Справа № 2-56

2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

    03 березня 2009 року                     смт. Станиця Луганська

                                    Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

            головуючого судді             Антонова Ю.А.

            при секретарі                 Ісмаіл Ю.М.

    За участю представника позивача             ОСОБА_1,

            та адвоката                 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності й ділової репутації, про відшкодування матеріальної й моральної шкоди та стягнення судових витрат, а всього в сумі 19029,9 грн.,

В С Т А Н О В И В:

08.09.2008 р. позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з дійсним позовом до відповідача ОСОБА_4 та просить зобов’язати його принести їй публічні вибачення перед працівниками бухгалтерії ПП СПФ "Агро", за те що виразився в непристойної формі щодо її як жінки, а також стягнути 19029,9 грн. за рахунок відшкодування моральної шкоди та судових витрат понесених нею при зверненні до суду, посилаючись на те, що 18.07.2008 р. відповідач, який працює інженером по імпортної техніці під час виконування своїх трудових обов’язків протягом робочого дня, дозволив собі виразитися в непристойній формі відносно її як жінки, так і керівника бухгалтерської служби в присутності інших працівників бухгалтерії.

    В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала свій позов у повному обсязі й наполягає на його задоволенні, посилаючись на те, що 18.07.2008 р. перебувала на робочому місці в неї з відповідачем відбувався розгляд по оформленню службової документації. У процесі цього відповідач став кричати на неї й обзивати її нецензурною лайкою. При цьому були присутні троє працівників – жінок бухгалтерії. Вона запропонувала відповідачеві вибачитися, але останній це зробити відмовився. На цьому ґрунті вона одержала стрес, перебувала на амбулаторному лікуванні. Крім матеріальних витрат, понесла й моральні страждання, тому що була принижена й ображена в присутності підлеглих, у зв'язку із чим морально страждала й страждає по теперішній час. На примирення не згодна.

    Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав у виді їхньої необґрунтованості, тому що відбувся черговий виробничий конфлікт, які відбувалися між ними й раніше при вирішенні виробничих питань. Він її не ображав і не виражався на її адресу грубою нецензурною лайкою. Розмова в них відбувалась на підвищених тонах. Він лише їй сказав, що вона не розумна людина, якщо не може розглянути чергове виробниче питання. Позивачка й свідки - працівники бухгалтерії, його обмовили.

    Свідок ОСОБА_5 – працівник бухгалтерії пояснила, що відповідач виражався грубою нецензурною лайкою на адресу позивачки, це було голосно вимовлене. Від вибачень відмовився. Їй особисто було соромно за його такий учинок. ОСОБА_3 засмутилася   й розплакалася.

    Свідок ОСОБА_6 працює бухгалтером, пояснила, що відповідач обізвав позивачку нецензурною лайкою. Це було вимовлено голосно на все службове приміщення, їй було не приємно це чути. Від вибачень він відмовився, позивачка плакала, їй стало погано.

    Свідок ОСОБА_7 пояснила, що відповідач виразився на адресу позивачки грубою нецензурною лайкою. Позивачка попросила його вибачитися, але він відмовився. Вона була від такого його вчинку в шоку, ОСОБА_3 плакала.

    Свідок ОСОБА_8 – інженер-експедитор, пояснив, що подібні конфлікти часто відбуваються між позивачкою й працівниками нашої фірми. Безпосередній конфлікт 18.07.2008 р. між сторонами не чув. Позивачка часто безпідставно в процесі виробничої діяльності підвищує на працівників голос.

    Свідок ОСОБА_9 очевидцем конфлікту 18.07.2008 р. він не був. Про це йому відомо стало зі слів ОСОБА_4 З його слів був виробничий конфлікт, відповідач на її адресу нецензурною лайкою не виражався.

    Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він був присутній у той момент у коридорі, а перед цим у кабінеті бухгалтерії між сторонами відбувся конфлікт. При ньому образ, грубих виражень не було. Потім, перебуваючи в коридорі, він чув тільки шум у кабінеті бухгалтерії.

    Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про задоволення позову частково з наступних підстав.

    Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя, здоров’я, честь та гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

    Стаття 16 ЦК України передбачає право кожного звернутись до суду за захистом порушеного права, в тому числі за захистом своєї честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, а з ст.23 ЦК України слідує, що стягнення моральної шкоди в грошовому виразі залежить від глибини фізичних та душевних страждань у зв’язку з порушенням прав, ступеня вини особи яка завдала моральної шкоди з урахуванням розумності та справедливості.

    Судом було встановлено, що 18.07.2008 року в кабінеті бухгалтерії в присутності співробітників бухгалтерії (трьох чоловік) відбувся виробничий конфлікт між сторонами, у процесі якого відповідач ОСОБА_4 виражався на адресу позивачки грубою нецензурною лайкою, чим своїми протиправними діями принизив її честь і гідність, як жінки, що носив разовий характер і не висловлював на адресу позивачки відомостей, що не відповідають дійсності, що ганьблять її честь, гідність й ділову репутацію. Тому в цій частині спростовувати дані відомості немає необхідності, оскільки вони відповідачем не зачіпалися.

    Із приводу того, що відбулося позивачка перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується документально, однак не представила суду належних документів матеріальних витрат на це лікування в сумі 248,90 грн., тому в цій частині позову їй варто відмовити.

    Суд вважає, що протиправними діями відповідача, позивачці як жінці була заподіяна моральна шкода, що підлягає відшкодуванню частково, у сумі 2000 гривень. Суд вважає достатньої цієї суми для відшкодування моральної шкоди.

    У повному обсязі підлягають відшкодуванню судові витрати, понесені позивачкою, що знаходить своє підтвердження документально.

    Розв'язуючи питання про витрати позивачки на судові витрати, суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню частково, у сумі 931 грн. незважаючи на те ,що позивачкою в цій частині понесені витрати в сумі 1781 грн., з них по держмиту в розмірі 1700 грн., що сплачена нею не вірно, оскільки підлягає оплаті 5% від суми позову (850 грн.), а не 1700 грн.

    У частині переплати держмита в сумі 850 грн. рекомендовано позивачці про повернення цієї суми звернутися в суд у порядку цивільного судочинства.

    До такого висновку суд дійшов виходячи з понесених фізичних та моральних страждань позивачкою, а також майнового стану відповідача, його участі в ображанні позивачки, та справедливості і розумності.

    Суд вважає, що таке рішення буде законним та справедливим відносно обох сторін.

- 2 -

    На підставі викладеного, відповідно до ст. 3 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 275, 297, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

    ОСОБА_11 Веніамінівни задовольнити частково.

    Зобов’язати ОСОБА_4 принести публічні вибачення ОСОБА_3 перед працівниками бухгалтерії ПП СПФ "Агро", який виразився в непристойної формі щодо її як жінки.

    Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2931 грн. , в тому числі: 2000 грн. – відшкодування моральної шкоди, 931 грн. – судові витрати, що понесені позивачкою.

    В останньої частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: