ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/2999/21 пров. № А/857/3065/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді                                       Большакової О.О.,

суддів                                                            Затолочного В.С., Качмара В.Я.

з участю секретаря судового засідання     Гриньків І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди завданої державі внаслідок втрати військового майна за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року (суддя першої інстанції Сакалош В.М., м. Львів)

В С Т А Н О В И В :

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок втрати військового майна, в розмірі 131 535,81 грн.

Підставою даного позову є встановлена за результатами проведеної інвентаризації вина ОСОБА_2 у втраті військового майна, що виявилася внаслідок передачі майна на речовий склад в меншій кількості ніж та, що була отримана для належного речового забезпечення особового складу. Позивач зазначає, що відповідач є спадкоємицею померлого ОСОБА_3 і повинна відшкодувати завдані державі збитки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 шкоду, завдану державі внаслідок втрати військового майна, в розмірі 131 535,81 грн.

Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове – про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки відсутні правові підстави для стягнення саме з ОСОБА_4 , так як командир військової частини повинен був видати наказ про списання суми шкоди у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

Представник апелянта Величко І.І. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Представник позивача Левків П.Б. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги. Зауважив, що є підстави для стягнення саме з відповідачки матеріальної шкоди, заподіяної її померлим чоловіком оскільки вона є спадкоємцем. Вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_5 відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.04.2015 №94 з 24.04.2015 було зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення і визнано таким, що справи та посаду водія-машиніста заправної машини автомобільного відділення автомобільного взводу пального та мастильних матеріалів роти матеріального забезпечення прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

26 травня 2017 року прапорщика ОСОБА_5 відповідно до п.п. 14.4 наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.05.2017 №116 було призначено на посаду начальника складу взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини  .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.09.2018 №188, прапорщика ОСОБА_5 начальника складу взводу забезпечення роти матеріального забезпечення призначено на посаду командира взводу забезпечення З гаубичного артилерійського дивізіону .

На підставі рапорту командира З артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2019 вх.№2544 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2019 №265 було призначено службове розслідування щодо нестачі майна.

У ході проведення вказаного службового розслідування було встановлено, що майно по службі РХБ захисту, речовій службі, інженерній службі в наявності, а також в наявності частина майна по автомобільній службі.

На момент завершення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2019 №265, недостачею є майно по службі РАО, продовольчій службі, електротехнічній службі та по автомобільній службі військової частини НОМЕР_1 .

Встановлено, що сума завданих державі збитків внаслідок втрати прапорщиком ОСОБА_5 військового майна, з урахуванням кратності, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості » від 02.11.1995 №880, становить 165443,23 грн.

Відповідно до п.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.05.2020 №380 за нестачу матеріальних засобів взводу забезпечення 3 артилерійського дивізіону, виявлених під час здачі посади, прапорщика ОСОБА_5 притягнуто до матеріальної відповідальності на загальну суму 165443,23 грн.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1  від 05.06.2019 №121 прапорщика ОСОБА_5 відповідно до пп. «д» (у зв`язку із службовою невідповідністю) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» було звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

На момент звільнення прапорщика ОСОБА_5 згідно Книги обліку стягнень та нарахувань було стягнуто 21920,47 грн.

На час звернення позивача із вищезазначеним позовом до суду сума збитків завданих державі прапорщиком ОСОБА_5 за втрачене ним майно військової частини складає 131535,81 грн.

Громадянка ОСОБА_1 успадкувала половину майна громадянина ОСОБА_5 , в тому числі з урахуванням 1/4 (однієї четвертої частки), від якої відмовилася мати спадкоємця - квартири, про що свідчить свідоцтво про право спадщини за законом НОН 785870 від 09.07.2020.

Отже, позивач вважає, що є підстави для стягнення суми збитків саме з ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, розглянувши спір, виходив з того, що даний спір є публічно правовим.

Апеляційний суд з таким висновком не погоджується, виходячи з наступного .

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі  Закону України  "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені  Законом України  "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі  Закону України  "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Із змісту наведених вище правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов`язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством.

У даних правових відносинах спір не стосується проходження ОСОБА_1 публічної служби, оскільки заявлена вимога про стягнення  шкоди, заподіяної  військовослужбовцем, який був її чоловіком і помер.

При цьому відповідач у даній справи частково спадкувала майно померлого, отже спір щодо відшкодування перейшов у площину цивільних правовідносин.

Беручи до уваги наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів встановила, що позовні вимоги, які заявлені до ОСОБА_1 не належать до юрисдикції адміністративних судів, а підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що оскаржене рішення суду першої інстанції  необхідно скасувати і провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

Одночасно, відповідно до статей 239, 319 КАС України суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, позивачеві роз`яснюється, що розгляд цієї справи в закритій частині віднесено до юрисдикції загального суду, і такий розгляд справи повинен здійснюватись в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди завданої державі внаслідок втрати військового майна закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. О. Большакова

судді В. С. Затолочний

В. Я. Качмар

Повне судове рішення складено 23.06.2023.