печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17775/22-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2023 м. Київ

Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження № 62022000000000241 відомості про яке 05.05.2022 внесено до ЄРДР за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: тимчасово окупована територія України в АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення.

Громадянин України ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Служби безпеки України та займаючи посаду оперуповноваженого відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки ГУ СБ України в АР Крим, вчинив державну зраду, а саме, умисно на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державної та інформаційної безпеки України перейшов на бік ворога, тобто Російської Федерації в період збройного конфлікту за таких обставин.

ОСОБА_5 , у порушення військової присяги, ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України», ст. 11 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних сил України», будучи військовослужбовцем Служби безпеки України та займаючи посаду оперуповноваженого відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки ГУ СБ України в АР Крим, тобто достовірно володіючи інформацією, що з 20.02.2014 Російською Федерацією здійснюється військова агресія відносно України та вчиняються дії, направлені на зміну меж території України в порушення порядку встановленого Конституцією України, достовірно розуміючи, що здійснено силове захоплення ГУ СБ України у АР Крим, а також інших органів державної влади АР Крим, умисно не виконав розпорядження керівництва Служби безпеки України щодо зміни дислокації з АР Крим на м. Київ для подальшого проходження військової служби та виконання своїх службових обов`язків.

ОСОБА_5 , свідомо прийняв рішення зрадити військовій присязі під час збройного конфлікту та перейти на бік ворога, а саме вступити на військову службу до Федеральної служби безпеки Російської Федерації, з метою вчинення дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, а також обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, що ним і було здійснено у період з 20.02.2014 по 31.03.2014 у м. Сімферополь АР Крим.

В подальшому, в невстановлений органом досудового розслідування час, ОСОБА_5 , враховуючи його професійні навички та обізнаність в сфері здійснення контррозвідувального захисту в сфері інформаційної безпеки України та добровільну згоду на вступ до складу ФСБ РФ, призначено на посаду оперуповноваженого 4 напрямку Служби КРО УФСБ Росії по Республіці Крим і м. Севастополю.

Своїми діями, ОСОБА_5 вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державної та інформаційної безпеки України, перейшов на бік ворога, тобто Російської Федерації в період збройного конфлікту.

ІІ. Застосовані судом правові процедури.

Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), останній показань суду не надавав, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавав.

Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, яка реально була забезпечена державою.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора) та суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, повідомленої підозри, зміни раніше повідомленої підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати повідомлення про підозру від 11.11.2021, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 14.07.2022, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, справа «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.

Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

ІІІ. Позиція сторони захисту.

Захисник ОСОБА_7 зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченим і узгодити з ним правову позицію щодо висунутого обвинувачення. Здійснювала активний та розумний захист у кримінальному провадженні прав та законних інтересів обвинуваченого всіма незабороненими законом способами.

На думку захисника, обвинувачення не доведено в судовому засіданні, що є підставою для виправдення ОСОБА_5 ..

IV. Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.

Тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доведення.

Так, постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01.03.2014 № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.

06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія цієї постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.

11.03.2014 постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 № 296/2014 дія цієї постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 визнана неконституційною.

Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.

17.03.2014 представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також постанову № 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».

18.03.2014 «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19.03.2014 рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014.

21.03.2014 прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).

11.04.2014 «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.

Верховною Радою України 15.04.2014 прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.

Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 прийнято постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16.03.2014, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2016 № 71/205 та від 19.12.2017 № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22.12.2018 послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.

Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України № 1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.

Під час судового розгляду встановлено, що внаслідок розпочатої 20.02.2014 збройної агресії РФ проти України відбулася воєнна окупація невід`ємної частини України - АР Крим, а в подальшому і незаконна анексія цієї території України, що є формами триваючої підривної діяльності з боку РФ проти України на шкоду її суверенітетові та територіальної цілісності. З метою встановлення та зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю України над цією територією РФ утворила на ній, зокрема, федеральні органи безпеки.

Судом в інтересах даного кримінального провадження ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази (Том V, а.с. 143-219, Том VІ, VІІ, VІІІ) з тим, щоб дослідити зв`язок між цими подіями та діями обвинуваченого безпосередньо в контексті висунутого йому обвинувачення.

V. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - нинішні працівники Головного управління Служби безпеки України, при цьому троє останніх колишні працівники Служби безпеки України в АР Крим, надали суду наступні покази.

Свідок ОСОБА_9 зазначив, що у 2014 році у підрозділі ВКІБ СБУ в Криму працювало близько 6 оперативних співробітників, серед яких ОСОБА_12 , на чолі зі Особа_1 та Особа_2, які були керівниками відділу. Всі вони займалися хакерством в інтересах держави. Після силового захоплення СБУ в АРК в лютому 2014 року керівництвом після спільної наради з представниками РФ до особового складу доведено можливі варіанти подальшої служби, а саме: звільнення з органів СБУ, продовження служби на незахопленій частині України або перехід на бік ворога та продовження служби в захоплених органах на користь РФ. Кожен співробітник міг вільно зробити свій вибір, при цьому усвідомлюючи можливі наслідки (в подальшому вже було офіційне розпорядження прибути до Києва до 30.03.2014). Більшість працівників виїхали з Криму 02-03.03.2014, при цьому свідок залишався в Криму до 11.03.2014 по стану здоров`я та у зазначений період відвідував будівлю СБУ. Після силового захоплення адмінбудівлі керівництво СБУ жодних службових завдань для співробітників на території АРК не надавало, всі повинні були прибути для подальшого проходження служби до м. Києва. Водночас, у вказаний період часу, коли майже всі працівники, які планували продовжити службу в СБУ, виїхали з Криму, свідок у приміщенні СБУ в АРК бачив працівників ВКІБ, в тому числі ОСОБА_13 , при чому останні займалися робочими питаннями і не планували виїжджати. Свідок зазначив, що після того як прибув до м. Києва йому зі слів його керівництва (який безпосередньо спілкувався з працівниками, що залишились в Криму) стало відомо, що весь підрозділ ВКІБ, включно з ОСОБА_13 , перейшов на службу до ФСБ. Окрім того, свідок в рамках своїх службових обов`язків в період 2014-2016 року проводив оперативну діяльність, розголошення якої є неможливим з огляду на її таємність, проте запевнив суд, що аналізом отриманої інформації може засвідчити, що у вказаний період ОСОБА_12 працював у ФСБ на користь РФ.

Свідок ОСОБА_11 зазначив, що після силового захоплення будівлі СБУ в Криму в лютому 2014 року та доведеної керівництвом інформації щодо можливості подальшого проходження служби, він 02-03.03.2014 виїхав до Києва (в подальшому вже було офіційне розпорядження прибути до Києва до 30.03.2014). Вже там зі слів інших співробітників та керівництва (який безпосередньо спілкувався з працівниками, що залишились в Криму) йому стало відомо що весь підрозділ ВКІБ, включно з ОСОБА_13 , перейшов на службу до ФСБ. Окрім того, свідок зазначив, що в ході своєї службової діяльності, розголошення якої не можливе з огляду на її таємність, йому достовірно відомо факт того, що ОСОБА_13 працював у ФСБ щонайменше до 2016 року.

Свідок ОСОБА_10 зазначив, що після силового захоплення будівлі СБУ в Криму в лютому 2014 року та доведеної інформації щодо можливості подальшого проходження служби на початку березня виїхав до Києва (в подальшому вже було офіційне розпорядження прибути до Києва до 30.03.2014). Ще перебуваючи в Криму до свідка зверталося керівництво ВКІБ з приводу його рішення щодо подальшого проходження служби, при цьому з розмови свідок зрозумів, що керівництво ВКІБ не налаштоване продовжувати службу в СБУ. Вже прибувши до Києва йому з різних джерел стало відомо, що весь підрозділ ВКІБ включно з ОСОБА_13 перейшли до ФСБ, зрадивши присязі. Окрім того, під час своєї службової діяльності свідок неодноразово отримував підтвердження вказаної інформації та аналізуючи отримані дані може запевнити, що ОСОБА_12 працював в ФСБ на користь РФ.

Свідок ОСОБА_8 зазначив, що особисто з обвинуваченим він не знайомий, проте йому відома загальнопоширена інформація про те, що весь підрозділ ВКІБ СБУ в АРК перейшов на службу до ФСБ.

Враховуючи особливості службової діяльності співробітників СБУ, які допитані судом в якості свідків, давши суду показання в межах дозволеної до розголошення інформації, розуміючи важливість повідомлених ними відомостей, які на думку суду є достатніми, суд доходить висновку що обвинувачений ОСОБА_5 зарахований та проходить службу в ФСБ РФ, у період з 2014 по 2016 роки, що не спростовано жодними доказами сторони захисту.

Судом досліджено письмові докази у кримінальному провадженні, зокрема:

- відповідь Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України щодо виконання доручення від 24.02.2021 № 30/4/3-1629, де зазначено, що підконтрольним розвідувальним органам рф хакерським угрупованням «Armageddon» проведено кібератаки на центральні органи виконавчої влади України, що створило витік інформації (Том ІІІ, а.с. 3);

- відповідь Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України щодо виконання доручення від 03.03.2021 №30/4/5-2011н/т щодо виконання доручення, який вказує на триваючі факти протиправної діяльності з боку спецслужб рф, направлені на несанкціоновані втручання в роботу ЕОМ, автоматизованих систем, зокрема, група осіб з числа хакерського угруповання підконтрольного ФСБ рф (Том ІІІ, а.с. 4-5);

- відповідь Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України від 14.07.2021 № 30/6-7523 щодо виконання доручення, де зазначено, що встановлено ІР-адреси серверного обладнання, яке використовується хакерським угрупованням, підконтрольним розвідувальним органам рф, «Armageddon» та надано перелік цих адрес (Том ІІІ, а.с. 8-10);

- протокол огляду електронного ресурсу мережі інтернет від 12.07.2021, який проведено огляд встановлених ІР-адрес, які зареєстровані за компаніями в москві (Том ІІІ, а.с. 11-15);

- клопотання про дозвіл на проведення НСРД від 10.08.2021 (розсекречено), а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем, тобто серверного обладнання за встановленими ІР-адресами (Том ІІІ, а.с. 6-10);

- ухвалу Київського апеляційного суду від 13.08.2021 (розсекречено), якою надано дозвіл на проведення НСРД, а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем, тобто серверного обладнання за встановленими ІР-адресами (Том ІІІ, а.с. 24-31);

- протокол за результатами проведення НСРД № 30/6-10198т від 21.09.2021 (розсекречено), на оптичному носії містяться файли серверного обладнання за встановленою ІР-адресою, яка використовується хакерським угрупованням «Armageddon» та координується фсб рф для здійснення кібератак, а саме адміністративної панелі керування, через яку здійснюється безпосереднє керування кібератаками, поширення ШПЗ та узагальнення інформації щодо інфікованих комп`ютерів, їх приналежності до державних установ, дати та часу ураження; Також на оптичному носії наявні аудіофайли з розмовами в програмному забезпеченні «Asterisk» (програма для реалізації технології компютерної телефонії) осіб, причетних для проведення кібератак; при цьому з досліджених файлів встановлено ,що користувачі застосунку «Asterisk» повязані з діяльністю ФСБ РФ та так званих ЛНР/ДНР (Том ІІІ, а.с. 36-55);

- відповідь Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України від 20.09.2021 № 30/6-10200 щодо виконання доручення, яким встановлено осіб, причетних до підконтрольного фсб рф хакерського угруповання «Armageddon», яке здійснює кібератаки державних органів України. Так вказане хакерське угрупування має ієрархічну структуру та складається переважно з громадян України - колишніх співробітників управління СБУ в АРК, які після анексії півострову зрадили присязі, перейшли на бік окупанта та розпочали службу в фсб рф. Кураторство даною групою здійснюється росіянами - співробітниками фсб рф, учасниками 8 чоловік, серед яких ОСОБА_5 . Всі вони є колишніми співробітниками СБУ в АРК, а зокрема ОСОБА_5 , 04.08.1989, уродженець м. Харків, до 2014 був співробітником СБУ та обіймав посаду оперуповноваженого ВКІБ ГУ СБ України в АРК. Після анексії вступив до лав фсб рф та зайняв посаду оперуповноваженого 4 направлення Служби КРО УФСБ по Республіці Крим та м. Севастополь (Том ІІІ, а.с. 57-62);

- відповідь на запит Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України від 01.10.2021 з додатком (№ 11/6-5898 від 01.10.2021), яка підтверджує, що встановлені оперативним підрозділом 8 чоловік - членів хакерського угруповання є колишніми співробітниками військовослужбовцями СБУ, серед яких ОСОБА_5 , прийнятий на військову службу НОМЕР_1 , звільнений 25.04.2014 через службову невідповідність (Том ІІІ, а.с. 65-76);

-відповідь на запит Державної міграційної служби України від 13.10.2021, яким підтверджується факт видачі ОСОБА_5 паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон (Том ІІІ , а.с. 79-80);

-відповідь на запит Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 20.10.2021, яким підтверджується факт того, що станом на 20.10.2021 громадянин України ОСОБА_5 не перетинав державний кордон України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями окремих районів Донецької та Луганської областей та тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим (Том ІІІ, а.с. 82);

- відповідь Департаменту контррозвідки СБ України від 25.11.2021, яким надано наявну інформацію про колишніх працівників ВКІБ СБУ в АРК, які перейшли на бік ворога до лав ФСБ РФ, зокрема щодо ОСОБА_5 зазначено, що після окупації півострову останній зрадив військовій присязі та за оперативною інформацією перейшов на військову службу до СКРО УФСБ РФ у РК та м. Севастополь , де продовжив працювати за лінією забезпечення кібербезпеки (Том ІІІ, а.с. 85-90);

- відповідь Управління роботи з особовим складом СБ України № 11/2-7081 від 10.11.2021, яким зазначено, що колишні 8 військовослужбовців СБУ, серед яких ОСОБА_5 , проходили військову службу в ГУ СБУ в АРК та УСБУ у м. Севастополі та не прибули на материкову частину України з тимчасово окупованої території АРК і були звільнені з військової служби СБУ із зняттям з військового обліку та додано копію Розпорядження Голови СБУ від 24.03.2014, яким зобов`язано військовослужбовців СБУ, які дислоковані в АРК, до 30.03.2014 прибути до Центрального управління СБУ, та архівні витяги з наказів про прийняття на військову службу та про звільнення (Том ІІІ, а.с. 93-94);

- копію розпорядження Голови СБ України № 44 від 24.03.2014, яким встановлено військовослужбовцям СБ України, які проходять військову службу в органах, підрозділах, закладах, установах СБ України, що дислоковані в АР Крим, строк до 30.03.2014 для прибуття до підрозділів Центрального управління СБ України, що здійснюють організаційно-методичне управління відповідними напрямами оперативно-службової діяльності (Том ІІІ, а.с. 95);

- архівний витяг з наказу № 872-ос від 25.04.2014, яким звільнено ОСОБА_5 з військової служби за п. «е» п. 62 (через службову невідповідність) (Том ІІІ, а.с. 96);

- архівний витяг з наказу № 1119-ос від 24.10.2011, яким ОСОБА_5 прибувшого із запасу Збройних Сил України та уклав контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України офіцером строком на п`ять років (Том ІІІ, а.с. 97);

- відповідь на доручення від 08.10.2021 №30/6-10733, де встановлено свідків, які особисто знайомі з фігурантами та можуть надати покази (Том ІІІ, а.с. 101-105);

- протокол огляду від 12.10.2021 оптичного носія інформації № 1880т, диск є додатком до протоколу НСРД, на якому розміщено архів «проверка_бекап», в якому знаходиться каталог «астеріск_аудіо» з аудіофайлами, на яких зафіксовано обговорення між абонентами фактів несанкціонованих втручань та зняття інформації; в подальшому фрагменти голосів записано на диск та предявлено свідкам для впізнання. Також у вказаному файлі відображений перелік 10 абонентів із зазначенням позивного та умовного номеру лінії, а також в каталозі розміщений файл з елементами серверного налаштування «астеріск» з примітками «фсб» (Том ІІІ, а.с. 106-127);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за голосом зі свідком ОСОБА_15 від 13.10.2021 із довідкою, згідно якого останній серед інших впізнав на пред`явлених аудіозаписах голос Особа_2, які були записані з диску за результатами проведення НСРД (Том ІІІ, а.с. 129-131);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за голосом зі свідком ОСОБА_15 від 13.10.2021 із довідкою, згідно якого останній серед інших впізнав на пред`явлених аудіозаписах голос Особа_1, які були записані з диску за результатами проведення НСРД (Том ІІІ, а.с. 132-134);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за голосом зі свідком ОСОБА_16 від 13.10.2021 довідкою, згідно якого останній серед інших впізнав на пред`явлених аудіозаписах голос Особа_2, які були записані з диску за результатами проведення НСРД (Том ІІІ, а.с. 135-137);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за голосом зі свідком ОСОБА_16 від 13.10.2021 із довідкою, згідно якого останній серед інших впізнав на пред`явлених аудіозаписах голос Особа_1, які були записані з диску за результатами проведення НСРД (Том ІІІ, а.с. 138-140);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за голосом зі свідком ОСОБА_17 від 13.10.2021 із довідкою, згідно якого останній серед інших впізнав на пред`явлених аудіозаписах голос Особа_1, які були записані з диску за результатами проведення НСРД (Том ІІІ, а.с. 141-143);

- лист Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України від 27.10.2021 №30/6-11521 щодо надання інформації, яким узагальнено наявну інформацію щодо форм та методів протиправної діяльності хакерського угруповання «Армагедон». Встановлено, що це спеціально створений структурний підрозділ ФСБ РФ, завданням якого є розвідувально-підривна діяльність проти України в кіберпросторі. Група є складовою структурною одиницею Управління ФСБ Росії по РК та м. Севастополю, а до її складу входять кадрові офіцери спецслужби та окремі колишні співробітники СБУ. Армагедон функціонує з 2014 року, а головною метою діяльності є проведення цілеспрямованих акцій кіберрозвідки проти державних органів України, насамперед силового блоку, з метою отримання розвідувальної інформації. Далі пояснюється детальний механізм реалізації кібератаки (Том ІІІ, а.с. 144-170);

- протокол огляду від 03.11.2021 з додатками, яким здійснено огляд офіційного сайту СБУ, на якому розміщено публікацію «Список колишніх співробітників СБУ, які зрадили присязі і перейшли на бік ворога», яка опублікована 26.03.2016. Вказана публікація містить 1402 номери колишніх співробітників, серед яких ОСОБА_5 (Том ІІІ, а.с. 171);

- протокол огляду від 08.11.2021 з додатками, яким здійснено огляд інтернет-ресурсу «Миротворець», де міститься фотографія ОСОБА_5 і вказано, що він розшукується поліцією за ч. 2 ст. 408 КК України (Том ІІІ, а.с. 172-178);

- протокол тимчасового доступу від 28.06.2022, відповідно до якого отримано інформацію щодо мобільного оператора ТОВ «Лайфсел» за номером мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_5 (Том ІІІ, а.с. 189-191);

- додаток до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 28.06.2022, а саме опис речей і документів, які були вилучені на підставі постанови прокурора (Том ІІІ, а.с. 192-193);

- протокол огляду інформації щодо номеру мобільного зв`язку оператора ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_3 від 29.06.2022 з додатками, яким встановлено, що у період з 20.02.2014 по 09.08.2014 абонент під час здійснення телефонних дзвінків перебував у зоні дії базових станцій ТОВ Лайфсел, які знаходяться на території АРК. При цьому, аналізом вказаної інформації встановлено, а саме географічного розташування мобільного терміналу та часових проміжків активності, що ОСОБА_5 у визначені в протоколі дати у робочий час перебував у будівлі УФСБ Росії по республіці Крим і місту Севастополю (Том ІІІ, а.с. 194-199);

- відповідь на доручення слідчого від 01.11.2021, де зазначено, що 8 колишніх співробітників ВКІБ, в тому числі ОСОБА_5 перебувають на непідконтрольній Україні владі території тимчасово окупованої території АРК, та з 2014 року не перетинали лінію розмежування (Том ІV, а.с. 12-13).

Оцінивши в сукупності зібрані та перевірені в судовому засіданні докази, допитавши свідків, колегія суддів не приймає до уваги посилання сторони захисту на відсутність доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого правопорушення та вважає її доведеною, оскільки останній будучи громадянином України та оперуповноваженим відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки ГУ СБ України в АР Крим, умисно на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державної та інформаційної безпеки України перейшов на бік ворога, тобто Російської Федерації в період збройного конфлікту, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 02.02.2014) .

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким, а також дані про його особу, який раніше не судимий.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєння кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про те, що необхідною та достатньою мірою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 111 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 368, 373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 02.02.2014) та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 ,обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.10.2022 - залишити без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3