Справа №522/15864/22

Провадження №2-др/522/64/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року                                                                                         м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді – Суворової О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали заяви представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Лях Ігоря Дмитровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №522/15864/22 за позовом ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача - ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити певні ді,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м.Одеса знаходилась справа за позовом ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача - ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до  Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача -  ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

25.04.2023 року до суду звернувся представник третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Лях І.Д. з заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №521/5974/21, яка розподілена судді Суворовій О.В., та передана – 26.04.2023 року.

Ухвалою суду від 27.04.2023 року прийнято до провадження матеріали заяви представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Лях І.Д. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №522/15864/22 та призначено судове засідання на 11.05.2023 року.

Заява представника третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Лях І.Д. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №521/5974/21 обґрунтована тим, що під час ухвалення судового рішення питання розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось, тому просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 10 000 грн.

У судові засідання, призначені на 11.05.2023 року та 22.06.2023 року, сторони не з`явились . Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Про причини не явки суду не повідомили.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Лях І.Д. та представник Приморської районної адміністрації ОМР подали заяви про проведення судового засідання за їх відсутності .

Позивач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить довідка про отримання електронного листа від 28.04.2023 р. (а.с.130,133) та рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.141).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача - ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача -  ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

25.04.2023 року до суду звернувся представник третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Лях І.Д. з заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №521/5974/21, яка мотивована тим , що під час ухвалення судового рішення питання розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось, тому просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 10 000 грн.

До  заяви представник третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Лях І.Д. надав акт від 24.04.2023 року приймання-передачі наданої правової допомоги за договором №59/2022 від 26.11.2022 року, яким визначено, що консультація клієнта щодо правильності визначення правової позиції третьої особи – 1 година – 4000 гривень, складання пояснень в інтересах клієнта складає 6000 гривень, всього 10000 гривень (а.с.122), розрахунок-фактура №8, згідно якого ОСОБА_1 оплачені послуги правової допомоги за договором №59/2022 від 26.11.2022 р. за 2,5 години - 10 000 гривень (а.с.123).

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Згідно ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 вказаної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 22.12.2018 р. у справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

За роз`ясненнями п.20 постанови Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст.220 ЦПК (нова редакція 270 ЦПК); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

  Згідно з Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами статей 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат. Відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний суд зазначив, що у підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Отже, актом від 24.04.2023 року приймання-передачі наданої правової допомоги за договором №59/2022 від 26.11.2022 року визначена фактична вартість правничої допомоги при розгляді справи №522/15864/22 на суму 10 0000 грн.(а.с.122), між сторонами укладений договір про надання правничої допомоги договором №59/2022 від 26.11.2022 року (а.с.43-44).

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку від 12.01.2023 року вартість витрат на правничу допомогу за договором№59/2022 від 26.11.2022 року складає 10000 грн. , послуги, які були виконані адвокатом, це консультація та складання пояснень (а.с.45).

Також в матеріалах справи наявний детальний опис робіт (надання послуг) з підготовки та подання пояснення третьої особи ОСОБА_1 у справі №522/15864/22 від 12.01.2022 року, яким вказані виконані послуги на загальну суму 10 000 гривень (а.с.46).

Представником третьої особи ОСОБА_1 - адвокатом Лях І.Д. надано розрахунок-фактуру №8, згідно якого ОСОБА_1 оплачені послуги правової допомоги за договором №59/2022 від 26.11.2022 р. за 2,5 години - 10 000 гривень (а.с.123).

Однак, відповідно до Постанови ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Виходячи із системного аналізу Великої Палати, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними:

- відповідний договір про надання правової допомоги;

- розрахунок наданих послуг;

- детальний опис виконаних доручень клієнта;

- акт прийому-передачі виконаних робіт;

- платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом;

- інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 12.05.2020 у справі №  904/4507/18, від 04 березня 2021 року по справі № 280/429/19.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Велика Палата ВС у своїй постанові від 19.02.2020 р. по справі № 755/9215/15-ц роз`яснила, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами, разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Враховуючи, що по даній справі представник ОСОБА_3 ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить його заява (а.с.19), дійсно надав письмові пояснення (а.с.28-35), 16.01.2023 року на електронну адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.58), тобто участі в судових засіданнях жодного разу не приймав , беручи до уваги складність справи та її важливість для сторін, суд вважає, що витрати на правову допомогу з позивача на користь третьої сторони ОСОБА_1 підлягають стягненню у розмірі 3000 грн.

Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Керуючись ст.ст.4, 76-81, 133, 137, 141, 247, 258-260, 264, 268, 270, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Постановити у справі №522/15864/22 додаткове рішення наступного змісту:

Клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Лях І.Д. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП:  НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП:  НОМЕР_2 ) понесені судові витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 3 000 гривень.

На додаткове рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22.06.2023 року.

Суддя                                                                              О.В.Суворова