ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. Справа№ 911/899/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.

та представників сторін:

від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» - Кононенко О.С. - довіреність;

арбітражний керуючий Козловська Д.В. - посвідчення,

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»

на ухвалу господарського суду Київської області від 09.02.2023 року

(повний текст складено 07.03.2023 року)

у справі № 911/899/22 (суддя Янюк О.С.)

за заявою приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»

про визнання грошових вимог

у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Софія буд груп»

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2023 року по справі № 911/899/22 задоволено частково заяву приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (надалі по тексту - ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», апелянт, кредитор) від 04.11.2022 року про визнання грошових вимог до боржника. Визнано вимоги ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до товариства з обмеженою відповідальністю «Софія буд груп» (надалі по тексту - ТОВ «Софія буд груп» ) у розмірі 503 168,74 грн. основне зобов`язання (із правом дорадчого голосу). В іншій частині заяву ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити ухвалу господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі № 911/899/22 в частині часткового задоволення кредиторських вимог та задовольнити грошові вимоги ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на загальну суму 697 285,53 грн., з яких: 72 735,82 грн. заборгованість за послугу з компенсації за реактивну електричну енергію; 597 402,32 грн. заборгованість за послуги розподілу електричної енергії, 1 806,93 грн. - пені; 2 815,98 грн. - інфляційних втрат; 22 470,45 грн. - 3-х відсотків річних, в іншій частині залишити рішення без змін. Крім того, ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Київської області від 09.02.2023 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що місцевим судом не повно та не всебічно з`ясовано обставини, на які посилався кредитор, як на підставу своїх вимог та заперечень. З оскаржуваної ухвали вбачається, що не всі докази, які були надані до суду кредитором були досліджені судом і відповідно, не надано їм належну оцінку.

Апелянт не погоджується із висновком місцевого суду, що із наданих кредитором доказів неможливо встановити момент укладення договору, визначити його умови, які діяли в той чи інший час, оскільки п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», відповідно до якої, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії.

Отже, укладення договору між споживачем та ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відбулося шляхом приєднання споживача до публічного договору приєднання, на умовах договору про постачання електричної енергії №220081825 від 20.12.2018 року, примірник якого було надано до місцевого суду разом із заявою про визнання кредиторських вимог.

З 01.01.2019 року із сплатою за рахунком (квитанцією) за надання послуг з розподілу електричної енергії, який надсилався споживачу, при відсутності заперечень від споживача щодо укладення договору в цілому або щодо окремих його умов, за наявності споживання обсягу електричної енергії ТОВ «Софія буд груп», боржник автоматично приєднався до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Враховуючи зазначені вимоги Правил роздрібного ринку електричної енергії, розподіл електричної енергії на об`єкти боржника за особовим рахунком №220081825 станом на сьогодні здійснюється на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, умови якого опубліковані на офіційному веб-сайті ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», без викладення його паперовій формі. Факт укладення договору підтверджується діями боржника, які спрямовані на укладення договору та виконання його умов, зокрема, фактичне споживання електричної енергії та її оплати.

Крім того, апелянт зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язкове оформлення договору чи його додатків в письмовій формі, а лише встановлено, що на вимогу споживача оператор системи розподілу протягом трьох робочих днів від дати звернення повинен надати споживачу підписаний оператором системи розподілу примірник укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу у паперовій формі. За ініціативою однієї із сторін договір споживача про надання послуг з розподілу оформлюється в паперовій формі. Проте, станом на сьогодні боржник не звертався до кредитора для отримання екземпляру договору.

Також апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що не виявивши в процесі розгляду справи фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин місцевим судом не взято до уваги, зокрема, умов та моменту оплати боржником наданих кредитором послуг та щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Крім того, кредитор не погоджується з висновками суду першої інстанції, що при перевірці нарахування заборгованості потрібно брати до уваги відомості, які зазначені у рахунках-фактури в розділі «нарахування», адже інформація зазначена у графі «до сплати» у рахунках-фактури вказує на наявність заборгованості станом на дату видачі рахунку з урахуванням, оплати/переплати за попередні періоди.

На думку апелянта, місцевий суд помилково встановив, що боржником від кредитора отримано послуги з розподілу електричної енергії у період з квітня по жовтень 2021 року на загальну суму 457 223,72 грн. та не врахував нарахування за послуги з розподілу електричної енергії, що були здійснені кредитором за березень 2021 року, в свою чергу, боржник не довів протилежного.

Крім того, апелянт зазначає, що заборгованість за послугу розподілу електричної енергії виникла у боржника, починаючи з березня 2021 року по жовтень 2021 року, що підтверджується Актом звіряння розрахунків, оборотною відомістю, рахунками - фактури та підтверджено звітами боржника про покази лічильників.

При цьому, апелянт зазначає, що рахунок - фактуру за березень №406177854616 від 25.03.2021 року кредитором не було подано до місцевого суду, оскільки факт виникнення заборгованості фактично було видно по інформації зазначеній в оборотній відомості та виставленому за квітень рахунку - фактурі №406227152011 від 20.04.2021 року.

Також апелянт зазначає, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану була відсутня можливість надати до суду деякі документи, зокрема, і рахунок - фактури №406177854616 від 25.03.2021 року.

В зв`язку чим апелянт просить суд апеляційної інстанції приєднати до матеріалів справи рахунок - фактури №406177854616 від 25.03.2021 року.

Крім того, апелянт стверджує, що при розрахунку заборгованості за послугу з компенсації перетікання реактивної електричної енергії місцевим судом не враховано нарахування за березень 2021 року, та період з січня 2022 року по липень 2022 року включно, що призвело до зменшення задоволених кредиторських вимог. Боржником в свою чергу не доведено, що за вказаний період оплачувалися послуги, так само як і не доведено, що вказані послуги він не отримував.

Щодо нарахувань пені, інфляційної складової та 3% річних апелянт зазначає, що на його думку, оскільки боржником не подано доказів погашення боргу, що виник за надані послуги з перетікання реактивної електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії, не спростовано наявності заборгованості, тому кредитором правомірно нараховано пеню, інфляцію та 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023 року апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Сотнікова С.В., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 року витребувано з господарського суду Київської області сформовані матеріали оскарження ухвали господарського суду Київської області від 09.02.2023 року по справі № 911/899/22 за заявою ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання грошових вимог у справі про банкрутство ТОВ «Софія буд груп» для розгляду апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на ухвалу господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі № 911/899/22 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на ухвалу господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі № 911/899/22 до надходження матеріалів справи № 911/899/22 до Північного апеляційного господарського суду.

06.04.2023 року від господарського суду Київської області на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 року надійшли матеріали справи № 911/899/22 (в одному 24 томі ) за заявою ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання грошових вимог у справі про банкрутство ТОВ «Софія буд груп».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2023 року клопотання ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі № 911/899/22 задоволено. Поновлено ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі № 911/899/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на ухвалу господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі № 911/899/22. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» призначено на 07.06.2023 року.

Зобов`язано учасників справи надати відомості: чи є учасником справи юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація; громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

07.06.2023 року на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Козловської Д.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи поданий відзив арбітражний керуючий зазначає, що на його думку апелянтом не було надано достатніх доказів наявності поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження, тому апеляційне провадження має бути закрито на підставі ст. 264 Господарського процесуального кодексу України та ч. 4 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо часткового визнання грошових вимог ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» то арбітражний керуючий зазначає, що висновки місцевого суду викладені в оскаржуваній ухвалі є обґрунтованими, оскільки апелянтом не зазначено та не надано докази на підтвердження направлення боржнику як заяви-приєднання до договору, так рахунків (квитанцій), відсутні дані щодо ЕІС-кодів точок комерційного обліку об`єкта споживача, акт звіряння розрахунків боржника не підписаний.

Арбітражний керуючий вважає, що неможливо встановити не лише дату укладення договору, але і проаналізувати дотримання боржником строків щодо надання можливих заперечень на укладення договору та здійснення ним будь-яких розрахунків по договору.

Крім того, арбітражний керуючий зазначає, що безпідставним є посилання апелянта, як на доказ, на акт звіряння розрахунків та оборотну відомість, які надані апелянтом.

Акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена певними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відсутність в акті звірки підписів керівників сторін або уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Арбітражний керуючий наголошує, що наданий апелянтом акт звіряння розрахунків не лише не підписаний боржником, але і не надані докази його направлення боржнику на підпис.

Що стосується оборотно-сальдової відомості, то арбітражний керуючий зазначає, що це регістр бухгалтерського обліку, призначений для контролю операцій і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. Оборотно-сальдова відомість містить сальдо (залишки) на початок і на кінець періоду і обороти по дебіту і кредиту за даний період для кожного застосовуваного компанією рахунку (субрахунку) бухгалтерського обліку. Формується оборотно-сальдова відомість на підставі відповідних операцій.

Наявна у справі оборотна відомість, на думку арбітражного керуючого, не є первинним бухгалтерським документом, а підпадає під визначення зведеного облікового документу, що складається на підставі первинних документів, які апелянтом не надано.

Щодо визнання кредиторських вимог в частині нарахованої пені, інфляційної складової та 3% річних, то арбітражний керуючий у відзиві зазначає, що місцевим судом законно не взято до уваги надані апелянтом примірники типових договорів, умовами яких серед іншого передбачено відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у вигляді пені, закономірно підтверджено відсутність можливості встановити строк виконання боржником його зобов`язань в частині оплати наданих апелянтом послуг та, як наслідок, день, з якого починається нараховуватися пеня, а також розмір штрафних санкцій, які нараховуються за кожен день допущеного порушення.

Крім того, арбітражний керуючий вважає, що наведені розрахунки пені за період з 01.09.2019 року по 04.11.2021 року здійснені поза межами встановлених строків позовної давності, щодо їх стягнення, про що було також зазначено і у відзиві на заяву з кредиторськими вимогами до боржника.

Підсумовуючи викладене у відзиві, арбітражний керуючий просить суд апеляційної інстанції у разі відмови у закритті апеляційного провадження, залишити апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі №911/899/22 - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 року розгляд справи №911/899/22 відкладено на 21.06.2023 року.

12.06.2023 року на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Козловської Д.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 року клопотання арбітражного керуючого Козловської Д.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Повідомлено сторін, що судове засідання призначене на 21.06.2023 року відбудеться в режимі відеоконференції.

20.06.2023 року на електронну адресу суду від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

В поданій відповіді на відзив апелянт зазначає, що заперечує проти тверджень арбітражного керуючого, що апелянтом без поважних причин пропущений строк на апеляційне оскарження та вважає, що колегія суддів апеляційного суду прийшла до правильного висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Щодо укладення з ТОВ «Софія буд груп» договору споживання про надання послуг з розподілу електричної енергії, то апелянт зазначає, що 20.12.2018 року між кредитором та боржником було укладено договір про постачання електричної енергії №220081825.

Після отримання кредитором ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності та анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими електричними мережами, з 01.01.2019 року кредитором надаються боржнику послуги з розподілу електричної енергії відповідно до публічного договору споживання про надання послуг з розподілу електричної енергії, який є публічним договором приєднання та розміщений на сайті кредитора.

При відсутності заперечень від споживача щодо укладення договору в цілому або щодо окремих його умов, за наявності спожитого обсягу електричної енергії боржником, та із оплатою рахунку (квитанції) за надані послуги, ТОВ «Софія буд груп» акцептував та автоматично приєднався до вказаного договору.

Крім того, апелянт зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язкове оформлення договору чи його додатків в письмовій формі.

Відтак, розподіл електричної енергії на об`єкти боржника за особовим рахунком №220081825 станом на сьогодні здійснюється на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної №220081825 від 01.01.2019 року, до якого споживач ТОВ «Софія буд груп» приєднався відповідно до Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 на умовах договору про постачання електричної енергії №220081825 від 20.12.2018 року.

Факт укладення договору підтверджується діями боржника, які спрямовані на укладення договору та виконання його умов, зокрема, фактичне споживання електричної енергії та її оплати.

Апелянт зазначає, що відповідно до виписки з АТ «Ощадбанк» за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року ТОВ «Софія Буд Груп» у період з 04.04.2019 року по 14.12.2020 року сплачувало кошти на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

Приєднавшись до Договору, ТОВ «Софія буд груп» прийняло на себе договірні зобов`язання, зокрема, здійснювати оплату за розподіл електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії, що також підтверджується ухвалою місцевого суду від 09.02.2022 року.

Також апелянт зазначає, що кредитором до заяви додано ряд рахунків, виписаних боржнику за період з березня 2021 року по жовтень 2021 року для оплати послуг з розподілу електричної енергії за період з лютого 2021 року по жовтень 2022 року, із зазначенням в кожному рахунку строку їх оплати, що спростовує твердження місцевого суду щодо неможливості встановити строк, в який повинні бути оплачені рахунки.

Оплата за перетікання реактивної електричної енергії була здійснена ТОВ «Софія Буд Груп» 14.12.2020 року на загальну суму 8 612,14 грн., що зокрема, відображається у довідці банківської установи від 20.01.2022 року №1488 про надходження грошових коштів від контрагента відповідача за період по рахункам та в оборотній відомості.

Однак, місцевий суд не взяв до уваги відомості, які зазначені в рахунках -фактури в розділі «Нарахування», адже інформація зазначена у графі «До сплати» вказує на наявність заборгованості станом на дату видачі рахунку з урахуванням оплати/переплати за попередні періоди.

Боржник взяті на себе зобов`язання по Договору споживання про надання послуги з розподілу електричної енергії в частині розрахунків виконав частково та не здійснив повної оплати за послуги з перетікання реактивної електричної енергії надані кредитором, у зв`язку з чим у споживача утворилась заборгованість за Договором №220081825 від 01.01.2019 року на загальну суму 697 285,53 грн.

Враховуючи викладене, апелянт просить суд змінити ухвалу господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі №91/899/22 в частині часткового задоволення кредиторських вимог до боржника та задовольнити грошові вимоги ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на загальну суму 697 285,53 грн. з яких: - 597 402,32 грн. заборгованість за надання послуги з розподілу електричної енергії, яка виникла починаючи з березня 2021 року по жовтень 2021 року; - 72 735,82 грн. - заборгованість за реактивну електричну енергію, що виникла з лютого 2021 року по липень 2022 року до відкриття справи про банкрутство; - 1 860,93 грн. - пеня; - 22 470,45 грн. - 3% річних; - 2 815,98 грн. - інфляційна складова.

При цьому в зазначеній заяві апелянт змінює розмір штрафних санкцій та період нарахування порівняно з поданою до суду першої інстанції кредиторською заявою.

21.06.2023 року в судове засідання з`явився представник апелянта та арбітражний керуючий особисто в режимі відеоконференції, та надали усні пояснення по справі.

21.06.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2022 року, зокрема: відкрито провадження у справі №911/899/22 про банкрутство ТОВ «Софія буд груп», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Софія буд груп»; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Козловську Діану Валеріївну; вирішено інші процесуальні питання.

Відповідно до абз. 1 ч. 9 ст. 39 Кодексу з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).

На виконання зазначеного положення, 25.07.2022 року місцевий суд, за допомогою автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», здійснив офіційне оприлюднення відповідного повідомлення, номер публікації якого 69032.

Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, граничним строком для подання відповідних заяв є 24.08.2022 року (включно).

У свою чергу, абз. 3 ч. 6 ст. 45 Кодексу встановлено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

04.11.2022 року (після закінчення встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу строку) до місцевого суду звернулось ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» із заявою б/н від 04.11.2022 року про визнання грошових вимог до боржника у загальному розмірі 725 091,90 грн, з яких: 82 095,03грн заборгованість за реактивну електричну енергію; 597 402,32грн заборгованість за розподіл електричної енергії; 24 858,88грн пеня; 14 476,02грн інфляційна складова; 6 259,65грн 3% річних.

Обґрунтовуючи заяву заявник посилається на ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 4 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі по тексту - НКРЕКП) від 14.03.2018 року № 312, ст.ст. 526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та вказує на неналежне виконання боржником умов договору споживача про надання послуг із розподілу електричної енергії та договору про надання послуг із забезпечення перетікання електричної енергії, у зв`язку із чим у нього виникла відповідна сума заборгованості. На підтвердження обставин викладених у заяві, ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надано суду, зокрема, копії: договору про постачання електричної енергії; довідки банківської установи про надходження грошових коштів від боржника до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі»; попередження про припинення постачання/розподілення електричної енергії; акт звіряння розрахунків; рахунків-фактур за послуги з розподілу електричної енергії; рахунків-фактур по оплаті за перетікання реактивної електроенергії. Також надано примірники типового договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії із порядком розрахунків та договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії із порядком розрахунків за перетікання електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.11.2022 року, зокрема, заява ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» прийнята та призначена до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2023 року по справі № 911/899/22 задоволено частково заяву ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 04.11.2022 року про визнання грошових вимог до боржника. Визнано вимоги ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до ТОВ «Софія буд груп» у розмірі 503 168,74 грн. основне зобов`язання (із правом дорадчого голосу). В іншій частині заяву ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» залишено без задоволення.

Обґрунтовуючи ухвалу в частині часткового невизнання грошових вимог місцевий суд встановив відсутність між сторонами підписаного договору відповідно до якого здійснюється отримання боржником послуг кредитора щодо постачання електричної енергії, при цьому встановивши фактичне отримання вказаних послуг та використання електричної енергії визнав заявлені вимоги кредитора, що підтверджені доказами, частина вимог відхилена судом, як не підтверджена письмовими доказами, а частина вимог відхилена з підстав того, що вони є поточними.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду Київської області від 09.02.2023 року в частині розміру визнаних грошових вимог ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» - зміні, виходячи з наступного.

Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Кодексу, зокрема, кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

У свою чергу, обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №916/4644/15; від 12.07.2022 року у справі №904/3214/18).

Проаналізувавши зазначене, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що законодавцем покладено обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство саме на кредитора. До такого обов`язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.01.2023 у справі №910/15200/21).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2018 року постановою НКРЕКП №1382 видано приватному акціонерному товариству «Київобленерго» (надалі по тексту - ПрАТ «Київобленерго») ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності та анульовано з 01.01.2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

20.12.2018 року між ПрАТ «Київобленерго» (назва якого змінилась 03.09.2020 року на ДТЕК, постачальник) та ТОВ «Софія буд груп» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №220081825 відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача дозволеною потужністю 1336,62 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2018 року.

Відповідно до виписки, виданої АТ «Ощадбанк», за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року ТОВ «Софія буд груп» у період з 04.04.2019 року по 14.12.2020 року сплачувало грошові кошти на користь ДТЕК, зокрема, за перетікання реактивної енергії згідно із договором №220081825 від 01.01.2019 у загальному розмірі 80 126,96грн.

Із наданих до заяви доказів вбачається, що ДТЕК виставлено ТОВ «Софія буд груп» рахунки-фактури за:

- послуги з розподілу електричної енергії, в яких міститься посилання на договір №220081825 від 01.01.2019, а саме: № 406227152011 від 20.04.2021 за квітень 2021 року на суму 119 549,68грн; №406228106610 від 27.05.2021 за травень 2021 року на суму 35 523,44грн; №406277675259 від 14.06.2021 за червень 2021 року на суму 127 592,72грн; №406376238108 від 26.07.2021 за липень 2021 року на суму 83 721,91грн; №406377375834 від 31.08.2021 за серпень 2021 року на суму 106 780,44грн; №406378151192 від 15.09.2021 за вересень 2021 року на суму 8,98грн; №406477776758 від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 15 953,45грн.

- за перетікання реактивної електроенергії, а саме: №306225482451 від 19.02.2021 за лютий 2021 року на суму 659,27грн; №306627152011 від 20.04.2021 за квітень 2021 року на суму 1 514,42грн; №306228106610 від 27.05.2021 за травень 2021 року на суму 10 230,66грн; №306277675259 від 14.06.2021 за червень 2021 року на суму 4 095,20грн; №306376238108 від 26.07.2021 за липень 2021 року на суму 3 578,95грн; №306377375834 від 31.08.2021 за серпень 2021 року на суму 3 926,64грн; №306378151192 від 15.09.2021 на вересень 2021 року на суму 5 257,54грн; №306478695981 від 17.11.2021 за листопад 2021 року на суму 3 108,68грн; №306529368315 від 14.12.2021 за грудень 2021 року на суму 13 573,66грн; №305011834602 від 10.10.2022 за жовтень 2022 року на суму 4 119,44грн.

Доказів оплати боржником зазначених рахунків матеріали справи не містять.

Так, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до п.п. 7, 19 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: про надання послуг з розподілу; інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Зі змісту заяви ДТЕК вбачається, що останній в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що між заявником та ТОВ «Софія буд груп» укладені договір споживача про надання послуг із розподілу №220081825 від 01.01.2019 року та договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної енергії, який є додатком №10 до договору про надання послуг із розподілу.

У свою чергу, розподіл електричної енергії - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії (п. 78 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»); перетікання реактивної електричної енергії - складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії, створює додаткове завантаження обладнання електричної мережі та впливає на показники якості активної електричної енергії (рівні напруг) (п. 1.1.2 глави 1.1 розділу I Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ)).

Частиною 4 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Згідно із ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом п. 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №312, зокрема, договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Проаналізувавши зазначені положення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що як договір про надання послуг із розподілу так і договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії вважаються укладеним між сторонами з дати підписання боржником заяви-приєднання та/або сплати за рахунком (квитанцією) на відповідні послуги.

Як встановлено судом, боржником здійснена оплата, зокрема, за перетікання реактивної електричної енергії (додаток 10 до договору про надання послуг із розподілу), що підтверджується відповідною банківською випискою, а відтак, можна зробити висновок про наявність між сторонами договірних відносин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у боржника наявне зобов`язання із оплати наданих заявником послуг.

Як зазначалось вище, ДТЕК виставило ТОВ «Софія буд груп» відповідні рахунки для сплати за надання послуг із розподілу електричної енергії та за перетікання реактивної електроенергії. Доказів, які б вказували на протилежне, у тому числі, доказів відмови від отримання відповідних послуг або заперечень щодо їх обсягу/якості боржником суду надано не було.

Так, звертаючись до місцевого суду заявник просив визнати грошові вимоги у розмірі: 597 402,32грн заборгованість за розподіл електричної енергії; 82 095,03грн заборгованість за реактивну електричну енергію. При цьому, ДТЕК зазначив, що вказана заборгованість сформована на підставі виставлених ТОВ «Софія буд груп» рахунків із урахуванням графи «до сплати».

Місцевий суд зазначив, що у графі «нарахування» зазначається вартість послуг у відповідному місяці, тоді як у графі «до сплати» зазначена сума за наростаючим підсумком із урахуванням заборгованості/переплати за попередні періоди. Зважаючи на те, що ДТЕК заявлені вимоги за конкретний період та не надано доказів наявності заборгованості за попередні періоди, які не є предметом цього судового розгляду, то місцевим судом взято до уваги відомості, які зазначені у розділі «нарахування» (з урахуванням, у разі наявності, оплати/переплати за попередні періоди).

За таких обставин, місцевий суд і дійшов висновку, що ТОВ «Софія буд груп» отримано від ДТЕК послуги: за розподіл електричної енергії на загальну суму 457 223,72грн (у період з квітня по жовтень 2021 року) та за перетікання реактивної електроенергії на суму 50 064,46грн (у період лютий, квітень-вересень, листопад-грудень 2021 року на суму 45 945,02грн). Доказів протилежного боржником суду не надано.

Щодо стягнення з боржника заборгованості за перетікання реактивної енергії за жовтень 2022 року на суму 4 119,44грн, то місцевим судом зазначено, що ухвалою суду від 25.07.2022 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Софія буд груп», а тому зобов`язання у боржника щодо оплати наданих послуг за жовтень 2022 року у розумінні ст.1 Кодексу є поточними, а тому відхиляються судом.

Крім того, ДТЕК просило місцевий суд визнати грошові вимоги у розмірі: 24 858,88грн пеня за період з 01.09.2019 по 31.10.2022; 14 476,02грн інфляційні втрати з 01.09.2019 по 31.10.2022; 6 259,65грн 3% річних за період з 01.09.2019 по 31.10.2022, однак, місцевим судом були відхилені вказані вимоги з підстав погодження сторонами вказаних зобов`язань умова укладених договорів.

Дослідивши належним чином матеріали справи, апеляційним суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції апелянт фактично визнав той факт, що частина доказів, зокрема виставлених боржнику рахунків не була додана до суду першої інстанції, однак на думку апелянта суд міг встановити наявний розмір заборгованості і з тих доказів, які були подані кредитором.

При цьому кредитором до апеляційної скарги додано рахунок-фактури за розподіл електричної енергії за березень №406177854616 від 25.03.2021 року; рахунки - фактури за перетікання реактивної енергії за період з січня 2022 року по вересень 2022 року, а саме, №306679472180 від 31.01.2022 року, №305020804729 від 15.02.2022 року, №305001671790 від 15.03.2022 року, №305043105864 від 15.04.2022 року, №305024723446 від 16.05.2022 року, №305065378589 від 15.06.2022 року, №305046736079 від 19.07.2022 року, №305007801128 від 19.07.2022 року, №305009209734 від 12.08.2022 року, №305048899388 від 14.09.2022 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.03.2023 року у справі №910/6210/20.

Також близький за змістом висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №909/722/14 та від 01.07.2021 року у справі №46/603.

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування ст. 269 Господарського процесуального кодексу України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі №10/Б-921/1442/2013, від 01.03.2023 року у справі №910/6210/20).

Принцип рівності сторін у судовому процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття апеляційним судом доказів, без встановлення й оцінки обов`язкових за ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.

В зв`язку з викладеним, колегія суддів не приймає подані апелянтом на стадії апеляційного розгляду докази. Клопотання про їх неможливість подання до суду першої інстанції колегія суддів обґрунтованим не вважає, апелянт не довів наявності того виключного випадку коли сторона має подати докази до апеляційного суду без їх попередньої подачі до суду першої інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності доказів на підтвердження розміру заборгованості за розподіл електричної енергії за березень 2021 року, оскільки кредитором до кредиторської заяви було додано копію рахунку - фактури №406225482451 за лютий 2021 року, з якого вбачається, що нарахувань за лютий 2021 року не було, рахунок фактури за квітень № 406 227152011 від 20.04.2021 року в якому визначено загальний розмір 313093, 54 грн., а також додано додаток до рахунку - фактури №6227152011 за квітень 2021 року від 20.04.2021 року, з якого вбачається, що сальдо на початок місяця становить 193 543,86 грн., нараховано за квітень 119 549, 68 грн., загальна сума на дату видачі рахунку - 313 093,54 грн.

В зв`язку з чим суд апеляційної інстанції вважає, що з урахування нульового рахунку за лютий 2021 року та додатку до рахунку - фактури №6227152011 за квітень 2021 року від 20.04.2021 року підтвердженими є вимоги кредитора за розподіл електричної енергії за березень 2021 року на 193 543, 86 грн.

При цьому кредитором заявлено вимоги за розподіл електричної енергії з березня 2021 року по жовтень 2021 року на суму 597 402,32 грн., які за викладених обставин підлягають визнанню.

Що стосується заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії, то апеляційний суд погоджується з місцевим судом про визнання грошових вимог в цій частині у розмірі 45 945,02грн у період лютий, квітень-вересень, листопад-грудень 2021 року, оскільки рахунками - фактури за перетікання реактивної енергії, а саме: №306225482451 від 19.02.2021 року №306227152011 від 20.04.2021 року, №306228106610 від 27.05.2021 року, №306277675259 від 14.06.2021 року, №306376238108 від 26.07.2021 року, №306377375834 від 31.08.2021 року, №306378151192 від 15.09.2021 року, №306478695981 від 17.11.2021 року та №306529368315 від 14.12.2021 року, підтверджується, що ТОВ «Софія буд груп» отримано від ДТЕК послуги за перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 45 945,02грн.

Доказів наявності заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії у період з січня 2022 року по вересень 2022 року місцевому суду подано не було.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано рахунки - фактури за перетікання реактивної енергії за період з січня 2022 року по вересень 2022 року, а саме, №306679472180 від 31.01.2022 року, №305020804729 від 15.02.2022 року, №305001671790 від 15.03.2022 року, №305043105864 від 15.04.2022 року, №305024723446 від 16.05.2022 року, №305065378589 від 15.06.2022 року, №305046736079 від 19.07.2022 року, №305007801128 від 19.07.2022 року, №305009209734 від 12.08.2022 року, №305048899388 від 14.09.2022 року.

Суд апеляційної інстанції не приймає подані разом з апеляційною скаргою вказані докази в силу викладених вище обставин.

Щодо доводів апелянта відносно того, що заборгованість боржника перед кредитором за період з січня 2022 року по вересень 2022 року підтверджена рахунком - фактури за жовтень 2022 року №405011834602 від 10.10.2022 року і додатком до рахунку - фактури №5011834602 від 10.10.2022 року, слід зазначити наступне.

З вказаного додатку до рахунку вбачається, що станом на жовтень 2022 року заборгованість становить 77 975,59 грн. та 4 119,44 грн. При цьому суд не може встановити розмір заборгованості за періоди визначені кредитором, між іншим виходячи з тієї обставини, що провадження по справі про банкрутство порушено ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2022 року, в зв`язку з чим суд першої інстанції не міг встановити, якій розмір вимог з 77 975,59 грн. є поточним, а який підлягає визнанню як конкурсні вимоги.

При цьому судом першої інстанції підставно не взято до уваги акт звірки від 18.10.2022 року з підстав викладених судом.

Що стосується заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії за жовтень 2022 року на суму 4 119,44 грн. відповідно до рахунку -фактури №305011834602 від 10.10.2022 року, то апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що оскільки ухвалою суду від 25.07.2022 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Софія буд груп», тому зобов`язання у боржника щодо оплати наданих послуг за жовтень 2022 року у розумінні ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства є поточними, а тому визнанню не підлягають.

Щодо нарахувань пені, інфляційної складової та 3% річних, апеляційний суд зазначає наступне.

Як було вищезазначено ДТЕК просило місцевий суд визнати грошові вимоги у розмірі: 24 858,88 грн. пеня за період з 01.09.2019 по 31.10.2022; 14 476,02грн інфляційні втрати з 01.09.2019 по 31.10.2022; 6 259,65грн 3% річних за період з 01.09.2019 по 31.10.2022, однак, місцевим судом грошові вимоги в цій частині були відхилені.

Проте, апелянтом до суду апеляційної інстанції подано нові розрахунки в частині пені, інфляційних втрат та 3% річних, а саме, апелянт просить суд апеляційної інстанції визнати вимоги ДТЕК у розмірі 1 860,93 грн. - пеня, 2 815,98 грн. - інфляційна складова та 22 470,45 грн. - 3% річних.

В даному розрахунку апелянт змінив період нарахування, змінив розмір заявлених вимог, обґрунтувавши такі свої зміни в розрахунках погодженням з судом першої інстанції щодо часткового визнання його вимог та виключенням із складу вимог поточні нарахування.

Апеляційним судом встановлено, що змінений розрахунок проведений кредитором за період з лютого 2021 року по липень 2022 року, то штрафні санкції нараховані під час воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року. Крім того, вимоги за вказаними розрахунками не були предметом розгляду в суді першої інстанції та відповідно правова оцінка їм не надавалась.

За таких обставин, вказані вимоги апеляційним судом не розглядаються і відповідно не підлягають визнанню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про зміну ухвали господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі №911/899/22 в частині розміру визнаних грошових вимог ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та визнати вимоги ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до ТОВ «Софія буд груп» у розмірі 643 347, 34 грн. - основне зобов`язання (із правом дорадчого голосу)». В іншій частині ухвалу господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі №911/899/22 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на ухвалу господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі №911/899/22 - задовольнити частково.

2.Ухвалу господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі №911/899/22 в частині розміру визнаних грошових вимог "ДТЕК Київські регіональні електромережі" змінити.

3.Пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі №911/899/22 викласти наступним чином:

«Визнати вимоги приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Софія буд груп" у розмірі 643 347, 34 грн. - основне зобов`язання (із правом дорадчого голосу)».

4.В іншій частині ухвалу господарського суду Київської області від 09.02.2023 року у справі №911/899/22 залишити без змін.

5.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

6.Справу повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2023 року.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко