Справа № 2-301/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2009 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого – судді Боговського Д.Є.
при секретарі – Овчинніковій Є.О., Приліпко О.С.
за участю: представника позивача – адвоката ОСОБА_1
представника відповідача – ОСОБА_2
представника 3-ї особи – Виконавчого комітету Комінтернівської районної
в м. Харкові ради – ОСОБА_3
представника 3-ї особи – органу опіки і піклування Виконавчого комітету
Комінтернівської районної в м. Харкові ради – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про зняття з реєстрації, визнання права користування, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 як представника неповнолітньої ОСОБА_8 про виселення та зобов’язання привести квартиру в первісний стан, треті особи: Виконавчий комітет Комінтернівської районної в м. Харкові ради, орган опіки і піклування Виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради, Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Комінтернівського РВ ГУМВСУ в Харківській області, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_9, в якій просили суд скасувати реєстрацію відповідача за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за позивачами право користування вказаною квартирою.
Позовні вимоги обґрунтовували наступним.
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та малолітня ОСОБА_8 постійно проживають в кімнатах № 219 та 218 в будинку №115 по вул. Ньютона в м. Харкові. Квартира ( кімната) №219 надавалася для проживання ОСОБА_5, згодом, коли родина збільшилася, позивачка зайняла сусідню квартиру № 218. Позивачі дізнались, що в квартирі № 218 зареєстрований ОСОБА_9, який в ній ніколи не мешкав, комунальні послуги не сплачував. Вважали, що реєстрація відповідача у вказаній квартирі є незаконною та порушує права позивачів.
ОСОБА_9 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 як представника неповнолітньої ОСОБА_8, в якій просив виселити відповідачів із спірної квартири, зобов’язати привести квартиру в первісний стан, стягнути з відповідачів судові витрати. Доводи зустрічної позовної заяви обґрунтовував тим, що спірна квартира №218 була надана йому для проживання на підставі службового ордеру від 26.11.1998 року. Однак вселитися до цієї квартири він не мав змоги через обставини, що не залежали від його волі, оскільки відповідачі самоуправно, без жодних правових підстав, зайняли спірну квартиру, фактично позбавив його права користування житлом. Крім того, відповідачі самочинно здійснили переобладнання квартири №218 – зробили дверний отвір зі своєї квартири №219, вхід до квартири №218 замурували. Посилався на те, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.11.1999 року ОСОБА_5 разом з усіма проживаючими з нею особами була виселена із спірної квартири.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_5, її представник адвокат ОСОБА_1, якій одночасно був представником позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, доводи позовної заяви підтримали, просили позов задовольнити, скасувати реєстрацію ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_2, визнати за позивачами право користування спірною квартирою. Проти зустрічного позову заперечували в повному обсязі. При цьому ОСОБА_5 зазначала, що дійсно зайняла спірну квартиру самовільно, без будь-яких правових підстав, це вона зробила тому, що в неї троє дітей, вони потребують належних житлових умов, її усні звернення до органів влади з приводу надання житла були залишені без уваги.
ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_2 позовну заяву ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не визнали, зустрічну позовну заяву підтримали. При цьому пояснили, що ОСОБА_9 отримав службовий ордер на квартиру АДРЕСА_3 в 1998 році, ОСОБА_5 самовільно зайняла спірну квартиру, провела самочинне переобладнання в квартирі, перешкоджає ОСОБА_9 користуватися житлом. У ОСОБА_5 відсутні жодні передбачені законом підстави користуватися спірною квартирою, крім того, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.11.1999 року вона була виселена із спірної квартири.
Представник третьої особи - органу опіки і піклування Виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Зазначала, що позивач на законних підставах займає квартиру №219АДРЕСА_4 вона зайняла самовільно. Вважала, що не можна визнати самовільне зайняття приміщення, право користування на яке належить іншій особі таким, що відповідає інтересам дитини. Позивач повинна була стати на квартирний облік в органах влади, а не самовільно займати квартиру №218.
Представник третьої особи - Виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради ОСОБА_3 проти позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечував в повному обсязі. Зустрічний позов підтримав. Пояснив, що 26.11.1998 року ОСОБА_9 був виданий службовий ордер на вселення до квартири АДРЕСА_5. ОСОБА_5 безпідставно зайняла вказану квартиру, правових підстав визнавати за нею та іншими позивачами права користування цією квартирою немає. Також зауважив, що для вирішення питання поліпшення житлових умов ОСОБА_5 необхідно офіційно звернутися до Виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради та стати на облік для одержання жилих приміщень.
Третьої особа - Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Комінтернівського РВ ГУМВСУ в Харківській області в судове засідання не з’явилася, причину неявки суду не повідомила.
Заслухавши думку сторін, їх представників, представників третіх осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, а зустрічна позовна заява ОСОБА_10 підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26.11.1998 року ОСОБА_9 отримав службовий ордер на право зайняття квартири АДРЕСА_5, цей ордер був виданий на підставі рішення Комінтернівської ради від 25.11.1998 року № 302-2 (а.с. 88).
Відповідно до ст. 58 ЖК України ордер є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
За адресою АДРЕСА_1 з 30 грудня 1998 року по теперішній час зареєстрований ОСОБА_9М.(а.с.77).
ОСОБА_5 зареєстрована з 06.12.1986 року та мешкає в квартирі АДРЕСА_6.(а.с.5).
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, квартиру №218 у вказаному будинку ОСОБА_5 зайняла самоправно, вселилася до вказаної квартири без ордеру.
Діти ОСОБА_5: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, є повнолітніми особами.
Відповідно до ст. 32 ЖК України, громадяни с а м о с т і й н о здійснюють право на одержання жилого приміщення з настанням повноліття.
Стаття 61 ЦПК України визначає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом досліджувалися матеріали цивільної справи №2-1070/99 за позовом ДК ВЖРЕП Комінтернівського району до ОСОБА_5 про виселення, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 про надання їй квартири №218, при цьому встановлено наступне.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 листопада 1999 року ОСОБА_5 виселена з квартири АДРЕСА_7, зобов’язано ОСОБА_5 привести квартиру № 218 в первісний стан, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Ухвалою судової колегії в цивільних справах Харківського обласного суду від 25.01.2000 року вказане рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова залишено без змін.
Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлені та не підлягають доказуванню факти самовільного зайняття ОСОБА_5 спірної квартири АДРЕСА_5, а також самочинного переобладнання ОСОБА_5 вказаної квартири.
Відповідно до ст. 109 ЖК України, особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, підлягають виселенню в судовому порядку.
Статтею 100 ЖК України передбачено, що наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування житлового приміщення, зобов’язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.
Згідно зі ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання за ними права користування квартирою №218 в будинку №115 по вул. Ньютона в м. Харкові заявлені необґрунтовано, є такими, що не ґрунтуються на законі, порушують права інших осіб, а тому задоволенню не підлягають.
Доводи ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_9 зареєстрований в спірній квартирі незаконно, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, є безпідставними. Отже, позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо скасування реєстрації ОСОБА_9, зобов’язання відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Комінтернівського РВ ГУМВСУ в Харківській області зняти ОСОБА_9 з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги ОСОБА_9 щодо виселення із спірної квартири ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 разом із усіма іншими особами, що проживають разом з ними, є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.
Вимоги зобов’язати повнолітніх відповідачів привести квартиру №218 в первісний стан підлягають задоволенню частково, оскільки рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 листопада 1999 року встановлений факт того, що ОСОБА_5 зробила самочинне переобладнання квартири, тому саме ОСОБА_5 повинна привести приміщення у попередній стан.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_9 сплачені останнім судові витрати: судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп., банківські послуги в сумі 10 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2 500 гривень.
На підставі викладеного і керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 79-81, 88, 209, 212-216 ЦПК України, ст. ст. 32, 54, 58, 100, 109 ЖК України суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_10 відмовити в повному обсязі.
Зустрічний позов ОСОБА_10 задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з усіма іншими особами, які проживають разом ними, з квартири АДРЕСА_8.
Зобов’язати ОСОБА_5 привести квартиру АДРЕСА_8 в попередній стан.
Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_10 сплачені останнім судові витрати: судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп.,банківські послуги в сумі 10 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2 500 гривень, а всього стягнути 2 526 ( дві тисячі п’ятсот двадцять шість) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя - Боговський Д.Є.