ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1024/23, 22ц/821/1024/23Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/6714/22 Категорія: 311000000 Кондрацька Н.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

суддіНовіков О.М., Гончар Н.І.

секретар Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - ТОВ «МК «М`ясний»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача адвоката Драченка В.В.на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.04.2023 (повний текст складено 11.04.2023) та додаткове рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23.05.2023 (повний текст складено 23.05.2023) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МК «М`ясний» про стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в :

у грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, яким, після подальших уточнень, просила стягнути з відповідача на її користь 55626, 12 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи про непроведення роботодавцем при звільненні позивача належного розрахунку щодо виплати заробітної плати.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.04.2023 позов у справі залишено без задоволення з посиланням на необґрунтованість тверджень позивача про непроведення роботодавцем належного розрахунку з працівником при звільненні та відсутність вини роботодавця у затримці розрахунку з працівником. Крім того, судом стягнуто з позивача на користь відповідача 10000,00 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Також додатковим рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23.05.2023 відмовлено у стягненні з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. у відшкодування понесених при розгляді справи витрат на правову допомогу у зв`язку з відхиленням позовних вимог.

Не погоджуючись з такими судовими рішенням, представник позивача адвокат Драченка В.В.подав 01.06.2023 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 06.04.2023 скасувати та задовольнити позовні вимоги у справі. Також просить скасувати додаткове рішення від 23.05.2023 та новим рішенням стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. витрат на правову допомогу. Вказує, що ТОВ «МК «М`ясний» не направляло позивачу впродовж дев`яти місяців копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, чим порушено приписи ст. ст. 47, 116 КЗпП. З даного приводу позивач неодноразово зверталася до роботодавця - перша вимога датована 11.04.2022. Позивача 29.03.2021 призначено на посаду адміністратора відділу збуту в ТОВ «МК «М`ясний», свої посадові обов`язки виконувала безпосередньо в місті Черкаси. Жодним наказом чи посадовою інструкцією не було визначено робоче місце ОСОБА_1 на території Харківської області, натомість відомості на виплату готівки адресовані саме відділу збуту в місті Черкаси для всіх регіональних працівників. 24, 25 та 28 лютого 2022 року Позивач продовжувала виконувати свої посадові обов`язки, жодного акту про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці складено не було. Акт про неотримання остаточного розрахунку при звільненні від 28.02.2022, на який посилається відповідач, не передбачений законодавством та на ньому відсутній підпис ОСОБА_1 .

Судом було надано невірну оцінку заяві позивача від 11.04.2022 про необхідність здійснення розрахунку з нею в безготівковій формі та надання згоди на направлення трудової книжки засобами поштового зв`язку.

Суд залишив поза увагою, що в заяві ОСОБА_1 від 30.11.2022 вона просить повторно направити їй належним чином оформлену трудову книжку і провести безготівковий розрахунок належних до виплати сум.

Усі свої звернення позивач направляла поштою на офіційну юридичну адресу відповідача, отже він є належним чином обізнаним з їх змістом, незалежно від фактичного отримання конверта з відповідним поштовим відправленням.

Суд взяв до уваги доводи відповідача про неможливість виконання своїх зобов`язань внаслідок дії воєнного стану на території України, не врахувавши, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 905/857/10 зазначено, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Стягуючи з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу, суд не врахував відсутність акта наданих послуг, а відмовляючи додатковим рішенням у стягненні з відповідача на користь позивача її витрат на правову допомогу, суд не врахував, обґрунтованість заявлених у справі позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «МК «М`ясний» просив суд апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обгрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що наказом №332 від 29.03.2021 позивача ОСОБА_1 прийнято відповідачем на роботу у відділ збуту на посаду адміністратора.

Наказом ТОВ «МК «М`ясний» №3-П від 11.01.2021 на підприємстві встановлено наступні форми оплати праці: у грошовому виразі через касу підприємства, через установи банків за зарплатним проектом або за згодою працівника через установи банків на вказаний працівниками рахунок.

Відповідно до наданих копій відомостей про виплату за грудень 2021 року, січень, лютий 2022 року позивач отримувала грошові кошти готівкою, про що свідчить її підпис навпроти прізвища, ім`я та суми.

Відповідно до копії заяви від 15.02.2022 ОСОБА_1 просила звільнити її з роботи за власним бажанням 28.02.2022.

Наказом Генерального директора ТОВ «МК «М`ясний» від 28.02.2022 №441/к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено позивача з посади адміністратора відділу збуту з 28.02.2022 згідно зі ст.38 КЗпП України за власним бажанням на підставі поданої заяви.

Як вбачається з наданого суду табелю обліку використання робочого часу за лютий 2022 року позивач 24.02.2022, 25.02.2022 та 28.02.2022 не працювала з невідомих причин.

Відповідно до копії акту про неотримання остаточного розрахунку при звільненні від 28.02.2022 працівниками ТОВ «МК «М`ясний» складено акт про те, що адміністратор відділу збуту ОСОБА_1 не з`явилась до каси підприємства для отримання остаточного розрахунку при звільненні у сумі 4747 грн. 22 коп.

Згідно з вимогами п. 31 постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 касир зобов`язаний після закінчення встановлених строків виплат, пов`язаних з оплатою праці за видатковими відомостями: 1) у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис «Депоновано»; 2) скласти реєстр депонованих сум; 3) у кінці видаткової відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за видатковою відомістю і засвідчити напис своїм підписом. Якщо готівка видавалася не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис «Готівку за відомістю видав (підпис)»; 4) здійснити запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видатковим касовим ордером на фактично видану суму за видатковою відомістю.

Як вбачається з копії наданої відомості на виплату готівки№1734 за лютий 2022 року дані вимоги виконані та навпроти прізвищі та імені позивача, суми міститься відмітка «задепоновано».

З урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що при її звільненні відповідач не провів у день звільнення повний розрахунок з працівником, що є підставою для стягнення компенсації у виді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Правовідносини, які виникли між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно ст.ст.21, 43 Конституції України, ст.ст.94, 115 КЗпП України, ст.ст.21, 24 ЗУ «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Як передбачено ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Також в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

Відповідно до п.20 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У цій справі судом встановлено, що днем звільнення позивача є 28.02.2022 згідно наказу Генерального директора ТОВ «МК «М`ясний» від 28.02.2022 №441/к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Згідно табелю обліку використання робочого часу за лютий 2022 року позивач 24.02.2022, 25.02.2022 та 28.02.2022 не працювала. Також згідно акту про неотримання остаточного розрахунку при звільненні від 28.02.2022 працівниками ТОВ «МК «М`ясний» зафіксовано, що адміністратор відділу збуту ОСОБА_1 не з`явилась до каси підприємства для отримання остаточного розрахунку при звільненні у сумі 4747 грн. 22 коп.

Відтак, роботодавець зробив все від нього залежне для отримання працівником нарахованої заробітної плати, приймаючи до уваги, що наказом ТОВ «МК «М`ясний» №3-П від 11.01.2021 на підприємстві встановлено форму оплати праці у грошовому виразі через касу підприємства, про що позивач була обізнана, працюючи на підприємстві 11 місяців та систематично отримуючи заробітну плату саме в такий спосіб.

У аспекті викладеного вище, не можна погодитися з доводами скаржника про те, що ТОВ «МК «М`ясний» не направляло позивачу впродовж дев`яти місяців копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, адже вони не стосуються обставин щодо можливості отримати позивачем нарахованої заробітної плати в день звільнення у звичній на цьому підприємстві готівковій формі.

Ці ж висновки спростовують посилання скаржника на те, що судом було надано невірну оцінку заяві позивача від 11.04.2022 про необхідність здійснення розрахунку з нею в безготівковій формі, яка повернулася із поштового відділення позивачці неврученою адресату, про що також зазначено і в заяві від 30.11.2022, адже кошти заробітної плати в день звільнення були видані роботодавцем для виплати працівнику у готівковій формі та подальша зміна намірів працівника щодо форми отримання заробітку не спростовує належного виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо його виплати.

Листа з вимогою про виплату їй належних при звільненні сум з перерахуванням їх на відповідний банківський рахунок та про надсилання трудової книжки на відповідну адресу роботодавець вперше отримав 09.12.2022 року, в цей же день відбулося зарахування вказаних сум позивачу, що підтверджено відповідними доказами. Отже, у суду немає підстав вважати, що в даному випадку роботодавець прострочив виконання свого зобов`язання про проведення з працівником розрахунку при звільненні.

Мають бути відхилені посилання скаржника на те, що жодним наказом чи посадовою інструкцією не було визначено робоче місце ОСОБА_1 на території Харківської області, так як кошти заробітної плати позивача очікували за місцем її роботи в м. Черкаси.

Посилання скаржника на те, що вона 24, 25 та 28 лютого 2022 року продовжувала виконувати свої посадові обов`язки спростовуються відомостями табеля обліку робочого часу, які наданими позивачем доказами не спростовуються.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Апеляційні доводи про те, що суд взяв до уваги доводи відповідача про неможливість виконання своїх зобов`язань внаслідок дії воєнного стану на території України мають бути відхилені, адже за обставин цієї справи кошти для готівкової виплати заробітної плати позивачу очікували її на робочому місці в день звільнення.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що, стягуючи з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу, суд не врахував відсутність акта наданих послуг, адже відповідний розмір витрат з переліком наданих послуг закріплено в додатковій угоді від 24.01.2023 (т.1 а.с.172). Крім того, враховуючи обсяг виконаної адвокатом відповідача роботи щодо збирання доказів та підготовки відзиву на позов, розмір оплати його послуг в сумі 10000,00 грн. є обґрунтованим.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.04.2023 та додаткове рішення від 23.05.2023 у даній справі слід залишити без змін, а подану позивачем апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки вирішення судом першої інстанції позовних вимог по суті після апеляційного перегляду справи змін не зазнало, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу при розгляді справи судом першої інстанції за приписами ст. 141 ЦПК України не має.

Крім того, на підставі положень ст.141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.04.2023 та додаткове рішення від 23.05.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МК «М`ясний» про стягнення середнього заробітку - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 28.06.2023.

Суддя-доповідач

Судді