ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/5387/17Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.

Провадження № 22-ц/817/317/23 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2023 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів -  Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Панькевич Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/5387/17 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Траст Фінанс» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2023 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Траст Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особа: управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ПАТ “ВіЕс Банк” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_12 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення загальною площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що між сторонами 2 жовтня 2008 року укладено кредитний договір №KF52770 з додатками, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у сумі 35 000 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 02.10.2023 року зі сплатою 13,5 % річних. В цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_12 передав в іпотеку нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. 05.08.2008 року за реєстровим номером 2766. Право власності зареєстровано ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» 15.08.2008 року, за реєстраційним номером 16363508, що підтверджується витягом №19909646.

Позивач зазначив, що ОСОБА_12 порушив свої зобов`язання щодо належного та своєчасного повернення коштів та відсотків за їх користування, станом на 20 квітня 2017 року розмір заборгованості складає 76 389, 59 доларів США, з яких 33 440 доларів США — заборгованість за тілом кредиту, 20 006, 46 доларів США — заборгованість по процентах за користування кредитом, 12 952, 13 доларів США — пеня.

12.09.2017 року до участі у справі за клопотанням представника позивача судом залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Обслуговуючий кооператив «Пенза.Тер.Сервіс», Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради.

23.11.2017 року за клопотанням позивача судом залучено до участі у даній справі у якості співвідповідача обслуговуючий кооператив «Пенза.Тер.Сервіс», замінивши його статус та виключивши його із складу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

15.03.2018 року судом за клопотанням позивача у зв”язку з укладенням договору відступлення прав вимоги від 29 грудня 2017 року замінено сторону позивача ПАТ «ВіЕсБанк» на його правонаступника - ТзОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 6 листопада 2019 року вказане рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 серпня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 6 листопада 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 13.06.2022 року за клопотанням позивача судом до участі у справі у якості співвідповідачів було залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

17.06.2022 року ТзОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» подала клопотання про уточнення позовних вимог, посилаючись на те, що нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, вибуло із володіння ОСОБА_12 , було реконструйоване Обслуговуючим кооперативом «Пенза.Тер.Сервіс» за полощею 413,2 кв.м. та в подальшому було розподілено між новими власниками, а саме: ОСОБА_1 – стоматкабінет №801 площею 26,1 кв.м., ОСОБА_2 – стоматкабінет №802 площею 27,1 кв.м., ОСОБА_3 – приміщення №803 площею 27 кв.м., ОСОБА_4 – приміщення №804 площею 27,1 кв.м., ОСОБА_1 – приміщення №805 площею 35,6 кв.м., ОСОБА_5 – приміщення 806 площею 28,1 кв.м., ОСОБА_6 – приміщення 807 площею 27,8 кв.м., ОСОБА_7 – приміщення 808 площею 22,5 м.кв., ОСОБА_8 – 1/2 приміщення №809 площею 27,4 кв.м., ОСОБА_9 – приміщення 809 площею 27,4 кв.м., ОСОБА_10 – приміщення 810 площею 80,5 кв.м, ОСОБА_11 - приміщення 811 площею 15,8 кв.м.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Крім цього, у разі, якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано, всі реконструйовані, новостворені об”єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору. Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

З врахуванням наведеного позивач просив суд визнати об`єктом іпотеки будівельну реконструкцію нежитлового приміщення, загальною площею 413,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 – стоматкабінет №801 площею 26,1 кв.м., ОСОБА_2 – стоматкабінет №802 площею 27,1 кв.м., ОСОБА_3 – приміщення №803 площею 27 кв.м., ОСОБА_4 – приміщення №804 площею 27,1 кв.м., ОСОБА_1 – приміщення №805 площею 35,6 кв.м., ОСОБА_5 – приміщення 806 площею 28,1 кв.м., ОСОБА_6 – приміщення 807 площею 27,8 кв.м., ОСОБА_7 – приміщення 808 площею 22,5 м.кв., ОСОБА_8 – 1/2 приміщення №809 площею 27,4 кв.м., ОСОБА_9 – приміщення 809 площею 27,4 кв.м., ОСОБА_10 – приміщення 810 площею 80,5 кв.м, ОСОБА_11 приміщення 811 площею 15,8 кв.м.; звернути стягнення на вказане нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановленого Законом України «Про виконавче провадження» та передати в управління ТзОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» предмет іпотеки на період його реалізації шляхом зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 передати ТзОВ «Траст Фінанс» оригінали господарських та/або цивільних договорів стосовно предмету іпотеки, чинних і діючих на момент передачі, забезпечення вільного доступу ТзОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» до предмету іпотеки, надання ТзОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» з метою отримання доходів від управління предметом іпотеки прав укладати укладати і припиняти будь-які угоди відносно предмету іпотеки, за виключенням тих, які передбачають його відчуження.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2023 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» до ОСОБА_12 , Обслуговуючого кооперативу «Пенза.Тер.Сервіс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради про визнання об`єктом іпотеки нежитлового приміщення та звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТзОВ “ФК “Транс Фінанс” просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки заборгованість за кредитним договором ОСОБА_13 не була погашена і вимоги ТзОВ “ФК “Транс Фінанс” забезпечуються іпотекою нежитлового приміщення, а предмет іпотеки було реконструйовано, то в силу приписів ст.23 ЗУ “Про іпотеку” зобов`язання іпотекодавця за іпотечним договором перейшли до обслуговуючого кооперативу “Пенза.Тер.Сервіс”.

Суд першої інстанції не з`ясував питання правонаступництва у даній справі, оскільки спірне приміщення обслуговуючим кооперативом “Пенза. Тер. Сервіс” було розділено між новими власниками - ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОК «Пенза.Тер.Сервіс», ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . В подальшому, частина цих осіб відчужила належні їм приміщення, зокрема, ОСОБА_15 продала належне їй приміщення ОСОБА_6 , ОСОБА_14 та ОК «Пенза.Тер.Сервіс»- подарували ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідачі є останніми власниками майна, яке було передано в іпотеку, водночас, суд не з”ясував питання правонаступництва в даних правовідносинах.

Щодо порушень норм матеріального та процесуального права зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про нікчемність іпотечного договору з підстав порушення публічного порядку а також про те, що іпотека спірного майна є нечинною, враховуючи рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21.03.2013 року, яким встановлено неправомірність набуття ОСОБА_12 спірного майна.

ОСОБА_12 , передаючи в іпотеку банку 02.10.2008 року наявні у нього приміщення загальною площею 322, 6 кв.м. по АДРЕСА_1 , був належним та повноважним власником цього нерухомого майна, на той момент жодного судового рішення про витребування майна із володіння ОСОБА_12 , не було, відтак іпотечний договір є дійсним та законним.

Крім цього, іпотечний договір не розірваний, не змінений, не визнаний судом недійсним, а тому повинен виконуватись в силу вимог ст. 204 ЦК України. Матеріали справи не містять підстав для визнання договору іпотеки нікчемним чи недійсним.

Відсутні визначені ст. 17 ЗУ “Про іпотеку” підстави для визнання іпотеки припиненою.

Посилання суду на ту обставину, що майно було витребувано у ОСОБА_12 , не спростовує існування права іпотеки позивача та можливість звернути стягнення на предмет іпотеки.

Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника.

Помилковим є висновок суду про те, що у даному випадку до спірних відносин не підлягає застосуванню ст. 23 Закону України “Про іпотеку”.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано того факту, що приміщення, яке належить ОК “Пенза.Тер.Сервіс” площею 413,2 кв.м., створено з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості (приміщення площею 322,6 кв.м., яке знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 ), з використанням її функціональних елементів, а, отже, є предметом іпотеки за іпотечним договором. Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду України, Вищого господарського суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Зокрема зазначає, що в постановах Верховного Суду України від 23.03.2016 р. №3-137гс16 та від 21.09.2016 р. №6-1685цс16, постанові Верховного Суду від 24.01.2018 р.№911/462/17; від 04.04.2018 р.№922/1378/17; від 24.06.2015 р.№907/544/14 суд висловив правову позицію про те, що перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється ст.23 ЗУ “Про іпотеку”, якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Крім того, зазначає, що звернення до суду із позовом про стягнення боргу не виключає можливості кредитора звернутись із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки це не є подвійним стягненням, що вказано у постанові ВП ВС від 18.09.2018 у справі №921/107/15-г/16.

У відзиві на апеляційну скаргу управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради вказує, що судом першої інстанції правильно зазначено, з посиланням на ч.4 ст.82 ЦПК України, що ряд обставин справи стосовно нежитлового приміщення, на яке просить звернути стягнення фінансова компанія, встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, а, отже, не потребують доказування. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

Зазначає, що ТзОВ “Тернопіль-Онлайн”, ТзОВ “СтарСофт”, ТзОВ “Укрспецтехнологія” та ОСОБА_12 не вправі були розпоряджатись, володіти та користуватись спірним приміщенням, оскільки його власником була територіальна громада м.Тернополя, що підтверджено судовими рішеннями. А тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про нікчемність договору купівлі-продажу, укладеного між ТзОВ “Укрспецтехнологія” та ОСОБА_12 , що, відповідно, мало наслідком нікчемність подальшого правочину іпотеки, укладеного між ОСОБА_12 та ВАТ “Фольксбанк”. Ці угоди порушують публічний порядок, так як були спрямовані на протиправне заволодіння майном територіальної громади, а тому, відповідно до ч.2 ст.228 ЦК України, є нікчемними.

Стаття 23 ЗУ “Про іпотеку” передбачає, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, проте, у даних правовідносинах ОСОБА_12 не був власником спірного майна. Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2007 року у справі №14/323-4363 встановлено, що договір купівлі-продажу комунального майна (спірного приміщення по АДРЕСА_1 ) було розірвано в судовому порядку, майно не втратило статусу комунального.

Таким чином, Тернопільська міська рада не є особою, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки від ОСОБА_12 , а дане майно їй повернено у порядку віндикації за рішенням суду як законному власнику.

Сторони у судове засідання не з”явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Зокрема, згідно наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 4600118521465 вбачається, що судова повістка з повідомленням про день, час та місце судового засідання, призначеного на 19 червня 2023 року в 11.00 год в приміщенні Тернопільського апеляційного суду вручена ТзОВ “ФК Траст Фінанс” 12 червня 2023 року.

Також наявні відомості щодо належного повідомлення усіх відповідачів та третьої особи.

За таких обставин неявка сторін та інших учасників справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно ОСОБА_12 на праві власності не належало і було витребуване у нього з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України, договір купівлі-продажу між ТзОВ “Укрспецтехнологія” та ОСОБА_12 , на підставі якого останній набув право власності на спірне приміщення, та договір іпотеки, укладений між ОСОБА_12 та ПАТ “Фольксбанк”, є нікчемними в силу вимог ст. 228 ЦК України, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном територіальної громади. Тому стягнення на предмет іпотеки за таким договором не може бути проведене.

При цьому суд вказав про відсутність підстав для застосування ст. 23 Закону України “Про іпотеку”, оскільки законним власником спірного була Тернопільська міська рада, майно якої вибуло з її володіння поза її волею та яка витребувала це майно з незаконного володіння ОСОБА_12 . Тернопільська міська рада не є особою, до якої право власності перейшло від ОСОБА_12 . Майно повернуто їй в порядку віндикації, що не дає підстав для застосування зазначеної норми закону.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено наступні обставини.

2 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Фольксбанк» та ОСОБА_12 укладено кредитний договір № KF52770 з додатками, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 35 000 дол. США з кінцевим строком погашення не пізніше 02 жовтня 2023 року зі сплатою 13,5 % річних.

Того ж дня між сторонами укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А., зареєстрований в реєстрі за № 7476, згідно з яким ОСОБА_12 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 322,6 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яке належало на той час йому на праві власності.

В подальшому право вимоги за вищевказаним іпотечним договором від 2 жовтня 2008 року на підставі договорів про відступлення права вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Траст Фінанс».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 березня 2013 року та постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року, задоволено позов Тернопільської міської ради до ОСОБА_12 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Витребувано у ОСОБА_12 приміщення площею 322,6 кв. м. по АДРЕСА_1 . Вирішуючи спір, суди дійшли висновку, що спірне нерухоме майно вибуло із власності Тернопільської міської ради на підставі правочину, який було визнано недійсним у судовому порядку, та було відчужено відповідачу ОСОБА_12 , який є останнім набувачем цього майна та без відповідної правової підстави заволодів ним, а тому спірне майно слід витребувати з його незаконного володіння відповідача на користь позивача.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду 21 березня 2013 року встановлено, що право власності на спірне приміщення перейшло до ОСОБА_12 в результаті укладення з порушенням вимог чинного законодавства ряду правочинів, які в подальшому судовими рішеннями, що набрали законної сили, визнані недійсними, за наступних обставин:

на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 21.02.2005р. у справі № 9/5-58, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2005 р., між ТзОВ "Тернопіль-Онлайн" та Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Департаменту економіки Тернопільської міської ради укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 394,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

у зв`язку із невиконанням ТзОВ "Тернопіль-Онлайн" своїх зобов`язань щодо проведення оплати за передане нежитлове приміщення згідно із зазначеним договором купівлі-продажу, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 р. у справі № 7/241-3504, вказаний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 394,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розірвано;

пунктом 10.2 розірваного в судовому порядку договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 394,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передбачено, що у разі його розірвання за рішенням суду, господарського суду, в зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань, об`єкт приватизації підлягає поверненню в комунальну власність;

рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.08.2006 року у справі №4/210/2921 зобов”язано ТзОВ "Тернопіль-Онлайн" в примусовому порядку звільнити нежитлове приміщення площею 394, 8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

16.12.2005 р. ТзОВ "Тернопіль-Онлайн", будучи належним чином повідомленим про наявність судового спору про розірвання договору купівлі-продажу, подарувало спірне приміщення ТзОВ "Стар-Софт" згідно нотаріально посвідченого договору дарування;

рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.02.2007 р. у справі №14/323-4363 визнано недійсним договір дарування приміщення від 16.12.2005 р.;

7.09.2006 року згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, ТзОВ "Стар-Софт" продало спірне приміщення ТзОВ “Укрспецтехнологія”;

рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.09.2008        року за №10/100-2496 (3-143/2325) договір купівлі-продажу спірного        приміщення від 7.09.2006 року між ТзОВ "Стар-Софт" та ТзОВ        “Укрспецтехнологія” визнано недійсним та зобов`язано ТзОВ        "Укрспецтехнологія" передати спірне приміщення за актом приймання -        передачі управлінню комунальної власності Тернопільської міської ради;

будучи належним чином повідомленим про наявність судового спору про розірвання договору купівлі-продажу, за відсутності передбаченого установчими документами права укладати договір купівлі-продажу, 05.08.2008 року ТзОВ "Укрспецтехнологія" уклало договір купівлі-продажу спірного приміщення з ОСОБА_12 ;

в порушення умов чинного законодавства 02.10.2008 року між ОСОБА_12 та ПАТ “Фольксбанк” укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_12 передав в іпотеку спірне майно.

Обставини, встановлені судовим рішенням щодо незаконності вибуття з володіння Тернопільської міської ради та переходу до ОСОБА_12 права власності на нежитлове приміщення площею 322,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , у відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Таким чином, ОСОБА_12 , не будучи належним власником спірного майна, 02.10.2008 року уклав іпотечний договір з ВАТ "Фольксбанк", та передав нежитлове приміщення площею 322,6 кв.м. по АДРЕСА_1 в іпотеку.

Витребувавши спірне приміщення у ОСОБА_12 , Тернопільська міська рада як власник нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 25 квітня 2013 року оголосила проведення аукціону, на якому спірне майно придбав ОК «Пенза.Тер.Сервіс», що підтверджується протоколом № 1 аукціону Тернопільської міської ради.

14 травня 2013 року між управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та ОК «Пенза.Тер.Сервіс» укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (11/100 частин будівлі) на аукціоні, а саме нежитлового приміщення, яке є комунальною власністю, що знаходиться в по АДРЕСА_1 , загальною площею 413,8 кв. м.

23 квітня 2015 року ОК «Пенза.Тер.Сервіс» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення, офісні приміщення та стоматологічні кабінети по АДРЕСА_1 , загальною площею 413,2 кв. м.

Протоколом № 3 зборів членів ОК «Пенза.Тер.Сервіс» від 27 жовтня 2015 року вирішено передати у власність стоматкабінети ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОК «Пенза.Тер.Сервіс», ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Доручено голові ОК «Пенза.Тер.Сервіс» оформити та отримати свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за вищевказаними особами.

В подальшому спірне нежитлове приміщення було реконструйовано ОК «Пенза.Тер.Сервіс» та розділено між новими власниками, частина з яких відчужили належні їм приміщення.

Як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень станом на 12.03.2021 року, спірне приміщення належало наступним особам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які є відповідачами у даній справі.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 06.04.2010 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_12 на користь ПАТ “Фольксбанк” заборгованість за кредитним договором № KF52770 від 02.10.2008 року у розмірі 285 100, 32 грн, що еквівалентно 35600, 16 доларів США, з яких заборгованість по кредиту — 33400 доларів США, заборгованість по процентах — 2 160, 16 доларів США.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

В силу ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов”язані з його недійсністю.

Частиною першою ст.236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як вбачається із змісту ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” роз”яснено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України (правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним). Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності. Наслідки вчинення правочину, що порушує пеблічний порядок, визначаються загальними правилами.

Оскільки ТзОВ 'Терпопіль-Онлайн", ТзОВ "СтарСофт", ТзОВ "Укрспецтехнологія" не були вправі розпоряджатись, володіти та користуватися спірним приміщенням та набули право власності на нього неправомірно, за договорами, які визнані судами недійсними, та в подальшому це майно було відчужене ТзОВ "Укрспецтехнологія" ОСОБА_12 , тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що договір купівлі — продажу від 05.08.2008 року, укладений між ТзОВ "Укрспецтехнологія" та ОСОБА_12 стосовно спірного майна та договір іпотеки, укладений між ОСОБА_12 та ВАТ «Фольксбанк», є нікчемними відповідно до правил ст.228 ЦК України, оскільки спрямовані на використання всупереч закону комунальної власності, незаконне заволодіння майном територіальної громади.

Наведеними мотивами спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_12 на момент укладення договору іпотеки був належним та повноважним власником спірного майна та про відсутність підстав для висновку про нікчемність договору іпотеки.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі є останніми власниками майна, яке було передано відповідачем ОСОБА_12 в іпотеку, однак суд першої інстанції не з”ясував питання правонаступника в даних правовідносинах, колегія суддів оцінює критично, так як у рішенні суду першої інстанції надано оцінку таким доводам позивача.

Так, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не підлягає застосуванню у даних правовідносинах ст. 23 Закону України "Про іпотеку", оскільки законним власником спірного приміщення була територіальна громада м.Тернополя в особі Тернопільської міської ради, майно якої вибуло з володіння поза її волею і яка витребувала це майно з незаконного володіння. Тернопільська міська рада не є особою, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки від ОСОБА_12 , оскільки воно їй повернено в порядку віндикації за рішенням суду як законному власнику.

Відповідно, в подальшому при переході у встановленому законом порядку права власності від Тернопільської міської ради до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , останні не є правонаступниками ОСОБА_12 та не набули статусу іпотекодавця.

У вказаних правовідносинах відсутнє правонаступництво, оскільки договір іпотеки є нікчемним та в силу вимог ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов”язані з його недійсністю.

Зобов`язання між ВАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", яке відступило право грошової вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Транс Фінанс») та ОСОБА_12 , які виникли з приводу кредитних відносин, продовжують існувати по даний час, оскільки ОСОБА_12 не виконав своїх зобов`язань, при цьому не вибув із кредитного зобов`язання і не був замінений на іншого боржника у встановленому законом порядку, тому боржником по кредитному зобов`язанні перед позивачем залишається ОСОБА_12 .

Також апеляційний суд вважає безпідставними твердження апеляційної скарги про те, що правовідносини у даній справі регулюються ст.23 ЗУ “Про іпотеку”, з посиланням на правові позиції, висловлені у постановах Верховного Суду України від 23.2016 р. №3-137гс16 та від 21.09.2016 р. №6-1685цс16, постанові Верховного Суду від 24.01.2018 р.№911/462/17; від 04.04.2018 р.№922/1378/17. Дані твердження є хибними, оскільки до даних правовідносин ці позиції не можуть бути застосовані, з огляду на те, що спірне нежиле приміщення до нових власників у порядку спадкування чи правонаступництва не переходило.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального чи процесуального права судом не допущено. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України покласти на сторони в межах сум, ними понесених.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389,390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Траст Фінанс» - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2023 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 червня 2023 року.

       Головуюча                                                                Хома М.В.

       Судді                                                                 Храпак Н.М.

                                                                                Костів О.З.