ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
|
13 квітня 2009р. |
Справа № 2а-340/09/0870 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
за позовною заявою Державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№ 55)», 70000, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Металістів, 2
до: Вільнянської міжрайонної державної податкової адміністрації, 70002, Запорізька області, м. Вільнянськ, вул. З.Космодем'янської, 2
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
у складі головуючого судді Нечипуренко О.М.
при секретарі судового засідання Младенові О.П.
за участі представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1. (довіреність № 7/8-4060 від 14.08.2008р.)
від відповідача - ОСОБА_2. (довіреність № 1791/10 від 03.06.2008р.)
ДП «Підприємство Софіївської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№ 55)» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Вільнянської міжрайонної державної податкової адміністрації про визнання дій останньої щод о опису активів позивача, державної реєстрації податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна протиправним та зобов'язання відповідача надати заяву до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про припинення обтяження активів позивача та виключення запису про податкову заставу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
12.02.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-340/09/0870 та призначено до судового розгляду на 18.03.2009р. в порядку ст. 150 КАС України у судовому засіданні оголошено перерву до 13.04.2009р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог вказує, що не зважаючи на наявність податкового боргу, вчинення Відповідачем дій щодо опису активів ПСВК №55 та взяття їх у податкову заставу не відповідає вимогам чинного законодавства та суттєво порушує права підприємства в частині розпорядження активами. Так . позивач зазначає, що при здійсненні опису активів та реєстрації податкової застави Відповідачем не враховані обмеження, встановлені п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України №2181 та ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні» від 23.06.2005 р. №2713 щодо опису активів ПСВК №55 та взяття їх у податкову заставу. Активи ПСВК №55 не можуть бути предметом публічного обтяження, а, отже, і предметом податкової застави, оскільки звернення стягнення на це майно прямо заборонено п. 5 ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні».
Отже, дії Вільнянської МДПІ щодо опису активів ПСВК №55 прямо суперечать вимогам п.п.1.7, ст.1, п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п.3.1.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181, п.п.3,5 ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні» від 23.06.2005 р. №2713, част.1ст.5, п.1 ст.37, ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р. №1255 та як наслідок, ст.19 Конституції України, а отже, є протиправними.
Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 20.12.2000 року № 2181-ІІІ, органи податкової служби уповноважені на здійснення заходів для погашення податкового боргу.
ДП СВК № 55 - є безперервно боржником перед бюджетом з 2001 року і його активи перебувають з вказаного періоду у податковій заставі згідно ст. 8 Закону України № 2181-ІІІ.
Тобто, опис активів позивача проведено з урахуванням вимог:
- статті 10 Закону України № 2181-ІІІ;
- розділу II Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника додатків, які перебувають у податковій заставі", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 р. за № 538;
- Наказу ДПА України від 02.08.2001 р. за № 312 "Про затвердження Положення про призначення податкового керуючого", зареєстрованого в Мінюсті України від 22.08.2001 р. за №736/5927;
- рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 24.05.2002 р. прийнятого у відношенні Підприємства СВК № 55.
Враховуючи вказане, відповідач вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними дій МДПІ по опису активів СВК №55 та державної реєстрації податкової застави та для зобов'язання МДПІ надати заяву до Державного реєстру обтяжень припинити обтяження активів Позивача, а відтак і відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі зазначеного, відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 07.04.2009р., судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства, у судовому засіданні здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,-
ВСТАНОВИВ:
На підставі рішення начальника Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції від 24.05.2002р. про стягнення коштів та продаж інших активів ДП «Підприємство Софіївської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№ 55)» (далі - ПСВК №55) Вільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією здійснено опис активів останнього в рахунок погашення податкового боргу, про що складено акт опису від 06.03.2008р. №812/10/24-060-1 на загальну суму 712516,63 грн. Податкова застава зареєстрована відповідачем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом №17464177 від 13.03.2008р.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів). Зокрема, п.п.2.3.1 п.2.3 ст. 2 цього закону, органи податкової служби уповноважені на здійснення заходів для погашення податкового боргу.
Підприємство Софіївської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області № 55 - є боржником перед бюджетом з 2001 року.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, як на дату складання опису активів, так і на момент передачі активів ПСВК №55 у податкову заставу, підприємство позивача мало податковий борг у сумі 721516,63 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку.
З моменту набрання чинності статтею 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі Закон України № 2181) активи підприємства (організації) знаходяться в податковій заставі, про що Позивача було повідомлено податковими вимогами.
Поняття податкової застави вважається специфічним податковим поняттям, що регулює відносини у податковій сфері, і регламентується Законом України № 2181.
Відповідно до п.1.17 ст.1 Закону №2181, податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України №2181 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг передаються у податкову заставу.
При цьому, Законом України №2181 не передбачено винятків для жодної категорії платників податків в частині виникнення права податкової застави. Відповідно до пункту 8.3 статті 8 Закону України №2181 податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав.
Таким чином, Законом України № 2181 не передбачено обмежень щодо застосування податкової застави до підприємств-боржників, незалежно від того, до якої сфери управління вони відносяться.
03 січня 2004р. набрав чинності Закон України від 18.11.2003 р. № 1255-ІУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження" (далі Закон України №1255- ІУ), згідно з яким податкова застава розглядається як один із видів публічних обтяжень майна. Даним законом визначено правовий режим регулювання обтяжень майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних та фізичних осіб щодо майна.
Незважаючи на те, що податкова застава рухомого майна і надалі залишається окремим поняттям, що виникає, діє і зупиняється згідно з вимогами Закону України №2181, але в частині реєстрації (похідний юридичний факт) регулюється Законом України № 1255-1V.
Відповідно до ст.1 цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Згідно п.1 ч.1 ст. 37 Закону №1255 податкова застава належить до публічних обтяжень.
Законом України №1255-ІУ передбачено створення Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Особливості ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна визначаються Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 29.07.2004р. №73/5, зареєстрованого в Міністерства Юстиції України 29.07.2004р. №942/9541.
При цьому, у преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вказано, що він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) <...> та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Тобто, Закон України №2181 є спеціальним законом з питань оподаткування і всі інші нормативно-правові акти діють у межах, що не суперечать цьому Закону.
Отже, вимоги позивача щодо зобов'язання МДПІ подати заяву до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про припинення обтяжень активів ПСВК №55 та виключення запису про податкову заставу є такими, що не відповідають діючим нормам законодавства.
Як свідчать матеріали справи та пояснення МДПІ, підстави для подання заяви про реєстрацію змін обтяження рухомого майна до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, щодо звільнення всіх активів з податкової застави, визначено підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України №2181.
До переліку підстав для звільнення активів з-під податкової застави входять:
- отримання податковим органом копії платіжного доручення, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання;
- визнання податкового боргу безнадійним;
- закінчення строків позовної давності щодо боргу;
- отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу;
- прийняття рішення про арешт активів платника-податків;
- отримання платником податків рішення контролюючого органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового боргу;
- прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань;
- прийняття окремого рішення судом у межах процедур визначених законодавством з питань банкрутства.
Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "ж" підпункту 8.7.1 цього пункту. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Наведений у п.п.8.7.1 п.8.7. ст. 8 Закону №2181 перелік підстав для звільнення активів платника податків з податкової застави є вичерпним.
Інших підстав для звільнення активів з податкової застави Законом України №2181, що с спеціальним Законом з питань оподаткування та погашення податкового боргу, не передбачено.
Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" від 23.06.2005р, № 2713-ІУ, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, набрав чинності після введення в дію вищезазначеного Закону, і не є спеціальним Законом щодо оподаткування та погашення податкового боргу. Тому, як наслідок, на податкову заставу, яка виникла до введення в дію Закону №2713-IV, цей закон не розповсюджується.
До того ж, згідно рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року №1-7/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України для юридичних осіб закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.. Позивач у свою чергу є боржником з 2001 року і його активи перебувають з вказаного періоду у податковій заставі.
На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості), суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання дій відповідача щод о опису активів позивача, державної реєстрації податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна протиправним та зобов'язання відповідача надати заяву до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про припинення обтяження активів позивача та виключення запису про податкову заставу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна , не підтверджені документальними доказами.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вище викладене, відповідачем доведено правомірність вчинених дій, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача необґрунтованими.
Отже, зважаючи на викладене вище, у задоволенні позову слід відмовити. У відповідності до ст. 94 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
У позові Державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№ 55)» до Вільнянської міжрайонної державної податкової адміністрації про визнання дій відповідача щодо опису активів позивача та державної реєстрації податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна протиправними та зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме - надати заяву до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про припинення обтяження активів позивача та виключити запис про податкову заставу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відмовити.
П останова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України , набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 22.04.2009р.
Суддя О.М. Нечипуренко
28.04.2009р. постанова набрала законної сили
Суддя О.М. Нечипуренко