УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув в судовому засіданні в межах кримінального провадження № 22022150000000162 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 з доповненнями на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2023 року, стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 436-2 КК України,

-якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 серпня 2023 року включно.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_5

захисник ОСОБА_7

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову ухвалу, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Короткий зміст ухвали.

Ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 серпня 2023 року включно.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений вважає, що оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою та неправомірною.

Вказує на те, що неодноразово звертав увагу на те, що матеріали справи фіктивні та сфальсифіковані, а також, що його незаконно викрали співробітники патрульної поліції м. Миколаєва та незаконного утримували в підвалі Управління СБУ в Миколаївській області, де до нього були застосовані тортури.

Вважає, що в судовому засіданні ризики, які вказані в клопотанні прокурора, не були доведені, а висновок суду першої інстанції про начебто неможливості застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу не аргументовано переконливими обставинами та носять формальний характер.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

В провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження №22022150000000162 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 436-2 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_5 , раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2023 року клопотання прокурора задоволено. Продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 серпня 2023 року включно.

Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов до висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які послужили застосуванню до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження №22022150000000162 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 436-2 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 . Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд, пославшись на відомості що характеризують особу обвинуваченого, обставини вчинення та тяжкість інкримінованих йому злочинів, прийшов до висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст.12 КК України, відносить до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, а отже з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинів, обвинувачений може ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення, тобто існує наявність ризику переховування та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Також є необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Окрім того, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу може переховуватись від суду та вчинити нові злочини. Зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені чотирьох окремих умисних кримінальних правопорушень, частина з яких відноситься до тяжких та особливо тяжких злочинів, виходячи з обставин вчинення кримінальних правопорушень, одне з них було вчинено із застосуванням насильства щодо потерпілого.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з виправдуванням та запереченням збройної агресії російської федерації проти України, що в умовах введеного в Україні воєнного стану через таку агресію та ведення активних бойових дій та знаходження лінії фронту в безпосередній близькості від міста Миколаєва, в якому знаходиться суд та місце його проживання, це може свідчити про те, що після звільнення з-під варти, останній може переховуватися на тимчасово непідконтрольній території України. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 14.04.2022 відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.05.2023 до 01.07.2023 включно.

Вищенаведене вказує на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризику переховування обвинуваченим від суду та можливість продовження злочинної діяльності.

Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених ч.1 статті 177 КПК України, а також серйозність висунутого ОСОБА_5 обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу останньому на інший більш м`який запобіжний захід, про що просить апелянт.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2023 року, якою продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: