Постанова

Іменем України

22 червня 2023 року

м. Київ

справа № 824/103/22

провадження № 61-2847ав23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія),

боржник - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,

за участю:

секретаря судового засідання - Бондаря В. Б.,

представника заявника - адвоката Задорожного Олександра Вікторовича,

представника боржника - Балацького Ярослава Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомнаенергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року у складі судді Кашперської Т. Ц. у справі за заявою Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 14 лютого 2022 року у справі № 202/2021 за позовом Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У вересні 2022 року Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) звернулося до суду з заявою про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 14 лютого 2022 року у справі № 202/2021 за позовом Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») про стягнення коштів.

Заява обґрунтована тим, що 14 лютого 2022 року МКАС при ТПП України ухвалив рішення у справі № 202/2021, відповідно до якого позов Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) до ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволено, стягнено заборгованість за поставлений товар у розмірі 23 205,68 євро і 1 872,50 дол. США на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору.

Рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року є остаточним, набирає законної сили з дати його ухвалення, що додатково підтверджується довідкою МКАС при ТПП України від 14 липня 2022 року № 1022/14-6.

Станом на момент подання цієї заяви відповідач добровільно не виконав рішення арбітражного суду, у зв`язку з чим позивач вимушений ініціювати виконання рішення у примусовому порядку.

Просив видати виконавчий лист на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року у справі № 202/2021 за позовом Inkla Trading & Engineering GmbH до ДП «НАЕК «Енергоатом».

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду як суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року заяву Inkla Trading & Engineering GmbH задоволено. Визнано і надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року у справі № 202/2021 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Inkla Trading & Engineering GmbH заборгованості за поставлений товар у розмірі 23 205,68 євро і 1 872,50 дол. США на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору. Стягнено з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Inkla Trading & Engineering GmbH 1 240,50 грн судових витрат. Видано виконавчий лист на Inkla Trading & Engineering GmbH на примусове виконання рішення МКАС при ТПП Українивід 14 лютого 2022 року у справі № 202/2021.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що арбітражна угода не визнана недійсною; боржник був належним чином повідомлений про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення стало обов`язковим для сторін, не скасовано та суд не зупинив його виконання.

Суд не встановив підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання вказаного рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У березні 2023 року ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, просило її скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення МКАС при ТПП Українивід 14 лютого 2022 року у справі № 202/2021.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року поновлено ДП «НАЕК «Енергоатом» строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та витребувано матеріали справи.

Матеріали справи за заявою Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення МКАС при ТПП Українивід 14 лютого 2022 року у справі № 202/2021 надійшли до Верховного Суду з Київського апеляційного суду 30 березня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.Клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» про зупинення дії ухвали Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року задоволено. Зупинено дію ухвали Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року заяву представника Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) - адвоката Задорожного О. В. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.

Суд першої інстанції не застосував норми Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, яка ратифікована Українською РСР відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 22 серпня 1958 року «Про ратифікацію Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень» (далі - Нью-Йоркська конвенція), положення якої є обов`язковими для застосування. У зв`язку з цим суд за власною ініціативою та в обов`язковому порядку не перевірив дотримання публічного порядку, тому неправильно застосував норми маркеру 2 пункту 2 частини першої статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (далі - Закон).

Станом на 19 грудня 2022 року (дата ухвалення судом першої інстанції рішення) і на сьогодні, з урахуванням воєнного стану, в Україні діяли і діють норми законодавства, направлені на: запобігання порушення інтересів суспільства і держави, завдання майнових втрат, у тому числі незаконними і безпідставними виплатами, що можуть призвести до виведення заявником свого капіталу за межі України, що буде несумісним із застосованою до нього санкцією, якою є зупинення видаткових фінансових операцій за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають поставку в Україну продукції виробництва Російської Федерації, та які є складовою публічного порядку України.

Відповідно, питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року у справі № 202/2021 (зокрема, щодо оплати продукції, країною походження якої є Російська Федерація) може бути вирішене після прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором та скасування мораторію (заборони), установленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі - Постанова № 187).

Виконання ухвали Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року призведе до негативних наслідків для держави Україна і безпосередньо для боржника, який є відокремленим підрозділом державного підприємства в об`єднаній енергетичній системі України, від сталої роботи якої залежить забезпечення благополуччя, стабільність та безпека громадян та держави, оскільки рішення від 19 грудня 2022 року порушує публічний порядок України.

Суд першої інстанції не врахував, що положення Нью-Йоркської конвенції та Закону не пов`язують відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП Україниіз моментом чи періодом укладення арбітражної угоди та доповнень до неї, оскільки згідно з Конвенцією та Законом однією з підстав відмови є «порушення публічного порядку».

Станом на 19 грудня 2022 року немає відповідних нормативно-правових актів України або рішення Національного банку України, згідно з якими дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій (зокрема, проведення фінансової операції з купівлі валюти) за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають поставку в Україну продукції виробництва Російської Федерації з її території та оплату продукції, країною походження яких є Російська Федерація.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У березні 2023 року Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) подала відзив на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом», у якому, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Вказала, що доводи апеляційної скарги зводяться до ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 1.4 договору поставки продукції від 28 жовтня 2019 року № 524(2)19АВ/53-121-01-19-08746 виробником продукції є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінгісеппський машинобудівний завод» (далі - ТОВ «Кінгісеппський машинобудівний завод»).

Крім того, ця продукція розмитнена, тобто надано дозвіл на ввезення продукції на митну територію України відповідно до статті 74 МК України, що підтверджується вантажними митними деклараціями, зазначеними в пункті 38.2 рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року, що не суперечить публічним інтересам України.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на пункт 12 постанови Національного банку України (далі - НБУ) від 24 лютого 2022 року № 18, що немає відповідних нормативно-правових актів України або рішення Національного банку України, згідно з якими дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій (зокрема, проведення фінансової операції з купівлі валюти) за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають поставку в Україну продукції виробництва Російської Федерації з її території та оплату продукції, країною походження яких є Російська Федерація, є безпідставними, оскільки зміст рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року не вимагає від сторін здійснення такої торгівлі.

Разом з тим, згідно з пунктом 14 постанови Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 уповноваженим установам забороняється здійснювати за дорученням клієнтів транскордонні перекази валютних цінностей з України, крім випадків їх здійснення на підставі окремих дозволів (рішень) Національного банку України, що приймаються на підставі звернень Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України.

Отже, на сьогодні відповідач може здійснити розрахунок (валютну операцію) за продукцію за умови певного порядку здійснення такого розрахунку, шляхом отримання окремого дозволу Національного банку України.

Також є безпідставним посилання відповідача на неможливість здійснення розрахунку через обмеження, встановлені листом Національного банку України від 05 квітня 2022 року № 25-0005/25858, оскільки рекомендації, зазначені в ньому, стосуються продукції, отриманої резидентами України протягом 2021-2022 років за зовнішньоекономічними договорами, проте продукція за контрактом між позивачем та відповідачем поставлена 10 лютого 2020 року, що підтверджується пунктом38.2 рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року і боржник цього не заперечував.

Верховний Суд уже надав правову оцінку таким доводам у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі №824/10/22, провадження № 61-6039ав22, де боржником також булоДП «НАЕК «Енергоатом», та у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 824/62/22, провадження № 61-8324ав22.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року щодо оплати продукції, країною походження якої є Російська Федерація може бути вирішене після прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором та скасування мораторію (заборони), установленого Постановою № 187, є безпідставними, оскільки ДП «НАЕК «Енергоатом» не зазначило причинно-наслідкового зв`язку між фактичними обставинами справи та встановленим мораторієм, оскільки обмеження встановлені Постановою № 187 можуть вплинути на визнання та надання дозволу на виконання рішення.

Крім того, це стосуються зобов`язань, за якими кредитором є Російська Федерація та особи, які з нею пов`язані, проте компанія Inkla Trading & Engineering GmbH зареєстрована та діє відповідно до законодавства Австрійської Республіки, її посадові особи не є резидентами Російської Федерації або Республіки Білорусь, тому Постанова № 187 не може бути застосована до позивача.

Відповідно до статті 35 Закону рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року є обов`язковим, перелік підстав для відмови у його виконанні, передбачений статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону та є вичерпним.

Фактичні обставини, встановлені апеляційним судом як судом першої інстанції

28 жовтня 2019 року Inkla Trading & Engineering GmbH та ДП «НАЕК «Енергоатом» уклали договір поставки продукції № 524(2)19АВ (від 12 листопада 2019 року № 53-121-01-19-08746), згідно з яким постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти і сплатити продукцію на загальну суму 87 708,31 євро, виробником якої є ТОВ «Кінгісеппський машинобудівний завод», Росія. Згідно з пунктом 3.2 договору розрахунок за продукцію, поставлену відповідно до пункту 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів після постачання продукції та підтвердження позитивних результатів проведення вхідного контролю поставленої продукції.

Згідно з пунктами 1, 2, 4.1, 4.2 договору поставка продукції відбувається на умовах DAP згідно з правилами Інкотермс 2010, місце призначення: м. Енергодар Запорізької області, вантажоодержувач - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», склад № 5, вул. Промислова 133 (склад) м. Енергодар, Запорізька область. Строк поставки продукції листопад-грудень 2019 року. Відповідно до пункту 7.1 договору у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 9.3 договору, якщо сторони не дійдуть згоди під час розгляду спору, спір передається на вирішення у МКАС при ТПП України за затвердженим регламентом, кількість суддів - 1, при розгляді спору буде застосовуватись матеріальне право України, мова судочинства - російська.

Оскільки ДП «НАЕК «Енергоатом» не сплатило вартість поставленого товару в розмірі 23 205,68 євро, Inkla Trading & Engineering GmbH звернулося до МКАС при ТПП України з позовом.

Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи

Представник ДП «НАЕК «Енергоатом» - Балацький Я. А. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Представник Inkla Trading & Engineering GmbH - адвокат Задорожний О. В.просив у задоволенні апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» відмовити, підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Суд першої інстанції ухвалою від 19 грудня 2022 року задовольнив заяву Inkla Trading & Engineering GmbHпро визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року у справі № 202/2021, визнав та надав дозвіл на виконання цього рішення.

Суд першої інстанції, задовольнивши заяву, виходив з того, що арбітражна угода не визнана недійсною; боржник був належним чином повідомлений про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення є обов`язковим для сторін, не було скасовано та суд не зупинив його виконання.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Питання щодо визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні регулюється Нью-Йоркською конвенцією.

Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначений у главі 3 розділу ІХ «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів» ЦПК України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про правонаступництво України» Україна підтвердила свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Нью-Йоркська конвенція набрала чинності для України 10 січня 1961 року.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.

З огляду на наведене положення Нью-Йоркської конвенції є обов`язковими для виконання Україною, пріоритетними та мають вищу юридичну силу щодо норм національного законодавства України (за винятком Конституції України), що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті I Нью-Йоркської конвенції цей міжнародний договір застосовується до визнання і виконання арбітражних рішень, постановлених на території іншої держави, ніж держава, де запитуються їх визнання і виконання, за спорами, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Її належить застосовувати також щодо арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями у тій державі, де запитуються їх визнання та виконання.

Згідно зі статтею ІІ Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати в арбітраж всі або будь-які спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-якими конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, підписану сторонами, або відображається в обміні листами або телеграмами.

Відповідно до статті ІІІ Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові та виконує їх відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитуються визнання та виконання цих рішень, на умовах, викладених у статтях Конвенції.

Згідно з частиною першою статті 482 ЦК надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.

Верховний Суд під час розгляду справи керується тим, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може вдаватися до оцінки правильності цих рішень по суті, вносити до них будь-які зміни.

Згідно з наведеними нормами права Україна як держава за загальним правилом визнає та виконує іноземні арбітражні рішення на підставі норм міжнародного права, імплементованих у національному законодавстві, не здійснюючи оцінки їх правильності по суті.

Відповідно до пункту b) частини другої статті 5 Нью-Йоркської конвенції у визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено, зокрема, якщо компетентна влада держави, в якій воно запитується, визнає, що визнання та виконання цього рішення суперечить публічному порядку цієї країни.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 Закону у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише: якщо суд визнає, що об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Доводи апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом», що суд першої інстанції не перевірив дотримання публічного порядку, що є підставою для відмови у задоволенні заяви Inkla Trading & Engineering GmbH, є необґрунтованими з огляду на таке.

Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо.

Такі принципи та засади стосуються насамперед національної безпеки України, тобто захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України»), а державна політика у сфері означеної безпеки спрямована, зокрема, на захист людини і громадянина (частина перша статті 3 цього Закону).

Публічний порядок як перешкода для виконання арбітражного рішення пов`язується з визначенням публічного порядку, який необхідно розуміти як сукупність визнаних державою принципів і правил, які можуть перешкоджати визнанню та виконанню арбітражних рішень, винесених міжнародним комерційним арбітражем, якщо визнання та виконання призведе до порушення цих принципів або у процесуальному плані, або в частині змісту самого рішення. Публічний порядок будь-якої країни включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок).

Одним з нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з`явилося із прийняттям Закону України «Про санкції» внаслідок збройної агресії Російської Федерації щодо України.

Підстави, наведені в пункті 2 статті V Нью-Йоркської конвенції, захищають публічні інтереси держави, в якій подано клопотання про примусове виконання, та, відповідно, суди вправі використовувати їх ex officio, тобто згідно з власними зобов`язаннями суду держави, після подання заяви про визнання й звернення до виконання арбітражного рішення.

Тобто, суд держави, в якій подане таке клопотання, зобов`язаний ex officio, згідно з природою власних повноважень та його правовим статусом у державі, перевірити за власною ініціативою та в обов`язковому порядку дотримання публічного порядку в кожному випадку, незалежно від того, чи посилається сторона, яка заперечує проти визнання та звернення до виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, на предмет існування названих перешкод для такого звернення і його задоволення судом.

Отже, суди, які діють від імені держави, реалізуючи владні повноваження від імені країни як публічно-правового утворення, зобов`язані здійснювати перевірку того, чи призведе до порушення публічного порядку України саме визнання і звернення до виконання цього арбітражного рішення.

З`ясування цього питання за своїм змістом є значно ширшим, ніж вирішення питання того, чи є правочин, укладений між сторонами арбітражного провадження, таким, що порушує публічний порядок України.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Відповідно до частини другої статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», частини другої статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з рішенням МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року позов Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) до ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволено. Стягнено заборгованість за поставлений товар у розмірі 23 205,68 євро і 1 872,50 дол. США на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, за договором поставки продукції № 524(2)19АВ (від 12 листопада 2019 року № 53-121-01-19-08746), підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов`язковим для сторін.

Рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне та не свідчить про порушення бюджетного законодавства.

Під час вирішення питання про визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу та надання дозволу на його виконання суд має обмежену компетенцію (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), не здійснює оцінки законності та обґрунтованості рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, правильності або неправильності сум, які міжнародний комерційний арбітраж визнав такими, що підлягають до стягнення, а лише встановлює наявність або відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених законом. Закон містить вичерпний перелік процесуальних форм судового контролю, будь-яке інше втручання судів у рішення міжнародного комерційного арбітражу є неприпустимим.

Згідно з пунктом 1.4 договору поставки продукції від 28 жовтня 2019 року № 524(2)19АВ/53-121-01-19-08746 виробником продукції є ТОВ «Кінгісеппський машинобудівний завод».

Рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 рокуухвалене у правовідносинах, що виникли згідно з укладеного між Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) (заявник як продавець) і ДП «НАЕК «Енергоатом»(боржник як покупець) договорі поставки продукції від 28 жовтня 2019 року № 524(2)19АВ/53-121-01-19-08746, згідно з яким Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) постачає продукцію, а ДП «НАЕК «Енергоатом» купує та оплачує її.

Ця продукція розмитнена, тобто надано дозвіл на ввезення продукції на митну територію України відповідно до статті 74 МК України, що підтверджується вантажними митними деклараціями, зазначеними в пункті 38.2 рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року, що не суперечить публічним інтересам України.

Разом з тим, обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою щодо зобов`язань, які виникли у 2019 році та були виконані заявником в 2020 році, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Верховний Суд виходить з того, що відповідно до Закону України «Про санкції», на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 23 березня 2021 року № 109/2021, до Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія) як постачальника продукції згідно з укладеним договором поставки не застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Застосування таких санкцій до ТОВ «Кінгісеппський машинобудівний завод» не може становити обмеження для Inkla Trading & Engineering GmbH про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року.

Посилання в апеляційній скарзі щодо неможливості вирішення питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором та скасування мораторію (заборони), установленого Постановою № 187 пов`язані з питаннями, які вирішуються на стадії виконавчого провадження, і не є підставою для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, відповідно до статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону. Норми цих статей не допускають іншого тлумачення підстав відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 Постанови № 187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 18 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цимКодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В апеляційній скарзі ДП «НАЕК «Енергоатом» не зазначає як вказані вище обмеження можуть вплинути на визнання та надання дозволу на виконання рішення.

Крім того, ці обмеження стосуються зобов`язань, за якими кредитором є Російська Федерація та особи, які з нею пов`язані, проте компанія Inkla Trading & Engineering GmbH, на користь якої має бути виконано рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року, зареєстрована та діє відповідно до законодавства Австрійської Республіки, її посадові особи не є резидентами Російської Федерації. Доказів на підтвердження того, що кінцевим бенефіціарним власником цієї компанії або отримувачем грошових коштів виступає громадянин Російської Федерації, юридична особа, створена та зареєстрована за законодавством Російської Федерації, або безпосередньо Російська Федерація боржником у встановленому законом порядку не надано.

Необґрунтованими є посилання боржника на пункт 12 постанови НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», оскільки поставка продукції була здійснена у 2020 році, тобто не у період (2021-2022 роки), фінансові операції, пов`язані з отриманням продукції за зовнішньоекономічними договорами, за який можуть бути кваліфіковані як такі, що спрямовані на фінансування терористичних дій, й розрахунок за продукцію не передбачає торгівлю валютними цінностями.

Разом з тим, згідно з пунктом 14 постанови НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 уповноваженим установам забороняється здійснювати за дорученням клієнтів транскордонні перекази валютних цінностей з України, крім випадків їх здійсненняна підставі окремих дозволів (рішень) Національного банку України, що приймаються на підставі звернень Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України.

Отже, на сьогодні відповідач може здійснити розрахунок (валютну операцію) за продукцію за умови певного порядку здійснення такого розрахунку, шляхом отримання окремого дозволу НБУ.

Також є безпідставним посилання відповідача на неможливість здійснення розрахунку через обмеження, встановлені листом НБУ від 05 квітня 2022 року № 25-0005/25858, оскільки рекомендації, зазначені в ньому, стосуються продукції, отриманої резидентами України протягом 2021-2022 років за зовнішньоекономічними договорами, проте продукція за контрактом між позивачем та відповідачем поставлена 10 лютого 2020 року, що підтверджується пунктом 38.2 рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року і боржник цього не заперечував.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі №824/10/22, провадження № 61-6039ав22, де боржником також було ДП «НАЕК «Енергоатом», та від 10 листопада 2022 року у справі № 824/62/22, провадження № 61-8324ав22.

Отже, Верховний Суд, дослідивши матеріали справи, не встановивши підстав, передбачених статтею 478 ЦПК України, для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу дійшов висновку, що визнання та виконання рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 рокуне суперечить публічному порядку України.

Оскільки рішення МКАС при ТПП України від 14 лютого 2022 року набрало законної сили і підлягає виконанню, проте боржник не виконує його добровільно, а також відсутні визначені цивільним процесуальним законом підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання арбітражного рішення, то Верховний Суд погоджується з висновком Київського апеляційного суду про задоволення заяви Inkla Trading & Engineering GmbH (Австрія).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги, не дають підстави для висновку, що ухвала Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд як суд апеляційної інстанції не здійснює.

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року зупинено дію ухвали Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, то у зв`язку із залишенням ухвали Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року без змін, дія судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко