. По суті показала , що ОСОБА_1 , приніс їй на флешці зразок договору позики та сказав, що він принесе гроші близько 10 тис. доларів США як позику на Кременчуцький УТОС, звідки ці кошти і чиї вони він не казав . Коли приніс ОСОБА_1 кошти а саме близько 10 тис. доларів США чи 25 чи 26 квітня точно сказати не може . На той час курс долара до гривні був близько 1:26 . На той час було дозволено приймати банку від фізичної особи кошти в сумі 10 тис. доларів США . Вона зателефонувала в банк де повідомили , що якщо це позика на підприємство то можна здати кошти на таку суму згідно договору. ОСОБА_1 сказав їй заповнити реквізити її та ОСОБА_11 , вона це зробила та роздрукувала договір та віддала ОСОБА_1 . Сума в договорі вже була 265 тис. грн., реквізити ОСОБА_1 також вже були в договорі , вона тільки внесла свої реквізити та ОСОБА_11 . При цьому вона казала ОСОБА_1 , що вона має право другого підпису та не може підписувати такі договори , які повинен підписувати особа з правом першого підпису на що ОСОБА_1 відповів, що ОСОБА_11 має право першого підпису а вона, як головний бухгалтер, що не проти ці кошти повертати. На уточнене питання суду відповіла , що вважає, що її підпис на договорі не був обов`язковим. Після роздруківки вона віднесла договір ОСОБА_1 і той сказав їх його підписати на що вона сперечалась запитуючи , чого вона повинна його підписувати і що буде , якщо вона не підпише договір . На це ОСОБА_1 відповів, що тоді вона не буде працювати та буде вимушена піти з роботи. Після даної розмови вона підписала договір після підписання його ОСОБА_1 . Коли договір підписала ОСОБА_11 , до неї чи після , зараз сказати не може. На наступний день ОСОБА_11 їй сказала що ОСОБА_1 приніс гроші в доларах США і що повинен прийти особа , яка обміняє долари на гривні та на її питання підтвердила , що це принесли гроші по даному договору позики. Потім ОСОБА_11 повідомила їй , що прийшов «міняйло» , якого вона особисто не бачила , який зайшов до кабінету ОСОБА_11 а вона пішла до себе. Через близько півтори години ОСОБА_11 принесла гроші в гривнях, яку суму сказати не може , в їх спільний кабінет з ОСОБА_22 та віддала останній , яка на той час працювала бухгалтером, зараз працює на посаді головного бухгалтера Кременчуцького УВП УТОС, яка віднесла ці кошти в банк разом з договором. Також в кабінеті працювала ще бухгалтер ОСОБА_20 . ОСОБА_15 , наскільки вона пам`ятає, кошти не перераховувала , чи казала ОСОБА_11 суму коштів ОСОБА_15 , сказати не може.

На питання представника відповідача свідок відповіла , що в Кременчуцькому УВП УТОС питання необхідності взяття позики , тощо приймали ОСОБА_1 та ОСОБА_11 а її ставили потім тільки перед фактом та могла побачити вже по банківській виписці. ОСОБА_11 на аркуші писала куди перераховувати кошти, міг ОСОБА_1 телефонувати ОСОБА_23 куди перераховувати. В 2019 році після підписання даного договору з цього приводу у неї стали напружені відносини з керівництвом в зв`язку з тим, що вона б цю позику взагалі не брала . Потім , ОСОБА_1 також хотів ще влітку , коли ще за даним договором з ним не розрахувались , в когось ще взяти позику на що вона йому сказала , що треба спочатку розрахуватися за цим договором а потім оформляти іншу позику , на що їй відповів, що вона не права. Потім , коли вона вже пішла з роботи взнала , що був і інший договір позики на підприємстві. Також, відповіла , що реалізація продукції - причепів була по різному , було , що ОСОБА_11 приносила кошти , було , що ОСОБА_17 , начальник техвідділу, приносив , так як покупці причепів могла сплачувати кошти через банк а могли сплачувати безпосередньо товариству готівкою. Стверджує, що кошти від ОСОБА_1 в банк відносила ОСОБА_15 разом з копію договору позики від 26.04.2019 року. Чи забирав ОСОБА_1 квитанцію у ОСОБА_15 , чи вона сама тому віднесла, сказати не може. На питання, чи казав їй ОСОБА_1 чи ОСОБА_11 що це за кошти і чому товариство повинно їх позичати відповіла , що ОСОБА_1 їх казав, яке це має значення , він кошти приніс і все. В 2019 році приблизно продаж причепів був близько 100 - 150 штук на місяць, вартість одного близько 4-8 тис. грн. в залежності від марки. Дані щодо обліку виробленої продукції в бухгалтерію в 2019 році надавала майстер ОСОБА_24 , яка здавала звіт за місяць про вироблену продукцію та ОСОБА_17 , основний підпис був ОСОБА_25 але і ОСОБА_17 теж підписував звіт, але без підпису ОСОБА_26 вона звіт ніколи не приймала. Безпосереднім керівником ОСОБА_25 була ОСОБА_11 .. Обліковувались ті дані , які приносила ОСОБА_26 і ОСОБА_17 .. Інколи було , що на звіті стояв тільки підписи ОСОБА_25 , але потім ОСОБА_17 також ставив свій підпис, тобто про виготовлення продукції по бухгалтерії підписувала ОСОБА_27 а ОСОБА_17 підписував звіт про залишок продукції на початок місяця., тобто для стиковки бух обліку з технічним відділом по готовій продукції. В даному випадку по договору позики бухгалтерія вносить кошти фізичної особи по договору в банк і без її довіреності і це на її думку є порушенням. ОСОБА_1 при оформленні договору позики казав їй, що вони «розтануться» якщо вона не підпише договір та чому ОСОБА_1 хотів ,щоб вона підписала договір, не може сказати. Чи були подібні розмови з ОСОБА_11 чи іншими вона сказати не може.

На питання представника позивача свідок відповіла , що на підприємстві були випадки , коли були необхідні кошти на заробітну плати , тощо і коли грошей на підприємстві не було в наявності . Хоча ОСОБА_1 і інвалід по зору , але в окулярах міг нормально читати та рахувати. Чи могли ці кошти були коштами підприємства сказати ствердно не може. Стверджує, що скільки на підприємстві було продано товару ( прицепів) та надходило виручених коштів по бухгалтерії все сходилось, борги на підприємстві , як і загалом на інших інколи були. Продажем причепів займався ОСОБА_17 та ОСОБА_11 .. На час укладання даного договору від 26.04.2019 року вона вела бухгалтерський облік та 265 тис. грн.. облікувала як позику від фізичної особи.

На питання суду свідок відповіла що чому в платіжній квитанції в банку платник коштів Кременчуцький УВП УТОС через ОСОБА_1 і немає його підпису сказати не може , вона врахувала банківську виписку по бухгалтерії по даному договору і цю банківську квитанцію не бачила. Даний договір пройшов би через бухгалтерію і без її підпису, так і у ОСОБА_11 є право першого підпису. По банківській виписці ОСОБА_1 позивач, кошти надав як фізична особа і вона їх облікувала як від фізичної особи.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні 22.11.2022 року пояснив, що ОСОБА_1 знає з 2009 року , коли він почав працювати на підприємстві спочатку контролером а потім начальником техвідділу, стосунки з останнім робочі. По суті показав, що при проведенні комісії на підприємстві ОСОБА_1 спочатку комісію не впускав, потім впустив, але приходив з юристом і були розбіжності. ОСОБА_1 працював директором на підприємстві але міг займатись і іншим бізнесом , так як були якісь кошти від бази відпочинку і ці кошти могли бути звідти. ОСОБА_1 як директор мав повну інформацію щодо реалізації продукції і міг цим займатись. Йому зі слів відомо, що були ряд договорів про поворотну фінансову допомогу на підприємстві. Щодо договору від його імені на суму 529 тис. грн.. вказав, що це оформляли ОСОБА_1 та ОСОБА_14 , це не були його власні кошти , він їх не тримав в руках, він щось підписував , коли йому давали та казали , що це кошти від його імені і, які повернули , і він щось підписував. Це йому пояснювалась , що «так потрібно» , хто конкретно казав не пам`ятає. Чи вносив кошти ОСОБА_1 як позику сказати не може . Щодо позики ОСОБА_1 на 265 тис. грн. може здогадуватись , що ці кошти могли бути не ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні 22.11.2022 року пояснила, що ОСОБА_1 знає з 2016 року , коли вона почала працювати у відповідача на посаді бухгалтера як директора , головним бухгалтером працювала ОСОБА_14 , стосунки робочі. По суті показала , що чи займався ОСОБА_1 реалізацією продукції сказати не може , але їй відомо , що він займався пошуком покупців, заробітна плата ОСОБА_1 на підприємстві була близько 10 тис. грн. З ОСОБА_1 відповідачем укладалися договори, мета укладання даних договорів їй не відома , ОСОБА_1 казав, що так треба , так казала і головний бухгалтер, про даний договір вона взнала в квітні 2019 року . Інші працівники також вносили кошти, договір від імені ОСОБА_17 , був, від неї договору не було. Як їй відомо за договором від ОСОБА_17 особисто ним кошти не вносились. Як вносились кошти за договором від ОСОБА_1 від 26.04.2019 року їй не відомо, це знають ОСОБА_11 та ОСОБА_14 . Вона працює на посаді головного бухгалтера у відповідача з серпня 2019 року. При укладанні даного договору казали , що ОСОБА_1 казав, що так потрібно. Кошти в сумі 265 тис. грн. вона особисто відносила в банк , їх їй дала ОСОБА_14 і була вказівка від ОСОБА_14 що це сказав ОСОБА_1 що так потрібно і був підписаний даний договір . У неї питань щодо того ,що це за кошти та необхідність з них для підприємства не вникало, кошти на підприємстві були потрібні завжди . На що конкретно тоді ці кошти були використані зараз сказати не може. Що конкретно казала з приводу цих коштів головний бухгалтер зараз сказати не може , можливо ці кошти були потрібні на заробітну плату а можливо на купівлю матеріалів. Також був ще аналогічний договір з ОСОБА_1 коли вона вже була головним бухгалтером. Тоді ОСОБА_1 особисто приніс кошти, звідки у нього були кошти він не казав а вона на запитувала. Чи була необхідність цих коштів на підприємстві вона зараз не пам`ятає. Яка була необхідність внесення коштів іншими працівниками вона не знає, коли вона стала головним бухгалтером кошти іншими працівниками не вносились. Кошти за договором позики від 26.04.20219 року повертались ОСОБА_1 коли він казав , яку суму йому треба повернути через банк і тоді замовлялись кошти в банку , виписувався чек і знімали ці кошти в банку а потім через касу видавався ордер і ОСОБА_1 отримував кошти. Їй про укладання цього договору від 26.04.2019 року сказала головний бухгалтер ОСОБА_14 .

На питання представника позивача відповіла, що з 2016 року по 2019 рік вона працювала на посаді бухгалтера в потім в.о. головного бухгалтера і за цей час виникали ситуації , коли були необхідні обігові кошти . Інформації, що кошти за договором позиви від 26.04.2019 року були не особистими коштами ОСОБА_1 у неї відсутня.

На питання представника відповідача відповіла, що куди спрямовували кошти за цим договором зараз сказати не може , кошти вносились в касу банку від ОСОБА_1 як від фізичної особи на рахунок відповідача. Внести кошти на рахунок відповідача від позивача була вказівка головного бухгалтера. Чому таким чином була оформлена квитанція що кошти вносяться одному підприємству від ОСОБА_1 сказати не може , загалом повинно було б вказати , що кошти вносить позивач.

Суд, заслухавши учасників справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з`ясувавши всі обставини, приходить до наступного.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 26 квітня 2019 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та Кременчуцьке УВП УТОС (Позичальник) в особі заступника директора Бутенко Наталії Миколаївни та в. о. головного бухгалтера Масальської Світлани Миколаївни було укладено письмовий договір позики (надалі Договір).

Згідно п.1.1. Договору за даним договором Позикодавець передає Позичальникові безпроцентну позику на суму 265 000, 00 грн., еквівалент 10 000,00 USD, а Позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк та не менше як еквівалент 10 000 ,00 USD.

Згідно до п. 2.1., п.2.2. Позикодавець зобов`язаний передати Позичальникові або перерахувати на його банківський рахунок зазначену суму позики в строк до 31.05.19 року. Повернення зазначеної в даному договорі суми позики може відбуватися за бажанням позичальника частинами (в розстрочку), але не пізніше 31.05.19 р. Зазначена сума безпроцентної позики може бути повернута Позичальником достроково.

Згідно до п.3.1. Договору у випадку неповернення зазначеної в п. 1 суми позики в зазначений у п. 2.2 строк, Позивальник сплачує штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від суми позики за кожний день прострочення до дня її повернення Позикодавцю. У випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов`язань за цим договором, вона зобов`язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням збитки.

Згідно п.3.2. Договору невиконання однією зі сторін умов даного договору, яке призвело до матеріальних втрат тої сторони, тягне за собою застосування до винної сторони штрафних санкцій у розмірі нанесеного збитку й може служити підставою дострокового припинення договору.

Згідно до п.7.1. Договору даний договір припиняється після виконання зобов`язань Кременчуцьким УВП УТОС (п.2.2. - повернення позики в повному розмірі).

Згідно копії Квитанції № D03T02EПE від 26 квітня 2019 року, Платник ОСОБА_1 (код платника НОМЕР_1 ) перерахував Отримувачу Кременчуцьке УВП УТОС (код отримувача 05477505) 265000 грн., з призначенням платежу - ОСОБА_18 зворотна фінансова допомога.

Суд бере до уваги, що за показаннями свідка ОСОБА_11 кошти позивача за договором від 26.04.2019 року вони поклали на рахунок підприємства та витратили на комплектуючі та матеріали для виробництва причепів.

При цьому, стороною відповідача не було надано належних та допустимих доказів щодо не надходження вказаних коштів в сумі 265 тис. грн. на рахунок відповідача та їх витрат на комплектуючі та матеріали.

Таким чином, судом встановлено, що кошти позивача за договором позики дійсно надійшли на рахунки відповідача та були використані на виробничі потреби відповідача.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо неналежності даних коштів саме позивачу, враховуючи показання свідка ОСОБА_11 щодо наявності обігових коштів, які буцімто не здавались в касу підприємства від господарської діяльності бази відпочинку відповідача в сумі близько 100 тис. грн. в сезон, при тому, що на питання представника позивача свідок відповів, що до вищестоящих органів про це вона не повідомляла як і не зверталась з заявами до правоохоронних органів та до звільнення позивача перевірки на їх підприємстві не виявляли порушень щодо бази відпочинку та інші. Фактів про те, що ОСОБА_1 не міг володіти коштами в сумі 10 тис. доларів США не має. Дані кошти в гривневому еквіваленті пішли на закупку матеріалів та комплектуючих для виробництва причепів.

Згідно видаткового касового ордеру від 04.07.2019 року №121 Кременчуцький УВП УТОС, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05477505, 04.07.2019 року, касиром ОСОБА_20 видано ОСОБА_1 9000,00 грн, підстава: повернення позики - 9000,00 грн.

Згідно видаткового касового ордеру від 18.07.2019 року №132 Кременчуцький УВП УТОС, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05477505, 18.07.2019 року, касиром ОСОБА_20 видано ОСОБА_1 35026,00 грн, підстава: повернення позики -35026,00 грн.

Згідно видаткового касового ордеру від 07.08.2019 року №152 Кременчуцький УВП УТОС, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05477505, 07.08.2019 року, касиром ОСОБА_20 видано ОСОБА_1 48940,00 грн, підстава: повернення позики - 48940,00 грн.

Згідно видаткового касового ордеру від 22.08.2019 року №158 Кременчуцький УВП УТОС, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05477505, 22.08.2019 року, касиром ОСОБА_20 видано ОСОБА_1 6500,00 грн, підстава: повернення позики 6500,00 грн.

Також, суд бере до уваги, що на питання суду свідок ОСОБА_11 відповіла, що за виплати позивачу їй відомо, що деякі суми позивачу повертались за договором, але яка сума та яким чином повертались, не відомо, це питання бухгалтерії і з цього приводу з ОСОБА_14 вона не спілкувалась. ОСОБА_14 була 10 років в.о. головного бухгалтера, а саме з 2010 по 2019 -2020 роки.

Тобто, встановлено, що відповідач на виконання своїх договірних зобов`язань здійснював у добровільному порядку виплати позивачу за договором позики від 26.04.2019 року.

Дані обставини підтвердила в своїх показаннях і свідок ОСОБА_14 . Крім цього, на питання представника позивача свідок підтвердила, що на підприємстві були випадки, коли були необхідні кошти на заробітну плати, тощо і коли грошей на підприємстві не було в наявності та стверджує, що скільки на підприємстві було продано товару (прицепів) та надходило виручених коштів по бухгалтерії все сходилось, борги на підприємстві, як і загалом на інших інколи були. Продажем причепів займався ОСОБА_17 та ОСОБА_11 .. На час укладання даного договору від 26.04.2019 року вона вела бухгалтерський облік та 265 тис. грн. облікувала, як позику від фізичної особи.

Також, свідок ОСОБА_15 показала, що кошти в сумі 265 тис. грн. вона особисто відносила в банк, їх їй дала ОСОБА_14 і була вказівка від ОСОБА_14 , що це сказав ОСОБА_1 що так потрібно і був підписаний даний договір. Кошти за договором позики від 26.04.20219 року повертались ОСОБА_1 коли він казав, яку суму йому треба повернути через банк і тоді замовлялись кошти в банку, виписувався чек і знімали ці кошти в банку, а потім через касу видавався ордер і ОСОБА_1 отримував кошти. Їй про укладання цього договору від 26.04.2019 року сказала головний бухгалтер ОСОБА_14 .

На питання представника позивача відповіла, що з 2016 року по 2019 рік вона працювала на посаді бухгалтера в потім в.о. головного бухгалтера і за цей час виникали ситуації, коли були необхідні обігові кошти. Інформації, що кошти за договором позиви від 26.04.2019 року були не особистими коштами ОСОБА_1 у неї відсутня.

Суд бере до уваги, що наявність акту, яким встановлено фіктивність як договору, який є предметом даного судового розгляду так і інших договорів позики та вказання щодо не відображення коштів за даним договором від 26.04.2019 року, ніяким чином не спростовують встановлені фактичні обставини справи та показання свідків, при тому, що даний акт відображає тільки позицію відповідача та не підтверджений на час розгляду справи відповідними уповноваженими на це органами, тощо та чинними судовими рішеннями.

З аналогічних підстав суд критично сприймає твердження представника відповідача щодо примушування свідків на підписання даного договору, при тому, що останні показали, що ніяких заяв до вищестоящих інстанцій чи правоохоронних органів з цього приводу не подавали.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що обставини надання позивачем, як фізичною особою позики відповідачу в сумі 265 тис. грн.. за договором від 26.04.2019 року та зарахування цих коштів на рахунки відповідача, які були використані для виробничих потреб відповідача та подальшого повернення відповідачем частини цих коштів в добровільному порядку повністю знайшли своє підтвердження.

При цьому, відповідачем суду не доведено належними та допустимими доказами не належність цих коштів позивачу, як і не доведено відповідно належність цих коштів відповідачу. Також, не доведена наявність будь яких фінансових порушень щодо неналежного прийняття та використання цих коштів не за призначенням, а саме для виробничих потреб відповідача, як і не спростовано виплати відповідачем коштів позивачу за даним договором та наявність існуючої на час розгляду справи заборгованості.

Суд критично оцінює наявність порушень фінансово-господарської діяльності Кременчуцького УВП УТОС та директора Гришина Ю.Ю. в тому числі стосовно укладання та виконання даного договору від 26.04.2019 року відображені в акті перевірки, які не підтверджуються відповідними актами та рішеннями державних фіскальних (податкових) та правоохоронних органів, рішеннями судів, тощо.

Також судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням в строк договору позики ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького УВП УТОС з вимогою про сплату заборгованості від 04 травня 2022 року, у якій прохав погасити заборгованість по Договору позики (безвідсоткової) від 26 квітня 2019 року, станом на 4 травня 2022 року у розмірі 322 224 грн. 48 коп. (з яких 165 534 грн. - сума основної заборгованості, 100 441,07 грн. - штраф (пеня), 41 216,45 грн. - інфляційні збитки, 15 032,96 грн. - 3 % річних) до 15 травня 2022 року.

Дану вимогу Кременчуцьке УВП УТОС отримало 07.05.2022 року, що підтверджується описом валення у цінний лист, фіскальним чеком, накладною з інформацією про відправлення, роздруківкою сайту ПАТ «Укрпошта» про від стеження трекінгового номера листа.

Отримавши вимогу позивача Кременчуцьке УВП УТОС станом на 20 травня 2022 року заборгованість щодо залишку боргу за договором позики не погасило, як і не погасило нараховані позивачем штраф, інфляційних збитки, 3% річних.

Доказів виконання своїх зобов`язань за договором позики відповідачем на час розгляду справи до суду не подано.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення між ним та відповідачем Кременчуцьке УВП УТОС договору позики від 26.04.2019 року та невиконання відповідачем свого обов`язку передбаченого договором щодо повернення суми у розмірі 265 000,00 грн у встановлений договором строк.

Суду також доведено факт звернення позивача з письмовою вимогою до відповідача про повернення суми залишку боргу та невиконання даної вимоги та свого обов`язку по договору позики відповідачем щодо повернення позики.

Відповідно до статей 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд враховує, що договір позики укладений 26 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та Кременчуцьке УВП УТОС є чинний та не визнаний судом недійсним чи неукладеним.

А тому з урахуванням вищезазначених норм та враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню неповернена сума коштів за договором позики від 26.04.2019 року у розмірі 156 534,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як свідчать встановлені судом обставини, сторони у договорі позики погодили, що у випадку неповернення зазначеної в п. 1 Договору суми позики в зазначений у п. 2.2 Договору строк, Позичальник сплачує штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від суми позики за кожний день прострочення до дня її повернення Позикодавцю.

Відповідач допустив прострочення виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим йому було нараховано штрафні санкції.

Відповідач під час розгляду справи не подавав заяв про зменшення розміру штрафу, а також доказів щодо того, що він не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 ЦК України).

Суд зазначає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

А тому, враховуючи викладене суд дійшов висновку, що на користь позивача з відповідача підлягає до стягнення 100 989,48 грн штрафу за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

А тому позивач має право на отримання від відповідача який прострочив виконання свого зобов`язання інфляційних збитків за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 47 688,83 грн, а також трьох процентів річних від простроченої суми 15229,60 грн, які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов підлягає до задоволення тож судовий збір слід покласти на відповідача. При цьому, оскільки позивач має інвалідність 2-ї групи по зору з дитинства, що підтверджується копією пенсійного посвідчення наявного в матеріалах справи та згідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тож з відповідача слід стягнути судовий збір (1% ціни позову) в сумі 3294,41 грн на користь держави.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 611, 625,1047, 1049, 1050 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, (код ЄДРПОУ 05477505, адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Майора Борищака 22/6) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), заборгованість за договором позики (безвідсоткової) від 26.04.2019 року у розмірі 165 534 грн, неустойку в розмірі 100 989,48 грн, інфляційні збитки в розмірі 47688,83 грн, та 3% річних в розмірі 15229,60 грн, що в загальному розмірі становить 329 441,91 грн.

Стягнути з Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, (код ЄДРПОУ 05477505, адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Майора Борищака 22/6) на користь держави судовий збір в сумі 3294,41 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.І. Хіневич

Повний текст рішення складено 04.07.2023 року.