ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/393/21 пров. № А/857/5218/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді          Шавеля Р.М.,

суддів                              Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06.03.2023р. з питань визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. про визнання відмови протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення (суддя суду І інстанції: Махаринець Д.Є., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 06.03.2023р., м.Рівне; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: 06.03.2023р.),-

                                                        В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.03.2023р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 460/393/21 (Т.2, а.с.11 і на звороті).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення заяви в порядку ст.383 КАС України (Т.2, а.с.12 і на звороті).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що виконання рішення суду в справі № 460/393/21 супроводжується неправильним обчисленням пенсійним органом суми підвищення до пенсії згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме без застосування розміру двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік).

Водночас, представленими розрахунками і отриманими листами від ГУ ПФ України в Рівненській обл. апелянтом доведено факт порушення з боку відповідача норм чинного законодавства під час виконання рішення суду.

Також відкриття виконавчого провадження не обмежує право позивача на звернення до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України та не ставить таке звернення у залежність від використання державним виконавцем всіх засобів належного і повного виконання рішення суду.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.10.2021р. в справі № 460/393/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною відмову Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Рівненській обл. в нарахуванні (перерахунку) та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення з 22.07.2020р.; зобов`язано ГУ ПФ України в Рівненській обл. провести нарахування (перерахунок) та виплату ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, з 22.07.2020р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.1, а.с.49-52).

09.08.2022р. окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у даній справі.

06.10.2022р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) відкрито виконавче провадження ВП № 69985329 з примусового виконання виконавчого листа № 460/393/21 від 09.08.2022р. (Т.2, а.с.3).

23.12.2022р. позивач скерувала до суду заяву щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення (Т.1, а.с.1 і на звороті).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів того, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення у справі № 460/393/21, а відтак звернення позивача із заявою в порядку ст.383 КАС України є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду в порядку Закону України «Про виконавче провадження» першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.

Між тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з наступних підстав.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).

Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст.383 КАС України.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 та 2 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Приписами ч.4 ст.383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Частиною 6 ст.383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Отже, при розгляді заяв в порядку ст.ст.382, 383 КАС України суд повинен з`ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов`язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору.

Із змісту представлених ОСОБА_1 матеріалів слідує, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.10.2021р. у справі № 460/393/21 (яке набрало законної сили 04.11.2021р.) та постанови про відкриття виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) ВП № 69985329 від 06.10.2022р. пенсійним органом проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.07.2020р. по 30.11.2022р. та нараховано доплату в сумі 240145 грн. 92 коп., з урахуванням виплачених сум

Починаючи з 01.12.2022р., пенсія ОСОБА_1 виплачується у розмірі, визначеному з урахуванням судового рішення та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 69985329, а саме: 11788 грн. 02 коп., у тому числі 9446 грн. (4723 грн. - мінімальна заробітна плата на 01.01.2020р., тобто на 01 січня календарного року, в якому виникли спірні правовідносини, х 2) - підвищення відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлене на виконання рішення суду (а.с.4-5).

Водночас, позивач вважає, що виконання рішення суду в справі № 460/393/21 супроводжується неправильним обчисленням пенсійним органом суми підвищення до пенсії згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме без застосування розміру двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік).

Між тим, такі обов`язки згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.10.2021р. у справі № 460/393/21 на пенсійний орган не покладалися.

Зокрема, згідно резолютивної частини рішення суду зобов`язано ГУ ПФ України в Рівненській обл. провести нарахування (перерахунок) та виплату ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, з 22.07.2020р.

При цьому, будь-яких застережень щодо необхідності застосування розміру мінімальних заробітних плат згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік рішення суду не містить.

За таких обставин відповідачем ГУ ПФ України в Рівненській обл. в розглядуваній частині не допущено протиправних рішень, дій чи бездіяльності на виконання рішення суду в справі № 460/393/21.

Водночас, висновки суду про те, що передчасність звернення позивача із заявою в порядку ст.383 КАС України по причині недоведеності використання державним виконавцем всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання судового рішення у справі № 460/393/21, при цьому повнота та правомірність виконання рішення суду в порядку Закону України «Про виконавче провадження» першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця, колегія суддів відхиляє, оскільки відкриття виконавчого провадження не обмежує право позивача на звернення до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України та не ставить таке звернення у залежність від використання державним виконавцем всіх засобів належного і повного виконання рішення суду.

Також судова практика, на яку покликається суд першої інстанції, стосується дотримання вимог щодо відповідності заяви положенням п.8 ч.2 ст.383 КАС України.

Зокрема, подана заява за відсутності інформації про хід виконавчого провадження, не відповідає вимогам п.8 ч.2 ст.383 КАС України та підлягає поверненню заявнику.

Натомість, в поданій ОСОБА_1 заяві міститься інформація про хід виконавчого провадження, через що підстав для її повернення не було.

Аналіз терміну «провадження» у контексті адміністративного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так й комплекс певних процесуальних дій у їх системі.

При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов`язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес).

Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Розгляд заяв в порядку ст.ст.382, 383 КАС України має наслідком виконання або невиконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі».

За наслідками розгляду таких заяв суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно прийняв рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.383 КАС України, однак допустив порушення норм процесуального права (неправильно та безпідставно застосував наслідки невідповідності заяви вимогам п.8 ч.2 ст.383 КАС України), через що оскаржувану ухвалу суду слід змінити в частині дійсних мотивів відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень (відповідачем) на виконання рішення суду в адміністративній справі № 460/393/21.

В решті ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують інших висновків прийнятого судового рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

Враховуючи результат апеляційного розгляду, та в силу приписів ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06.03.2023р. змінити в частині мотивів відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень (відповідачем) на виконання рішення суду в адміністративній справі № 460/393/21, виклавши такі в мотивувальній частині постанови апеляційного суду.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 23.06.2023р.