Справа №464/1765/23

пр.№ 2/464/842/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023                                                                                        м. Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої судді – Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання – Андрушко Н.М.,

за участі: представника позивача – Піскун А.Я.,

представника відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємства «Івзо Плюс», Приватного підприємства «КГК», ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом демонтажу, –

встановив:

позивач Львівська міська рада звернулася із позовом до ПП «КГК», ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «КГК» на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення літ. «Б-1» загальною площею 42,6 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36370576), скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Івзо Плюс» на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення літ. «Б-1» загальною площею 42,6 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36370576), скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: 1/10 нежитлового приміщення літ. «Б-1» загальною площею 42,6 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 2676129346060), усунення перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу Приватним підприємством «Івзо Плюс» та ОСОБА_2 об`єкта під літ. Б-1 площею 42,6 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано наступним. Власником земельної ділянки на  АДРЕСА_1 є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, і така у власність чи в користування фізичним або юридичним особам для обслуговування об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення, літ. «Б-1», пл. 42,6 кв.м. не надавалася. Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі №1313/665/2012 затверджено мирову угоду від 20 лютого 2012 року, укладену між  ОСОБА_3 , ПП «КГК», ТзОВ «Фірма «Європа-Контакт» та ТзОВ «Гал-Леобуд», за умовами котрої серед іншого визнано право власності за ПП «КГК» на нежитлове приміщення літ. Б-1 площею 42,6 кв. м. за адресою  АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим на підставі вказаної Ухвали суду 04.04.2012 за ПП «КГК» зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення. В подальшому, 06.09.2012 ПП «КГК» відчужило вказане нежитлове приміщення ПП «Івзо Плюс» унаслідок укладення договору купівлі-продажу від 04.07.2012, що стало підставою для реєстрації 06.09.2012 права власності за цим суб`єктом. Постановою Львівського апеляційного суду від 24.11.2022 року у справі №1313/665/2012 ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року скасовано, оскільки суд встановив, що приміщення, на які визнано право власності на підставі оскаржуваної ухвали, є тимчасовими спорудами, право власності на які не підлягає державній реєстрації. 26.12.2022 ПП «Івзо Плюс» відчужило 1/10 нежитлового приміщення на АДРЕСА_1   ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу 1/10 частки нежитлового приміщення. Так як нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (площею 42,6 кв.м.) є тимчасовою некапітальною спорудою, право власності на таке не підлягає державній реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. А в результаті реєстрації права власності порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, у зв`язку із чим скасуванням державної реєстрації права власності, а також демонтажем споруди буде відновлено порушене право власності територіальної громади.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 31.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.

25.04.2023 року відповідачем ПП «Івзо Плюс» на адресу суду направлено відзив на позовну заяву згідно котрого провадження у вказаній справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки спір належить до господарської юрисдикції, так об`єкт що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом торгівлі і використовується ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_2 у господарській діяльності. Крім того, позивачем у справі є юридична особа, відповідачами – суб`єкти господарювання, так як ОСОБА_2 також зареєстрований фізичною особою-підприємцем та відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі видами економічної діяльності останнього є роздрібна торгівля. Одночасно, 26.09.2013 державна реєстрація юридичної особи відповідача ПП «КГК» припинена в результаті ліквідації. Крім того, постановою Верховного суду від 22 березня 2023 року у справі №1313/665/2012 ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційні інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження. Відтак на сьогоднішній день є чинним судове рішення, яким було визнано право власності на нежитлове приміщення літ.«Б-1», площею 42,6 кв.м. у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 2676129346060). Разом з тим вважає, що нежитлове приміщення літ.«Б-1», площею 42,6 кв.м., розташоване на  АДРЕСА_1  є нерухомим майном. Просять суд закрити провадження у справі.

17.05.2023 року представником Львівської міської ради А.Піскун на адресу суду скеровано письмові пояснення в яких посилаючись на практику Верховного Суду на спростування тверджень відповідача щодо підвідомчості спору вказала, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрі особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Крім того, ПП «Івзо Плюс» на підставі договору купівлі-продажу відчужило ОСОБА_2  1\10 нежитлового приміщення як фізичній особі, а тому питання використання об`єкту площею 42,6 кв.м., розташованого на  АДРЕСА_1 не має значення при розгляді справи, а тим більше для визначення підсудності. Вважає, що відсутні правові підстави для закриття провадження у даній справі.

08.06.2023 представником Львівської міської ради А.Піскун надано додаткові письмові пояснення, згідно котрих вважає, що є підстави для закриття провадження у цій справі лише щодо відповідача ПП «КГК». Крім того, ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.05.2023 по справі №1313/665/1212 поновлено Львівській міській раді строк на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради.

       ПП «КГК» припинено діяльність юридичної особи у зв`язку із ліквідацією.

Відповідач ОСОБА_2 правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №464/1765/23 до набрання законної сили рішенням Львівського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Львівської міської ради на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі №1313/665/2012.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року затверджено мирову угоду від 20 лютого 2012 року, за умовами котрої, серед іншого, визнано право власності за ПП «КГК» на нежитлове приміщення літ.«Б-1», площею 42,6 кв.м. у АДРЕСА_1 . Постановою Львівського апеляційного суду від 24.12.2022 року вказану ухвалу скасовано. Однак, постановою Верховного суду від 22 березня 2023 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження. У зв`язку із чим, є чинним судове рішення, яким було визнано право власності на вищевказане нежитлове приміщення. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року у справі №1313/665/2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року, та Ухвалою 12 червня 2023 року справу призначено до розгляду на 19 вересня 2023 року. Відтак, відмова у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі №464/1765/23 в подальшому може призвести до прийняття необгрунтованого рішення на користь Львівської міської ради. Просить зупинити провадження у справі.

Судом у підготовчому судовому засіданні винесено до обговорення питання щодо визначення підвідомчості спору та підставності зупинення провадження у справі.

Представник позивача не заперечила щодо зупинення провадження у справі до вирішення Львівським апеляційним судом справи №1313/665/2012, однак зазначила, що результати вирішення судом апеляційної інстанції їхньої апеляційної скарги не можуть безумовно вплинути на стан вирішення вказаної справи. Разом з тим, не заперечила, що вирішення судом питання щодо закриття справи щодо відповідача ПП «КГК», оскільки у позивача відсутні дані про наявність правонаступників вказаної юридичної особи, разом з тим вказала, що спір має розглядатися судом загальної юрисдикції, оскільки одним із відповідачів є фізична особа, та предметом позову також є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання щодо зупинення провадження у справі, вказав, що рішення, яке буде прийнято у апеляційній інстанції має значення для прийняття рішення у справі, яка розглядається Сихівським районним судом м. Львова, оскільки в обгрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на скасування постановою Львівського апеляційного суду від 24.11.2022 ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі №1313/665/2012 про затвердження мирової угоди та визнання права власності, та Львівська міська рада у своїй позовній заяві здійснює посилання на вказану ухвалу Львівського апеляційного суду від 24.11.2022 як на підтвердження того, що нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є тимчасовою некапітальною спорудою, а тому існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення Львівським апеляційним судом справи №1313/665/2012 за апеляцією позивача. Одночасно вказав, що вказаний спір підвідомчий Сихівському районному суду м.Львова як суду загальної юрисдикції, не зважаючи на доводи викладені у відзиві на позовну заяву. При цьому, йому не відомо, яким чином ПП «Івзо Плюс» використовує нежитлове приміщення літ.«Б-1», площею 42,6 кв.м. у АДРЕСА_1 . Вважає, що відсутні підстави для закриття провадження.

Представник відповідача ПП «КГК» та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи в підготовчому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши клопотання, матеріали справи, встановив наступне.

Позивач Львівська міська рада звернулася до Сихівського районного суду м. Львова із позовною заявою, в якій викладено вимоги про скасування за відповідачами державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нежитлового приміщення літ.«Б-1», площею 42,6 кв.м. у АДРЕСА_1 , оскільки такий не є нерухомим майном, а тому відомості щодо нього не підлягають внесенню до Державного реєстру речових прав на майно, а також про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою на котрій розташований вищевказаний об`єкт нежитлового приміщення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року у справі №1313/665/2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження в справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до правового висновку, що міститься у постанові Верховного суду України від 01.02.2017р. (справа 6-1957цс16), визначаючи наявність підстав, передбачених ст. 201 ЦПК України (в редакції Закону 2016 року на момент прийняття рішення), за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції).

Разом із тим, ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У справі, яка розглядається, предметом спору є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставою для зупинення провадження у справі має бути факт об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить скасувати державну реєстрацію права власності проведену щодо нежитлового приміщення як до об`єкту нерухомого майна, посилаючись на відсутність правових підстав у ПП «КГК», а в подальшому і у ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_2 для проведення державної реєстрації права власності, оскільки вказаний об`єкт не є об`єктом нерухомого майна, а являється тимчасовою спорудою.

Тоді як, зі змісту постанови Львівського апеляційного суду від 24.11.2022 у справі № 1313/665/2012 вбачається, що предметом судового розгляду судом апеляційної інстанції є заперечення Львівською міською радою, викладені в апеляційній скарзі, умов мирової угоди, затвердженої Ухвалою Миколаївського районного суду від 24.02.2012, котрою порушуються інтереси органу місцевого самоврядування в частині реалізації повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, оскільки на підставі судового рішення визнано право власності на об`єкт нерухомого майна та передбачено, що право власності на об`єкти нерухомості, в тому числі нежитлове приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташований за адресою АДРЕСА_1 підлягає державній реєстрації КП ЛОР «БТІ та ЕО», яке повинно видати витяги про реєстрацію права власності з єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.26-31).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 323081807 від 16.02.2023 первинна державна реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташований за адресою АДРЕСА_1 проведена за Приватним підприємством «КГК» на підставі Ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012 про затвердження мирової угоди. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 1025 посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. 04.07.2012 право приватної власності на вищевказаний об`єкт нежитлового приміщення реєстраційний номер якого 36370576 набуто Приватним підприємством «ІВЗО ПЛЮС». Крім того, 26.12.2022 на підставі договору купівлі-продажу № 187 виданого 26.12.2022 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є. ОСОБА_2 набув 1/10 частки вищевказаного об`єкту нежитлового приміщення (а.с.11-12).

Згідно Ухвали Миколаївського районного суду м. Львова від 24.02.2012 встановлено, судом розглядався спір, за позовом ОСОБА_3 до ПП «КГК» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників підприємства, за зустрічним позовом ПП «КГК» до ОСОБА_3 про визнання права власності, за позовом третіх осіб ТзОВ «Фірма «Європа – Контакт» та ТзОВ`Гал-Леобуд» до ПП «КГК» про визнання права власності, під час судового розгляду яких між сторонами було укладено мирову угоду, за змістом котрої, серед іншого, згідно п.5 за ПП «КГК» визнавалося право власності на нерухоме майно, в тому числі нежитлове приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташоване за адресою АДРЕСА_1 та згідно п.8 угоди право власності сторін підлягає державній реєстрації КП ЛОР «БТІ та ЕО», яке повинно видати витяги про реєстрацію права власності з єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.37-38).

З цього слідує, що відповідачі ПП «КГК» володіло, а ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_2 володіють на праві приватної власності, об`єктом нежитлового приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташований за адресою АДРЕСА_1 , і таке право переходило від одного суб`єкта до інших на підставі цивільно-правових угод. Разом з тим, як зазначалося вище державну реєстрацію права приватної власності як на об`єкт нерухомого майна зареєстровано вперше за ПП «КГК» на підставі рішення суду, що наразі оскаржується позивачем у суді апеляційної інстанції.

З огляду на це, можна прийти до переконання, що вирішення справи, що перебуває в провадженні Сихівського районного суду м. Львова № 464/1765/23 безумовно залежить від вирішення справи, що знаходиться в провадженні Львівського апеляційного суду №1313/665/2012.

Однак, суд прийшов до переконання, що відповідач, подаючи клопотання про зупинення провадження у справі, дійшов помилкового висновку, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 2, 5 ст. 11 ЦК України (діючого на час первинної державної реєстрації та на даний час) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, серед іншого є договори та інші правочини або у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, рішення суду.

Статтею 179 ЦК України передбачено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. При цьому, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ст. 181 ЦК України).

Статтею 182 ЦК України визначено, що державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення. При цьому, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно положень ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Підстави набуття права власності визначені ст. 328 ЦК України котра передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Одночасно, ст. 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 16.03.2010, що діяла на момент проведення державної реєстрації речових прав на об`єкт нежитлового приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташований за адресою АДРЕСА_1 , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, а саме: 1) право власності на нерухоме майно. При цьому право володіння; право користування (сервітут); право забудови земельної ділянки (суперфіцій);право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

Згідно ст. 19 Закону підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень, серед іншого є рішення судів, що набрали законної сили.

Як вбачається із положень ст. 31-1 Закону реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Тобто, як вбачається з вищевикладеного, у ПП «КГК» права та обов`язки щодо об`єкту нежитлового приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташованого за адресою АДРЕСА_1 , як майна, що може бути визнано рухомим (оскільки його правова природа наразі оспорюється позивачем) виникли на підставі рішення суду, тоді як у ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_2 на підставі цивільно-правових угод, при цьому права та обов`язки щодо вищевказаного об`єкту нежитлового приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташованого за адресою АДРЕСА_1 як нерухомого майна у всіх відповідачів виникали на підставі юридичного факту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Одночасно, з моменту проведення державної реєстрації речових прав, тобто виникнення права приватної власності, у власників в силу ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникали похідні права: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки, а у власника земельної ділянки відповідні обов`язки передбачені ЗУ України.

При цьому, апелянт у справі №1313/665/2012 та позивач у даній справі Львівська міська рада в жодній справі не висловлював своїх прав на об`єкт нежитлового приміщення літ. «Б-1», загальною площею 42,6 розташований за адресою АДРЕСА_1 , чи доводив, що набуваючи права власності на вказане майно ПП «КГК», ПП «Івзо Плюс» чи ОСОБА_2 порушили право органу місцевого самоврядування щодо правомочностей на такий. Зокрема, у вказаних справах, не оспорюючи право приватної власності на таке, як об`єкт рухомого майна, доводили, що права на такий об`єкт не підлягають державній реєстрації, а внаслідок безпідставної реєстрації речових прав за ПП «КГК», а в подальшому ПП «Івзо Плюс» чи ОСОБА_2 порушено їхній інтерес як законного власника щодо реалізації волевиявлення прав, в тому числі самостійного розпорядження земельною ділянкою.

Таким чином, з цього слідує, що підставою звернення Львівської міської ради з апеляційною скаргою до апеляційного суду та з позовною заявою до Сихівського районного суду м. Львова є припинення речових прав ПП «КГК», ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_2 на нежитлове приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташованого за адресою АДРЕСА_1 як об`єкт нерухомого майна, при цьому способи захисту різні: у справі № 1313/665/2012 - скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, зокрема ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012, а у вказаній справі - скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, оскільки речові права на нежитлове приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташованого за адресою АДРЕСА_1 не підлягають державній реєстрації, так як таке не є об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, представником відповідача не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду цієї справи, до вирішення справи апеляційним судом, і яким чином рішення апеляційного суду може вплинути на розгляд справи в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищевикладене, суд, проаналізувавши предмети спорів у обох справах, прийшов до переконання, що наявність спору в суді апеляційної інстанції прямо не виключає можливість суду самостійно встановити при розгляді даної справи на підставі наявних доказів підставність позовних вимог, якими позивач обґрунтовував свої доводи, та можливість вирішення правового спору без рішення апеляційної інстанції, Львівською міською радою обрано різні способи захисту інтересів органу місцевого самоврядування, а зупинення провадження у справі призведе її затягування, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи слід відмовити.

Одночасно, суд бере до уваги, що згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 20 ГПК України визнано, що  господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до ст. 62 ГК України, підприємство як організаційна форма господарювання є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

 Залежно  від  форм  власності,  передбачених  законом,   в Україні можуть діяти підприємства такого виду як приватне підприємство, що діє на основі приватної власності

громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи) (ст. 63 ГК України).

Статтею 86 ГК України передбачено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об`єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Згідно ст. 66 ГК України встановлено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;  інші джерела, не заборонені законодавством України. Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012, що сторонами у справі укладена мирова угода за умовами котрої за ПП «КГК» визнано право власності на наступне нерухоме майно, серед котрого нежитлове приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташованого за адресою АДРЕСА_1 , та право власності сторін даної мирової угоди на вказані об`єкти нерухомого майна підлягає державній реєстрації КП «ЛОР БТІ та ЕО», яке повинно видати витяги про реєстрацію права власності з єдиного державного реєстру права власності на нерухоме майно.

Згідно договору №с-2532-20 вбачається, що Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради передано саме ФОП ОСОБА_3 в тимчасове користування об`єкт – конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 42 кв. м (тротур, газон) для розміщення ТС за адресою АДРЕСА_2 на умовах оренди відповідно до ухвал Львівської міської ради від 23.04.2015 та 26.12.2019, що регулюють питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (а.с.32-33).

З ухвали Львівської міської ради №2679 від 06.12.2022, вбачається об`єкт площею 42 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 - 109 включений в перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (а.с 34-36).

Крім того, зі змісту акту обстеження нежитлового приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташованого за адресою АДРЕСА_1 від 14.09.2022, вбачається, що дана споруда включена в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (а.с.46).

Таким чином, з цього слідує, що Львівською міською радою вказаний об`єкт, визнається як тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності, нежитлове приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташованого за адресою АДРЕСА_1 на момент проведення первинної державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за ПП «КГК» було визнано майном, що належить на праві власності підприємству, 9/10 вказаного приміщення наразі на праві приватної власності належить суб`єкту господарювання та є майном підприємства, ОСОБА_2 як співласник вказаного об`єкту зареєстрований як суб`єкт господарювання, та останнім не спростовано твердження ПП «Івзо Плюс», що ним вказане приміщення використовується для ведення підприємницької діяльності, позивачем не доведено, що ним придбано 1/10 частину майна підприємства для потреб не пов`язаних із господарською діяльністю, а справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, підлягають розгляду господарським судам, тому суд прийшов до переконання закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 247, 251 ЦПК України, суд, –

постановив:

в задоволенні заяви представника відповідача Приватного підприємства «Івзо Плюс» про зупинення провадження у справі – відмовити.

Провадження у цивільній справі за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємства «Івзо Плюс», Приватного підприємства «КГК», ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «КГК» на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення літ. «Б-1» загальною площею 42,6 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36370576), скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Івзо Плюс» на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення літ. «Б-1» загальною площею 42,6 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36370576), скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: 1/10 нежитлового приміщення літ. «Б-1» загальною площею 42,6 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 2676129346060), усунення перешкод в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу Приватним підприємством «Івзо Плюс» та ОСОБА_2 об`єкта під літ. «Б-1» площею 42,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , – закрити, у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 03 липня 2023 року.

Учасники справи:

Позивач: Львівська міська рада, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896;

Відповідач: Приватне підприємство «Івзо Плюс», місцезнаходження: м. Львів, вул. Коломийська, 19/75, код ЄДРПОУ: 33951907;

Відповідач: Приватне підприємство «КГК», місцезнаходження: Львівська обл., Миколаївський р-н, м. Миколаїв, вул. Озерна, 4;

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуюча                                                          Сабара Л.В.