ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1990/23 Справа № 233/515/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді-доповідача:                                 ОСОБА_2

суддів:                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю

секретаря судового засідання:                 ОСОБА_5

обвинуваченого:                                 ОСОБА_6  (в режимі відео конференції)

захисника:                                         ОСОБА_7  (в режимі відео конференції)

прокурора:                                         ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Костянтинівського міськрайонного суд Донецької області від 22 березня 2023 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12022052380000459 від 24 листопада 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , за ч.2 ст.286-1 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, Донецької області, громадянина України, з середньою технічною освітою, який одружений, працездатний але офіційно не працює, є особою з інвалідністю 3-ї групи, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 років. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов`язані із проведенням експертиз всього в сумі 4341,94 грн. Вирішено питання про арешт майна та речові докази.

Згідно вироку суду, 24.11.2022 приблизно о 15 годині 40 хвилин, в світлий час доби, водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «AUDI 80» реєстраційний номер НОМЕР_1 , діючи в порушення вимог п. 2.9 «а» Правил Дорожнього руху, відповідно до якого: 2.9 Водієві забороняється: a) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»; перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухався по проїжджій частині вулиці Соборності в місті Костянтинівка Донецької області, зі сторони вулиці Магістральна в бік міста Бахмут Донецької області, ближче до правого краю дороги. В цей же час, по правому узбіччю вказаної проїжджої частини, попереду автомобіля марки «AUDI 80» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в попутному з ним напрямку, рухалась велосипедист ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водій ОСОБА_6 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи транспортним засобом, а саме технічно справним автомобілем марки «AUDI 80» реєстраційний номер НОМЕР_1 , діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення дорожньо-транспортної події, маючи об`єктивну можливість в умовах необмеженої оглядовості спостерігати за дорожньою обстановкою та реагувати на її зміну, не маючи перешкод технічного характеру, перевищив максимально допустиму в межах населеного пункту швидкість, чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху, де зазначено: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.» та п.12.9б Правил дорожнього руху, де зазначено: «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил», рухаючись зі швидкістю не менш ніж 68 км/год, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, та перебуваючи на ділянці дороги на відстані 150 м від в`їзду до території АТП, наближаючись до велосипедиста ОСОБА_9 , не вибрав безпечної швидкості руху та не контролював рух керованого ним транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, де зазначено: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», внаслідок чого втратив курсову стійкість транспортного засобу та допустив виїзд автомобіля за межі проїжджої частини де на узбіччі скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_9 . В результаті вказаної пригоди велосипедисту ОСОБА_9 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: рвані рани правої гомілки, лівого стегна, закритий перелом обох кісток лівої гомілки, закритий перелом верхньої гілки лонної кістки та сідничної кістки ліворуч, розрив переднього верхнього комплексу тіла 1 поперекового хребця, перелом кісток та склепіння основи черепа, забій головного мозку 3 ступеню, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, водій автомобіля марки «AUDI 80» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_9 шляхом належного виконання нормативних вимог п.12.1 Правил дорожнього руху. Допущені водієм ОСОБА_6 порушення вимог пунктів 12.1 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно небезпечними наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень.

Не погодившись з вказаним вироком суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вважає вирок суду вирок не законним таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальності в частині призначеного покарання. Вважає вирок надто суворим та таким, що підлягає зміні у частині призначеного покарання

Не оспорюючи висновки суду першої інстанції щодо встановлення фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, апеляційна скарга вноситься у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що визнає себе винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 286- 1 ч. 2 КК України, щиро кається та активно сприяє розкриттю злочину. Вважає, що суд безпідставно виключив цей факт як обставину, що пом`якшує покарання на підставі. Вважає, що суд не врахував, що його дії були обмежені обраним запобіжним заходом у виді домашнього арешту та неможливості спілкування з потерпілою, яку повезли в лікарню в м.Дніпро, а після в м.Львів, де вона постійно лікувалась. Вказує, що був обмежений в пересуванні на великі відстані, тому зі стороною потерпілої спілкувались його дружина та мати. Вказує, що віддали доньки потерпілої картку його дружини та перераховували на картку кошти на лікування, все це здійснювалося із його згоди та спільного обговорювання. Вважає, що суд формально провів розгляд справи в спрощеному порядку, не в повному обсязі дослідив усі обставини при вирішувані цього питання, тобто не викликав та не допитав і не з`ясував думку доньки потерпілої, її куми, його матері та дружини, пояснення яких прямо би вказувало на моє щире каяття Зазначає, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно поводився в житті, після скоєння злочину та призначення покарання, постійно з`являвся в кримінально-виконавчу інспекцію, умови домашнього арешту не порушував, що на його думку свідчить про його щире каяття та намір стати на шлях виправлення. Просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі.

На адресу апеляційного суду прокурором, який брав участь в розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції ОСОБА_10 подано заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого, в якій вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та просить залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок без змін.

Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку обвинуваченого, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, думку захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги свого підзахисного, думку прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.

У зв`язку з тим, що фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому правопорушенні та юридична кваліфікація його дій не оспорюється в апеляційній скарзі, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Вимоги апеляційної скарги про скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції в іншому складі, є безпідставними такими, що належним чином апелянтом не вмотивованими та такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції не вбачає, істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б давали підстави відповідно до ст.142, ст. 415 КПК України, для безумовного скасування оскаржуваного вироку суду та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції в іншому складі, як того просить апелянт.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що він раніше не судимий, апеляційним судом встановлено, що при призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції прийняв до уваги ці доводи та зазначив їх у своєму рішенні.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що він, має позитивну характеристику, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме згідно громадської характеристики ОСОБА_6 характеризується посередньо, (а.с.229), що також враховано судом першої інстанції та зазначено у своєму рішенні.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо неврахування пом`якшуючих обставин у виді щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину є необґрунтованими і спростовується вироком суду першої інстанції, в якому судом проаналізовано ставлення ОСОБА_6 до вчиненого ним кримінального правопорушення та його поведінку після вчинення кримінального правопорушення і обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції який відповідає правовій позиції висловленої в постанові ВС/ККС № 166/1065/18 від 18 вересня 2019 року.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків кримінального правопорушення для потерпілої особи. Намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Згідно наявних матеріалах справи, як зауважує в своїх заявах потерпіла обвинувачений ОСОБА_6 не вибачився перед потерпілою, навіть не телефонував. Лише його дружина спілкувалась з родиною потерпілої, надала незначну грошову суму (5000 грн.) на лікування потерпілої. У заяві від 02 березня 2023 року потерпіла просила суд зобов`язати обвинуваченого допомагати матеріально і фізично.

Судом першої інстанції встановлено, що особисто обвинувачений ОСОБА_6 одразу після ДТП вийшов з власного автомобіля та сів на корточки, навіть не підійшов до постраждалої внаслідок його дій людини, не відвідував постраждалу у лікарні в м.Дружківка, а пізніше в м. Дніпро та м. Львів, особисто не розмовляв з родиною потерпілої по телефону, не вибачився перед потерпілою за свої дії.

Обвинувачений в судовому засіданні першої інстанції повідомив, що не цікавився скільки коштів перерахувала дружина родині потерпілої на лікування, повідомивши про те, що це питання він з дружиною не обговорював.

Вказане апелянтом про протилежне не підтверджується матеріалами справи, а ті дії про які зазначає обвинувачений, що його дії були обмежені обраним запобіжним заходом, що він був обмежений в пересуванні на великі відстані, тому зі стороною потерпілої спілкувались його дружина та мати, свідчить про те, що його дружина вживала заходів для вирішення проблем, а обвинувачений спостерігає як це відбувається та сам не вчиняє жодних активних дій, які б свідчили про дійсне, а не уявне каяття у вчиненому, вказане апелянтом є лише виправданням своєї пасивної поведінки та байдужістю до скоєного ним діяння.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що щире каяття, про яке ОСОБА_6 заявляє є спробою домогтися у такий спосіб пом`якшити покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а не справжнє каяття у скоєному.

Також апеляційний суд зазначає, що відсутність порушення домашнього арешту як запобіжного заходу з боку ОСОБА_6 , не вчинення останнім кримінальних правопорушень не може розцінюватись як щире каяття, вказане лише свідчить про дієвість обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого, оскільки запобіжний захід струмує поведінку останнього, у разі порушення запобіжного заходу до обвинуваченого могло бути обрано більш суворий запобіжний захід.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що обставиною яка пом`якшує покарання обвинуваченому є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення є безпідставними.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася, а активне сприяння розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.

Отже, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення означає, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, своїми діями надає допомогу (сприяє) правоохоронним органам у розкритті кримінального правопорушення, тобто встановленні всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, винних осіб, а також у виявленні причин та умов кримінального правопорушення.

Передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів кримінального провадження не вбачається дій обвинуваченого, які суттєво допомогли слідству та свідчили б про активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги обвинуваченого, що суд формально провів розгляд справи в спрощеному порядку, не в повному обсязі дослідив усі обставини при вирішувані цього питання, не викликавши та не допитавши і не з`ясувавши думку доньки потерпілої, її куми, його матері та дружини.

Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Це означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинуваченого, потерпілої, свідків, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення відеозапису тощо.

За приписами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 349 КПК України учасники судового провадження можуть висловити свою думку про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження після вступної промови сторони захисту. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Як вбачається з матеріалів справи, головуючим встановлено наступний порядок дослідження доказів: допит обвинуваченого та дослідження всіх письмових доказів. Таким чином спрощений порядок судового розгляду передбачений ч.3 ст.349 КПК України, судом не було застосовано. Крім того, суд, заслухав думку учасників судового провадження та переконався в тому, що за відсутності потерпілої можливо з`ясувати всі обставини, що мають значення для розгляду кримінального провадження прийшов до висновку про розгляд кримінального провадження у відсутність потерпілої.

Під час судового розгляду у суді першої інстанції обвинувачений та його захисник не заявляли клопотання про зміну порядку дослідження доказів, не клопотали перед судом про виклик для допиту потерпілої, її доньки, його жінки та матері або будь-яких інших свідків.

Таким чином, суд першої інстанції дав оцінку усім доказам в нарадчій кімнаті і застосована ним процедура судового розгляду проведена з дотриманням вимог ст. 342-368 КПК України, а тому твердження обвинуваченого про формальний та спрощений судовий розгляд є надуманими, оскільки суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, не порушуючи принципу змагальності сторін.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд призначив йому надмірно суворе покарання, є необґрунтованими та зазначає наступне.

Відповідно до санкції ч. 2 ст. 286-1 КК України за скоєне кримінальне правопорушення покарання призначається у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції призначив покарання в нижніх межах покарання передбачене санкцією статті.

Також при вирішенні питання про призначення покарання і його розміру обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65-67 КК України призначив покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, і відповідно до положень Загальної частини КК України взяв до уваги конкретні обставини скоєного кримінального правопорушення, характер і тяжкість кримінального правопорушення який згідно ст. 12 КК України вчинив необережний тяжкий злочин, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має статус особи з інвалідністю 3-ї групи, працездатний, але офіційно не працює, одружений.

Суд першої інстанції при призначенні покарання обґрунтовано визнав відсутність обставин, що пом`якшує покарання. Також суд першої інстанції не встановлено обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .

Судом першої інстанції при призначенні покарання враховано думку прокурора, обвинуваченого та його захисника які висловили її у судовому засіданні першої інстанції, а також думку потерпілої ОСОБА_9 яка в письмовій заяві від 02 березня 2023 року просила призначити покарання на розсуд суду та зобов`язати обвинуваченого допомагати матеріально і фізично.

Суд першої інстанції не погодився з висновком досудової доповіді, вказавши, що звільнення ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Частина 1 статті 75 КК України прямо вказує на неможливість прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку засудження за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

У відповідності зі ст. ст. 50, 65 КК України особі, що скоїла кримінальне правопорушення, покарання повинне бути призначене необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, а також попередження здійснення нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

За вказаних вище підстав, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження нових кримінальних правопорушень та підстав для пом`якшення покарання, не вбачає.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Костянтинівського міськрайонного суд Донецької області від 22 березня 2023 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12022052380000459 від 24 листопада 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , за ч.2 ст.286-1 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, що знаходиться під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді