ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" червня 2023 р.                                               м. Київ                                                Справа № 911/1784/23  

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши справу

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс»

до     Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДК Люкс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп»

про     визнання недійсним договору

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс» звернулось до Господарського Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДК Люкс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» про визнання недійсним договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс»     залишено без руху.

20.06.2023 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшло заява про забезпечення витрат на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується заява відповідача-2, суд вважає, що заява відповідача-2 про забезпечення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 125 Господарського процесуального кодексу України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Відповідач у клопотанні зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/10554/22 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс» та ОСОБА_1 про стягнення 18 886, 98 доларів США та 93 035, 97 грн, пред`явлений на підставі договору про заміну кредитора у зобов`язанні від 27.11.2020. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс» подано апеляційну скаргу, пояснення, аргументи, міркування та докази, на думку заявника є схожими/тотожними/аналогічними й ідентичними до тих, що висловлюються/подаються в позовній заяві у справі №911/1784/23.

Відповідач-2 зазначає, що суд апеляційної інстанції має можливість при розгляді апеляційної скарги у справі №910/10554/22 надати оцінку доказам та обставинам в тому числі щодо недійсності договору про заміну кредитора у зобов`язанні від 27.11.2023, які є предметом судового розгляду у справі №911/1784/23.

В своєму клопотанні відповідач-2 посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, в якій зазначається, що боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора.

Таким чином, на думку відповідача-2, позов, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс» у справі №911/1784/23 має ознаки зловживання правом на позов та носить очевидно штучний характер. Враховуючи викладене, ним подано заяву про забезпечення витрат на правничу допомогу.

          Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України  Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

          Частиною 4 статті 125 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

          Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

           1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або

           2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

          Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Суд зазначає, що перелік підстав для забезпечення судових витрат у справі визначені ч.4 ст. 125 ГПК України, є вичерпним.

Посилання відповідача-2 на те, що доводи та підстави на яких ґрунтується апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс» в межах справи №910/10554/22 є «аналогічними» з доводами та підставами на яких ґрунтується позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДК Люкс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» про визнання недійсним договору, не є підставою, у розумінні ст. 125 ГПК України для неприйняття даної позовної зави до розгляду.

          Щодо посилання відповідача-2 на постанову Великої Палати Верховного Суду, суд зазначає, що ці обставини не забороняють позивачу звернутись до суду за захистом свого порушеного права, а звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

          Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.  Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Посилання відповідача-2 на безпідставність даного позову та на те, що даний позов має ознаки зловживання процесуальними правами є суб`єктивним твердженням відповідача-2, тому що в межах справи № 911/1784/23 судом не встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України, а матеріали справи не містять ухвали суду про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Отже, відповідач-2 згідно з процесуальним обов`язком доказування не довів, які саме необґрунтовані дії позивача були ним/позивачем вчинені, тоді як сам факт подання зазначеного позову з урахуванням вищенаведеного не є необґрунтованими діями, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.

Тобто, заявником не доведено та не підтверджено доказами те, що дії позивача з пред`явлення позову до суду мали на меті протиправну мету або ознаки зловживання правом на позов.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 125, 232-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

           2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

Суддя                                                                                                                      Л.В. Сокуренко