ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2023 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:

Головуючого                                 ОСОБА_1 ,

суддів                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря                         ОСОБА_4

учасників провадження: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2023 року в кримінальному провадженні №12022262020002541 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , гр. України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.115 ч.1, 263 ч.1 КК України,-

                        У С Т А Н О В И Л А :

Вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України і йому призначено покарання:

- за ч.1 ст.115 КК України 8 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.263 КК України 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з 24 квітня 2023 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з дня його затримання до дня ухвалення вироку, тобто з 22.08.2022 року по 23.04.2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироку законної сили залишено у виді тримання під вартою.

       Вирішено долю речових доказів.

ЄУНСС 716/1916/22 провадження №11кп/822/241/23 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_8 .

       Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі 2454 грн. 24 коп.

Згідно вироку суду, 22 серпня 2022 року, приблизно в 00:00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись по місцю свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклих особистих неприязних стосунків, переслідуючи мету умисного вбивства, діючи умисно, наніс ОСОБА_9 удар ножем в ділянку грудної клітини, спричинивши останній колото-різане не проникаюче сліпе поранення грудної клітки з лінійним ушкодженням стінки правої підключичної вени, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, від яких остання померла на місці.

Він же 22 серпня 2023 року, знаходячись за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , без передбаченого законом дозволу, незаконно зберігав боєприпаси – спортивно-мисливські патрони кільцевого запалення до мисливської нарізної вогнепальної зброї калібру 5,6 мм в кількості 23 штуки, які виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби.

На цей вирок адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України та призначити останньому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

На обґрунтування своїх вимог апелянт вказував, що злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України може бути вчинений лише з прямим умислом. І якщо такий умисел не встановлено, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за наслідками, які фактично настали. При цьому адвокат посилався на роз`яснення, що викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я». Також вказував, що обвинувачений не пам`ятає подій, при яких заподіяв тілесні ушкодження своїй співмешканці, оскільки обоє були в стані алкогольного сп`яніння. Сам обвинувачений вказав, що не мав умислу на вбивство потерпілої. Ще апелянт навів показання судового експерта, який в суді показав, що смерть потерпілої настала десь через годину після поранення, остання больові поранення відчувала тільки від порізу шкіри, але вони притуплялися алкоголем, концентрація якого в її організмі була дуже високою. І протягом цієї години потерпіла могла пересуватися, вчиняти інші дії з подальшою втратою свідомості. Зазначав, що обвинувачений не розумів суспільну небезпечність свого діяння, не передбачав суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілої та не бажав їх настання. Це, на думку апелянта, свідчить про відсутність в обвинуваченого умислу на вбивство потерпілої та доводить те, що він міг діяти з неконкретизованим умислом. Вважає, що в діях ОСОБА_7 наявний склад злочину, передбачений ч.2 ст.121 КК України.

Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_6 , який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні вимог апелянта, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи захисника, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки в поданій апеляційній скарзі не оспорюються фактичні обставини справи, а саме факт заподіяння обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_10 нанесення їй умисного удару ножем в ділянку грудної клітини та спричинення останній не проникаючого сліпого поранення грудної клітки з лінійним ушкодженням стінки правої підключичної вени, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, від яких остання померла на місці, при обставинах, що наведені у вироку суду, колегія суддів в цій ухвалі не наводить доказів на підтвердження вказаних обставин.

Також колегія суддів не наводить доказів на підтвердження висновків суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, оскільки вирок в цій частині ніким не оскаржено.

Що стосується тверджень апелянта про те, що вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, можливе лише з прямим умислом, колегія суддів вважає, що вони є безпідставні.

Відповідно до ст.24 КК України, умисел поділяється на прямий і непрямий.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Отже, вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, можливе як з прямим, так і з непрямим умислом.

Відповідно до п.22 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 умисно наніс потерпілій ОСОБА_9 удар ножем в ділянку грудної клітки, спричинивши їй колото-різане, не проникаюче сліпе поранення грудної клітки із ушкодженням правої підключичної вени, яке відновиться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від якого настала смерть потерпілої. Ці обставини підтверджуються висновком експерта №611 від 26.09.2022 р. і не оспорюються апелянтом. З висновку експерта також вбачається, що глибина раневого каналу в заподіяному потерпілій тілесного ушкодження становить 6,2 см, а смерть потерпілої настала незадовго після нанесення їй тяжкого тілесного ушкодження (т.1 а.с.103-108).

З висновку комплексної судово-психологічної експертизи №601 вбачається, що ОСОБА_7 в період інкримінованих йому дій і на даний час хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав і не страждає та міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На момент інкримінованих йому дій ОСОБА_7 не перебував в будь-якому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність (т.1 а.с.194-200).

З показань потерпілого ОСОБА_11 вбачається, що мама йому скаржилася на те, що ОСОБА_7 , з яким вона співмешкала, коли вип`є спиртного, то поводиться агресивно. Іноді вона прибігала до нього додому серед ночі, бо ОСОБА_7 погрожував їй ножом, бив її і він бачив на її тілі синці.

Аналізуючи в сукупності всі докази по справі, а саме те, що обвинувачений, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, наніс потерпілій ОСОБА_9 удар ножем в ділянку грудної клітки, спричинивши їй колото-різане не проникаюче, сліпе поранення з ушкодженням правої підключичної вени, від якого настала смерть потерпілої, раневий канал поранення становить 6,2 см, що смерть потерпілої настала невдовзі після заподіяння їй колото-різаного поранення, попередню поведінку обвинуваченого щодо потерпілої, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 діяв умисно і з метою заподіяння смерті потерпілій.

Посилання апелянта на те, що обвинувачений не передбачав суспільно небезпечних наслідків своїх дій та не бажав смерті потерпілої об`єктивно спростовуються дослідженими в суді доказами, аналіз яких наведено у вироку суду.

А тому колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд правильно кваліфікував за ч.1 ст.115 КК України, оскільки він умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_9 і підстав для зміни кваліфікації дій обвинуваченого немає.

Також колегія суддів не вбачає підстав для пом`якшення обвинуваченому призначеного покарання, як про те зазначає апелянт в своїй скарзі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 відмовити, а вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_7 в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий                                         ОСОБА_1

Судді                                                         ОСОБА_2

                                                                ОСОБА_3

Копія. Згідно з оригіналом: суддя