29.06.2023

Справа № 522/10942/23

Провадження № 1-кп/522/2373/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023 року                                         м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021162480001831 від 21.10.2021 року відносно:

        ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ониськове Лиманського району Одеської області, громадянина України зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

встановив:

В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12021162480001831 від 21.10.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, так як існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та до обвинуваченого неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, так як більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню ризикам та належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Заслухавши прокурора та представника  потерпілого, які підтримали клопотання, 

обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотаннязахисника  ОСОБА_6  про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого  ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а у задоволені клопотання сторони захисту відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12021162480001831 від 21.10.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження – це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення.

Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує  докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього  дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду робити висновки щодо наявності, або відсутності обґрунтованості обвинувачення.

Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.

Тобто, суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про обрання або продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.

Окрім того, відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_3 , вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.

За таких обставин суд не переглядає обґрунтованість підозри  ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України, при розгляді клопотання про обрання чи продовженні строку запобіжного заходу.

Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності ризиків та неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд враховуючи, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке педбачене покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до семи років, вважає наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися до спроби переховуватися від суду.

При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується, тим, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не має джерел доходу та притягується до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення аналогічної спрямованості, зокрема, у кримінальному провадженні №12020160500003036 від 27.02.2021 року за ч. 1 ст. 121 КК України та у кримінальному провадженні №12015160490002892 від 05.06.2015 року за ч. 2 ст.146, ч. 2 ст. 189, ч.5 ст. 186 КК України.

За таких обставин, суд вважає, що у клопотанні прокурора доведено про не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд при обранні запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, враховує дані щодо особи обвинуваченого, у тому числі зазначені під час розгляду клопотання.

Таким чином, суд вважає, що прокурором доведені ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, а також доведена неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне розмір застави не визначати, в зв`язку з тим що ОСОБА_3 інкримінується вчинення злочину із застосуванням насильства.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні судом поставлено питання про можливість призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні до судового розгляду.

Прокурор та представник потерпілого, наполягали на призначені обвинувального акту у кримінальному провадженні до судового розгляду.

Захисник та обвинувачений не заперечували проти призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні можливо призначити до судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання встановлено, що кримінальне провадження підсудне Приморському районному суду м. Одеси, підстави для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акту прокурору відсутні.

       Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 291, 314 - 316, 372, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 – відмовити.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 – задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 26.08.2023 року включно.

Розмір застави не визначати.

Обвинувальний акт у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162480001831 від 21.10.2021, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України, призначити до судового розгляду на 13 год. 10 хв. 04.07.2023 р., в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, за участю прокурора, потерпілого, його представника, обвинуваченого, його захисника.

Ухвала може бути оскаржена в частині обрання міри запобіжного заходу протягом семи днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув`язнення.

Суддя: