154/2632/23

1-кс/154/528/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2023 Слідчий суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Володимирі за засобом відеофіксації клопотання слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

        ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Бубнів, Володимирського району, Волинської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, не судимий, не одружений, не працюючий, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,

У С Т А Н О В И В:

23.06.2023 до суду надійшло погоджене з прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України за наступних обставин, зокрема 22.06.2023 близько 18-30 год. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи в умовах воєнного стану, перебуваючи в стані алкогольного сп,ягніння, спричинив тілесні ушкодження неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді: забою грудної клітки, тупої травми живота, забою передньої черевної стійки, та заволодів мобільним телефоном марки «Xiaomi Redmi 9C» вартістю 5000 гривень.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Волинської окружної прокуратури.

22.06.2023 вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030510000692 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

22.06.2023 ОСОБА_6 затримано у порядку ст.208 КПК України.

23 червня 2023 слідчим, за погодженням з прокурором, складено та в той же день вручено ОСОБА_6 письмове повідомлення про підозру у вчинені злочину передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

На підставі викладеного слідчий та прокурор в судовому засіданні підтримали клопотання та просили обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії  особливо тяжких, та за  яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від восьми до п,ятнадцяти років з конфіскацією майна, під впливом отримання якого в майбутньому, в останнього можуть з`явитись наміри переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Враховуючи характеризуючи обставини, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, може здійснити дії, передбачені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_6 частково підтвердив свою причетність до інкримінованої підозри, зазначив, що офіційно не працевлаштований, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, недавно приїхав з Польщі, проживає з матір,ю, яка хвора та потребує допомоги, тому просив у задоволенні клопотання відмовити та обрати відносно запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію підозрюваного, також заперечував проти задоволення клопотання, мотивуючи недоведеністю та необґрунтованістю вказаних у клопотанні ризиків, просив врахувати обставини щодо стану здоров,я матері підзахисного, позиції останнього, який не намагається уникнути відповідальності, не має наміру переховуватись від органів слідства та суду та обрати більш м,який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Слідчий суддя, заслухавши клопотання слідчого, думку учасників справи, дослідивши представлені до клопотання матеріали, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, справу «Комарова проти України» від 16.05.2013 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

 З огляду на викладене та зважаючи на положення частини другої статті 29 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

 Оскільки метою статті 29 Конституції України є недопущення свавільного обмеження (позбавлення) свободи чи особистої недоторканності особи, то дотримання зазначених вимог є обов`язковим.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися з кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Пунктом 5 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

На підтвердження підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого правопорушення органом досудового розслідування надані: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, оглядами місця події, протоколами допиту неповнолітньої потерпілої, свідка, протоколом затримання особи, повідомлення про підозру та іншими матеріалами кримінального провадження.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; 3) вік та стан здоров`я; 4) міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

ОСОБА_6 частково визнав свою причетність до вчинення інкримінованого правопорушення, який вчинив у стані алкогольного сп,ягніння відносно неповнолітньої особи, вважається таким, що не має судимості, зі слів проживає з матір,ю, яка за станом здоров,я потребує сторонньої допомоги, офіційно не працевлаштований, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, отже не має постійного та законного джерела прибутку, суспільно-корисною працею не займається, своєї сім,ї не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків. За місцем проживання та реєстрації характеризується задовільно, скарг не поступало, але останнім часом підозрюваний перебував у Польщі, отже дану характеристику не можна оцінювати як об,активну.

Окрім даних, що характеризують підозрюваного, слідчий суддя враховує ті обставини, що інкриміноване правопорушення передбачає покарання тільки у виді позбавлення волі строком до п,ятнадцяти років з конфіскацією майна, при цьому  органом досудового слідства тільки розпочато слідство по справі, не зібрані докази, не допитані потерпіла та свідки, які є сусідами підозрюваного, що не виключає спробу здійснити вплив на них з його боку та дає достатні підстави вважати, що залишаючись на свободі він може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, може впливати на свідків, знищити докази по справі, вчинити новий злочин та переховуватися від органів досудового розслідування. Небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, яка в теперішній момент перебуває у стані війни та активних бойових дій, що в тій чи іншій мірі впливає й на суспільство. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, внаслідок чого слідчий суддя приходить до висновку обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

З огляду на це, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Наведені стороною захисту та підозрюваним обставини щодо наявності матері, яка потребує сторонньої допомоги ОСОБА_6 не спростовують наведених ризиків, оскільки ці обставини не завадили останньому вчинити інкриміноване правопорушення відносно неповнолітньої.

У відповідності до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та встановлені обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України не визначає розмір застави підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про застосування стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 20 серпня 2023 року включно.

Ухвала діє до 20 серпня 2023 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 23.06.2023.

       Слідчий суддя:                                 ОСОБА_10