У Х В А Л А
19 березня 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-204/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чудак Олеся Миколаївна
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю представників сторін:
Позивача : ОСОБА_1,
Відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Прокуратури Вінницької області
до: відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3
про: визнання дій головного державного виконавця незаконними, зобов’язання його вчинити дії та скасування постанов
В С Т А Н О В И В :
26 січня 2010 року прокуратура Вінницької області звернулася в суд з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВПВР ДДВС МЮ України) про визнання дій головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України ОСОБА_3 щодо застосування штрафних санкцій до прокуратури Вінницької області неправомірними, скасування постанов від 31 липня 2009 року та від 26 листопада 2009 року про застосування до прокуратури Вінницької області штрафних санкцій та зобов’язання головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України ОСОБА_3 завершити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року №2-а-2449/08 на підставі пункту 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
До початку судового засідання 19 березня 2010 року від представника відповідача –головного спеціаліста відділу судового забезпечення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 (довіреність на а.с. 68) надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача - відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного -Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с. 66-67).
В судовому засіданні представник відповідача –головний спеціаліст сектору представництва інтересів держави в судах Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 (довіреності на а.с. 69, 70) подане клопотання підтримав.
Додатково пояснив, що згідно з положенням частини третьої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року №202-98/ВР органом державної виконавчої служби є сам Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Тобто, закон у даному випадку не визначає відділи (підрозділи) примусового виконання рішень Департаменту як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їх участі як сторони в адміністративному процесі.
Представник прокуратури - прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави у судах прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 27) про заміну відповідача заперечив.
Зі свого боку зазначив, що відповідно до статті 85 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-ХІV, у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Згідно з Положенням про відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, затвердженого заступником Міністра юстиції України 07 червня 2007 року, відділ має печатку зі своїм найменуванням.
Тобто, враховуючи, що всі виконавчі дії здійснювались державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби на службових документах встановленого зразка, засвідчених печаткою відділу, а також те, що порядок оскарження, визначений статтею 85 вищезазначеного Закону передбачає структурну підпорядкованість до начальника відповідного органу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, то прокуратурою Вінницької області відповідачем визначено саме відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Суд, заслухавши позицію представника відповідача, заперечення представника позивача, дослідивши надані матеріали, врахувавши, що заміна відповідача відбувається лише за наявності двох умов, а саме, є згода позивача та така заміна не тягне за собою зміни підсудності справи, дійшов висновку про неможливість заміни первинного відповідача належним.
Разом з цим, судом поставлено на розгляд учасників процесу питання про залучення у справу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якості другого відповідача.
Представники і позивача і відповідача при вирішенні даного питання поклалися на розсуд суду.
Визначаючись щодо поставленого питання, суд виходить з того, що дійсно дані правовідносини регулюються спеціальною нормою, а саме, статтею 181 КАС України, яка у частині третій передбачає, що відповідачем в адміністративній справі, особливості розгляду якої визначено цією статтею, є відповідний орган державної виконавчої служби, з яким перебувають у службових відносинах державний виконавець чи інша посадова особа, рішення, дії чи бездіяльність яких стали предметом оскарження.
Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»визначає органи і посадових осіб, які здійснюють примусове виконання рішень. Так, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу», примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
В свою чергу відповідно до статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу»органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Як вбачається з наведених правових норм відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України як самостійний орган не визначений.
Навпаки, наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2007 року №549/к затверджено Положення про Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до пункту 12 якого, до складу Департаменту входять відділи, у тому числі і відділ примусового виконання рішень.
Одночасно процесуальною право- та дієздатністю в адміністративному процесі наділені згідно з статтею 48 КАС України, зокрема, органи державної влади. Правосуб’єктність цих органів в процесі не залежить від того, є вони юридичними особами чи ні, мають свою печатку, чи ні.
Орган виконавчої влади є організаційно самостійним елементом державного апарату, який наділений чітко окресленим обсягом повноважень виконавчої влади відповідно до покладених на нього завдань і функцій, складається зі структурних підрозділів і посад та віднесений Конституцією України і законами України до системи органів виконавчої влади.
Таким чином, оскільки відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є відповідним органом державної виконавчої служби, то і процесуальною правосуб’єктністю в адміністративному процесі також не наділений.
Відповідно до статті 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягло за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Після заміни позивача чи відповідача, залучення другого відповідача розгляд справи починається спочатку.
За таких обставин, суд повинен у необхідному обсязі провести підготовку справи до судового розгляду наприклад, запропонувати подати заперечення проти позову, а після цього призначити судовий розгляд справи.
Таким чином, на підставі викладеного, керуючись статтею 52 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
залучити Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якості другого відповідача у справі за позовом прокуратури Вінницької області до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, про визнання дій головного державного виконавця незаконними, зобов’язання його вчинити дії та скасування постанов.
Запропонувати Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати свою позицію по заявленому позову з нормативно-правовим обґрунтуванням та відповідними доказами.
У зв’язку з цим, розгляд справи відкласти на 26 березня 2010 року о 14 годині 15 хвилин.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Відповідно до частини шостої статті 254 КАС України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з дня її проголошення.
Суддя /підпис/ ОСОБА_5
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар: