ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м.Суми

Справа №592/4394/23

Номер провадження 22-ц/816/965/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів -          Кононенко О. Ю. ,  Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,

у присутності:

представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Рижова Сергія Євгенійовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом  Рижовим Сергієм Євгеновичем,

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 квітня 2023 року у складі судді Корольової Г.Ю., ухваленого в м. Суми,

в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Рижова Є.С., звернулася до суду з вказаною заявою, в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців, яким заборонити ОСОБА_2 : наближатися ближче ніж на 300 метрів до місця проживання, перебування, роботи, інших місць регулярного відвідування ОСОБА_1 ; вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вони з ОСОБА_2 з 03 вересня 2021 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 травня 2022 року. ОСОБА_2 вчиняв щодо неї психологічне та економічне насильство, яке виразилося у наступному. Після реєстрації шлюбу вони з ОСОБА_2 проживали в належній їй на праві власності квартирі, він постійно влаштовував сварки, неодноразово принижував її, ображав нецензурною лайкою, обманював, зловживав алкогольними напоями, постійно грав у комп`ютерні ігри. Стверджує, що ОСОБА_2 умисно доводив її до нервових зривів, через що вона дуже часто була вимушена тікати з власної квартири до батьків. ОСОБА_2 фінансово не забезпечував їх родину, побутові проблеми вирішувала вона. Після того, як ОСОБА_2 повідомив її, що має намір розлучитися та не бажає продовжувати подружнє життя з нею, 05 травня 2022 року їй стало відомо, що він вивіз з квартири меблі, побутову техніку, чим позбавив її речей необхідних для життя. Також, ОСОБА_2 намагається позбавити її коштів, шляхом безпідставного звернення до суду з позовом. ОСОБА_2 продовжує переслідувати її та намагається психологічно тиснути на неї, залякує та словесно ображає її, а також наявні обґрунтовані ризики повторення домашнього насильства щодо неї.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 квітня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Рижова С.Є., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не було надано оцінка ризикам на підставі наявних в матеріалах справи доказам. Так, в судове засідання, що було призначено на 10 квітня 2023 року, ОСОБА_2 з`явився із зброєю, що слід розглядати, як спробу демонстрації сили перед постраждалою від домашнього насильства особою. Колишній чоловік продовжує вистежувати та переслідувати її на вулиці, висловлюється нецензурною лайкою, поводить себе агресивно, ображає її та принижує, намагається втручатися в її особисте життя.

Наголошує на тому, що відносно заявниці вчинено також і економічне насилля, що виразилося в умисному позбавленні її речей необхідних для забезпечення нормального життя.

Від заінтересованої особи в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив, письмові заперечення також.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 03 вересня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 травня року, що набрало законної сили 20 червня 2022 року (а.с. 5).

23 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з неї понесені витрати на поліпшення майна в сумі 677000 грн (а.с. 9-12).

19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 до Сумського РВ ГУНП в Сумській області подано заяву про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування за фактом вчинення 05 травня 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 крадіжки належних їй предметів меблів та побутової техніки з її квартири (а.с. 6).

02 листопада 2022 року в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №12022200480002332 за ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 жовтня 2022 року, попередня правова кваліфікація – ч. 4 ст. 185 КК України (а.с. 7).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано беззаперечних доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства, у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому відсутні підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Зокрема, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини 1 статті 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі N 363/3496/18, провадження N 61-4830св19; від 26 вересня 2019 року у справі N 452/317/19-ц, провадження N 61-12915св19; від 17 червня 2020 року у справі N 509/2131/18, провадження N 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі N 753/17743/19, провадження N 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі N 570/2528/20, провадження N 61-16103св20.

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 вказувала на те, що ОСОБА_2 вчиняв проти неї психологічне та економічне насильство.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 не доведено вчинення останнім домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Наданими заявником доказами підтверджуються існування між колишнім подружжям ОСОБА_7 спору з приводу права власності на предмети меблі та побутову техніку, що перебували в квартирі заявника, в якій вони з ОСОБА_2 проживали.

Факт звернення до правоохоронних органів ОСОБА_2 із заявою про викрадення належного їй майна та проведення досудового розслідування за її заявою, не підтверджує факт вчинення щодо неї економічного насильства, що за ствердженням представника заявника, виразилося в умисному позбавленні її речей, необхідних для забезпечення її нормального життя.

Заявником та її представником під час розгляду справи інстанційними судами не було надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства щодо ОСОБА_2 , зокрема її переслідування, погроз, залякування, висловлювання щодо неї лайливих слів, тощо.

Також, колегія суддів вважає сумнівними твердження представника заявника про перебування ОСОБА_2 в судовому засідання, що відбулося 10 квітня 2023 року із зброєю, адже, відповідно до Примірних правил пропуску осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів, затверджених наказом ДСА від 30 січня 2020 року за №43/61 забороняється пропуск до будинків (приміщень) судів, інших органів та установ системи правосуддя осіб з боєприпасами, вогнепальною, газовою, пневматичною та холодною зброєю, пристроями для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, балончиками, спорядженими речовиною сльозогінної (сльозоточивої чи дратівної) дії, іншими спеціальними засобами активної оборони, крім осіб, визначених у пункті 2.10 розділу 2 цих Правил.

Крім того, про те, що ОСОБА_1 не бажає перебувати в одному приміщенні з ОСОБА_2 через загрозу її психологічному стану, у зв`язку з чим просила справу розглядати за її відсутності, було вказано у поданій заяві про застосування обмежувального припису, а тому доводи представника, що ОСОБА_2 прибув в судове засідання із зброєю, з метою вчинення психологічного насилля над ОСОБА_1 є надуманими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява N 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом  Рижовим Сергієм Євгеновичем, залишити без задоволенні, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 4 липня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді:                                                                                        О. Ю. Кононенко

                                                                                                   В. І. Криворотенко