Постанова

іменем України

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 453/1361/18

провадження № 51-1997 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (в режимі відеконференції) ОСОБА_6 ,

представника цивільного відповідача

ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140300000004, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, частинами 2, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України,

за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_8 та представника ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_7 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 березня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 березня 2021 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 5 ст. 191, частинами 2, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, на строк 3 роки.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ПАТ «Креді Агріколь Банк» задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ПАТ «Креді Агріколь Банк» на користь потерпілого ОСОБА_9 80 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також на користь потерпілого ОСОБА_10 172 400 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватою у тому, що вона вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, за наступних обставин.

Відповідно до наказу від 28 січня 2002 року № 12-к ОСОБА_8 прийнято на роботу в АТ «Індустріально-експортний банк» (далі - АТ «Індексбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк» (далі - Банк), на посаду керуючого відділенням у м. Сколе, розташованого за адресою: Львівська область, м. Сколе, вул. майдан Незалежності, 1-А.

Згідно з посадовою інструкцією керуючого Першим відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк» у м. Сколе від 13 грудня 2013 року, затвердженою директором відділення «Західний Макро-регіон» ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_11 , ОСОБА_8 є матеріально відповідальною особою та на неї покладені відповідні завдання та обов`язки, які визначені у вказаній посадовій інструкції.

Отже ОСОБА_8 обіймала посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України була службовою особою.

Судом першої інстанцій встановлено, що ОСОБА_8 , будучи службовою особою - керуючою Першим відділенням Банку у м. Сколе, перебуваючи у приміщенні вказаного відділення Банку в м. Сколе Львівської області на вул. Майдан Незалежності, 1а, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час висунула незаконні вимоги касиру Першого відділення Банку в м. Сколе ОСОБА_12 видати з каси, без оформлення будь-яких видаткових документів, грошові кошти, а саме:

- наприкінці вересня 2017 року - в сумі 10 000 доларів США та 20 000 Євро;

- наприкінці листопада 2017 року - 6 000 доларів США та 5 000 Євро;

- на початку грудня 2017 року -59 439 доларів США та 31 650 Євро.

В свою чергу ОСОБА_12 , яка не була обізнана зі злочинними намірами ОСОБА_8 , маючи вільний доступ до готівкових коштів, які знаходяться у касі відділення Банку, видала ОСОБА_8 вказані суми грошових коштів без оформлення видаткових касових документів. У кінці цих операційних днів ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що залишок готівкових коштів не відповідає касовим оборотам за операційний день, в порушення вимог п. 22 «Процедури виконання касових операцій в ПАТ «Креді Агріколь Банк» (далі - Процедура виконання касових операцій), з метою приховання своїх злочинних дій, не провела звірку касових операцій за день та залишку готівки і цінностей по кожній валюті, що повинні дорівнювати оборотам за операційний день та залишкам на кінець операційного дня та своїм особистим підписом підтвердила завідомо неправдиві відомості, внесені у Книгу обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку без вказування сум незаконних видатків, якими заволоділа ОСОБА_8 в особистих інтересах.

Станом на 28 грудня 2017 року грошові кошти, якими з каси відділення Банку за вищевказаних обставин незаконно заволоділа ОСОБА_8 , остання не повернула, і в кінці цього ж дня підтвердила своїм особистим підписом неправдиві відомості, внесені у Книгу обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку, без зазначення загальної суми незаконного видатку у розмірі 75 439 доларів США та 56 650 Євро, якими в період з вересня 2017 року по 28 грудня 2017 року ОСОБА_8 заволоділа та розпорядилась на власний розсуд.

29 грудня 2017 року ревізійною комісією у складі трьох осіб з числа працівників відділення «Західний макро-регіон» ПАТ «Креді Агріколь Банк» на підставі розпорядження № 295 від 28 грудня 2017 року було проведено ревізію цінностей, що знаходилися у сховищі операційної каси Першого відділення Банку у м. Сколе, під час якої встановлено нестачу грошових коштів у розмірі 75 439 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 29 грудня 2017 року становило 2 117 346,41 грн, та 56 650 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 29 грудня 2017 року становило 1 897 491,75 грн. Загальна сума грошових коштів, якими заволоділа ОСОБА_8 , становить 4 014 838, 16 грн.

Внаслідок вчинення у вказаний спосіб злочинних дій, ОСОБА_8 завдала ПАТ «Креді Агріколь Банк»матеріальної шкоди на загальну суму 4 014 838, 16 грн, що більше ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_8 , будучи службовою особою, у період з вересня 2017 року по 28 грудня 2017 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у приміщенні Банку, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересів служби, з метою прикриття своїх протиправних дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами з каси відділення Банку на загальну суму 75 439 доларів США та 56 650 Євро (що згідно з курсом НБУ станом на 29 грудня 2017 року становило - 4 014 838,16 грн), умисно підтверджувала завідомо неправдиві відомості, внесені в офіційні документи - Книгу обліку готівки та інших цінностей операційної каси відділення Банку, що посвідчує факт наявності грошових коштів у касі Банку та, згідно з приміткою до ст. 358 КК, є офіційним документом.

Так, ОСОБА_8 достовірно знаючи, що залишок готівкових коштів не відповідає касовим оборотам за операційний день та залишкам на кінець операційного дня, в порушення вимог п. 22 Процедури виконання касових операцій, виконувала підпис в графі «Керівник», чим підтверджувала неправдиві відомості, внесені у Книгу обліку готівки та інших цінностей операційної каси, без зазначення незаконних видатків грошових коштів в сумі 75 439 доларів США та 56 650 Євро, якими сама заволоділа в особистих інтересах, надаючи вказаному документу офіційних реквізитів.

Окрім цього, ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні відділення Банку, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою ОСОБА_13 , з якою перебувала в довірливих відносинах, оскільки була з нею знайома протягом тривалого часу, з метою особистого збагачення, використовуючи надані їй повноваження, всупереч інтересам Банку та вимогам п.п. 2.1, 2.2, 4.2 Посадової інструкції керуючого Першим відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк» у м. Сколе від 13 грудня 2013 року (далі - Посадова інструкція), п.п. 5.1.2.2 та п.п 5.1.9 Правил комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 28 липня 2016 року (далі - Правила комплексного банківського обслуговування фізичних осіб), склала та видала завідомо підроблені договори банківського вкладу фізичної особи «Строковий» шляхом виконання в даних документах машинописного тексту, завірення таких документів своїм особистим підписом та відтиском печатки ПАТ «Креді Агріколь Банк» «ДЛЯ ПРАВОЧИНІВ № 177», в які внесла завідомо неправдиві відомості про відкриття ОСОБА_13 вкладного рахунку № НОМЕР_1 та внесення грошових коштів, та передала примірники вказаних завідомо підроблених договорів банківського вкладу ОСОБА_13 , однак, як було встановлено, ці договори в облікових системах Банку не обліковувались, вказані вкладні рахунки на ім`я ОСОБА_13 не відкривались, а відповідно, грошові кошти на такі вкладні рахунки ОСОБА_8 або іншими працівниками банку не вносилися.

Так у невстановлений досудовим розслідуванням час, за обставин, зазначених у вироку, ОСОБА_8 склала та видала:

- 29 липня 2016 року - договори № 1247045520/8117, № 1247045520/8118, № 1247045520/8119, № 1247045520/8120, № 1247045520/8121, в які внесла завідомо неправдиві відомості про внесення у загальному розмірі 20 000 доларів США та 30 000 Євро, однак, отримавши від ОСОБА_13 зазначені грошові кошти, на вказаний вкладний рахунок не внесла, а заволоділа ними та розпорядилась в особистих інтересах;

- 3 жовтня 2016 року - договори № 1247045520/3038, № 1247045520/3039, в які внесла завідомо неправдиві відомості про внесення грошових коштів у загальному розмірі 60 000 доларів США та 30 000 Євро, натомість отримала від ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 40 000 доларів США, однак на вказаний вкладний рахунок не внесла, а заволоділа ними в особистих інтересах;

- 5 січня 2017 року - договори № 1247045520/33, № 1247045520/34, в які внесла завідомо неправдиві відомості про внесення грошових коштів в сумі 60 000 доларів США;

- 6 лютого 2017 року - договори № 1247045520/189, № 1247045520/190, в які внесла завідомо неправдиві відомості про внесення грошових коштів в сумі 60 000 доларів США та 30 000 Євро.

- 9 березня 2017 року - договори № 1247045520/10043, № 1247045520/10044, в які внесла завідомо неправдиві відомості про внесення грошових коштів в сумі 60 000 доларів США та 30 000 Євро.

- 29 серпня 2017 року - договори № 1247045520/9002, № 1247045520/9003, в які внесла завідомо неправдиві відомості про внесення грошових коштів у загальному розмірі 70 000 доларів США та 30 000 Євро, натомість отримала від ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, які на вказаний вкладний рахунок не внесла, а заволоділа ними та розпорядилась в особистих інтересах.

- 4 жовтня 2017 року - договори № 1247045520/10047, № 1247045520/10048, в які також внесла завідомо неправдиві відомості про внесення грошових коштів в 70 000 доларів США та 30 000 Євро.

Внаслідок вказаних протиправних дій об`єднаних одним умислом та вчинених за обставин, які свідчать про умисел вчинити їх у особливо великому розмірі, ОСОБА_8 шляхом зловживання довірою заволоділа грошовими коштами ОСОБА_13 в сумі 70 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на момент заволодіння становить 2 024 600 грн, та 30 000 Євро, що згідно з курсом НБУ на момент заволодіння становить 825 000 грн (загальна сума - 2 849 600 грн), що станом на момент вчинення в шістсот і більше разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України становила особливо великий розмір.

Окрім цього, ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел на складання та видачу завідомо неправдивих офіційних документів, будучи службовою особою, перебуваючи у приміщенні Банку, діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою приховання від ОСОБА_13 наміру заволодіти її грошовими коштами, всупереч інтересам Банку, у невстановлений досудовим розслідуванням час, склала та видала завідомо підроблені договори банківського вкладу фізичної особи «Строковий» № 1247045520/8117, № 1247045520/8118, № 1247045520/8119, № 1247045520/8120, № 1247045520/8121 від 29 липня 2016 року, № 1247045520/3038, № 1247045520/3039 від 03 жовтня 2016 року, № 1247045520/33, № 1247045520/34 від 05 січня 2017 року, № 1247045520/189, № 1247045520/190 від 06 лютого 2017 року, № 1247045520/10043, № 1247045520/10044 від 09 березня 2017 року, № 1247045520/9002, № 1247045520/9003 від 29 серпня 2017 року, № 1247045520/10047, № 1247045520/10048 від 04 жовтня 2017 року, шляхом виконання в даних документах машинописного тексту, завірення таких документів своїм особистим підписом та відтиском печатки ПАТ «Креді Агріколь Банк» «ДЛЯ ПРАВОЧИНІВ № 177», в які внесла завідомо неправдиві відомості про відкриття ОСОБА_13 вкладного рахунку № НОМЕР_1 та внесення грошових коштів у загальній сумі 70 000 доларів США та 30 000 Євро, однак дані договори в облікових системах Банку не обліковувались, вказаний вкладний рахунок на ім`я ОСОБА_13 не відкривався, а зазначені кошти на вкладний рахунок ОСОБА_8 або іншими працівниками банку не вносилися.

Також ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у приміщенні відділення Банку, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою ОСОБА_10 , з яким перебувала в довірливих відносинах, оскільки знайома з останнім протягом тривалого часу, з метою особистого збагачення, використовуючи надані їй повноваження, всупереч інтересам Банку та вимогам п.п. 2.1, 2.2, 4.2 Посадової інструкції, п.п. 5.1.2.2 та п.п. 5.1.11 Правил комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, склала та видала завідомо підроблені договори, шляхом виконання в даних документах машинописного тексту, завірення таких документів своїм особистим підписом та відтиском печатки ПАТ «Креді Агріколь Банк» «КАСА № 228», а саме:

- 16 грудня 2016 року - договір банківського вкладу фізичної особи «Строковий» № 1247045420/5022, в який внесла завідомо неправдиві відомості про відкриття ОСОБА_10 вкладного рахунку № НОМЕР_2 та внесення грошових коштів в розмірі 59 000 грн, після чого передала примірник вказаного договору ОСОБА_10 , а натомість отримала від нього грошові кошти в сумі 59 000 грн, які на вказаний вкладний рахунок не внесла, а заволоділа ними в особистих інтересах;

- 24 січня 2017 року - договір банківського вкладу фізичної особи «Строковий» № 1247045420/5948, в який внесла завідомо неправдиві відомості про відкриття ОСОБА_10 вкладного рахунку № НОМЕР_2 та внесення грошових коштів в сумі 36 000 грн, після чого передала примірник вказаного договору ОСОБА_10 , а натомість отримала від нього грошові кошти в сумі 36 000 грн, які на вказаний вкладний рахунок не внесла, а заволоділа ними в особистих інтересах;

- 9 лютого 2017 року - договір банківського вкладу фізичної особи «Строковий» № 1247045420/5948, в який внесла завідомо неправдиві відомості про відкриття ОСОБА_10 вкладного рахунку № НОМЕР_2 та внесення грошових коштів в сумі 77 400 грн, після чого передала примірник вказаного договору ОСОБА_10 , а натомість отримала від останнього грошові кошти в сумі 77 400 грн, які на вказаний вкладний рахунок не внесла (внаслідок того, що такий рахунок не відкривався), а заволоділа ними в особистих інтересах.

Однак вказані договори в облікових системах Банку не обліковувалися та відповідно на рахунки грошові кошти не вносилися.

Внаслідок вказаних протиправних дій, об`єднаних одним умислом, ОСОБА_8 , шляхом зловживання довірою, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 172 400 грн, чим відповідно до п. 2 примітки до ст. 185 КК України завдала істотної шкоди потерпілому, оскільки станом на момент вчинення злочину дана сума становила понад двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім цього, ОСОБА_8 , маючи умисел на складання та видачу завідомо неправдивих офіційних документів, будучи службовою особою, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у приміщенні Банку, діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою приховання від ОСОБА_10 наміру заволодіти його грошовими коштами, всупереч інтересам Банку, склала та видала завідомо підроблені договори банківського вкладу фізичної особи «Строковий» № 1247045420/5022 від 16 грудня 2016 року, № 1247045420/5948 від 24 січня 2017 року, № 1247045420/5948 від 09 лютого 2017 року, шляхом виконання в даних документах машинописного тексту, завірення таких документів своїм особистим підписом та відтиском печатки ПАТ «Креді Агріколь Банк» «КАСА № 228», в який внесла завідомо неправдиві відомості про відкриття ОСОБА_10 вкладного рахунку № НОМЕР_2 та внесення грошових коштів у загальній сумі 172 400 грн, однак дані договори в облікових системах Банку не обліковувалися та відповідно на рахунок грошові кошти не вносилися.

Також ОСОБА_8 , 24 листопада 2017 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у приміщенні Банку, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою ОСОБА_9 , з яким перебувала в довірливих відносинах, оскільки була з ним знайома протягом тривалого часу, з метою особистого збагачення, використовуючи надані їй повноваження, всупереч інтересам Банку та вимогам п.п. 2.1, 2.2, 4.2 Посадової інструкції, п.п. 5.1.2.2 та п.п 5.1.11 Правил комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, склала та видала завідомо підроблений договір банківського вкладу фізичної особи «Строковий» № 1247045520/1840, шляхом виконання в даному документі машинописного тексту, завірення такого документу своїм особистим підписом та відтиском печатки ПАТ «Креді Агріколь Банк» «ДЛЯ ПРАВОЧИНІВ № 177», в який внесла завідомо неправдиві відомості про відкриття ОСОБА_9 вкладного рахунку № НОМЕР_2 та внесення грошових коштів в розмірі 80 000 грн, однак даний договір в облікових системах Банку не обліковувався та відповідно на рахунок грошові кошти не вносилися.

Після чого, ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, того ж дня перебуваючи на ділянці автодороги М 06 Київ-Чоп поблизу с. Нижнє Синьовидне Сколівського району Львівської області, передала примірник завідомо підробленого договору банківського вкладу фізичної особи «Строковий» ОСОБА_9 , а натомість отримала від останнього грошові кошти в сумі 80 000 грн, які на вказаний вкладний рахунок не внесла, а заволоділа ними в особистих інтересах.

Внаслідок вказаних протиправних дій об`єднаних одним умислом, ОСОБА_8 , шляхом зловживання довірою, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_9 в сумі 80 000 грн, чим завдала істотної шкоди потерпілому, оскільки станом на момент вчинення, відповідно до п. 2 примітки до ст. 185 КК України дана сума становила сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім цього, ОСОБА_8 , маючи умисел на складання та видачу завідомо неправдивого офіційного документа, будучи службовою особою, 24 листопада 2017 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у приміщенні Банку, діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою приховання від ОСОБА_9 наміру заволодіти його грошовими коштами, всупереч інтересам Банку, склала та видала завідомо підроблений договір банківського вкладу фізичної особи «Строковий» № 1247045520/1840, шляхом виконання в даному документі машинописного тексту, завірення такого документу своїм особистим підписом та відтиском печатки ПАТ «Креді Агріколь Банк» «ДЛЯ ПРАВОЧИНІВ № 177», в який внесла завідомо неправдиві відомості про відкриття ОСОБА_9 вкладного рахунку № НОМЕР_2 та внесення грошових коштів в розмірі 80 000 грн, однак дані договори в облікових системах Банку не обліковувалися та, відповідно, на рахунок грошові кошти не вносилися.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_14 та представника цивільного відповідача ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що під час судового розгляду в суді першої інстанції було порушено таємницю нарадчої кімнати, оскільки суддя ОСОБА_15 , після виходу суду до нарадчої кімнати, відразу її покинув, вийшов з приміщення суду та повернувся лише перед виходом колегії суддів для проголошення вироку. При цьому захисник зауважує, що суддя ОСОБА_15 перед поверненням до нарадчої кімнати був помічений на вході у приміщення суду, спілкувався із захисником та працівниками судової охорони. Разом з тим захисник звертає увагу, що факт відсутності судді під час ухвалення вироку був зафіксований камерами відеоспостереження, відеозапис яких було долучено стороною захисту до апеляційної скарги, однак суд апеляційної інстанції таке порушення проігнорував та не дослідив наданий відеозапис.

Водночас захисник вказує, що судом було залишено поза увагою надані стороною захисту рішення судів у цивільній справі за позовом ОСОБА_13 до ПАТ «Креді Агріколь Банк», згідно з якими встановлено преюдиційний факт того, що між ОСОБА_13 та банком було укладено договори банківського вкладу та внесено на банківські рахунки грошові кошти у готівковій формі у сумі 70 000 доларів США та 30 000 євро, що також підтверджується і показаннями самої ОСОБА_13 . При цьому захисник зауважує, що з метою перевірки наведеної обставини стороною захисту було заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_16 , однак місцевий суд безпідставно відмовив у його задоволенні.

Разом з тим захисник стверджує, що суддя ОСОБА_15 у судовому засіданні наголошував стороні захисту про те, що рішення судів у цивільній справі за позовом ОСОБА_13 будуть враховані при ухваленні вироку в нарадчій кімнаті, однак з урахуванням доводів про порушення таємниці нарадчої кімнати та у зв`язку з тим, що вказані судові рішення були залишені місцевим судом поза увагою, то захисник вважає, що суддя ОСОБА_15 не приймав участі у нараді суддів щодо вироку.

Крім того, захисник зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення вироку не було перевірено обставини справи та наявні в матеріалах провадження докази, а саме:

- суд залишив не вирішеним клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів, щомістяться в матеріалах кримінального провадження №12018140000000601 від 15 листопада 2018 року, які підтверджували показання потерпілого ОСОБА_10 у суді першої інстанції, про те, що належні йому кошти знаходились на рахунках в банку, ним не знімалися і ОСОБА_17 не передавалися;

- судом не надано належної оцінки договорам банківського вкладу, які були укладені між потерпілим ОСОБА_10 та АТ «Індекс-Банк», з яких вбачається, що кошти потерпілого знаходились на рахунках в банку і ним не знімались та не передавались ОСОБА_8 ;

- судом було проігноровано клопотання сторони захисту про проведення судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, наданих потерпілим ОСОБА_9 про те, що кошти ним вносились безпосередньо в банк;

- судом не зазначено у вироку, яким саме способом відбулося заволодіння грошовими коштами потерпілих;

- судом не було надано належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_10 про те, що він коштів ОСОБА_8 не передавав, а гроші знаходились на різних рахунках банку, які в подальшому було акумульовано в одну валюту;

- судом не було надано оцінки показанням потерпілого ОСОБА_9 в частині того, що грошові кошти ОСОБА_8 він не передавав, а під час зустрічі з обвинуваченою лише підписав новий договір вкладу, а також не було надано оцінки документам, які подані представником потерпілого про внесення коштів в банк.

Вищевказані докази, на переконання захисника, свідчать про те, що ОСОБА_8 гроші від потерпілих не отримувала, оскільки їх кошти знаходились на рахунках в банку, що в свою чергу, на думку захисника, також свідчить про відсутність в діях засудженої складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та спростовує висновки суду першої інстанції, викладені в обвинувальному вироку.

Ураховуючи наведене, захисник наголошує, що судом першої інстанції належним чином не було встановлено наявності в діях ОСОБА_8 обману або зловживання довірою по відношенню до потерпілих, а також не встановлено які саме дії обвинуваченої вплинули на рішення потерпілих передати їй як посадовій особі кошти, і чи взагалі ці кошти були їй передані.

Одночасно захисник зазначає, що наведені порушення не були усунуті в ході апеляційного розгляду. При цьому суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про повторний допит потерпілих, проведення судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, наданих потерпілим ОСОБА_9 , належним чином не обґрунтувавши своє рішення.

Також у своїй касаційній скарзі захисник зазначає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені під час судового розгляду та суперечать наявним в матеріалах провадження доказам, які були досліджені судом.

Так, на переконання захисника, посилання у вироку на те, що ОСОБА_8 отримала від потерпілої ОСОБА_13 грошові кошти у сумі 70 000 доларів США та 30 000 євро, спростовуються показаннями самої потерпілої, яка під час допиту в суді зазначала, що вказані кошти вона обвинуваченій не передавала, оскільки вони були внесені на рахунки в банку за довго до вчинення інкримінованих засудженій злочинів, однак таким поясненням потерпілої суд першої інстанції належної оцінки не надав та виклав її показання лише в частині, необхідній для ухвалення обвинувального вироку.

Одночасно захисник посилається на безпідставність врахування судом першої інстанції як доказу, надане прокурором, повідомлення про відсутність в системі банку договорів банківського вкладу укладених з ОСОБА_13 , обґрунтовуючи свою позицію тим, що вказаний документ не був перевірений стороною обвинувачення та не підтверджується іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Також захисник зазначає, що висновки суду першої інстанції, про обман зі сторони ОСОБА_8 , що мав місце у вигляді внесення до депозитних договорів неправдивих відомостей про відкриття потерпілим вкладних рахунків, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_8 підписала депозитні договори з потерпілими ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як керівник Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» у м. Сколе, що, в свою чергу, на думку захисника, свідчить про виникнення цивільно-правових відносин між потерпілими та банком. При цьому захисник стверджує, що засуджена не могла жодним чином вплинути на процес відкриття рахунків потерпілих, оскільки відповідно до Посадової інструкції керівника Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе, до повноважень ОСОБА_8 не входить обов`язок здійснення банківських операцій по відкриттю або закриттю рахунків.

Крім того, захисник вказує, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ґрунтуються на недопустимих доказах, які були здобуті з порушенням вимог КПК України.

На підтвердження своїх доводів захисник зазначає, що в основу вироку було покладено висновок судово-економічної експертизи від 02 серпня 2018 року № 2039, який був проведений на підставі акту ревізії цінностей, що знаходились у сховищах операційної каси Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе від 29 грудня 2017 року. При цьому зауважує, що даний акт було складено на підставі перевірки, яка була проведення на виконання вимоги слідчого, що суперечить положенням кримінального процесуального законодавства, чинним станом на 2018 рік, відповідно до яких слідчий був позбавлений можливості призначати документальні перевірки. Разом з тим захисник вказує, що наведений акт ревізії не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а також не надавався для дослідження суду першої інстанції.

Також факт причетності обвинуваченої до нестачі валютних цінностей банку, на переконання захисника, спростовується даними, зазначеними у Книзі обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку, згідно з якою в записі від 28 грудня 2017 року не міститься підпису ОСОБА_8 .

Разом з тим захисник наголошує, що стороною обвинувачення не було належним чином встановлено та доведено в суді першої інстанції походження коштів банку, у заволодінні якими ОСОБА_8 визнано винуватою.

За таких обставин захисник вважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є необґрунтованими, невмотивованими та безпідставними.

Крім того, захисник звертає увагу, що сума матеріального збитку в рамках даного кримінального провадження не підтверджується відповідним експертним дослідженням, як того вимагають положення КПК України.

Також захисник зазначає, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведене поза межами встановленого законом строку, що на його переконання, було підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, а покликання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_8 перебувала у розшуку, нічим, крім самого факту її оголошення у розшук, не обґрунтоване і не підтверджене та суперечить правовій позиції Верховного Суду з огляду на те, що відсутні відповідні повістки та корінці про їх отримання.

Одночасно захисник ОСОБА_6 стверджує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни, належним чином свої висновки не обґрунтував, а допущені судом порушення, на які захисник звертав увагу, не усунув та, як наслідок, постановив незаконне та необґрунтоване рішення, яке суперечить вимогам ст. 419 КПК України.

У своїй касаційній скарзі представник цивільного відповідача ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з ПАТ «Креді Агріколь Банк» на користь потерпілого ОСОБА_9 80 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також на користь потерпілого ОСОБА_10 172 400 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди змінити, та відмовити у задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у повному обсязі. При цьому вказує, що в силу положень ст. 62, ч. 1 ст. 128 КПК України та ст. 1172 ЦК України ПАТ «Креді Агріколь Банк» не може бути у цьому кримінальному провадженні цивільним відповідачем, а тому заподіяну злочинами шкоду необхідно стягувати безпосередньо із засудженої ОСОБА_8 , оскільки заволодіння грошовими коштами потерпілих остання не могла здійснювати під час виконання саме службових обов`язків.

На обґрунтування своїх доводів представник зауважує, що посадовою інструкцією ОСОБА_8 не було передбачено прийняття грошових коштів від клієнтів. При цьому звертає увагу, що потерпілий ОСОБА_10 під час допиту не вказував, кому саме та яким чином передавав грошові кошти, і чи взагалі кошти передавалися саме ОСОБА_8 .

Також представник, посилаючись на Процедуру відкриття, використання та закриття поточнихта вкладних (депозитних) рахунків фізичних осіб у національній та іноземних валютах від 23 червня 2014 року № 1956 (далі - Процедура), зауважує, що укладення депозитних договорів та прийняття готівки від клієнтів здійснюється виключно в приміщенні банку за участю менеджера з продажів, який здійснює безпосереднє обслуговування клієнтів, касирів відділення та керуючого відділенням. При цьому зазначає, що у поясненнях ОСОБА_9 , як потерпілого у справі, є покликання на те, що ним та ОСОБА_8 договір № 1247045520/1840 підписувався у невідомому місці, в невідомий час у машині ОСОБА_9 , а не в приміщенні банку.

Одночасно, на переконання представника ПАТ «Креді Агріколь Банк» ніяких збитків в частині заволодіння грошовими коштами клієнтів саме під час виконання своїх трудових обов`язків ОСОБА_8 вчинено бути не могло, оскільки вона не є особою, яка безпосередньо здійснює прийняття/видачу готівкових коштів. При цьому представник зазначає, що відносини, які виникли між потерпілими та засудженою, за своєю правовою природою є особистими, а не такими, що виникли під час виконання службових обов`язків ОСОБА_8 . Дана позиція, на думку представника цивільного відповідача, підтверджується також і тим, що кваліфікація кримінального правопорушення ОСОБА_8 по епізодам стосовно потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є саме за ч. 2 ст. 190 КК України, а не ст. 191 КК України, яка є спеціальною щодо зловживань службовим становищем.

За таких обставин представник ПАТ «Креді Агріколь Банк» вважає, що висновки суду першої інстанції, з якими безпідставно погодився суд апеляційної інстанції, щодо можливості задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є необґрунтованими.

Крім того, представник наголошує, що суди попередніх інстанцій безпідставно задовольнили цивільні позови суду ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в частині стягнення з ПАТ «Креді Агріколь Банк» моральної шкоди, оскільки надані суду потерпілими документи про нанесення їм психологічних страждань та моральних переживань не відповідають періодам виявлення нестачі коштів у банку на депозитних рахунках. Тобто умови, передбачені ст. 1167 ЦК України, у відносинах між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та банком відсутні.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та представника цивільного відповідача ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_7 не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити. Що стосується касаційної скарги представника цивільного відповідача ПАТ «Креді Агріколь Банк» - ОСОБА_7 , то захисник ОСОБА_6 поклався на розсуд суду.

Представник ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_7 підтримав свою касаційну скаргу та заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 .

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення поданих касаційних скарг, просила рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни, а касаційні скарги захисника та представника цивільного відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а касаційну скаргу представника ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_7 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.

Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

З огляду на вищезазначене, доводи касаційної скарги захисника щодо оцінки доказів, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження, а саме надання неправильної оцінки наявним в матеріалах кримінального провадження договорам банківського вкладу, які були укладені між потерпілим ОСОБА_10 та АТ «Індекс-Банк», не є предметом перегляду у касаційному провадженні.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, місцевий суд послався на показання:

- потерпілого ОСОБА_9 , який зазначав, що обвинувачену знає давно, у телефонній розмові домовився з нею про зустріч 24 листопада 2017 року з метою внесення депозиту в банк де вона працювала, однак по дорозі у нього поламався автомобіль, тому ОСОБА_8 , підготувавши всі необхідні документи для оформлення депозиту, під`їхала до нього сама, сіла в автомобіль, де вони підписали вказаний договір у двох екземплярах, потерпілий передав їй кошти у сумі 80 000 грн та вони роз`їхались, при цьому ОСОБА_8 чек на зазначену суму йому не надала, а в подальшому у грудні 2017 року потерпілий звернувся в банк, щоб отримати чек про внесення коштів, однак йому повідомили, що ОСОБА_8 на роботі відсутня, його коштів у банку немає, а вказаної угоди не зареєстровано;

- потерпілого ОСОБА_10 , який пояснював, що знайомий із ОСОБА_8 з 2007 року, в 1999 році у нього народилась донька, яка є дитиною-інвалідом, тому за допомогою журналістів на лікування дочки збирали кошти, внаслідок чого відкрили рахунок на його ім`я в ПАТ «Креді Агріколь Банк», в якому керуючою була обвинувачена ОСОБА_8 . Гроші надходили на рахунок, загальна сума становила близько 10 000 доларів США. Кошти залишив в банку на депозиті. Коли ОСОБА_8 переоформила депозит з доларів на гривні, тоді вона повідомила, що потрібно звертатись тільки до неї. Коли брав відсотки, то вона видавала йому кошти «з-під стола» та ніде він за них не розписувався. Близько п`яти років він не знімав навіть відсотки, та коли повідомив ОСОБА_8 про необхідність забрати кошти з банку, то обвинувачена сказала, що залишилось три місяці до закінчення дії строку договору, тому він погодився залишити кошти на депозиті в банку до закінчення строку. Через декілька днів йому стало відомо, що обвинувачену затримали;

- потерпілої ОСОБА_13 , яка вказувала, що була вкладником в банку ПАТ «Креді Агріколь Банк», де працювала ОСОБА_8 , з якою вони дуже давно знайомі. В 2016 році обвинувачена запропонувала вкласти кошти на депозитний рахунок. Так, 29 липня 2016 року потерпіла вклала 50 000 доларів США та 30 000 Євро. Гроші передавала в кабінеті ОСОБА_8 в руки, та йшла в касу і поверталась. В результаті станом на 03 жовтня 2016 року було 60 000 доларів США, потім ще донесла гроші і на 09 березня 2017 року було 70 000 доларів США. Відсотки брала щомісячно. Від 29 серпня 2017 року відсотки не отримувала. Більша частина грошей (30 000 Євро та 40 000 доларів США) належала її сестрі - ОСОБА_16 . У вересні 2017 року повідомила ОСОБА_8 про бажання забрати кошти, та 04 жовтня 2017 року остання запропонувала переукласти угоду на три місяці до 05 січня 2018 року і тоді забрати гроші. 01 січня 2018 року їй зателефонували і повідомили, що ОСОБА_8 пропала з грошима. Тоді зателефонувала до керівника Львівської філії банку «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_18 , який запевнив, що з видачею грошей не буде проблем. 02 січня 2018 року написала заяву в банк про повернення грошей, а 03 січня 2018 року з незнайомого номера телефону зателефонувала ОСОБА_8 і попросила забрати заяву з банку. Через деякий час повідомили з банку, що вказані договори нажаль не проведені в операційній банківській системі, після чого змушена була звернутись в поліцію. Всього було вкладено коштів: 70 000 доларів США та 30 000 Євро;

- свідка ОСОБА_12 , яка працювала касиром в банку та пояснила, що в кінці вересня 2017 року ОСОБА_8 взяла в касі 20 000 Євро і 10 000 доларів США та повідомила, що це для Сколівського лісгоспу, потім віддасть. В кінці листопада 2017 року знову взяла 5 000 Євро і 6 000 доларів США, у грудні 2017 року 59 439 доларів США та 31 650 Євро, сказала, що для Сколівського лісгоспу. Коли відмовлялась видати гроші, то ОСОБА_8 погрожувала звільненням з роботи. В результаті ОСОБА_12 була засуджена Сколівським районним судом Львівської області за ч.1 ст. 366 КК України;

- свідка ОСОБА_19 , яка пояснила, що працювала провідним спеціалістом з обслуговування юридичних осіб в банку «Креді Агріколь Банк», де керуючою була ОСОБА_8 05 жовтня 2017 року прийняла касу з недостачею в сумі 20 000 Євро і 10 000 доларів США, яку виявили 28 грудня 2017 року. Касу приймала за вказівкою ОСОБА_8 , яка за час її роботи брала гроші в касі один раз. В результаті була судима Сколівським районним судом Львівської області за ч.1 ст. 366 КК України;

- свідка ОСОБА_20 , який працював заступником директора з операційної роботи ПАТ «Креді Агріколь Банк» та пояснив, що в його обов`язки входило проводити планові ревізії по відділеннях банку. В грудні 2017 року мав їхати з перевіркою в м. Сколе. Перший раз поїхали ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , хоча у відділення банку в м. Сколе так і не потрапили, оскільки ОСОБА_8 не була на робочому місці. 27 грудня 2017 року вони знову поїхали на перевірку, однак ОСОБА_8 на роботі не дочекались. 29 грудня 2017 року поїхав разом з ОСОБА_21 до відділення банку, однак ОСОБА_8 знову не було на роботі, хоча повідомила, що буде пізніше. Однак, вона не приїхала, тоді подзвонив до директора, пояснив ситуацію яка виникла, взяли дублікат ключів та провели ревізію, склали акт. За результатами було виявлено нестачу 70 000 доларів США та більше 54 000 Євро, які повинні бути у сховищі, але їх не було. ОСОБА_8 відмовлялась давати будь-які пояснення щодо нестачі коштів, на цю тему не хотіла говорити;

- свідка ОСОБА_22 , яка працювала начальником відділу касових операцій ПАТ «Креді Агріколь Банк» та пояснила, що 07 грудня 2017 року разом з ОСОБА_21 приїхали на раптову ревізію в м. Сколе, яку не провели, оскільки ОСОБА_8 не булом на робочому місці. 27 грудня 2017 року вони вдруге приїхали на перевірку, але ОСОБА_8 на роботі не було. 29 грудня 2017 року приїхали втретє, взявши дублікат ключів, щоб відкрити сховище та провести перевірку. За результатами перевірки виявили нестачу іноземної валюти;

- свідка ОСОБА_21 , яка працювала начальником відділу операційної підтримки ПАТ «Креді Агріколь Банк» та пояснила, що 07 грудня 2017 року повинні були провести раптову ревізію каси у відділенні в м. Сколе, однак ОСОБА_8 не приїхала на роботу, тому цього дня не провели перевірку. 27 грудня 2017 року вдруге поїхали в м. Сколе, проте ОСОБА_8 на роботі знову не було. 29 грудня 2017 року поїхали втретє на перевірку, взявши дублікат ключів від сховища. В ході ревізії виявили нестачу грошових коштів в сумі 75 439 доларів США та 56 645 Євро;

- свідка ОСОБА_23 , який пояснив, що працював в службі безпеки в ПАТ «Креді Агріколь Банк». В грудні 2017 року проводилась ревізія в кожному відділенні банку. 29 грудня 2017 року проводилась ревізія, а 30 грудня 2017 року був готовий акт-ревізії, де буда виявлена нестача коштів близько 100 000 доларів США. 31 грудня 2017 року ОСОБА_8 повинна була з`явитись у відділення банку і повернути кошти, але вона не прийшла. Тоді, 01 січня 2018 року він приїхав до ОСОБА_8 додому, зустрів її маму, попросив покликати ОСОБА_8 . Вона не вийшла, а через 15 хвилин приїхала з братом, відмовилась їхати з ним, мотивуючи, що хвора. Тоді слідував за ними, однак в м. Стрий вони втекли з поля зору на великій швидкості. З даного приводу звернувся з заявою до правоохоронних органів.

- свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , щодо обставин які їм були відомі, та подій очевидцями яких вони були.

Крім того, судом також було допитано обвинувачену ОСОБА_8 , яка свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнала та заперечувала факт привласнення коштів потерпілих та банку. При цьому вказувала, що 27 грудня 2017 року разом із касиром закрила сховище, було перевірено всі збереження банку та здано під охорону, а 28 грудня 2017 року обвинувачена відкрила сховище, а касир відкрила сейф. Також зазначала, що ніяких коштів потерпілих не брала, всі договори з клієнтами укладались тільки в приміщенні банку.

Заслухавши вказаних осіб, місцевий суд дійшов висновку, що показання потерпілих та свідків є достовірними, послідовними та такими, що узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження. При цьому суд критично поставився до показань ОСОБА_8 щодо її невинуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, посилаючись на те, що така позиція обвинуваченої повністю спростовується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.

Крім того, місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_8 фактичні дані, що містяться:

- у заяві ОСОБА_23 від 01 січня 2018 року, згідно з якою останній просить прийняти міри щодо ОСОБА_8 , яка, працюючи керуючою відділенням в ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе, створила нестачу коштів у сумі 75 439 доларів США та 56 650 Євро;

- у посадовій інструкції керуючого відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк», затвердженій директором відділення «Західний Макро-Регіон» ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 13 грудня 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_8 повинна виконувати свої посадові обов`язки керуючого відділення банку;

- у наказі в.о. голови Правління ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_26 від 29 грудня 2017 року № 295 «Про проведення службового розслідування щодо дій співробітника»;

- у розпорядженні директора відділення «Західний макро-регіон» ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 28 грудня 2017 року № 295 «Про раптову ревізію каси»;

- у акті ревізії цінностей, що знаходились у сховищах операційної каси Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе від 29 грудня 2017 року, згідно з яким виявлено недостачу в сумі 75 439 доларів США та 56 650 Євро;

- у протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 05 березня 2018 року, згідно з яким було вилучено оригінали документів, що перебувають у володінні ПАТ «Креді Агріколь Банк»;

- у акті про результати службового розслідування від 16 січня 2018 року, з якого було встановлено, що в діях ОСОБА_8 вбачаються ознаки протиправних дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами Банку в сумі 75 439 доларів США і 56 650 Євро;

- у письмових поясненнях провідного спеціаліста з обслуговування юридичних осіб ОСОБА_19 від 02 січня 2018 року та касира ОСОБА_12 , які зазначали про обставини, за яких на вимогу ОСОБА_8 як керівника відділення банку надавали грошові кошти з каси банку;

- у протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 20 вересня 2018 року, відповідно до якого у відділенні «Західний макро-регіон» ПАТ «Креді Агріколь Банк» було вилучено оригінали документів, що перебувають у його володінні;

- у оригіналах квитанцій касових операцій від 04 вересня 2012 року (платники ОСОБА_13 та ОСОБА_27 на суму по 50 000 грн);

- у оригіналах заяв на переказ готівки № 13042 від 25 вересня 2013 року платниками ОСОБА_13 та ОСОБА_27 на суму по 50 000 грн;

- у копіях заяв ОСОБА_13 на адресу керуючого Сколівським відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 02 січня 2018 року, від 01 лютого 2018 року та від 05 лютого 2018 року, згідно з якими просить повернути вклад та нарахувати відсотки;

- у відповіді члена Правління ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_26 №12407/714 від 02 лютого 2018 року про те, що за результатами перевірки встановлено, що договори №1247045520/10047 та № 1247045520/10048 від 04 жовтня 2017 року, які були укладені з ОСОБА_13 , в облікових системах банку не відображені, а касові документи, що підтверджують внесення зазначених коштів до каси банку або їх перерахування безготівковим шляхом на рахунки банку, відсутні;

- у відповіді ПАТ «Креді Агріколь Банк» №87 від 03 серпня 2018 року про те, що за результатами перевірки встановлено, що договори № 12477045520/8117, № 12477045520/8118, № 12477045520/8119, № 12477045520/8120, № 12477045520/3038, № 12477045520/3039, № 12477045520/5022, № 12477045520/33, № 12477045520/34, № 12477045520/189, № 12477045520/190, № 12477045520/10044, № 12477045520/10043, № 12477045520/9003, № 12477045520/10047, № 12477045520/10048, № 12477045520/5948, стороною яких виступає Перше відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» у м. Сколе, які були укладені з ОСОБА_13 , в облікових системах банку не відображені, а документи, що підтверджують оформлення договорів, відсутні;

- у заяві-повідомленні про вчинення злочину від 21 лютого 2018 року, згідно з якою ОСОБА_13 повідомила про вчинення шахрайських дій керуючою Сколівським відділеням ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_8 ;

- у договорі № 1247045520/10047 до банківського вкладу фізичної особи «Строковий» від 04 жовтня 2017 року, який укладений між ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі керуючого Сколівським відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , згідно з яким банк відкриває вкладний рахунок № НОМЕР_1 , а вкладник вносить грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі в сумі 70 000 доларів США;

- у договорі № 1247045520/10048 до банківського вкладу фізичної особи «Строковий» від 04 жовтня 2017 року, який укладений між ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі керуючого Сколівським відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , згідно з яким банк відкриває вкладний рахунок № НОМЕР_1 , а вкладник вносить грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі в сумі 30 000 євро;

- у договорах до банківського вкладу фізичної особи «Строковий», які укладені: 29 липня 2016 року № 1247045520/8121, № 1247045520/8120, № 1247045520/8117, № 1247045520/8118, № 1247045520/8119, 05 січня 2017 року № 1247045520/33, № 1247045520/34, 06 лютого 2017 року № 1247045520/189, № 1247045520/190, 09 березня 2017 року № 1247045520/10044, № 1247045520/10043, 29 серпня 2017 року № 1247045520/9002, № 1247045520/9003, 03 жовтня 2017 року № 1247045520/3038, № 1247045520/3039, 04 жовтня 2017 року № 1247045520/10048, № 1247045520/10047, між ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі керуючого Сколівським відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , згідно з якими банк відкриває вкладний рахунок № НОМЕР_1 , а вкладник вносить грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі;

- у заяві ОСОБА_10 від 26 березня 2018 року, відповідно до якої останній просив прийняти міри до ОСОБА_8 , керуючої Сколівським відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк», з якою були укладені договори до банківського вкладу фізичної особи «Строковий» на суми 59 000 грн, 77 400 грн, 36 000 грн, однак згідно з відповіддю ПАТ «Креді Агріколь Банк» №12407/1072 від 21 лютого 2018 року в облікових системах банку такі договори не відображені, та кошти не повернуті;

- у копіях договорів до банківського вкладу фізичної особи «Строковий», які укладені: 12 грудня 2006 року № 1009019899/14, 19 червня 2007 року № 1009019899/17, № 1009019899/16, 04 липня 2008 року № 1009019899/22, № 1009019899/21, 05 січня 2009 року № 1009019899/23, 19 лютого 2009 року № 1009019899/24, 25 травня 2009 року № 1247010890/25, 26 травня 2009 року № 1247010890/27 та у копіях договорів банківського вкладу фізичної особи «Депозит стандарт», які укладені: 26 грудня 2007 року № 1009019899/18, № 1009019899/19, 14 лютого 2008 року № 1009019899/20 між АТ «Індекс-Банк» в особі керуючої Сколівським відділенням АТ «Індекс-Банк» ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ;

- у договорі № 1247045520/5948 до банківського вкладу фізичної особи «Строковий» від 24 січня 2017 року, який укладений між ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі керуючого Сколівським відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , згідно з яким банк відкриває вкладний рахунок № НОМЕР_2 , а вкладник вносить грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі в сумі 36 000 грн;

- у договорі № 1247045520/5022 до банківського вкладу фізичної особи «Строковий» від 16 грудня 2016 року, який укладений між ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі керуючого Сколівським відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , згідно з яким банк відкриває вкладний рахунок № НОМЕР_2 , а вкладник вносить грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі в сумі 59 000 грн;

- у договорі № 1247045520/191 до банківського вкладу фізичної особи «Строковий» від 09 лютого 2017 року, який укладений між ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі керуючого Сколівським відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , згідно з яким банк відкриває вкладний рахунок № НОМЕР_2 , а вкладник вносить грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі в сумі 77 400 грн;

- у копії заяви ОСОБА_9 на адресу керуючого Сколівським відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 30 січня 2018 року, згідно з якою ОСОБА_9 просив надати інформацію щодо наявності депозитного рахунку, залишку коштів та по закінченню дії договору виплатити кошти;

- у відповіді члена Правління ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_26 №12407/1464 від 27 лютого 2018 року про те, що за результатами перевірки встановлено, що договір №1247045520/1840 від 24 листопада 2017 року в облікових системах банку не відображений, а касові документи, що підтверджують внесення зазначених коштів до каси банку або їх перерахування безготівковим шляхом на рахунки банку, відсутні;

- у заяві ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 04 вересня 2018 року, в якій потерпілий зазначив, що 24 листопада 2017 року між ним та ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі керуючої відділенням ОСОБА_8 укладено договір № 1247045520/1840 до банківського вкладу фізичної особи «Строковий», згідно якого внесено на вкладний рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 80 000 грн, однак даного договору в облікових системах банку не відображено та касові документи відсутні;

- у оригіналі договору № 1247045520/1840 до банківського вкладу фізичної особи «Строковий» від 24 листопада 2017 року, укладеного між ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі керуючого Сколівським відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , згідно з яким банк відкриває вкладний рахунок № НОМЕР_2 , а вкладник вносить грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі в сумі 80 000 грн;

- у відповіді ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 02 серпня 2018 року № 86 про те, що в облікових системах банку відсутня інформація про наявність відкритих чи закритих рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Крім того, як убачається з вироку, місцевим судом також було досліджено:

- висновок судово-економічної експертизи від 02 серпня 2018 року № 2039, згідно з яким відповідно до наданих документів підтверджується нестача грошових коштів в касі Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе в сумі 75 439 доларів США та 56 650 Євро станом на 29 грудня 2017 року, про що зазначено в акті ревізії цінностей, що знаходились у сховищах операційної каси Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе;

- висновки судових почеркознавчих експертиз, якими встановлено, що підписи, розташовані на договорах до банківського вкладу фізичної особи «Строковий», що були укладені з потерпілими ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , виконані останніми та ОСОБА_8 ;

- висновки судово-технічних експертиз, відповідно до яких відтиск печаток на вищенаведених договорах до банківського вкладу фізичної особи «Строковий» відповідає відтиску печаток експериментального зразку, які були надані для порівняльного дослідження,

та інші докази, досліджені судом, які наведені у вироку і у своїй сукупності, на думку суду першої інстанції, переконливо спростовували доводи сторони захисту про відсутність доказів, що підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, та ухвалення щодо неї обвинувального вироку.

За результатом касаційного розгляду колегія суддів не встановила істотних порушень процесуального законодавства під час збирання та дослідження наведених судом у вироку доказів, як не встановила і підстав для визнання доказів недопустимими.

Крім того, постановляючи рішення, суд першої інстанції з посиланням на вказані докази обґрунтував свої висновки щодо спроможності версії сторони обвинувачення, викладеної в обвинувальному акті, та спростування версії сторони захисту стосовно невинуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів.

Що стосується доводів сторони захисту про відсутність в діях засудженої складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, у своїй касаційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_8 не отримувала гроші від потерпілих, а їх кошти знаходились на рахунках в банку, що, на його переконання, свідчить про відсутність в діях засудженої шахрайства.

Крім того, захисник вказує, що ОСОБА_8 підписала депозитні договори з потерпілими ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як керівник Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» у м. Сколе, що свідчить про виникнення цивільно-правових відносин між потерпілими та банком. При цьому захисник також вказує, що засуджена не могла жодним чином вплинути на процес відкриття рахунків потерпілих, оскільки відповідно до Посадової інструкції керівника Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе до повноважень ОСОБА_8 не входить обов`язок здійснення банківських операцій по відкриттю або закриттю рахунків.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає, що шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.

Об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживанням довірою.

Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого, тобто для заволодіння чужим майном або правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем такого майна.

Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов`язковість передачі йому майна чи права на нього. Обов`язковою умовою визнання обману або зловживання довірою ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. У разі використання під час вчинення шахрайства завідомо підробленого документа, дії винної особи мають кваліфікуватися за відповідними частинами ст. 190 КК України та ст. 366 КК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, викладаючи у вироку формулювання обвинувачення, яке судом було визнано доведеним, зазначив, що ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , з якими перебувала у довірливих відносинах, оскільки була з ними знайома протягом тривалого часу, з метою особистого збагачення, використовуючи надані їй повноваження як керуючої Першим відділенням ПАТ «Креді Агріколь Банк» у м. Сколе, укладала з потерпілими від імені банку договори банківського вкладу, до яких внесла неправдиві відомості про відкриття останнім вкладних рахунків, на які мали бути внесені грошові кошти. Поряд з цим судом першої інстанції також було встановлено, що в обліковій системі ПАТ «Креді Агріколь Банк» зазначені договори банківського вкладу не відображені, а касові документи, що підтверджували б внесення коштів до каси банку або їх перерахування безготівковим шляхом на рахунок банку, відсутні, що згідно з висновками місцевого суду і свідчить саме про вчинення ОСОБА_8 кримінально караних діянь, передбачених частинами 2, 4 ст. 190 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України.

На підтвердження вищенаведеного місцевий суд, з-поміж іншого, послався на показання потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , щодо обставин, за яких ОСОБА_8 заволоділа їх грошовими коштами, а також на наявні в матеріалах справи договори банківського вкладу, які були укладені з потерпілими, та на заяви потерпілих і відповіді з банку і про відсутність вказаних договорів в облікових системах банку.

За вказаних обставин доводи касаційної скарги захисника щодо відсутності у посадовій інструкції ОСОБА_8 повноважень на відкриття рахунків не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій факту винуватості засудженої, а як раз підтверджують наявність в її діях умислу на вчинення саме шахрайських дій, оскільки місцевий суд, дослідивши наявні в матеріалах кримінального провадження докази, зокрема і посадову інструкцію ОСОБА_8 , встановив, що обвинувачена саме з метою заволодіння коштами потерпілих внесла до укладених з останніми договорів банківського вкладу неправдиві відомості про відкриття вкладних рахунків та внесення на них відповідних коштів. При цьому, як убачається з вироку, вищенаведені рахунки відкриті не були та відповідно грошові кошти потерпілих на них не вносились.

Крім того, місцевий суд, посилаючись у вироку на докази, встановив обставини, за яких ОСОБА_8 отримала грошові кошти від потерпілих. Зокрема, суд врахував показання ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , які прямо вказували, що безпосередньо передавали гроші ОСОБА_8 під час підписання з обвинуваченою договорів банківського вкладу, показання ОСОБА_10 , який вказував, що після того як ОСОБА_8 переоформила його депозит з доларів на гривні, потерпілий відсотки отримував виключно у обвинуваченої «з-під стола», та остання не надавала йому жодних касових документів на підтвердження отримання коштів (відсотків по депозиту), а також на договори банківського вкладу, які були укладені з потерпілими.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено що грошові кошти потерпілих та зазначені у вироку договори банківського вкладу в банку відсутні.

Водночас зі змісту судових рішень та доводів касаційної скарги захисника не вбачається, що стороною захисту оспорюється факт підписання ОСОБА_8 договорів банківського вкладу та їх неодноразового переукладання, що, як наслідок, тягло за собою продовження умов цих договорів, згідно з якими одна сторона надавала кошти як предмет договору, а інша сторона їх отримувала на відповідний період.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повною мірою було встановлено факт вчинення ОСОБА_8 шахрайських дій по відношенню до потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з метою заволодіння їх грошовими коштами, а тому доводи касаційної скарги захисника про те, що судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено його доводи щодо обставин та часу отримання коштів від потерпілих, в тому числі і потерпілого ОСОБА_9 , з огляду на вищезазначені обставини, не є такими, що спростовують законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині.

Також Верховний Суд не погоджується з доводами захисника про безпідставне посилання у вироку на повідомлення від ПАТ «Креді Агріколь Банк» про відсутність в системі банку договорів банківського вкладу, оскільки вказані документи були предметом перевірки в суді першої інстанції, який належним чином їх дослідив та обґрунтовано поклав в основу свого рішення.

Разом з тим, посилаючись на безпідставну відмову місцевим судом у задоволенні клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_16 щодо обставин, встановлених у цивільній справі, захисник у своїй касаційній скарзі не зазначає, яким саме чином показання вказаного свідка могли вплинули на встановлення обставин у даному кримінальному провадженні.

Доводи захисника про те, що вирок місцевого суду в частині винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є незаконним, оскільки, на думку сторони захисту, ґрунтується на недопустимих доказах, колегія суддів вважає такими, що не спростовують законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Так, у своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 стверджує, що висновок судово-економічної експертизи від 02 серпня 2018 року № 2039 є недопустимим доказом, оскільки в його основу було покладено акт ревізії цінностей, що знаходились у сховищах операційної каси Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе від 29 грудня 2017 року, складений на підставі перевірки, яка була проведена на виконання вимоги слідчого, що, на його думку, суперечить положенням кримінального процесуального законодавства, чинного станом на 2018 рік, згідно з яким слідчий був позбавлений можливості призначати документальні перевірки.

Однак Суд такі твердження сторони захисту Суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Як убачається з вироку, на виконання Порядку проведення ревізії готівки та інших цінностей в ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 20 грудня 2017 року № 2557, розпорядженням директора відділення «Західний макро-регіон» ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_11 від 28 грудня 2017 року № 295 «Про раптову ревізію», було призначено проведення раптової ревізії готівки та інших цінностей 29 грудня 2017 року в Першому відділенні ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе у складі комісії: керівник - ОСОБА_28 , членів комісії ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

За результатами проведення вказаної ревізії було складено акт ревізії цінностей, що знаходились у сховищах операційної каси Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе від 29 грудня 2017 року, згідно з яким виявлено нестачу коштів у касі банку в сумі 75 439 доларів США та 56 650 Євро. Даний акт ревізії був предметом перевірки в суді першої інстанції, який належним чином його дослідив та поклав в основу свого рішення.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що проведення перевірки в Першому відділенні ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе та складення за її результатами відповідного акту, було здійснено не на підставі вимоги слідчого, а згідно з розпорядженням директора відділення «Західний макро-регіон» ПАТ «Креді Агріколь Банк». При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що надіслана на адресу «Західного макро-регіону» ПАТ «Креді Агріколь Банк» вимога слідчого стосувалася лише направлення належним чином завірених копій документів, зокрема, і акту ревізії від 29 грудня 2017 року та документів, на основі яких вона проводилась.

Одночасно, в ході касаційного розгляду було встановлено, щоакт ревізії цінностей, що знаходились у сховищах операційної каси Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» відсутній в реєстрі матеріалів досудового розслідування та стороні захисту відповідно до вимог процесуального закону він не відкривався.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що порушення положень ст. 290 КПК України в даному випадку хоча і має місце, однак в силу вимог ст. 412 КПК України Суд не вважає його істотним, тобто таким, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення в цілому, оскільки вказаний документ був предметом дослідження в суді першої інстанції та сторона захисту не була позбавлена можливості повною мірою ознайомитись з його змістом.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові об`єднаної палати від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17 (провадження № 51-218кмо19), згідно з яким відсутність у матеріалах кримінального провадження документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу та автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання до них доступу або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.

Водночас у своїй касаційній скарзі захисник не зазначає, яким саме чином невідкриття акту ревізії саме на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України порушило право ОСОБА_8 на захист та вплинуло на процес вибудовування лінії захисту від доказів сторони обвинувачення. При цьому, з огляду на сукупність вказаних у вироку суду першої інстанції доказів, зазначене порушення вимог ст. 290 КПК України, на переконання колегії суддів, не спростовує висновків місцевого суду про доведення винуватості засудженої ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги захисника в цій частині в даному конкретному випадку не свідчать про наявність тих істотних порушень вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, оскільки вищезазначене порушення в цілому, не впливає на правильність встановлених судом обставин та не може бути підставою для скасування по суті правильного судового рішення.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 в цій частині судами попередніх інстанцій було зроблено, в тому числі з огляду на висновок експерта, в основу якого було покладено не лише акт ревізії від 29 грудня 2017 року, а й акт про результати службового розслідування від 16 січня 2018 року, а також з урахуванням показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 . При цьому Суд звертає увагу, що з огляду на зазначене, посилання захисника на відсутність у Книзі обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку підпису ОСОБА_8 у записі від 28 грудня 2017 року, як на підставу щодо непричетності засудженої до нестачі валютних цінностей банку, на переконання колегії суддів, є безпідставними, оскільки з огляду на вищезазначене такі твердження жодним чином не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій факту заволодіння обвинуваченою грошовими коштами банку.

Отже зважаючи на вказане вище, колегія суддів не вбачає підстав, які б свідчили про недопустимість як доказу акту ревізії цінностей, що знаходились у сховищах операційної каси Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 29 грудня 2017 року та складеного за результатами його дослідження висновку судово-економічної експертизи від 02 серпня 2018 року № 2039, а тому касаційна скарга захисника в цій частині задоволенню не підлягає.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, зроблено з додержанням вимог процесуального закону, на підставі належних та допустимих доказів, а тому доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо необґрунтованості засудження ОСОБА_8 в цій частині є безпідставними.

Таким чином, з огляду на вказане, Верховний Суд вважає, що у вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок місцевого суду, належним чином оцінив показання обвинуваченої, потерпілих, свідків, документи та інші докази, та, дійшовши висновку про те, що вони є послідовними й узгоджуються між собою, і навівши відповідні мотиви, спростував доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, частинами 2, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України. При цьому порушень процесуального порядку дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.

Разом з тим судом апеляційної інстанції, в силу вимог ст. 404 КПК України, було розглянуто клопотання захисника про повторний допит потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , проведення судово-почеркознавчої експертизи, проведення технічної експертизи, надання тимчасового доступу до речей і документів, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 12018140000000601, та обґрунтовано відмовлено у його задоволенні, з наведенням відповідних обґрунтувань свого рішення.

Частиною 3 ст. 404 КПК України визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Водночас, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні наведеного клопотання, захисник, з огляду на встановлені судом обставини та показання потерпілих, не зазначає, яким саме чином вказане, на його думку, порушення істотно перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Щодо доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати, Суд зазначає наступне.

Згідно з висновком про застосування норм права, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 128/2455/15-к (провадження № 51-7241 кмо 18), порушення таємниці наради суддів, на підставі ч. 1 ст. 412 КПК України, може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у разі, коли воно за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках, коли вказане порушення обґрунтовано ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.

З огляду на доводи касаційної скарги захисника в цій частині та зміст оскаржуваних судових рішень, а також беручи до уваги вищезазначене Суд вважає, що у цій кримінальній справі порушення, на які посилається сторона захисту в цілому не ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення, тому доводи його касаційної скарги у цій частині не є такими, що свідчать про наявність істотного порушення норм КПК України, яке б відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України давало підстави для скасування судового рішення.

Водночас, що стосується посилань захисника на судові рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_13 до ПАТ «Креді Агріколь Банк», то зазначені доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який у своєму рішенні зазначив, що вказані судові рішення, якими було ухвалено необхідність повернути кошти ОСОБА_13 по депозитних договорах, відкритих на її ім`я, не спростовують факт вчинення злочину ОСОБА_8 , а навпаки, підтверджують його. При цьому колегія суддів зауважує, що рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалені у цивільній справі за позовом ОСОБА_13 до ПАТ «Креді Агріколь Банк», не є предметом перегляду Суду в цьому кримінальному провадженні.

Доводи захисника про те, що судом першої інстанції не було встановлено походження коштів банку, у заволодінні якими ОСОБА_8 визнано винуватою, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки, як убачається з матеріалів кримінального провадження, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_8 заволоділа готівковими коштами ПАТ «Креді Агріколь Банк», які знаходились безпосередньо в касі Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе, тобто перебували у віданні банку. Водночас колегія суддів зауважує, що питання походження коштів банку не є предметом розгляду у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, перевіряючи доводи захисника про те, що розмір матеріального збитку в рамках даного кримінального провадження не підтверджується відповідним експертним дослідженням, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як убачається з вироку, місцевим судом встановлено, що розмір збитків, заподіяних протиправними діями ОСОБА_8 , по епізодам за ч. 5 ст. 191 КК України підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 02 серпня 2018 року № 2039, яким встановлено нестачу грошових коштів у касі Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Сколе на загальну суму 75 439 доларів США та 56 650 Євро, що станом на 29 грудня 2017 року становило 4 014 838,16 грн. При цьому судом було встановлено, що зазначена сума збитків підтверджується і показаннями представника ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_29 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , а також актом ревізії цінностей, що знаходились у сховищах операційної каси Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк», та актом про результати службового розслідування від 16 січня 2018 року.

Що ж стосується розміру матеріальних збитків, заподіяних потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , то Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25 листопада 2019 року (провадження № 51-10433 кмо 18, справа № 420/1667/18) імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

Місцевим судом було встановлено, що розмір збитків, заподіяних вказаним потерпілим підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, а саме:

- по епізодам за ч. 4 ст. 190 КК України - показаннями потерпілої ОСОБА_13 , а також договорами банківського вкладу, які були укладені між ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі ОСОБА_8 як керуючої Сколівським відділенням банку та ОСОБА_13 , згідно з якими встановлено, що ОСОБА_8 завдала потерпілій ОСОБА_13 матеріальних збитків на загальну суму 70 000 доларів США та 30 000 Євро;

- по епізодам за ч. 2 ст. 190 КК України - показаннями потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , а також договорами банківського вкладу, які були укладені між ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі ОСОБА_8 як керуючої Сколівським відділенням банку та потерпілими, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_8 завдала потерпілому ОСОБА_10 матеріальних збитків на загальну суму 172 400 грн, а потерпілому ОСОБА_9 матеріальних збитків на суму 80 000 грн.

Оскільки у даному випадку розмір завданої потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 майнової шкоди достовірно встановлено без спеціальних знань за допомогою вищенаведених доказів, то зазначені доводи захисника в цілому не спростовують законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині.

Крім того, перевіряючи твердження у касаційній скарзі захисника про необґрунтованість оголошення ОСОБА_8 в розшук, то колегія суддів зауважує, що законність постанови слідчого про оголошення в розшук не є предметом касаційного перегляду. Зазначене питання могло бути вирішено в порядку ч. 2 ст. 303, ст. 314 КПК України, однак доводи касаційної скарги сторони захисту будь-яких обґрунтувань щодо порушення вказаних норм процесуального закону не містять.

Ураховуючи вищезазначене, Верховний Суд не вбачає обґрунтованих підстав, які б свідчили про допущення судами попередніх інстанцій істотних порушень норм матеріального та процесуального права під час розгляду кримінального провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 в частині визнання її винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, частинами 2, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, а тому касаційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Що ж стосується питання законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Частиною 5 ст. 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку, з-поміж іншого, зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, а також мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Як убачається з матеріалів справи, в рамках даного кримінального провадження потерпілий ОСОБА_9 звернувся до суду з цивільним позовом, в якому просив стягнути з ПАТ «Креді Агріколь Банк» 80 000 грн матеріальної шкоди та 20 000 грн моральної шкоди, а також 1 500 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.

Крім того, потерпілий ОСОБА_10 також подав до суду цивільний позов, в якому просив стягнути з ПАТ «Креді Агріколь Банк» 172 400 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись із заявленими цивільними позовами, представник цивільного відповідача ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_7 подав на них відзиви, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілих у повному обсязі.

Так, у своїй заяві по суті справи представник банку, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог потерпілих, в тому числі вказував і на те, що:

- дії обвинуваченої ОСОБА_8 було кваліфіковано саме за ч. 2 ст. 190 КК України, а не за ст. 191 КК України, яка є підставою для застосування до спірних правовідносин вимог ст. 1172 ЦК України (відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою);

- посадовою інструкцією ОСОБА_8 як керівника Першого відділення ПАТ «Креді Агріколь Банк» у м. Сколе не передбачено прийняття грошових коштів від клієнтів;

- позивачі знали про необхідність отримання касових документів, що підтверджують факт передачі грошових коштів;

- позивачі не надали доказів на підтвердження наявності в них моральних страждань.

Місцевий суд, ухвалюючи вирок, цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до АТ «Креді Агріколь Банк» задовольнив частково та стягнув ПАТ «Креді Агріколь Банк» на користь потерпілого ОСОБА_9 80 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також на користь потерпілого ОСОБА_10 172 400 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Разом з тим суд першої інстанції зазначив, що не приймає до уваги відзиви представника ПАТ «Креді Агріколь Банк» стосовно позовних заяв потерпілих про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що вони є необґрунтованими та безпідставними. При цьому будь-яких інших обґрунтувань стосовно зазначених доводів представника цивільного відповідача цей суд не навів.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи заявлені потерпілими цивільні позови, не надав належної оцінки вказаним доводам представника цивільного відповідача ОСОБА_7 , зокрема, і в частині того, що дії обвинуваченої ОСОБА_8 було кваліфіковано саме за ч. 2 ст. 190 КК України, а не за ст. 191 КК України, яка є підставою для застосування до спірних правовідносин вимог ст. 1172 ЦК України, та не мотивував свого рішення щодо необхідності стягнення заподіяної потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 матеріальної та моральної шкоди саме з ПАТ «Креді Агріколь Банк», що призвело до порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України.

Зазначене порушення, на переконання Верховного Суду, є істотним, оскільки воно могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції в частині задоволення цивільних позовів потерпілих, представник цивільного відповідача ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_7 оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, з-поміж іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, а також мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Частиною 2 ст. 419 КПК України визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи матеріали кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, вказані порушення, які були допущені судом першої інстанції, не усунув та, залишаючи апеляційну скаргу представника цивільного відповідача без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни, лише формально зазначив про правильність вирішення місцевим судом цивільного позову, залишивши поза увагою доводи апелянта в цій частині, чим порушив вимоги п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 419 КПК України. Зазначене порушення, на думку колегії суддів, є істотним, оскільки могло перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Як установлено п. 1 ч 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України).

Оскільки процесуальні відносини в частині розгляду саме кримінального провадження вичерпані, а підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у порядку цивільного судочинства не врегульовані нормами КПК України, то в цій справі, з огляду на положення ч. 5 ст. 128 КПК України, застосуванню підлягають також положення цивільного процесуального закону, а саме ст. 411 ЦПК України.

Положеннями ч. 3 ст. 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо дослідження доказів та надання їм оцінки, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника цивільного відповідача, з огляду на його вимоги про зміну судових рішень судів попередніх інстанцій, підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до ПАТ «Креді Агріколь Банк», з урахуванням положень, передбачених ч.1 ст. 412, п. 1 ч.1 ст.438 КПК України, ст. 128 КПК України, ч. 3 ст. 411 ЦПК України скасуванню, з призначенням нового розгляду в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, ст. 411 ЦПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 березня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до ПАТ «Креді Агріколь Банк» скасувати і в цій частині призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3