У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015 Справа №607/15258/15-ц

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Стельмащук П.Я., ознайомившись із заявою про забезпечення позову (скарги) ОСОБА_1 на дії та бездіяльність посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, -

В С Т А Н О В И В :

Скаржник ОСОБА_1 20.07.2015р. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із скаргою на дії та бездіяльність в.о. начальника Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_2 та головного державного виконавця цього ж відділу ДВС ОСОБА_3

Окрім того, 04.09.2015р. скаржник подав суду заяву про забезпечення позову (даної скарги), шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа (дубліката) №607/7887/14-ц виданого 24.09.2014р. Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суми неповернутого основного боргу в розмірі 4089907,50 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409,29 грн., 1700,00 грн. сплаченого держмита та 30,00 грн. витрат на ІТЗ.

Посилається на те, що на виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа (дубліката) №607/7887/14-ц виданого 24.09.2014р. Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суми неповернутого основного боргу в розмірі 4089907,50 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409,29 грн., 1700,00 грн. сплаченого держмита та 30,00 грн. витрат на ІТЗ. 03.07.2015р. між стягувачем ОСОБА_4 та боржником ОСОБА_1 укладено договір про повернення боргу (позики). 07.07.2015р. до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції надійшла заява стягувача ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа без виконання у зв’язку із повним фактичним виконанням вищевказаного рішення суду. Однак, державним виконавцем не вчинено дії щодо закінчення виконавчого провадження, а навпаки продовжують вчинятись виконавчі дії, а саме державним виконавцем Максимлюк В.І. здійснено опис та арешт майна, передано описане майно на відповідальне зберігання представнику торгівельної організації, призначено оцінку майна. Подальше вчинення органом ДВС виконавчих дій, зважаючи на те, що борг у повному обсязі повернутий стягувачу, на думку скаржника грубо порушує його права, і в разі не зупинення стягнення за виконавчим документом до завершення розгляду скарги по суті, у нього можуть виникнути труднощі із поверненням описаного та вилученого майна в попереднє становище.

При розгляді заяви суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 ч. 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 2 Постанови за №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» наголошує, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України, законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV" Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", від 21 квітня 1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI), іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Відповідно до загальних положень Цивільного процесуального кодексу України (ст.ст.1,2,8 ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутністю такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Розгляд справ за скаргою сторони виконавчого провадження на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, регламентується розділом VІІ ЦПК України.

Положеннями даного розділу ЦПК України, зокрема ст.ст.386,387 цього Кодексу, не передбачається вирішення питань щодо забезпечення скарги.

Разом з тим, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених у пунктах 13, 15, 17, 18 постанови №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», у разі відсутності норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг, мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовані аналогічні питання. До завершення розгляду скарги за наявності для цього підстав не виключається можливість застосування заходів забезпечення скарги. При цьому суд не вправі вживати заходи забезпечення скарги шляхом вчинення дій, що є виключним повноваженням державного виконавця, які можуть бути оскаржені до суду.

Зокрема у п. 15 зазначеної вище постанови, ВССУ зазначає, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Із змісту скарги та доданих письмових документів вбачається, що на виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа (дубліката) №607/7887/14-ц виданого 24.09.2014р. Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суми неповернутого основного боргу в розмірі 4089907,50 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409,29 грн., 1700,00 грн. сплаченого держмита та 30,00 грн. витрат на ІТЗ. (виконавче провадження 46984590).

Скаржник вказує на те, що ним заборгованість за виконавчим документом перед стягувачем погашена у повному обсязі. На підтвердження цієї обставини надає копію договору повернення боргу (позики) від 03.07.2015р. (згідно п. 3.1 договору, борг в розмірі визначеному п. 2.1 договору (4089907,50 грн. – основний борг, 216409,00 грн. – 3% річних, 1700,00 грн. - держмито, 30,00 грн. – витрати на ІТЗ) передається боржником кредитору в момент підписання цього договору. А також копію заяви стягувача ОСОБА_4 адресованої Першому відділу ДВС ТМУЮ про повернення вищезгаданого виконавчого документа стягувачу у зв’язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.

Однак, станом на день звернення скаржника із заявою про забезпечення позову (скарги), виконавче провадження не завершене (виконавчий документ не повернутий стягувачу).

Матеріали справи містять також інформацію про те, що суб’єктом оскарження вчиняються дії щодо опису й арешту майна боржника, передано майно на зберігання.

Також із матеріалів справи слідує, що стягувач не визнає того, що ним підписувались договір від 03.07.2015р. та заява про повернення виконавчого документа стягувачу.

Враховуючи вищевказані обставини, беручи до уваги скорочений строк розгляду скарги встановлений статтею 386 ЦПК України, приходжу до висновку, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити, стягнення на підставі вищезгаданого виконавчого документа необхідно зупинити до завершення розгляду скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, так як у разі підтвердження в ході розгляду скарги факту погашення боржником суми боргу, не забезпечення цієї скарги може утруднити чи зробити неможливим відновлення порушених прав боржника.

Керуючись ст.151-153 ЦПК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»,-

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову (скарги) ОСОБА_1 на дії та бездіяльність посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (дубліката) №607/7887/14-ц виданого 24.09.2014р. Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суми неповернутого основного боргу в розмірі 4089907,50 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409,29 грн., 1700,00 грн. сплаченого держмита та 30,00 грн. витрат на ІТЗ до завершення розгляду скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність в.о. начальника Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_2 та головного державного виконавця цього ж відділу ДВС ОСОБА_3

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя П.Я.Стельмащук