ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 640/15960/18 Номер провадження 22-ц/814/1049/23Головуючий у 1-й інстанції Бородіна  Н.М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Лобова О.А..

Секретар: Чемерис А.К.

за участю:адвоката Ражева А.В., адвоката Бойка В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1  до Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар», треті особи  -  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 про визнання правочину укладеним ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду позовом до Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар», треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання правочину укладеним.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що під час його роботи у ДНВП «Об`єднання Комунар» на посаді головного конструктора він став співавтором промислового зразка «Двоканальний електронний блок регулювання і контролю газотурбінного двигуна».

Власником патенту зазначеного промислового зразка є ДНВП «Об`єднання Комунар», позивач зазначений як співавтор.

Посилаючись на положення ст. 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» позивач вказує, що роботодавець повинен укласти з автором письмовий договір щодо розміру та умов виплати йому винагороди відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.

Проте, роботодавець не виконав зазначені вище вимоги закону, та не уклав з позивачем відповідний договір.

У зв`язку з вказаними обставинами просив суд визнати договір між власником патенту та автором про винагороду укладеним у визначеній позивачем редакції.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення оскаржив позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд безпідставно дійшов висновку щодо недоведеності позовних вимог, не надавши належної правової оцінки обставинам, що мають значення для справи.

Зокрема зазначив, що суд не звернув увагу на те, що обов`язок роботодавця укласти з автором письмовий договір щодо розміру та умов виплати винагороди передбачений законом, проте відповідач ухилився від укладення договору з позивачем. Предметом спору є визнання договору укладеним, а не сума винагороди.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом встановлено, що позивач з травня 2005 року по січень 2017 року працював головним конструктором Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» - Начальником НТ СКБ «Полісвіт». Під час роботи у ДНВП «Об`єднання Комунар» та виконання своїх обов`язків, став співавтором промислового зразка «Двоканальний електронний блок регулювання і контролю газотурбінного двигуна», що підтверджується патентом, внесеним до Державного реєстру патентів на промислові зразки 25 серпня 2016 року за №32754 та не оспорюється сторонами.

Власником патенту є ДНВП «Об`єднання Комунар», інші співавтори промислового зразка це ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ..

Позивачем 19.04.2018р. на адресу ДНВП «Об`єднання Комунар» був направлений договір між власником патенту та автором, підписаний позивачем, з пропозицію укласти договір, який відповідачем підписаний не був. У свою чергу під час судового розгляду відповідачем позивачу направлений свій варіант договір №170/2 від 11.12.2019р., підписаний генеральним директором ДНВП «Об`єднання Комунар» зі своїми умовами, який не підписаний позивачем. Судом встановлено, що сторони не погодили суму винагороди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що зазначені у запропонованому ним договорі істоті умови, відповідають вимогам закону, внаслідок чого підстави для визнання його укладеним суд не вбачав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

Розкриваючи зміст засади свободи договору, у статтях 6, 627 ЦК України визначено, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

За ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» позивач має право на отримання винагороди відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.

Відповідно до положень ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» право на реєстрацію промислового зразка має роботодавець автора, якщо промисловий зразок створено у зв`язку з виконанням службових обов`язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти з автором письмовий договір щодо розміру та умов виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.

З матеріалів справи слідує, та встановлено місцевим судом, що позивачем 19.04.2018р. на адресу ДНВП «Об`єднання Комунар» був направлений договір між власником патенту та автором, підписаний позивачем, з пропозицію укласти договір, однак відповідачем направлений договір підписаний не був, надана відповідь про необхідність проведення необхідних заходів на підприємстві.

Натомість під час судового розгляду відповідачем позивачу направлений свій варіант договору №170/2 від 11.12.2019р., підписаний генеральним директором ДНВП «Об`єднання Комунар» зі своїми умовами , який не підписаний позивачем.

Фактично позивач не згодний із сумою одноразової винагороди в розмірі 7647,62 грн. (без сплати податків), запропоновано відповідачем.

Згідно умов, запропонованих позивачем, він вважає, що його одноразова сума винагороди, як співавтору промислового зразка, повинна складати 856850 грн. та в подальшому винагорода як співавтору промислового зразка повинна сплачуватися щороку в розмірі 2% доходу, одержаного від використання промислового зразка та продажу ліцензії.

Встановлено, що відповідач не погоджується з таким розміром винагороди, який запропонував позивач. При цьому, умови щодо виплати винагороди, запропоновані зі сторони відповідача позивачем також погоджені не були.

За таких обставин колегія суддів вважає, що сторони не дійшли згоди щодо істотної умови договору, а саме – ціни договору, що позбавляє можливості визнати договір укладеним на умовах однієї із сторін.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що відповідачем сам факт необхідності укладення договору з позивачем, як автором промислового зразка, не заперечується. Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги щодо ухилення відповідача від обов`язку укладення договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що предметом спору є визнання договору укладеним, а не сума винагороди не заслуговують на увагу суду, оскільки розмір та порядок виплати винагороди є істотними умовами договору, відсутність погодження яких унеможливлює визнання договору укладеним.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними за своїм змістом позиції позивача, якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України».

З огляду на встановлені обставини, враховуючи положення статтей 627, 638 ЦК України, суд вважає висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог вірним.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 1,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач:  Ю. В. Дряниця

Судді : Л. І. Пилипчук

О.А. Лобов