ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2405/23 Справа № 212/7345/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді-доповідача:                                 ОСОБА_2

суддів:                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю

секретаря судового засідання:                 ОСОБА_5

обвинуваченого:                                 ОСОБА_6 ,

захисника:                                         ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)

прокурора:                                         ОСОБА_8 (в режимі відео конференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року, по кримінальному провадженню №1201904073000686 від 18.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено тримання під вартою ОСОБА_6 на шістдесят днів, тобто до 03 липня 2023 року включно.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, за яким законом передбачено позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, що обвинувачений, який раніше перебував під домашнім арештом, систематично порушував його умови, у зв`язку з чим 20 грудня 2021 року ухвалою цього суду було змінено відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що обвинувачений не довів перед судом, що він працює та має законне джерело для існування, а також, що він має міцні соціальні зв`язки та має зареєстроване або орендоване місце проживання у м. Кривому Розі, а також суд бере до уваги, що відносно обвинуваченого розглядаються інші кримінальні провадження у судах м. Одеси та у м.Львова, а тому суд уважає про існування ризиків, що обвинувачений, знаходячись на волі та знаючи про розмір покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, може переховуватись від суду або продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.

Із вказаною ухвалою не погодився обвинувачений ОСОБА_6 та оскаржив її в апеляційному порядку вважаючи її не законною. Вказує про свою непричетність та фальсифікацію матеріалів справи. Вказує про порушення Європейської конвенції з прав людини. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та змінити обраний відносно нього запобіжний захід.

Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а саме у нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.

Як встановлено з матеріалів провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст.. 177 КПК України, повно та об`єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, зокрема переховуватись від суду або продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, у зв`язку з чим прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

У клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу, належним чином обґрунтована наявність кожного заявленого ризику передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Крім того, суд першої інстанції при розгляді клопотання прокурора врахував думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, та їх пояснення, що під час його перебування під домашнім арештом він не вчиняв жодних правопорушень, а також, що він взагалі не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Так, при продовженні ОСОБА_6 обраного запобіжного заходу суд належним чином оцінив вагомість існуючих ризиків, які на даний час не зменшились, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, за яким законом передбачено позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, що обвинувачений, який раніше перебував під домашнім арештом, систематично порушував його умови, у зв`язку з чим 20 грудня 2021 року ухвалою цього суду було змінено відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що обвинувачений не довів перед судом, що він працює та має законне джерело для існування, а також судом взято до уваги, що відносно обвинуваченого розглядаються інші кримінальні провадження у судах м. Одеси та у м. Львова та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.

Тривалість судового розгляду, в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити та необхідністю забезпечення явки інших учасників процесу, що саме по собі не утворює підстав для звільнення з під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого ОСОБА_6 та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, на переконання колегії суддів, судом вірно зазначено, що відносно обвинуваченого розглядаються інші кримінальні провадження в м. Одесі та у м.Львові, тому реальним є ризик, що обвинувачений знаходячись на волі може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на непричетність до інкримінованого йому та фальсифікацію матеріалів справи у пред`явленому йому обвинувачені, не є предметом апеляційного розгляду у відповідності до положень ст.422-1КПК України, тож колегія суддів не вдається до оцінки даних доводів.

Ураховуючи сукупність обставин, в тому числі стадію судового провадження, а також дані про особу ОСОБА_6 , суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність даних які б свідчили, що зазначені ризики не існують, а більш м`які запобіжні заходи не спроможні забезпечити належний розгляд провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, та про необхідність продовження щодо останнього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегією суддів, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу надано оцінку в сукупності всім обставинам, в тому числі вагомості наявних доказів, які вказують на обґрунтованість пред`явленого обвинувачення останньому, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Таких обставин, як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, ставлення ОСОБА_6 до скоєного злочину, схильністю до вчинення умисних кримінальних правопорушень, відсутністю постійного джерела доходів та суспільно-корисливої діяльності.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що у ОСОБА_6 відсутні достатні стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрані запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає не переконливими доводи апеляційної скарги щодо можливості зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання, оскільки рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи слідчим суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року, по кримінальному провадженню №1201904073000686 від 18.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України – без змін.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді