Судове рішення #485953497

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2023 року № 640/3579/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Захарченко А. Є., представника позивача Паламара Т. С., представника відповідача Кальковця В. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський протеїн Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ

Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський протеїн Україна" (адреса: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 23, ідентифікаційний код - 40242605, ел. пошта - info@epu.vet) (далі - Позивач або ТОВ "Європейський протеїн Україна") подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 44116011, ел. пошта - kyiv.official@tax.gov.ua) (надалі - Відповідач або ГУ ДПС у м. Києві), у якому позивач просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 02.11.2021 №0792090701 (форма "П"), за яким виявлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в частині: порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, з урахуванням положень пп.14.1.159, п.14.1 ст. 14 ПК України, п. 4, 5, 9 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних коштів", п.3 НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", включено до фінансового результату курсові різниці, які виникли за зобов`язаннями за розрахунками із господарською одиницею за межами України - Компанією "АгролайфГмбХ", що призвело до завищення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 на загальну суму 3 295 168,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 02.11.2021 №0792120701 (форма "ПН") про сплату загальної суми штрафу 2 998 982,16 грн. (два мільйони дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні 16 копійок);

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 02.11.2021 №0792100701 (форма "Р"), за яким збільшено загальну суму грошового зобов`язання на суму 4 299 228,00 грн. (чотири мільйони двісті дев`яносто дев`ять тисяч двісті двадцять вісім гривень) за платежем "Податок на додатну вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" код платежу 14060100, та нарахована штрафна санкція на загальну суму 1 074 807,00 грн. (один мільйон сімдесят чотири тисячі вісімсот сім гривень);

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 02.11.2021 №0792110701 (форма "В4"), яким виявлено завищення залишку від`ємного значення ПДВ (р. 21 Декларації) на загальну суму 1 698 736,00 грн. (один мільйон шістсот дев`яносто вісім тисяч сімсот тридцять шість гривень).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 295 168,00 грн., оскільки останні винесено на підставі хибних висновків акта перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток за період 01.01.2017 - 30.06.2021 року та в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 5 997 964,32, в результаті чого до позивача було застосовано штрафні санкції за не реєстрацію податкової накладної у розмірі 2 998 982,16 грн., збільшено загальну суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 4 299 228,00 грн., та нарахована штрафна санкція на суму 1 074 807,00 грн., та завищення залишку від`ємного значення ПДВ на суму 1 698 736,00 грн. Позивач звертає увагу на спростування вказаних висновків контролюючого органу документами первинної фінансової звітності, що були надані позивачем під час проведення перевірки. Також позивач стверджує про допущення контролюючим органом процедурних порушень у вигляді відсутності підстави для проведення перевірки з огляду на запроваджений мораторій.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначив про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішення, оскільки за результатом планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, валютного за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 29 січня 2016 року по 30 червня 2021 року, іншого законодавства, складено акт, яким встановлено ряд порушень з боку позивача.

Так, контролюючим органом встановлено, що позивачем включено до фінансового результату курсові різниці, які виникли за зобов`язаннями за розрахунками з господарською одиницею за мужами України, Компанією «АгролайфГмбХ», що призвело до завищення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування на загальну суму 3 295 168,00 грн. Крім того, контролюючим органом встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість та не реєстрація податкових накладних у ЄРПН, за послугами отриманими від нерезидента «АгролайфГмбХ» по Субліцензійному договору на загальну суму 5 997 964,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2022 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

18.04.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С. О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 адміністративну справу прийнято до провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Усною ухвалою суду від 06.06.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Присутній у судовому засіданні 20.06.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Присутній у судовому засіданні 20.06.2023 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський протеїн Україна" (ідентифікаційний код 40242605; адреса: вул. Академіка Туполєва, 23, м. Київ, 04128) 29 січня 2016 року зареєстровано у якості юридичної особи та перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у місті Києві.

На підставі ст. 20, 77, 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 28 липня 2021 року №6159-П, Головним управлінням ДПС у м. Києві у період з 30.08.2021 по 10.09.2021 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський протеїн Україна», за результатом якої складено акт від 24 вересня 2021 року №72027/Ж5/26-15-07-01-01/40242605.

Згідно з висновками вказаного акта перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейський протеїн Україна»:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.3.2, 138.3.3, 138.3.4, п. 138.3, 138.2, ст. 138, п. 140.1, 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 13 310 178,00 грн, в тому числі за півріччя 2021 року на суму 13 310 178,00;

- підрозділу «б» п. 185.1 ст. 185, підпункту «а» п. 186.3, ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 208.2, 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету на загальну суму 4 299 228,0 грн, в тому числі за періоди: квітень 2020 року на суму 117 892,0 грн, за травень 2020 року на суму 2 295 756,0 грн, за грудень 2020 року на суму 1 885 580,0 гривень та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) на суму 1698736,00 грн, за період: червень 2021 року;

- п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, зі змінами і доповненнями, не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкові накладні на загальну суму ПДВ 5 997 964,00 гривень;

- пп. 141.4.2 п.141.4 ст. 141 ПК України, а саме несвоєчасна сплата до бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб у 2017 році в сумі 16 849,94 грн. (виплата доходу нерезиденту здійснена 06.03.2017, а податок сплачено до бюджету 14.04.2017);

- пп. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за червень 2017 року;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням п. 54.2 ст. 54, абз. 2 п.57.1 ст. 57, п. 87.9 ст. 87, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, п. 168.1, пп. 168.4.4, пп. 168.4.7 п 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст.171, пп. «е» п.176 .1 ст.176, пп. 1.1., пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1 .6, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, Податкового кодексу України від 02. 12.2010 № 2755- VI, зі змінами, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий військовий збір в періоді, що перевірявся за квітень 2020, травень 2020, червень 2020, липень 2020, серпень 2020, вересень 2020, жовтень 2020;

Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейський протеїн Україна» подано заперечення на акт перевірки від 24 вересня 2021 року №72027/Ж5/26-15-07-01-01/40242605 (вих. № 12/10/21 від 12 жовтня 2021 року).

29 жовтня 2021 року Головним управлянням ДПС у м. Києві прийнято рішення вих.№31831/1/26-15-07-01-01, яким висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

02 листопада 2021 року Головним управління ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0792090701 (форма «П»), яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 13 310 178,00 (тринадцять мільйонів триста десять тисяч сто сімдесят вісім гривень 00 копійок);

- №0792120701 (форма «ПН»), яким до позивача застосовано штраф у розмірі 2 998 982,16 грн. (два мільйони дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні 16 копійок), за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14060100;

- №0792100701 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додатну вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», код платежу 14060100, на суму 4 299 228 грн. (чотири мільйони двісті дев`яносто дев`ять тисяч двісті двадцять вісім гривень) та нарахована штрафна (фінансова) санкція на суму 1 074 807 грн. (один мільйон сімдесят чотири тисячі вісімсот сім гривень);

- №0792110701 (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 698 736,00 (один мільйон шістсот дев`яносто вісім тисяч сімсот тридцять шість гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем була подана скарга до Державної податкової служби України (скарга вих. № 12/11/21 від 12 листопада 2021 року), за результатом розгляду якої Державною податковою службою України прийнято рішення від 28 грудня 2021 року №29232/6/99-00-06-01-01-06, якою податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними 02 листопада 2021 року податковими повідомленнями -рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно з підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до положень статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Правові підстави, з яких податковий орган вправі приступити до проведення документальної перевірки, викладені у пункті 81.1 статті 81 ПК України, згідно з якими посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

18.03.2020 набрав чинності Закон України від 17.03.2020 №533-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено, зокрема пунктом 52-2.

Цим пунктом установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 №591-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними.

Водночас 04.10.2020 набрав чинності Закон України від 17.09.2020 №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон №909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцевих положень" якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.02.2021 №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - постанова №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними.

Таким чином, виникла суперечність між нормами ПК України та постановою №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

З матеріалів справи вбачається, що наказ від 28.07.2021 №6159-п, на підставі якого була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача та за результатом чого були у подальшому винесені спірні податкові повідомлення-рішення, був прийнятий саме відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89.

Суд враховує, що правова позиція щодо застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України була висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 у справі №160/14976/21.

Зокрема, Верховний Суд звернув увагу на наступне:

- Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини);

- таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України;

- у цьому ж випадку, Законом №909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПК України, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України. При цьому, темпоральні і галузеві межі такого делегування не визначені;

- проте, сам Закон України "Про Державний бюджет України" як тимчасовий Акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято;

- за вказаних обставин, постанова №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №640/16523/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 15.04.2022 у справі №160/5267/21.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 " Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ", яка набрала чинності 12.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено дію карантину з 19.12.2020 до 28.02.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 30.04.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 № 405 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 30.06.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 611 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 31.08.2021 (період, в якому було прийнято наказ від 28.07.2021 №6159-п).

Тобто, на момент проведення контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки позивача Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак мораторій на проведення документальних перевірок платників податків продовжував діяти.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду 21 лютого 2020 року в рамках справи № 826/17123/18 наголосив, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч.2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом; податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 виснувала таке: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У справі, що розглядається, позивачем у позовній заяві визначено як підставу для скасування оскаржуваних рішень контролюючого органу порушення відповідачем положень норми п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з чим перевірка позивача була проведена всупереч дії установленого мораторію.

Таким чином, з огляду на встановлені судом порушення відповідачем процедури проведення податкової перевірки у вигляді відсутності законодавчо встановленої підстави для її проведення з огляду на запроваджений мораторій, що нівелює наслідки її проведення, в тому числі прийняті за її результатами акти індивідуального характеру, наведене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, відповідно до принципу «плодів отруєного дерева».

Разом з тим, керуючись закріпленим у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства принципом офіційного з`ясування обставин у справі, суд вважає також за доцільне надати правову оцінку викладеним в акті перевірки висновкам контролюючого органу щодо дотримання позивачем норм податкового законодавства.

Податковим повідомленням-рішенням від 02 листопада 2021 року №0792090701 (форма «П») контролюючим органом виявлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 13 310 178,00 грн. (тринадцять мільйонів триста десять тисяч сто сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Суд зауважує, що позивач погоджується з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення в частині:

- виявленого порушення: п.140.1, п.140.2 ст. 140 ПК України, ТОВ «Європейський протеїн Україна» занижено різниці, на які збільшується фінансовий результат (рядок. 3.1.1. Додатку РІ до декларації з податку на прибуток підприємств «Сума перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов`язаннями, що виникли за операціями з пов`язаними особами нерезидентами, над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (пункт 140.2.ст. 140 ПК України) на суму нарахованих відсотків за отримані позики від пов`язаної особи-нерезидента Компанії «АгролайфГмбХ» за договорами позики № 1 від 15.08.2016р та № 2 від 28.02.2017 р на загальну суму 8 877 302,0 грн, у тому числі за 2017 рік на суму 4 374 922,0 грн та за 2018 рік у сумі 4 502 380,0 грн.;

- виявленого порушення: пп.138.3.2, 138.3.3., 138.3.4 п.138.3 п.138.2, з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138, п.14.1 ст.14 ПК України та положень п.4 НП(С)БО 7 «Основні засоби», ТОВ «Європейський протеїн Україна» завищено різниці на які зменшується фінансовий результат (рядок 1.2.1. АМ «Сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 п. 138.2. ст. 138 ПК України) на суму нарахованої амортизації по невиробничому основному засобу на загальну суму 1 137 708,00 грн. у тому числі за 2017 рік у сумі 1 137 708,00 грн.

В іншій частині позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, з приводу чого суд зазначає таке.

15 серпня 2016 року між позивачем (позичальником) та Компанією «АгролайфГмбХ» (позикодавець) був укладений договір позики №1 (зі змінами та доповненнями), згідно якого позивач отримав у тимчасове розпорядження грошові кошти (позику) в розмірі 3 000 000,00 Доларів США. Термін повернення позики 31 грудня 2021 року.

28 лютого 2017 року між позивачем (позичальником) та Компанією «АгролайфГмбХ» (позикодавець) був укладений договір позики №2 (зі змінами та доповненнями), згідно якого позивач отримав у тимчасове розпорядження грошові кошти (позику) в розмірі 3 835 000,00 Доларів США. Термін повернення позики 31 грудня 2021 року.

Відповідно до умов вищезазначених договорів за користування даною позикою, позивач нараховує та сплачує відсотки. Періодом нарахування відсотків вважається календарне півріччя, яке триває з 01 січня по 30 червня та з 01 липня по 31 грудня відповідного календарного року.

За період 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року позивачем на користь Компанії «АгролайфГмбХ» сплачено відсотків за користування позикою на загальну суму - 707 974,63 Доларів США.

За результатами перевірки податковим органом встановлено завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 295 168,00 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем включено до фінансового результату курсові різниці, які виникли за зобов`язаннями за розрахунками із господарською одиницею за межами України - Компанією "АгролайфГмбХ", що призвело до завищення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 на загальну суму 3 295 168,00 грн.

Податковий орган вказує, що відповідно до п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

Згідно п. 3 розділу 1 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» інший сукупний дохід - доходи і витрати, які не включені до фінансових результатів підприємства.

Таким чином, у розділі 2 форми №2 зазначають ті операції, які вплинули на зміни статей розділу 1 Пасиву форми №1 і не були відображені на рахунку 79 (з подальшим списанням на рахунок 44).

Для цього Змінами до деяких нормативно-правових актів, затвердженими наказом Мінфіну України № 627 від 27.06.2013, по рахунку 42 "Додатковий капітал" був введений спеціальний субрахунок 423 "Накопичених курсових різниці", призначений для узагальнення інформації про курсові різниці, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу і визнаються в іншому сукупному доході.

Згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) 21 господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

Відповідно до статті 126 Господарського кодексу України асоційовані підприємства (господарські організації) це група суб`єктів господарювання - юридичних осіб, пов`язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій.

Компанія «АгролайфГмбХ», юридична особа, що створена згідно з законодавством Німеччини, номер компанії HRB 147538, є засновником ТОВ "Європейський протеїн Україна". Частина у статутному капіталі у періоді з 01.01.2017 по 22.06.2021 складає 51%.

Податковий орган зазначає, що Компанія «АгролайфГмбХ» є господарською одиницею за межами України, асоційованим підприємствам, по відношенню до ТОВ "Європейський протеїн Україна".

Отже, курсові різниці від перерахунку зобов`язань за розрахунками по валютним позикам та відсоткам по ним не підлягають відображенню у складі інших доходів та інших витрат, та не включаються до фінансових результатів підприємства.

Враховуючи викладене, контролюючий орган вважає, що позивачем у порушення пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, з урахуванням положень пп.14.1.159, п.14.1 ст.14 ПК України, п.4,5,9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних коштів», п.3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», включено до фінансового результату курсові різниці, які виникли за зобов`язаннями за розрахунками із господарською одиницею за межами України - Компанією «АгролайфГмбХ», що призвело до завищення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 на загальну суму 3 295 168,00 грн.

У свою чергу, позивач зауважив, що курсові різниці між сумами запозичень та сумою зобов`язання за вказаними договорами позики відображені ним у бухгалтерському обліку згідно приписів пункту 8 П(С)БО 21 у складі інших операційних доходів (витрат).

Позивач зазначає, що згідно пункту 4 П(С)БО 21 господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

З метою застосування положень пункту 9 П(с)БО 21 необхідним є дотримання двох умов:

1) дебіторської заборгованості або зобов`язання виникли за розрахунками із спеціальним суб`єктом - господарською одиницею за межами України;

2) наявна належним чином обґрунтована впевненість, що погашення такого зобов`язання за розрахунками не планується і не є ймовірним в найближчій перспективі.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов`язаних сторін", асоційоване підприємство - підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Згідно з пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об`єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути:

1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства;

2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства;

3) участь у прийнятті рішень;

4) взаємообмін управлінським персоналом;

5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Для застосування пункту 9 П(С)БО 21 необхідно щоб особа, на користь якої має повертатись заборгованість, має або бути філією чи іншим структурним підрозділом боржника, або повинна мати статус асоційованого, спільного підприємства з боржником, тобто позикодавець має бути підпорядкованим боржнику або боржник повинен мати суттєвий вплив на нерезидента-позикодавця.

Відповідно до умов Договорів позики №1 та №2 позивач зобов`язується повернути позику до 31.12.2021, тобто станом на дату проведення перевірки строк виконання позивачем свого обов`язку з повернення позики Компанії «АгролайфГмбХ» ще не настав.

Також позивач зазначає, що термін зазначений в 9 П(С)БО 21 погашення заборгованості за вказаними договорами не планується у найближчій перспективі - це оціночне поняття, та ГУ ДПС у м. Києві не має повноважень визначати, який проміжок часу для позивача є найближчою перспективою.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача суд виходить з такого.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до статті 1 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, (П(С)БО 16) до інших операційних витрат включаються, зокрема, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства).

У відповідності до пункту 29 П(С)БО 16 до складу інших витрат включаються зокрема втрати від неопераційних курсових різниць.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

За приписами пункту 9 П(С)БО 21 курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

Як було вказано вище, ТОВ «Європейський протеїн Україна» укладено з Компанією «АгролайфГмбХ» (Німеччина) договори позики №1 від 15.08.2016 та №2 від 28.02.2017, за умовами яких (з урахуванням додаткових угод) погашення суми позики здійснюється не пізніше 31.12.2021.

Курсові різниці між сумами запозичень та сумою зобов`язання за вказаними договорами відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «Європейський протеїн Україна» згідно приписів пункту 8 П(С)БО 21 у складі інших операційних доходів (витрат).

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що вказані курсові різниці між сумами запозичень та сумою зобов`язання до складу витрат за вказаними договорами мають обліковуватись з урахуванням пункту 9 П(С)БО 21, оскільки Компанія «АгролайфГмбХ» є господарською одиницею за межами України, асоційованим підприємством по відношенню до ТОВ «Європейський протеїн Україна», а погашення заборгованості за вказаними договорами не планується у найближчій перспективі.

Суд критично оцінює вказаний висновок відповідача, з огляду на таке.

Згідно пункту 4 П(С)БО 21 господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов`язаних сторін» асоційоване підприємство - підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" затвердженого наказом Мінфіну України від 26.04.2000 № 91, суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об`єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: 1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Відтак, для віднесення компанії Компанія «АгролайфГмбХ» до асоційованого підприємства позивача, позивач має бути інвестором та мати суттєвий вплив на нерезидента-позикодавця.

Отже, для застосування пункту 9 П(С)БО 21 необхідно щоб особа, на користь якої має повертатись заборгованість, має або бути філією чи іншим структурним підрозділом боржника, або повинна мати статус асоційованого, спільного підприємства з боржником, тобто позикодавець має бути підпорядкованим боржнику або боржник повинен мати суттєвий вплив на нерезидента-позикодавця.

У даному випадку Компанія «АгролайфГмбХ» є учасником товариства (позивача) з часткою 51%, головним підприємством, а тому є очевидним, що вказана компанія-нерезидент не є по відношенню до позивача філією, дочірнім підприємством позивача або спільним підприємством, представництвом позивача або підрозділом.

ТОВ «Європейський протеїн Україна» не є інвестором Компанії «АгролайфГмбХ».

Відсутні також підстави вважати, що позивач має суттєвий вплив на Компанію «АгролайфГмбХ».

Отже, Компанія «АгролайфГмбХ» не може вважатись господарською одиницею ТОВ «Європейський протеїн Україна» за межами України.

Також суд вважає помилковим висновок відповідача щодо наявності у даному випадку належним чином обґрунтованої впевненості, що погашення такого зобов`язання за розрахунками не планується і не є ймовірним в найближчій перспективі.

Суд зазначає, що поняття найближчої перспективи не закріплене у законодавстві, а тому з урахування презумпції правомірності рішень платника податку, питання про те який проміжок часу для Товариства є найближчою перспективою вирішується безпосередньо Товариством на власний розсуд.

Аналогічний висновок наведений в Постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 640/3949/19 та від 19 березня 2021 року у справі №640/3467/19.

При цьому, як зазначив позивач та не заперечує відповідач, на момент проведення перевірки строк повернення позивачем позики за договорами №1 та №2 ще не настав, що повністю спростовує висновки відповідача, що погашення такої заборгованості не планується в найближчій перспективі.

З урахуванням наведеного суд вважає, що ТОВ «Європейський протеїн Україна» правомірно здійснювало віднесення сум нарахованих курсових різниць до складу витрат та не мало обов`язку відображати суми нарахованих різниць у складі іншого додаткового капіталу та в іншому сукупному доході.

Щодо висновків акта перевірки стосовно порушення пп. «б» п. 185.1 ст. 185, підпункту «а» п. 186.3, ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 201.1 ст. 201, п. 208.2, 208.3 ст. 208 ПК України, з урахуванням положень пп.14.1.185, п.14.1 ст.14 ПК України, щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість та не реєстрацію податкових накладних в ЄРПН за послугами, отриманими від нерезидента Компанії «АгролайфГмбХ» по Субліцензійному договору, на підставі яких податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 02 листопада 2021 року №0792100701 (форма «Р»), №0792120701 (форма «ПН») та №0792110701 (форма «В4»), судом встановлено таке.

Між ТОВ «Європейський протеїн Україна» (Субліцензіат) та нерезидентом Компанією «АгролайфГмбХ» (Ліцензіат) було укладено Субліцензійний договір від 01.06.2016 року, за яким ТОВ «Європейський протеїн Україна» за винагороду, яку виплачує Компанії «АгролайфГмбХ», на строк дії Субліцензійного договору отримало дозвіл на використання Субліцензованої власності на певній території.

Відповідно до п. 1.1.5. Субліцензійного договору - Субліцензійна власність (ноу-хау) - права Інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного і наукового досвіду, що належить Ліцензіату на праві користування на дату набрання чинності цим Договором, які пов`язані, прямо або опосередковано з виробництвом Продукції, зокрема з проектуванням та будівництвом заводу з виробництва Продукції, технологією виробництва Продукції, рецептурою виготовлення Продукції.

Відповідно до п. 1.1.1. Документація - зафіксована на матеріальному носії інформація про технологію будівництва заводу, виробництво Продукції, рецептуру виготовлення та її складові (нормативна, проектна, конструкторська, технологічна документація, звіти про результати виконання конструкторських, проектних робіт, складових технології виробництва, тощо), наявність якої забезпечує використання ноу-хау. Документація, що містить перелік ноу-хау, на використання яких надається Субліцензія, та опис ноу-хау наведено у додатках до цього Договору.

Як зазначено контролюючим органом в акті перевірки, до перевірки було надано акти приймання-передачі Субліцензії та документації до Субліцензійного Договору. Згідно акта від 01.06.2016 року Компанія «АгролайфГмбХ» передала Позивачу частину документації, яка містить копії результатів інтелектуальної діяльності, що є об`єктами таких виключних прав, а саме (Додатки №1-8).

Актом від 06.01.2019 року Компанія «АгролайфГмбХ» передала, а Позивач прийняв іншу частину документації, яка містить копії результатів інтелектуальної діяльності, що є об`єктами таких виключних прав, а саме (Додатки №9-10).

На думку відповідача плата, яка визначена Субліцензійним договором як «паушальний платіж» у розмірі 1 116 000,00 доларів США, не підпадає під визначення «роялті».

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивач придбав примірник (копію, екземпляр) об`єктів інтелектуальної власності, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання для виробництва Продукції. Таким чином, якщо юридична особа реалізує своє майнове право на об`єкт інтелектуальної власності шляхом надання користувачу права на використання цього об`єкта, при тому що за умовами договору здійснюється передача копій результатів інтелектуальної діяльності, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання, то для цілей оподаткування податком на додану вартість платежі за цим договором не являються роялті а є платою за придбані послуги від нерезидента.

Перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ 20% 06.01.2019 року на суму 5 997 964,32 гривень.

Розрахунок: (1 116 000,00*26,8726)х20% = 5 997 964,32 гривень.

Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості наведених доводів, суд дійшов таких висновків.

За змістом норм п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Зокрема, відповідно до п. п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України під визначенням "постачання послуг" розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Згідно з п. 180.2 ст. 180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку на додану вартість до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

В силу положень п. 208.2 ст. 208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому, отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас у ст. 196 розд. V "Податок на додану вартість" ПК України наведений перелік операцій, що не є об`єктом оподаткування названим податком. Так, п. п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування операції з виплат роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що "роялті" - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)

Не вважаються роялті платежі, отримані: як винагорода за використання комп`ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем"); за придбання примірників (копій, екземплярів) об`єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра); за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об`єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи; за передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України; за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Крім того, правовий режим прав інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау) визначений у нормах ЦК України.

Відповідно до ст. 418 ЦКУ право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Об`єктами права інтелектуальної власності відповідно до ст. 420 ЦКУ є: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування напівпровідникових виробів; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Відповідно до ч.1 ст. 424 ЦКУ майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно ч.2-4 ст. 426 ЦКУ особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону (стаття 427 ЦКУ)

Відповідно до ч. 1 ст. 505 ЦК України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 505 ЦК України комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Згідно зі ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною 3 ст. 1109 ЦК України передбачено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до визначення, яке закріплені в ст.1 ЗУ «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», ноу-хау - технічна, організаційна або комерційна інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуванням технології та її складових, яка: не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції, технологічного процесу та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям незагальновідомості та істотності;

Українське законодавство з питань інтелектуальної власності охороняє ноу-хау у правовому режимі комерційної таємниці.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно термін "роялті" при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування:

a) за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори або твори мистецтва, включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення; і

b) за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Зі змісту наведених вище норм податкового та цивільного законодавства можна дійти висновку, що у разі якщо умовами ліцензійного/субліцензійного договору передбачено надання покупцю права на використання об`єкта права інтелектуальної власності (у тому числі комерційної таємниці, ноу-хау) без можливості його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, то отримання постачальником платежу від покупця як винагороди за надання такого права на використання ноу-хау для цілей оподаткування ПДВ визначається як роялті та відповідно така операція не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Дослідивши наявні у справі матеріали суд встановив, що відповідно до укладеного між Компанією «АгролайфГмбХ» та ТОВ «Європейський протеїн Україна» Субліцензійного договору від 01.06.2016 позивач отримав від нерезидента право на використання об`єкта права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного і наукового досвіду, які пов`язані, прямо або опосередковано з виробництвом Продукції, зокрема з проектуванням та будівництвом заводу з виробництва Продукції, технологією виробництва Продукції, рецептурою виготовлення Продукції.

За умовами Субліцензійного договору від 01.06.2016 сторони визначили, передбачено надання позивачу права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, без одержання права власності на нього та без можливості його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб.

Також у Субліцензійному договорі від 01.06.2016 сторони узгодили умови щодо оплатності використання об`єкта права інтелектуальної власності. Так, позивач зобов`язаний сплачувати Компанією «АгролайфГмбХ» винагороду (роялті) паушальний платіж за використання за використання Субліцензійної власності у розмірі 1 116 000.00 Доларів США.

Тобто, безпосередньо з тексту зазначеного Субліцензійного договору від 01.06.2016 вбачається, що права на використання об`єктів права інтелектуальної власності (ноу-хау) позивач отримав від нерезидента за умови сплати на користь останнього плати у грошовому визначенні як винагороди за надання таких прав на використання ноу-хау, та з огляду на наявні обмеження у вигляді відсутності права на продаж або здійснення відчуження в інший спосіб даного ноу-хау, неможливості переходу до позивача права власності чи права розпорядження ноу-хау.

Отже, винагорода, яку позивач зобов`язаний виплатити за Субліцензійним договором від 01.06.2016, є платою за використання об`єкта права інтелектуальної власності у вигляді інформації щодо промислового, комерційного та наукового досвіду виробництва продукції, а не за платою за придбання примірників (копій, екземплярів) об`єктів інтелектуальної власності.

Згідно з наявним в матеріалах справи висновком №03-2022 за результатами проведення судово-економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 28 квітня 2022 року в межах адміністративного провадження №640/3579/22, вбачається, що на вирішення експерту ставились питання:

1. Чи є платежі за Субліцензійним договором від 01.06.2016 винагородою за придбання примірників (копій) об`єктів інтелектуальної власності для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання?

2. Чи є платежі за Субліцензійним договором від 01.06.2016 винагородою за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме інформації щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)?

Суд приймає до уваги, що експертним висновком встановлено, що:

1. Процес виготовлення Продукції за Субліцензійним договором від 01.06.2016 передбачає використання інформації про технологію (процес виробництва) кормів для тварин, яка описана в Документації, і не передбачає використання форми вираження цієї Документації, наприклад, її відтворення або її переробку або її демонстрацію або інші способи використання форми вираження Документації. В Субліцензійному договорі від 01.06.2016 не визначено, що позивач має право на використання документації, як примірника (копії) об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання, а відповідно ці права йому не надані.

Оскільки Субліцензійним договором від 01.06.2016 передбачено, що документація передається для використання у виготовленні готової Продукції, що по суті є використанням технології, а не примірника (копії) як такого, відповідно: платежі за Субліцензійним договором від 01.06.2016 не є винагородою за придбання примірників (копій) об`єктів інтелектуальної власності для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання.

2. Законодавство України визначає поняття «ноу-хау» як різновид конфіденційної інформації. Звідси можна зробити висновок про те, що від розуміння «ноу-хау» як конфіденційної інформації не тільки технічного, але й організаційного (управлінського), комерційного, виробничого та іншого характеру.

Критерії, істотних ознак, які дозволяють віднести той або інший об`єкт до «ноу-хау»:

1) Ознака секретності, яка означає, що інформація, котра становить «ноу- хау», не повинна бути загально- або легкодоступною. Проте «ноу-хау» характеризується не абсолютною секретністю, а загальною невідомістю.

2) Істотність інформації, тобто інформація повинна бути корисною та поліпшувати конкурентне становище володільця права на «ноу-хау», тобто мати комерційну цінність.

3) Ознака «ідентифікованості» означає, що «ноу-хау» по винне бути описане або зафіксоване у такий спосіб, який дозволяє перевірити виконання критеріїв секретності й істотності. Традиційним вважається підхід, за яким інформація не може існувати без певного інформаційного носія..

4) Ознака підтримки інформації в режимі конфіденційності. Конфіденційна інформація - це відомості, що перебувають у володінні, користуванні й розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію»).

5) Ознака застосовності об`єкта «ноу-хау» на практиці, означає, що інформація, що становить його зміст має бути основою для виготовлення продукції, виконання робіт або надання послуг.

За всіма ознаками, які характеризують «ноу-хау», об`єкт інтелектуальної власності, а саме інформація, яка передана відповідно до Субліцензійного договору від 01.06.2016, відповідає поняттю «ноу-хау». Отже, платежі за Субліцензійним договором від 01.06.2016 є винагородою за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме інформації щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

У суду відсутні підстави не довіряти зазначеному експертному висновку, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Щодо порушення, за яким на позивача накладено штраф у розмірі 2 998 982,16 грн., за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у зв`язку з відсутністю складення та/або реєстрації протягом граничного строку передбаченого ст. 201 ПК України податкових накладних/ розрахунків коригування на суму ПДВ 5 997 964,00 грн., суд зазначає таке.

Штрафні (фінансові) санкцій застосовані ГУ ДФС у м. Києві до ТОВ «Європейський протеїн Україна» на підставі п. 120-1.1 статті 120-1 ПК України за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених п. 201.10 ст. 201, для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації.

Відповідно до п. 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до п. 187.8. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підпунктом 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 ПК України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно п. п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196. ПК України не є об`єктом оподаткування операції з:

- виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі);

- виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом;

- надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні) фондовим або валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам або їх членам у зв`язку з організацією та торгівлею цінними паперами ліцензованими торговцями цінними паперами, а також деривативами та валютними цінностями;

Таким чином, аналіз змісту вищенаведених норм дає підстави для висновку, що штрафні санкції, згідно з п. 120-1.1 статті 120-1 ПК України, можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг був зобов`язаний, відповідно до вимог ПК України, скласти та зареєструвати податкову накладну у зв`язку з настанням однієї з подій: дати списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дати оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд встановив, що у ТОВ «Європейський протеїн Україна» відсутній обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну на загальну суму 5 997 964,32 грн, в зв`язку з відсутністю об`єкту оподаткування (згідно п.196.1 ст. 196 ПК України), а отже і застосування до ТОВ «Європейський протеїн Україна» штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкової накладної є неправомірним.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм п. 185.1 ст. 185, п. 186.3, ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 201.1, 201.10 ст. 201, п. 208.2, 208.3 ст. 208 ПК України нормативно та документально не підтверджуються.

У зв`язку з цим суд погоджується з доводами позивача про відсутність у ГУ ДФС у м. Києві правових підстав для прийняття оспорюваних у межах цієї справи податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2021 року №0792120701 (форма «ПН»), податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2021 року №0792100701 (форма «Р») та податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2021 року №0792110701 (форма «В4»), що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір на загальну суму 24810,00 грн., а тому, враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У судовому засіданні 20.06.2023 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 28.06.2023.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 02.11.2021 №0792090701 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 295 168,00 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 02.11.2021 №0792120701, від 02.11.2021 №0792100701 та від 02.11.2021 №0792110701.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський протеїн Україна" (ідентифікаційний код 40242605; адреса: вул. Академіка Туполєва, 23, м. Київ, 04128) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м.Києві (ідентифікаційний код 44116011; вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) судовий збір у розмірі 24810,00 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять грн. 00 коп.).


Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.



Суддя Дудін С.О.






  • Номер: 640/3579/22
  • Опис: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Адміністративний позов
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Київський окружний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.05.2023
  • Дата етапу: 23.05.2023
  • Номер: A/855/11708/23
  • Опис: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.07.2023
  • Дата етапу: 27.07.2023
  • Номер: A/855/11708/23
  • Опис: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.07.2023
  • Дата етапу: 27.07.2023
  • Номер: A/855/11708/23
  • Опис: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Залишено без руху
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.07.2023
  • Дата етапу: 16.11.2023
  • Номер: A/855/11708/23
  • Опис: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.07.2023
  • Дата етапу: 16.01.2024
  • Номер: К/990/8200/24
  • Опис: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.03.2024
  • Дата етапу: 01.03.2024
  • Номер: К/990/14172/24
  • Опис: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 12.04.2024
  • Дата етапу: 12.04.2024
  • Номер: К/990/16017/24
  • Опис: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.04.2024
  • Дата етапу: 24.04.2024
  • Номер: К/990/16017/24
  • Опис: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Залишено без руху
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.04.2024
  • Дата етапу: 08.05.2024
  • Номер: 640/3579/22
  • Опис: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Адміністративний позов
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Київський окружний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Подано апеляційну скаргу
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.05.2023
  • Дата етапу: 30.05.2024
  • Номер: К/990/16017/24
  • Опис: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.04.2024
  • Дата етапу: 27.05.2024
  • Номер: К/990/16017/24
  • Опис: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.04.2024
  • Дата етапу: 08.05.2025
  • Номер: 640/3579/22
  • Опис: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Адміністративний позов
  • Номер справи: 640/3579/22
  • Суд: Київський окружний адміністративний суд
  • Суддя: Дудін С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.05.2023
  • Дата етапу: 08.05.2025
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація