КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1972/23

Провадження № 2/488/1132/23 р.

УХВАЛА

Іменем України

04.07.2023 року м. Миколаїв

       Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Селіщева Л.І., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович та Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

       Позивач – ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 07.10.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. за реєстр. № 33073, про стягнення з неї на користь відповідача – ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості у розмірі 10 158,1 грн. Стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.    .        

       Ухвалою судді від 21.06.2023 року зазначений позов був залишений без руху і позивачу наданий строк для усунення недоліків. Копія зазначеної ухвали була направлена позивачу за адресом, вказаним у позовній заяві.

       03.07.2023 року, на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, позивачем ОСОБА_1 була подана заява про усунення недоліків.

       Ознайомившись зі змістом заяви приходжу до висновку, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду, зокрема, позивачем не сплачено судовий збір.

Посилання позивачки на постанову Верховного Суду ( справа № 743/1481/21) від 19.10.2022 року та на аналогічний висновок Верховного Суду, висловлений ним у постанові від 26.02.2020 р. (справа № 643/2870/18) з аналогічним предметом позову, щодо звільнення від сплати судового збору, то вважаю необхідним зазначити таке.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п. 17) ч.1 ст. 1 Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України N 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (з наступними змінами), при пред`явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при пред`явленні позову споживачем.

Позивачем оскаржується виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості, яка виникла за договором кредиту.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII (з наступними змінами), споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. При цьому Законом України N 1734-УІІІ від 15.11.2016 виключений п. 23 зазначеної статті, який визначав термін споживчого кредиту.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум.

При цьому нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх та не вирішує по суті питань права, а лише підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій.

Отже, норми Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

У спірних правовідносинах позивачем оскаржується виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом про звернення стягнення заборгованості, яка виникла за договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки/застави.

Таким чином, у даному випадку, позивач не може керуватися ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, в зв`язку з чим позивачем не було сплачено судовий збір.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Предметом спору у позовній заяві ОСОБА_1 є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до пунктів 3,18 ч. 1ст. 1 Закону № 1023-XII«Про захист прав споживачів», виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Тобто Закон № 1023-XII регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Суди не вправі керуватися законодавством про захист прав споживачів при вирішенні спорів, що випливають з відносин між фізичними особами, які вступають у договірні відносини між собою з метою задоволення особистих потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

Тобто, на відносини, де виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг є громадянин, що не є підприємцем дія ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18, на яку посилається позивачка, зазначено, що «позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин.

У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи, що позовна вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин, а не фінансових послуг, положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню, а тому посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, є безпідставними.

Оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинений на виконання договору кредиту який не є споживчим договором в розумінні п. 7 ч. 1 Закону України "Про захист прав споживачів".

Крім цього, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду позивачка повинна була викласти обставини, якими вона обґрунтовує, яке саме її право як споживача порушено, згідно Закону України «Про захист прав споживачів», тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються вказаним законом, а не лише зазначити, що вона є споживачем фінансових послуг та здійснити посилання на постанову ВС.

       Також хочу звернути увагу позивача на те, що разом із позовом, нею була подана заява про забезпечення позову, яку було повернуто позивачу у зв`язку із несплатою судового збору.

       27.06.2023 року позивач повторно подала заяву про заперечення позову, за подання якої було сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі – 536,80 грн.

       Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 та 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позову у строк, встановлений судом, заява вважається не поданою і повертається позивачеві.

       Враховуючи викладене, вважаю необхідним повернути дану заяву позивачу та вважати її не поданою на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

                Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

       Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович та Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - повернути позивачу.

               Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

       Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її винесення.

Суддя                                                 Л.І. Селіщева