Справа № 521/10093/23

Провадження № 2/521/3061/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 червня 2023 року                                                                         місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Мирончук Н.В.,

секретаря судового засідання – Філімончук М.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя.

Позов обґрунтований наступними обставинами.

17.09.2021 року позивач та відповідач уклали шлюб. У період шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вказала позивач, у період шлюбу, а саме: 04 квітня 2022 року, подружжям було придбано автомобіль, марки «АUDI» моделі «А4», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 5152, належать ОСОБА_2 .

Проте, як стверджує позивач, даний автомобіль марки «АUDI» моделі «А4»,        2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає розподілу.

Позивач вказує, що усі намагання врегулювати питання розподілу спільного майна в позасудовому порядку були залишені відповідачем поза увагою, у відповідача не має наміру в позасудовому порядку здійснити розподіл майна подружжя.

Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просила суд:

1.Визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки «АUDI» моделі «А4», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 5152, належить ОСОБА_2 ;

2.Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля марки «АUDI» моделі «А4», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 ;

3.Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку автомобілю марки «АUDI» моделі «А4», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 ;

4.Встановити порядок користування спільним автомобілем марки «АUDI» моделі «А4», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 , шляхом його користування кожним, по черзі, терміном по шість місяців.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси, від 19.04.2023 року, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Відповідачу надано строк на подання відзиву на позов.

Враховуючи викладене, сторони у судове засідання не викликалися.

Проте, відповідач про дату судового засідання двічі повідомлявся належним чином (а. с. 32, 36).

Крім того, представник відповідача ознайомлений з матеріалами справи (а. с. 33).

Однак, відзиву на позов від відповідача чи його представника до суду не надійшло.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення, від 03.04.2008р., у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Крім того, суд звертає увагу відповідача у справі на те, що згідно п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у даній цивільній справі становить 181412,00 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Тобто, фактично, законодавцем дану категорію справ віднесено до категорії малозначних, а тому є пріоритетним є її швидке вирішення.

Частиною другою статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

У разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.09.2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб (а. с. 8).

У період шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9).

04 квітня 2022 року, подружжям у шлюбі придбано автомобіль, марки «АUDI», моделі «А4»,        2017 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 , який, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 5152, належить ОСОБА_2 (а. с. 10 – 13).

Тобто, т/з марки «АUDI» моделі «А4»,        2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 було придбано в період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..

На підтвердження протилежного, матеріали справи не містять жодного доказу.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 325 ЦК України, фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які, відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно вимог ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно до ст. 69 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором.

Згідно до вимог ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Також, згідно ч. 4 – 5 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання спільною сумісною власністю подружжя т/з марки «АUDI» моделі «А4», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 , визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку вказаного автомобіл, та припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку вказаного автомобіля.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 487/3769/20 (провадження № 61-7928св22) зроблено висновки про те, що володіння та користування спільним майном здійснюється усіма його співвласниками за спільного згодою, тобто в результаті досягнення консенсусу.

Первинне значення в урегулюванні правовідносин між співвласниками має їх домовленість, яку не може підміняти рішенням суду.

Матеріалами справи підтверджено, що сторони не досягли домовленості щодо порядку і способу спільного користування спірним автомобілем, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Тож такий спір підлягає вирішенню саме судом.

Спірний автомобіль «АUDI» моделі «А4», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 є неподільною річчю та, оскільки його було придбано в період шлюбу, а тому перебуває у спільній частковій власності сторін.

Як було встановлено судом, станом на дату звернення до суду з позовом, т/з перебуває у фактичному і постійному володінні та користуванні ОСОБА_2 , що обмежує права позивачки як рівноправного співвласника на користування належним їй майном.

Отже, спір, який виник між сторонами, щодо користування спільним майном, яке є неподільним, може бути вирішено у спосіб, обраний позивачем, встановлення порядку користування спільним автомобілем.

Від відповідача іншого можливого варіанту користування спірним транспортним засобом до суду не надходило.

З огляду на те, що спірний автомобіль перебуває у спільній частковій власності сторін і згоди щодо порядку користування цим транспортним засобом вони не можуть досягнути, а також керуючись принципами рівності прав співвласників щодо майна, розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість встановлення порядку користування спільним автомобілем. марки «АUDI» моделі «А4», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 , шляхом його користування кожним, по черзі терміном по шість місяців.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси, від 25.04.2023 року, позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Судовий збір по справі становить 3373,60 грн (2300,00 грн.- за вимогу майнового характеру, 1073,60 грн. - за вимогу немайнового характеру).

Враховуючи те, що позовні вимоги суд задовольняє в повному обсязі, а тому судовий збір у розмірі 3373,60 грн підлягає стягненню з відповідача, на користь держави.

Керуючись ст. ст. 60 – 61, 69 – 71 СК України, ст. ст. 325, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 3, 4-7, 11-13, 17-18, 109, 131, 137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 354 – 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя, задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки «АUDI» моделі «А4», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 , який, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 5152, належить ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 право власності на 1/2 частку автомобіля, марки «АUDI» моделі «А4», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 .

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП – НОМЕР_5 ) на 1/2 частку автомобілю, марки «АUDI» моделі «А4», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 ;

Встановити порядок користування спільним автомобілем марки «АUDI» моделі «А4», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin: НОМЕР_2 , шляхом його користування кожним, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_5 ) по черзі, терміном по шість місяців.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 3373,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя:                                                                                         Н.В. Мирончук