ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 червня 2023 року                  м. Чернівці                  Справа № 560/11524/22

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького окружного адміністративного суду про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду (далі - відповідач) з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Хмельницького окружного адміністративного суду щодо невиплати йому вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, як державному службовцю при виході державного службовця на пенсію, а також досягнення ним 65-річног віку;

стягнути з Хмельницького окружного адміністративного суду на його користь вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати на підставі п. 7 ч. 1, ч. 3 ст. 83 Закону України “Про державну службу України”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у зв`язку з досягненням 65-річного віку, наказом  Хмельницького окружного адміністративного суду припинено з ним трудові відносини.

Під час припинення з ним трудових відносин, відповідачем не було виплачена йому вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати, як державному службовцю, який звільняється на підставі п. 7 ч. 1, 3 ст. 83 Закону України “Про державну службу”.

Враховуючи наведене, позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.11.2022 справу № 560/11524/22 передано до Сьомого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 адміністративну справу № 560/11524/22 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького окружного адміністративного суду про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії передавано до Чернівецького окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.12.2022 прийнято до провадження справу та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257 - 262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Хмельницький окружний адміністративний суд подав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що у спірних правовідносинах  положення ч. 3 ст. 83 Закону України “Про державну службу” щодо виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати у зв`язку з досягненням державним службовцем 65-річного віку не поширюються на суддів.

Правом, передбаченим ст. 163 КАС України, позивач не скористався, відповідь на відзив до суду не надав.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Указом Президента України "Про призначення суддів" від 13.05.2009                  № 317/2009  призначено ОСОБА_1 на посаду судді Хмельницького окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 21.05.2015 № 479-VIII ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Хмельницького окружного адміністративного суду.

Наказом Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.10.2022 № 236-П “Про припинення трудових відносин з суддею Полікарпом Майстером”, у зв`язку з припиненням повноважень судді через досягнення шістдесяти п`яти років, припинено трудові відносини судді ОСОБА_1 з Хмельницьким окружним адміністративним судом з 08.10.2022.

Цим же наказом наказано начальнику відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Хмельницького окружного адміністративного суду  провести повний розрахунок з ОСОБА_1 станом на 08.10.2022 та виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки: щорічної оплачуваної: за 32 календарних дні за період роботи з 10.07.2021 по 09.07.2022; за 10 календарних днів за період роботи з 10.07.2022 по 07.10.2022; додаткової відпустки, як судді, яким має стаж роботи більше 10 років: за 15 календарних днів за 2022 рік. Повідомити письмово ОСОБА_1 про суми, нараховані та виплачені при звільнені, із зазначенням окремо кожного виду виплати, в день їх виплати.

Судом встановлено, що з наказом Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.10.2022 № 236-П позивач ознайомлений, що підтверджується його підписом.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, як державному службовцю, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 126 Конституції України суддя обіймає посаду безстроково. Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Поряд із цим ч. 7 цієї ж статті передбачені підстави для припинення повноважень судді, серед яких - досягнення суддею шістдесяти п`яти років.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 1 ст. 119 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" повноваження судді припиняються виключно з підстав, визначених частиною сьомою статті 126 Конституції України.

Частинами 1, 3 ст. 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що повноваження судді припиняються з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років. Суддя не може здійснювати правосуддя з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років.

Відповідно до ст. 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.

Судом встановлено, що на підставі ст. 126 Конституції України, ст. 119, 120, 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку з припиненням повноважень судді через досягнення шістдесяти п`яти років, 07.10.2022 головою Хмельницького окружного адміністративного суду видано наказ № 236-П “Про припинення трудових відносин з суддею Полікарпом Майстером”, яким припинено трудові відносини судді ОСОБА_1 з Хмельницьким окружним адміністративним судом з 08.10.2022.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Статтею 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено право судді на відставку та передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.  У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв`язку з повторним призначенням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється (ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналізуючи наведене, суд приходить до переконання, що єдиною умовою для виплати вихідної допомоги є вихід судді у відставку, що обумовлюється наявністю необхідного стажу роботи на посаді та подання у зв`язку з цим відповідної заяви.

Як зазначав відповідач у відзиві та не заперечувалося позивачем, з огляду на відсутність рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді Хмельницького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з посади за його заявою про відставку, вихідна допомога згідно ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, як судді що вийшов у відставку, позивачу не виплачувалась.

Стосовно невиплати відповідачем вихідної допомоги позивачу у розмірі середньої місячної заробітної плати згідно ст. 83 Закону України “Про державну службу України”, суд зазначає наступне.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №  889-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна служба припиняється у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 3 ст. 83 Закону України “Про державну службу” встановлено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 і 7 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Вихідна допомога державному службовцю, який звільняється на підставі пункту 7 частини першої цієї статті, виплачується одноразово за його бажанням у разі виходу на пенсію або досягнення 65-річного віку.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 Закону України “Про державну службу” у зв`язку з потребами служби державний службовець за рішенням суб`єкта призначення може бути залишений на державній службі після досягнення 65-річного віку за його згодою. Рішення про продовження строку перебування на державній службі приймається суб`єктом призначення щороку, але не більш як до досягнення державним службовцем 70-річного віку.

Отже, вихідна допомога державному службовцю, у разі припинення державної служби згідно п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України “Про державну службу” виплачується за однією з підстав: 1) у разі виходу державного службовця на пенсію; 2) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку; 3) у зв`язку з припиненням державної служби при її продовженні згідно з частиною четвертою цієї статті.

Пунктом 12 ч. 3 ст. 3 Закону України “Про державну службу” встановлено, що дія цього Закону не поширюється на суддів.

Враховуючи наведене, посилання позивача про необхідності застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 83 Закону України “Про державну службу” щодо виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати у зв`язку з досягненням державним службовцем 65-річного віку є безпідставним, оскільки відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 3 Закону України “Про державну службу” дія цього закон не поширюється на суддів.

Оскільки на момент припинення з позивачем трудових відносин він перебував в статусі судді, на якого не поширювалася дія Закону України “Про державну службу”, суд вважає, що відповідач правомірно не виплатив йому вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати у зв`язку з досягненням державним службовцем 65-річного віку.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Судом встановлено, що позивач отримував в Хмельницькому окружному адміністративному суді суддівську винагороду, що зайвий раз свідчить про відсутність підстав для виплати йому вихідної допомоги, виходячи з розміру середньої місячної заробітної плати згідно Закону України “Про державну службу”.

Посилання позивача щодо наявності у нього стажу державної служби більше 40 років та не отримання вихідної допомоги під час перебування на посадах державного службовця, як на підставу, отримання вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати згідно ч. 3 ст. 83 Закону України “Про державну службу” суд відхиляє, оскільки наведена обставина не є підставою для отримання вказаної допомоги.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Позивач під час розгляду справи по суті, не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Посилання позивача на рішення Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 9901/330/21 (провадження П/9901/330/21) суд вважає безпідставним, оскільки спірні правовідносини не є подібними.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 139 КАС України передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 2, 9,     14, 72 - 77, 139, 241 – 246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Хмельницького окружного адміністративного суду про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач – Хмельницький окружний адміністративний суд                              (вул. Козацька, 42, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 35173158).

Суддя                                                                                                      В.К. Левицький