Справа № 304/1729/22 Провадження № 1-кп/304/92/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2023 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в межах кримінальних проваджень, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022071130000089 від 12 червня 2022 року та № 12022071130000110 від 31 липня 2022 року, № 12023071130000016 від 12 січня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Перечинського районного суду знаходяться кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022071130000089 від 12 червня 2022 року, № 12022071130000110 від 31 липня 2022 року та № 12023071130000016 від 12 січня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначення розміру застави, посилаючись на те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Також вказує, що на цей час стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують наявність декількох ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 ухиляється від кримінальної відповідальності, так як усвідомлює про неминучість покарання за скоєне, знаючи про тяжкість самого покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності, переховується від суду; усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені шляхом їх підкупу або залякування; вчинити інше кримінальне правопорушення, чим продовжить свою злочинну діяльність, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 14 травня 2020 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області був засуджений за ч. 1 ст. 186 КК України, а тому існує ризик його протиправної поведінки.

При цьому прокурор зазначає, що ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 08 грудня 2022 року відносно ОСОБА_4 у цій справі було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Однак, проведеним відвідуванням за місцем виконання ухвали суду, підрозділом поліції виявлено систематичні факти порушення покладеного на останнього обов`язків, зокрема, не залишати житло цілодобово за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Так, 24 і 27 грудня 2022 року, а також 11 січня 2023 року, ОСОБА_4 протягом дня був відсутній за місцем свого проживання, чим порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки за відповідним дозволом залишити місце проживання не звертався.

Вище наведене не дає підстав звертатися до суду із більш м`яким запобіжним заходом відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , так як вони не забезпечать виконання останнім покладених на нього обов`язків.

За вказаних обставин, прокурор просить суд обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави.

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначення розміру застави, посилаючись на обставини, викладені у такому.  

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 стосовно обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначення розміру застави заперечила та просила обрати більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Вислухавши прокурора, думку обвинуваченого та захисника, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.

Так, відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Стаття 2 Кримінального процесуального кодексу України визначає завдання кримінального провадження, одним із яких є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частина 1 статті 7 КПК України визначає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. 

Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями статті 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вищевказаних ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, стан здоров`я підозрюваного, його репутацію та інші обставини.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім цього, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27 листопада 1997 року, § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого  є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Так, ухвалою Перечинського районного суду від 08 грудня 2022 року об`єднано в одне провадження матеріали кримінального провадження (справа № 304/1729/22, провадження № 1-кп/304/227/2022) з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, з матеріалами кримінального провадження (справа № 304/1946/22, провадження № 1-кп/304/248/2022) з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, присвоївши об`єднаному провадженню єдиний номер справи 304/1729/22 провадження № 1-кп/304/227/2022.

Ухвалою Перечинського районного суду від 13 червня 2023 року об`єднано в одне провадження матеріали кримінального провадження (справа № 304/1729/22, провадження № 1-кп/304/92/2023) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, з матеріалами кримінального провадження (справа № 304/640/23, провадження № 1-кп/304/151/2023) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, присвоївши об`єднаному провадженню єдиний номер справи 304/1729/22, провадження № 1-кп/304/92/2023.

ОСОБА_4 у встановленому ст. ст. 42, 276, 277, 278, 480, 481 КПК України порядку було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Суд застосовує стандарт переконання (доведення) обґрунтованої підозри при обранні запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, стверджується об`єктивними відомостями, які перевірені в судовому засіданні та які є чіткими, належними, допустимими і достатніми в своїй сукупності, щоб переконати суд в обґрунтованості підозри.

Разом із цим, суд звертає увагу на те, що вказані докази досліджувалися в судовому засіданні в межах розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу для оцінки обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Суд не досліджує зміст вказаних доказів для встановлення винуватості. 

Відтак, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

При обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, дослідивши матеріали клопотання, надані докази, пояснення прокурора, беручи до уваги пояснення обвинуваченого та його захисника, а також особистість ОСОБА_4 , враховує, що на теперішній час наявним є ризик того, що останній може переховуватися від суду, оскільки обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Разом із цим, суд розуміє, що це не може бути вирішальною і єдиною підставою для визначення тримання під вартою, а тому така обставина розглядається в сукупності з іншими.

Суд керується презумпцією невинуватості, але разом із цим враховує можливість застосування реальної міри покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що дає можливість зробити висновок про те, що можливе притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі на строк до 8 років, відповідно суворість покарання за кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на такий строк може бути розцінена обвинуваченим більш небезпечною, ніж переховування та втеча.

Суд також враховує те, що на теперішній час наявним є і ризик того, що ОСОБА_4 може вчините інше кримінальне правопорушення, тобто існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, суд звертає увагу, що ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 08 грудня 2022 року відносно ОСОБА_4 у цій справі було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, однак проведеним відвідуванням за місцем виконання ухвали суду підрозділом поліції виявлено систематичні факти порушення покладеного на останнього обов`язків, зокрема, не залишати житло цілодобово за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки 24 і 27 грудня 2022 року, а також 11 січня 2023 року ОСОБА_4 протягом дня був відсутній за місцем свого проживання, чим порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відтак суд доходить висновку, що прокурором доведено, а обвинуваченим та його захисником не спростовано, що в цьому кримінальному провадженні з метою виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу. 

Вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, суд відповідно до ст. 178 КПК України враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, докази про вчинення яких є вагомими, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях (виключно позбавлення волі на строк до восьми років), відсутність у нього постійного місця роботи, молодий вік ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), те, що раніше вже був засуджений, зокрема, за вчинення саме корисливого злочину, що підтверджується вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2020 року, а також суд враховує розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_4 . При цьому, останнім неодноразово було порушено вимоги ухали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Тому, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, що вказані у ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, майнового та сімейного стану обвинуваченого, відсутності доказів, що останній має у своїй власності рухоме чи нерухоме майно, а також враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, суд дійшов висновку про необхідність визначення обвинуваченому застави у розмірі – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також такий розмір застави відповідає позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки. Суд вважає, що такий розмір застави не є непомірним для обвинуваченого, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України суд покладає на обвинуваченого обов`язки, визначені цією нормою закону:

-прибувати до прокурора чи суду за кожною вимогою;

-не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу прокурора чи суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Наведені судом висновки свідчать, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в межах кримінальних проваджень, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022071130000089 від 12 червня 2022 року та № 12022071130000110 від 31 липня 2022 року, № 12023071130000016 від 12 січня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, – підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 177, 178, 194, 315 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 – задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Порошково, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів – до 21 серпня 2023 року (включно).

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 80 520 (вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це прокурора або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти такі обов`язки:

- прибувати до прокурора чи суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу прокурора чи суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Вручити копію ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.

На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено 28 червня 2023 року.

Головуюча: ОСОБА_1