Справа № 495/1874/19

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

20 червня 2023 року                                                 м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого – судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі - Бучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого володіння, припинення права власності, визнання права власності, виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвокат Латій Олена Вікторівна звернулась 11 березня 2019 року до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого володіння, припинення права власності, визнання права власності, виселення.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог позивача

Свої позовні вимоги адвокат Латій О.В., яка діє в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.01.2011 року у справі № 2-1909/11 на праві власності належав садовий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт.Затока, «Лагуна» кооператив садоводів та індивідуального дачного будівництва (район «Лиманський»), № НОМЕР_1 .

27 травня 2014 року ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_7 на підставі довіреності, подарувала ОСОБА_6 зазначений садовий будинок і земельну ділянку на підставі договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М., зареєстрованих в реєстрі за №1308 і 1314 відповідно.

Право власності ОСОБА_6 на вказаний садовий будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 травня 2014 року, номер запису про право власності 5806595, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №22223529.

Право власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 травня 2014 року, номер запису про право власності 5806852, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №22224332.

06 червня 2014 року ОСОБА_5 купив у ОСОБА_6 вказаний вище садовий будинок та земельну ділянку, що підтверджується договором купівлі-продажу садового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М., зареєстрованого в реєстрі за №1502, номер запису про право власності 5938890, та договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М., зареєстрованого в реєстрі за №1506, номер запису про право власності 5939050.

09 липня 2014 року ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_7 , продав вищевказане нерухоме майно ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу садового будинку від 09.07.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., зареєстровано в реєстрі № 934, та договором купівлі - продажу земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., зареєстровано в реєстрі №937.

19 травня 2015 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа – ОСОБА_5 , про визнання недійсними договорів дарування від 27.05.2014 року та витребування зазначеного вище садового будинку (цивільна справа №495/3345/15-ц).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2016 року у даній справі № 495/3345/15-ц в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, позов ОСОБА_1 задоволено. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 31.08.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці площею 632 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М. 27 травня 2014 року, реєстровий №1308, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,0632 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ділянка № НОМЕР_1 , посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М. 27 травня 2014 року, реєстровий №1314, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 садовий будинок, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Апеляційного суду Одеської області від 31 серпня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.05.2017 року - відмовлено.

01 грудня 2017 року вказані вище садовий будинок та земельна ділянка були відчужені ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу гр. ОСОБА_4 .

На даний час вказаний садовий будинок і земельна ділянка перебуває знов у продажі, про що свідчать відповідні об`яви на просторах Інтернету.

В свою чергу, договори купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, укладені 11 липня 2012 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_8 , який нібито діяв від імені ОСОБА_1 , не відповідають вимогам законодавства з огляду на наступне.

Як вбачається з документів, 11 липня 2012 року між ОСОБА_8 , діючим від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 25.05.2012 р., посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Н.М. Милимко, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0632 га, яка розташована на території смт.Затока, Лиманський курортний район, кооператив садоводів «Лагуна», ділянка № НОМЕР_1 .

Також, 11 липня 2012 року між ОСОБА_8 , діючим від імені ОСОБА_1 на підставі цієї ж довіреності від 25.05.2012 р., посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Н.М. Милимко, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу садового будинку, що знаходиться за цією ж адресою.

Відповідно до довіреності від 25 травня 2012 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_8 представляти її інтереси в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях (їх структурних підрозділах) незалежно від їх форм власності, виду діяльності та господарювання, перед фізичними та юридичними особами у відповідному бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, у Відділі Держкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської області з питань замовлення та отримання експертної грошової оцінки земельної ділянки для оподаткування, яка розташована на території Одеської області, смт.Затока, Лиманський курортний район, кооператив садоводів «Лагуна», земельна ділянка № НОМЕР_1 , а також у разі необхідності отримати довідку про відсутність сервітутів, Витяг з Поземельної книги на вищезазначену земельну ділянку, а також з питань замовлення та отримання експертної грошової оцінки садового будинку для оподаткування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та з питань отримання Витягу з Єдиного Реєстру прав власності на нерухоме майно, у разі необхідності продати, за ціну та на умовах за його розсудом, належну земельну ділянку, площею 0,0632 га, яка розташована на території Одеської області, смт.Затока, Лиманський курортний район, кооператив садоводів «ЛАГУНА», земельна ділянка № НОМЕР_1 , за кадастровим номером - 5110300000:02:002:0033; цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, а також продати, за ціну та на умовах за його розсудом, належний мені садовий будинок, який розташований за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт.Затока», « ІНФОРМАЦІЯ_1 , або укладати договори іпотеки вищезазначеної земельної ділянки та вищезазначеного садового будинку у забезпечення виконання її зобов`язань та зобов`язань її чоловіка ОСОБА_9 з будь-якими банками України, на строк та на умовах за власним розсудом. Укладати та проводити за законом угоди застави, закладати, створювати розрахунки по укладальним угодам і передавати в заставу зазначене нерухоме майно.

Для цього ОСОБА_1 надала ОСОБА_8 право представляти її інтереси з усіма необхідними повноваженнями у відповідних органах, узгоджувати всі питання, що виникають в процесі виконання повноважень; подавати від її імені заяви до відповідних установ, одержувати необхідні документи, в тому числі у відповідному відділі Держкомзему Одеської області отримати відповідні довідки щодо відсутності сервітутів, експертні грошові оцінки зазначеного нерухомого майна для оподаткування, Витяг з Поземельної книги, Витягу з Єдиного Реєстру прав власності на нерухоме майно, одержувати відповідні довідки, рецензію, отримати довідку за формою № 1, розписуватися за ОСОБА_1 , підписати договори, отримати належні їй гроші, нести необхідні грошові витрати від її імені, сплатити за рахунок коштів податку з доходів фізичних осіб з правом заповнення та підписання від імені ОСОБА_1 документів щодо нарахування доходу, нарахування, утримання та подання податкової звітності тощо, нести необхідні грошові витрати від її імені та вчиняти всі дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

Посилаючись на те, що ОСОБА_8 відповідно до зазначеної вище довіреності не мав права на відчуження зазначених вище спірних об`єктів нерухомого майна, а сама ОСОБА_1 оспорюваних правочинів не схвалила, отже зазначені вище договори щодо відчуження спірних нерухомих об`єктів мають бути визнані судом недійсними через перевищення повноважень повіреного та вчинення правочину не в інтересах довірителя, та поновленням права власності на спірні об`єкти за позивачем ОСОБА_2 ..

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.03.2019 року було заявлено самовідвід суддею Боярським О.О. по зазначеній вище цивільній справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.03.2019 року було відкрито загальне позовне провадження по даній справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.03.2019 року було задоволено частково заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по даній справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.07.2019 року апеляційну скаргу адвоката Дячук П.М., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_10 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.03.2019 року було залишено без руху.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.11.2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_11 , який діє в інтересах відповідача ОСОБА_10 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.03.2019 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.12.2019 року було виправлено описку в зазначеній вище ухвалі Одеського апеляційного суду від 06.11.2019 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.12.2019 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Дячук П.М. про скасування заходів забезпечення позову по даній справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2020 року було частково задоволено клопотання адвоката Дячук П.М. про вжиття заходів забезпечення позову по даній цивільній справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Дячук П.М. про залишення позову без руху у зв`язку з несплатою судового збору в повному обсязі по даній цивільній справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.04.2020 року було задоволено заяву адвоката Латій О.В., яка діє в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виправлення описки в ухвалі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2020 року.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Дячук П.М. про закриття провадження по даній цивільній справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2020 року було закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2020 року ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.03.2019 року було залишено без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.05.2021 року апеляційну скаргу адвоката Дячук П.М., який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2020 року було залишено без руху.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.06.2021 року було відкрито апеляційне провадження за зазначеною вище апеляційною скаргою.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21.09.2021 року ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2020 року було залишено без змін.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2021 року було відмовлено у задоволенні заяви адвоката Дячук П.М., який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відвід головуючої судді Шевчук Ю.В..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.07.2022 року було задоволено клопотання адвоката Латій О.В., яка діє в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.10.2022 року було задоволено клопотання адвоката Латій О.В., яка діє в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.12.2022 року було задоволено клопотання адвоката Латій О.В., яка діє в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалами Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2023 року було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Дячук П.М., який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову.

Короткий виклад позицій сторін по справі

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явилися, але адвокат Латій О.В., яка діє в їх інтересах позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві та доданих до матеріалів справи письмових пояснень та зазначила, що згідно ч.7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи не є обов`язковою для суду, окрім того, посилання сторони захисту відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на необхідність застосування судом до спірних правовідносин строків позовної давності не заслуговують на увагу, адже остаточне рішення по цивільній справі №495/3345/15-ц було прийнято Верховним Судом 17.05.2017 року, з позовними вимогами до суду позивачі звернулись 11.03.2019 року, тобто в межах строків позовної давності.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явились, проте адвокат Дячук П.М., який діє в їх інтересах, надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за їх відсутності, відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів у повному обсязі та застосувати до позовних вимог позивачів строки позовної давності. Так, сторона відповідачів зазначає, що позивачі просять визнати недійсними договори, які були укладені 11.07.2012 року, окрім того 01.12.2017 року спірне майно було відчужене ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 ..

Окрім того, матеріали справи містять письмові пояснення адвоката Галинського В.С., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_4 , відповідно до яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів, оскільки рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі №495/3345/15-ц яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог позивачів та цим рішенням були встановлені преюдиційні факти, які не потребують доказування. Окрім того, позивачами не було обґрунтовано поважності причин пропуску строків позовної давності звернення до суду. Посилання сторони позивачів на те, що довіреність, на підставі якої були вчинені спірні договори є недійсною не заслуговують на увагу, адже згідно правового висновку у справі №1309/8068/12 Верховний Суд наголосив, що існує презумпція правомірності довіреності, яка не була спростована позивачами у даній справі.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.01.2011 року у справі № 2-1909/11 на праві власності належав садовий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт.Затока, «Лагуна» кооператив садоводів та індивідуального дачного будівництва (район «Лиманський»), № НОМЕР_1 .

27 травня 2014 року ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_7 на підставі довіреності, подарувала ОСОБА_6 зазначений садовий будинок і земельну ділянку на підставі договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М., зареєстрованих в реєстрі за №1308 і 1314 відповідно.

Право власності ОСОБА_6 на вказаний садовий будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 травня 2014 року, номер запису про право власності 5806595, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №22223529.

Право власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 травня 2014 року, номер запису про право власності 5806852, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №22224332.

06 червня 2014 року ОСОБА_5 купив у ОСОБА_6 вказаний вище садовий будинок та земельну ділянку, що підтверджується договором купівлі-продажу садового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М., зареєстрованого в реєстрі за №1502, номер запису про право власності 5938890, та договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М., зареєстрованого в реєстрі за №1506, номер запису про право власності 5939050.

09 липня 2014 року ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_7 , продав вищевказане нерухоме майно ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу садового будинку від 09.07.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., зареєстровано в реєстрі № 934, та договором купівлі - продажу земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., зареєстровано в реєстрі №937.

19 травня 2015 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа – ОСОБА_5 , про визнання недійсними договорів дарування від 27.05.2014 року та витребування зазначеного вище садового будинку (цивільна справа №495/3345/15-ц).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2016 року у даній справі № 495/3345/15-ц в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, позов ОСОБА_1 задоволено. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 31.08.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці площею 632 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М. 27 травня 2014 року, реєстровий №1308, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,0632 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ділянка № НОМЕР_1 , посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Перчеклій І.М. 27 травня 2014 року, реєстровий № 1314, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 садовий будинок, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Апеляційного суду Одеської області від 31 серпня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.05.2017 року - відмовлено.

01 грудня 2017 року вказані вище садовий будинок та земельна ділянка були відчужені ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу гр. ОСОБА_4 .

На даний час вказаний садовий будинок і земельна ділянка перебуває знов у продажі, про що свідчать відповідні об`яви на просторах Інтернету.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2012 року між ОСОБА_8 , діючим від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 25.05.2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Н.М. Милимко, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0632 га, яка розташована на території смт.Затока, Лиманський курортний район, кооператив садоводів «Лагуна», ділянка № НОМЕР_1 .

Також, 11 липня 2012 року між ОСОБА_8 , діючим від імені ОСОБА_1 на підставі цієї ж довіреності від 25.05.2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Н.М. Милимко, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу садового будинку, що знаходиться за цією ж адресою.

Відповідно до довіреності від 25 травня 2012 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_8 представляти її інтереси в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях (їх структурних підрозділах) незалежно від їх форм власності, виду діяльності та господарювання, перед фізичними та юридичними особами у відповідному бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, у Відділі Держкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської області з питань замовлення та отримання експертної грошової оцінки земельної ділянки для оподаткування, яка розташована на території Одеської області, смт.Затока, Лиманський курортний район, кооператив садоводів «Лагуна», земельна ділянка № НОМЕР_1 , а також у разі необхідності отримати довідку про відсутність сервітутів, Витяг з Поземельної книги на вищезазначену земельну ділянку, а також з питань замовлення та отримання експертної грошової оцінки садового будинку для оподаткування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та з питань отримання Витягу з Єдиного Реєстру прав власності на нерухоме майно, у разі необхідності продати, за ціну та на умовах за його розсудом, належну земельну ділянку, площею 0,0632 га, яка розташована на території Одеської області, смт.Затока, Лиманський курортний район, кооператив садоводів «ЛАГУНА», земельна ділянка № НОМЕР_1 , за кадастровим номером - 5110300000:02:002:0033; цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, а також продати, за ціну та на умовах за його розсудом, належний мені садовий будинок, який розташований за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт.Затока», « ІНФОРМАЦІЯ_1 , або укладати договори іпотеки вищезазначеної земельної ділянки та вищезазначеного садового будинку у забезпечення виконання її зобов`язань та зобов`язань її чоловіка ОСОБА_9 з будь-якими банками України, на строк та на умовах за власним розсудом. Укладати та проводити за законом угоди застави, закладати, створювати розрахунки по укладальним угодам і передавати в заставу зазначене нерухоме майно.

Для цього ОСОБА_1 надала ОСОБА_8 право представляти її інтереси з усіма необхідними повноваженнями у відповідних органах, узгоджувати всі питання, що виникають в процесі виконання повноважень; подавати від мого імені заяви до відповідних установ, одержувати необхідні документи, в тому числі у відповідному відділі Держкомзему Одеської області отримати відповідні довідки щодо відсутності сервітутів, експертні грошові оцінки зазначеного нерухомого майна для оподаткування, Витяг з Поземельної книги, Витягу з Єдиного Реєстру прав власності на нерухоме майно, одержувати відповідні довідки, рецензію, отримати довідку за формою № 1, розписуватися за ОСОБА_1 , підписати договори, отримати належні їй гроші, нести необхідні грошові витрати від її імені, сплатити за рахунок коштів податку з доходів фізичних осіб з правом заповнення та підписання від імені ОСОБА_1 документів щодо нарахування доходу, нарахування, утримання та подання податкової звітності тощо, нести необхідні грошові витрати від її імені та вчиняти всі дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

Як вбачається з матеріалів справи, в газеті «Одеські вісті» №49 (4614) від 13.05.2014 року було надруковано оголошення про те, що у зв`язку з втратою вважати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ОД №040944, виданий ОСОБА_1 . Білгород-Дністровським міським відділом земельних ресурсів в Одеській області 07.09.2004 року та Витяг про державну реєстрацію прав №30321602, виданий ОСОБА_1 КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» 16.06.2011 року на спірну земельну ділянку та садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Кредитного договору №202-08 ПОУ-Н від 13.06.2005 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_9 , останній отримав від АКІБ «УкрСиббанк» кредитні кошти у розмірі 300 000,00 тис. доларів США строком до 13.06.2020 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 11,5% річних.

Відповідно до Іпотечного договору від 29.07.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. та зареєстрованого в реєстрі за №2347, ОСОБА_9 , у якості забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором було передано в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

В матеріалах справи містяться копії матеріалів кримінального провадження №42015160110000051 від 29.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 190 КК України.

Так, номер та серія бланку, за яким начеб-то приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М. було видано довіреність, яка підписана ОСОБА_1 щодо повіренного ОСОБА_8 , - ВРС 339484.

З зазначених вище матеріалів кримінального провадження вбачається, що в згідно Повного витягу з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів №192954956 від 06.12.2022 року, за бланком ВРС 339484, Третьою Маріупольською державною нотаріальною конторою було видано 02.07.2012 року Свідоцтво про право на спадщину.

З протоколу допиту приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М. вбачається, що 25.06.2012 року за реєстровим №1531, нею була посвідчена довіреність на представництво та надання повноважень від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_8 . Довіреність зареєстровано в Єдиному реєстрі довіреностей 25.06.2012 року, номер запису 37948511, серія та номер бланка ВРС 330484. Дата посвідчення довіреності « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є опискою, однак описка в довіреності не може бути підставою для визнання її недійсною.

В матеріалах справи наявний Висновок науково-правової експертизи щодо відповідності чинному законодавству України дій повіреного за угодою про відчуження об`єктів нерухомості, виконаної відповідно до звернення гр. ОСОБА_1 на підставі Закону «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 27.10.2020 року, відповідно до якого встановлено очевидним факт цивільного правопорушення з боку повіреного ОСОБА_8 відносно свого довірителя – ОСОБА_1 , який знайшов свій вираз в укладенні ним договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки у своїх власних інтересах, а не в інтересах Довірителя. Отже, можна зробити однозначний висновок, що дії ОСОБА_8 при укладенні угоди купівлі-продажу належних ОСОБА_1 садового будинку та земельної ділянки не відповідали чинному законодавству України. Зазначене дає підстави стверджувати, що укладений ОСОБА_8 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки на підставі ст.ст. 203, 215, 241 ЦК України має бути визнаний недійсним.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що довіреність була видана нею на ім`я її сина ОСОБА_8 у період, коли вона хворіла. Окрім того, для того, щоб купити спірне нерухоме майно вона взяла кредит в банку та оформила іпотечний договір з банком, в забезпечення якого передала банку свій житловий будинок в м. Одесі. Станом на теперішній час кредитні кошти нею банку не повернуті. Дозвіл на продаж спірного нерухомого майна вона своєму синові не давала, проте, що він продав спірне нерухоме майно їй взагалі не було відомо. При цьому, коли вона просила свого сина ОСОБА_8 показати документи на садовий будинок та земельну ділянку, він їй сказав що документи він втратив.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що придбав земельну ділянку та спірний садовий будинок у 2014 році, коли в Луганській області почалися воєнні дії. Він одразу вступив до кооперативу власників садових будинків, платив членські внески. Окрім того, зробив ремонт та завіз свої речі на дачу. В 2015 році, коли він був на дачі, до нього підійшов чоловік, який повідомив йому, що це його дача та він буде звертатися до суду, з цього часу почався розгляд справ у суді. В 2018 році, коли ОСОБА_2 був відсутній у спірному садовому будинку, ОСОБА_12 змінив замки в садовому будинку та на даний час не пускає позивача ОСОБА_2 до спірного будинку. ОСОБА_12 позичав гроші сину позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_8 , тому останній і оформив спірний правочин в інтересах матері ОСОБА_12 – ОСОБА_3 , яка в подальшому і відчужила спірне нерухоме майно. Станом на теперішній час правоохоронними органами проводиться досудове розслідування щодо неправомірних дій державного реєстратора та ОСОБА_12 .. Під час проведення досудового розслідування приватним нотаріусом Милимко Н.М. було повідомлено, що довіреність, яку вона видала на ім`я ОСОБА_8 не відповідає тій довіреності, на підставі якої було оформлено спірні договори купівлі-продажу.

Отже, судом достеменно встановлено, що договір купівлі-продажу, укладений 11 липня 2012 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_8 , і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований в реєстрі за №2435, садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу, укладений 11 липня 2012 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_8 , і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований в реєстрі за №2433, земельної ділянки площею 0,0632 га, що розташована на території смт. Затока, Лиманський курортний район, кооператив садоводів «Лагуна», ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:002:0033, були вчинені в порушення вимог ст. 241 ЦК України, тобто з перевищенням повноважень ОСОБА_8 , а також не в інтересах довірителя – ОСОБА_1 , більше того, у зв`язку з оформленням спірних правочинів, останній були заподіяні матеріальні збитки.

Окрім того, підставою для оформлення спірних правочинів стала довіреність, яка взагалі, як зазначив приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М. не відповідає тій довіреності, яка ним була оформлена.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно ч.3 та 5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а сам правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ч.1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а також якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочинами, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, вважаються: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

У постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-59гс14 зроблено наступний висновок - правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.

Однак, судом достеменно встановлено, жодних конклюдентних дій позивачкою ОСОБА_1 не вчинялось, тому позовні вимоги позивачів в частині визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними, підлягають задоволенню.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Згідно з вимогами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.Застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (частина третя пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У пункті 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 388 ЦК України.

У своєму рішенні від 06.12.2007 року у справі «Воловік проти України» ЄСПЛ зазначив, що Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (№ 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Один із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції (зокрема: GLADYSHEVA v. RUSSIA, № 7097/10, ЄСПЛ, 06 грудня 2011 року; PCHELINTSEVA AND OTHERS v. RUSSIA, № 47724/07, 58677/11, 2920/13, 3127/13, 15320/13, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).

Таким чином, суд приходить обгрунтованого висновку, що спірні об`єкти нерухомості вибули з власності позивача ОСОБА_2 не з його волі, а на підставі довіреності, яка не давала ОСОБА_8 право відчужувати спірне нерухоме майно та не видавалась приватним нотаріусом Милимко Н.М., про існування чого позивачам нічого не було відомо.

При цьому, суд зауважує, що судове рішення повинно бути спрямоване на реальне настання певних наслідків, якими будуть захищені права позивача у разі їх порушення. Отже, позовні вимоги позивачів в частині припинення права власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_4 та витребування на користь позивача ОСОБА_2 цих об`єктів нерухомості, поновлення та визнання права власності на спірні об`єкти за ОСОБА_2 , підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині виселення ОСОБА_4 зі спірного садового будинку, суд зазначає наступне.

Так, аналіз даних цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Дана правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 та постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі №727/11132/14-ц.

В пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Однак, враховуючи, що станом на теперішній час право власності на спірне нерухоме майно як позивача ОСОБА_2 , так і відповідача ОСОБА_4 є оспорюваним, позовні вимоги позивачів в частині виселення ОСОБА_4 зі спірного садового будинку не підлягають задоволенню, як такі, що заявлені передчасно.

Згідно зі статтею 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо посилання сторони відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про пропуск позивачами строків звернення до суду з даною позовною заявою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за умови обґрунтованості позову, тобто за умови наявності порушеного права.

Однак, як вбачається з матеріалів справи остаточне рішення по справі №495/3345/15-ц за позовом ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа – ОСОБА_5 , про визнання недійсними договорів дарування від 27.05.2014 року та витребування зазначеного вище садового будинку було ухвалене Верховним Судом 13.06.2018 року. Отже, позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , строки для звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, пропущені не були.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи вищезазначене, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого володіння, припинення права власності, визнання права власності, виселення підлягають частковому задоволенню з наведених в описовій частині рішення суду підстав.

Керуючись ст.ст. 19, 77, 81, 247, 258, 263, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

        ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого володіння, припинення права власності, визнання права власності, виселення - задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу, укладений 11 липня 2012 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_8 , і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2435, садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - недійсним.

Визнати договір купівлі-продажу, укладений 11 липня 2012 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_8 , і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2433, земельної ділянки площею 0,0632 га, що розташована на території смт. Затока, Лиманський курортний район, кооператив садоводів «Лагуна», ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:002:0033 - недійсним.

Поновити та визнати за ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Поновити та визнати за ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,0632 га, що розташована за адресою: Одеська область, м. Бігород-Дністровський, смт.Затока, «Лагуна» кооператив садоводів та індивідуального дачного будівництва (район «Лиманський»), земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:002:0033.

Витребувати на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , від ОСОБА_4 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 , садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , від ОСОБА_4 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 , земельну ділянку площею 0,0632 га, що розташована за адресою: Одеська область, м. Бігород-Дністровський, смт.Затока, «Лагуна» кооператив садоводів та індивідуального дачного будівництва (район «Лиманський»), земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:002:0033.

Припинити право власності ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №1545.

Припинити право власності ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на земельну ділянку площею 0,0632 га, що розташована за адресою: Одеська область, м. Бігород-Дністровський, смт. Затока, «Лагуна» кооператив садоводів та індивідуального дачного будівництва (район «Лиманський»), земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:002:0033, - на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №1546.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Повний текст даного рішення складено та проголошено 29.06.2023 року о 15 годині 30 хвилин.

Суддя: