Ухвала

Іменем України

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 757/3872/21-ц

провадження № 61-9231ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 16» про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ :

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 27 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

25 березня 2023 року ОСОБА_1 подав на вказане судове рішення апеляційну скаргу та просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що про оскаржуване рішення він дізнався 24 лютого 2023 року під час ознайомлення з матеріалами справи та в цей же день отримав текст рішення суду, до цього копію повного тексту рішення не отримував, при його проголошенні присутнім не був. Зазначив, що судове засідання 23 вересня 2023 року, в якому був присутній його представник, було оголошено закінченим без проголошення судового рішення, а оскаржуване рішення датоване 27 вересня 2021 року, протокол проведення судового засідання 27 вересня 2021 року відсутній.

Київський апеляційний суд ухвалою від 31 травня 2023 року у відкритті апеляційного провадження відмовив.

Апеляційний суд виходив із того, що відповідно до вимог частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Апеляційна скарга подана 25 березня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення суду (27 вересня 2021 року). Суд встановив, що представник ОСОБА_1 адвокат Чугаєнко О. М. був присутнім 23 вересня 2021 року в судовому засіданні, яке передувало ухваленню судового рішення у справі. Докази на підтвердження наявності обставин непереборної сили, що призвели до пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 не надав. Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 , який є позивачем у справі, було відомо про розгляд справи за поданим ним позовом, а тому він не є особою, яка не була повідомленою про розгляд справи. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2021 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 вересня 2021 року.

22 червня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказану ухвалу апеляційного суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

з осені 2021 року ОСОБА_1 перебував за місцем своєї реєстрації (м. Каховка), проте з 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який триває по теперішній час;

апеляційний суд не взяв до уваги рекомендації Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року та повідомлення торгово-промислової палати в Україні від 28 лютого 2022 року про обставини непереборної сили;

тривалий час не працював Єдиний державний реєстр судових рішень у воєнний час;

текст оскарженого судового рішення датований 27 вересня 2021 року, при цьому вступної та резолютивної частини судового рішення та протоколу судового засідання немає;

матеріали справи не містять будь-якої інформації про отримання/неотримання ОСОБА_1 оскарженого судового рішення;

початок перебігу строку на апеляційне оскарження не пов'язується з оприлюдненням судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень;

обізнаність адвоката про дату розгляду справи 23 вересня 2021 року не спростовує факту недотримання судом першої інстанції процедури надсилання повного тексту судового рішення стороні;

рішення суду першої інстанції, яке оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень є неповним текстом, оскільки не містить імен, що давало б можливість ідентифікувати фізичну особу.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Як свідчить тлумачення частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Апеляційний суд установивши, що адвокат ОСОБА_1 був присутнім 23 вересня 2021 року в судовому засіданні, яке передувало ухваленню судового рішення у справі, тобто був повідомлений про розгляд справи, проте подав апеляційну скаргу лише 25 березня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а обставин непереборної сили, внаслідок яких був пропущений строк на апеляційне оскарження, не зазначив, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні.

Посилання у касаційній скарзі на введення воєнного стану, не береться до уваги, оскільки ОСОБА_1 оскаржував до апеляційного суду рішення суду першої інстанції від 27 вересня 2021 року, а воєнний стан введений в Україні з 24 лютого 2022 року. При цьому, ОСОБА_1 не надав до апеляційного суду доказів того, що будучи позивачем, він вчиняв будь-які дії, спрямовані на отримання повного тексту судового рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2021 року та його оскарження до 24 лютого 2022 року; не зазначив, які обставини непереборної сили унеможливили подання апеляційної скарги до 24 лютого 2022 року, тобто у межах строку, передбаченого статте 354 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги, не беруться до уваги, оскільки не спростовують встановлену апеляційним судом обставину щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук