Ухвала

29 червня 2023 року

місто Київ

справа № 161/4682/22

провадження № 61-9479ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 22 травня 2023 року у справі за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» (далі - ДКП «Луцьктепло») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , просило стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за надані послуги з теплопостачання у розмірі 144 789,68 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2022 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість з оплати послуг з теплопостачання у розмірі 144 789,68 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення цього ж суду від 07 липня 2022 року залишено без задоволення.

Постановою Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2022 року змінено. Стягнено в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ДКП «Луцьктепло» 63 777,45 грн заборгованості за послуги з теплопостачання. Здійснено розподіл судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського апеляційного суду із заявою про роз`яснення постанови цього ж суду від 27 березня 2023 року.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 22 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року відмовлено.

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Волинського апеляційного суду від 22 травня 2023 року.

Подана касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц(провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21), у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20 (провадження № 61-393св22).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вживає зневажливі висловлювання, які не притаманні для написання ділових документів, відображають зневажливе ставлення заявника до судової гілки влади та позивача як учасника справи, а також надає зневажливу, іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у справі, яка не стосується прав, свобод та інтересів ні позивача, ні відповідачів.

Зокрема, заявник зазначає:

«Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» - нікчемний, неналежним, «позивач».»;

««колегія апеляційної інстанції» …хто б міг подумати …не змогла роз`яснити свою «ухвалу»»;

«а мотивувальна і резолютивна частини є вкрай взаємовиключними, суперечливими, незрозумілими, алогічними, аномальними, абсурдними…!»;

«усі письмові аргументи апелянта просто саботовано без будь-яких мотивів»;

«в мотивувальній частині постанови зазначено хибні, суперечливі, алогічні «висновки» суду з посиланням на неіснуючі «норми права», якими ніби то «керувалася» апеляційна інстанція»;

«в ситуації, що склалася, цілком очевидно, що саме неспроможність колегії другої інстанції роз`яснити апелянту «постанову» цієї другої інстанції від 27.03.2023 р. звершується таким лукавим, традиційним, аномальним алогізмом»;

«як то кажуть: «В огороді бузина, а в Кийові - дядько»…»;

«скасувати повністю оскаржувану «ухвалу» другої інстанції від 22.05.2023 р. як суцільно алогічну, аномальну, антизакону, необґрунтовану, абсурдну…».

Зазначене є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист прав, свобод та інтересів заявника, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Такий виклад касаційної скарги є виявом неповаги до суду та учасників справи, а тому Верховний Суд констатує, що подання цієї скарги є зловживанням заявником його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства.

Отже, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 скарги у цій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв`язку із чим скарга підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 43, 44, 260, 263, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 22 травня 2023 року у справі за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованостівважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко