КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №754/4361/21

номер провадження №22-ц/824/75/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.

секретаря Рагушіній І.В.

за участю: представника скаржника - адвоката Цесельської І.В.

представника відповідача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» - Дорошенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цесельської Інни Валентинівни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В.,

у цивільній справі №754/4361/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 Фінанс», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «2х2 Фінанс», третя особа: Приватний нотаріус КМНО Пономарьова Д.В., за результатами розгляду якого, просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57,40 кв.м., житловою площею 41,20 кв.м., укладений 26 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.;

- внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1

Вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що 06 березня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та нею укладено кредитний договір №60/П/05/2008-840, відповідно до умов якого, банк зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 132 080 доларів США, в порядку та на умовах визначених цим договором за програмою «Нове житло». В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ВАТ «КБ «Надра» та позивачем укладено іпотечний договір за яким, передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому права кредитного договору та права іпотекодержателя за іпотечним договором були відступлені на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 21 квітня 2020 року. 26 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «2Х2 Фінанс» укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Вважає, що відчуження квартири відбулося незаконно, оскільки право власності на квартиру було набуто ТОВ «2Х2 Фінанс» в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла. Відчуження квартири на користь ТОВ «2Х2 Фінанс» здійснено без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку».

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Цесельська І.В. подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовом задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що право власності на квартиру набуто ТОВ «2Х2 Фінанс» в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла. Відчуження квартири на користь ТОВ «2Х2 ФІНАНС» здійснено без достатніх правових підстав, з порушенням норм закону України «Про іпотеку».

01 грудня 2022 року від ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що останнє не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Зазначаючи, що квартира АДРЕСА_1 була відчужена в законний спосіб, оскільки до моменту продажу спірної квартири, зобов`язання за основним договором виконано не було, а юридичним власником до моменту купівлі-продажу квартири була позивач.

Учасники справи про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольни ти з підстав, зазначених у ній.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Інші учасники справи будучи повідомленими про розгляд справи у встановленому законом порядку в судове засідання не з`явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність незявившихся осіб в силу вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом при розгляді справи встановлено, що 06 березня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №60/П/05/2008-840, відповідно до умов якого, банк зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 132 080 доларів США, в порядку та на умовах визначених цим договором за програмою «Нове житло». Цільове використання кредиту проведення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири, загальною площею 57,4кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. І а.с. 15-17).

06 березня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки. Предметом іпотеки є нерухоме майно квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира складається із трьох кімнат, загальною площею 57,4кв.м., житловою 41,20кв.м. Вартість предмета іпотеки складає 733 000 грн., що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день укладання цього договору складає 145 148 доларів 51 цент США (т. І а.с. 18-19).

06 березня 2008 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, квартири АДРЕСА_1 (т. І а.с. 20).

21 квітня 2012 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Довіра Гарантія» укладено договір GL3N415722 про відступлення прав вимоги за яким останнє набуло право кредитора за кредитним договором №60/П/05/2008-840 від 06 березня 2008 року, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , та право іпотекодержателя за договором іпотеки №б/н, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., реєстр №1581, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 (т. І а.с. 28-29; 24-27; 22-23).

05 жовтня 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» направило на поштову адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення, в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», зазначаючи, що станом на 05 жовтня 2020 року заборгованість останньої за кредитним договором №60/П/05/2008-840 від 06 березня 2008 року становить 3 615 186 грн. 80 коп. Вказуючи, що у відповідності до положень/умов кредитного та іпотечного договорів, враховуючи норми ст. 37 Закону України «Про іпотеку», товариство має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або у відповідності до вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Для запобігання вчиненню вказаних дій, зазначило про право позичальника протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, виконати основне зобов`язання. Вказало, що невиконання умов кредитного та іпотечного договорів, матиме наслідком задоволення вимог іпотеко держателя шляхом набуття у власність товариством предмету іпотеки (т. І а.с. 126-127; 130; 134; 136).

01 грудня 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» направило на поштову адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення, в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», зазначивши, що станом на 01 грудня 2020 року заборгованість останньої за кредитним договором №60/П/05/2008-840 від 06 березня 2008 року становить 3 615 186 грн. 80 коп. Вказуючи, що у відповідності до положень/умов кредитного та іпотечного договорів, враховуючи норми ст. 37 Закону України «Про іпотеку», товариство має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або у відповідності до вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Для запобігання вчиненню вказаних дій, зазначило про право позичальника протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, виконати основне зобов`язання. Вказало, що невиконання умов кредитного та іпотечного договорів, матиме наслідком задоволення вимог іпотеко держателя шляхом набуття у власність товариством предмету іпотеки (т. І а.с. 128-129; 130; 132; 134; 136).

Згідно звіту про оцінку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 15 лютого 2021 року, ринкова вартість зазначеної квартири становить 361 972 грн. , що за курсом НБУ складає 13 000 долари НБУ (т. ІІ а.с. 35).

26 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «2Х2 Фінанс» укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, а саме: трьох кімнатної квартири, загальною площею 57,40кв.м., житловою площею 41,20кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. І а.с. 45-46).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, під час вчинення дій з продажу іпотечного майна на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі іпотекодержатель належним чином виконав встановлені Законом України «Про іпотеку» вимоги, зокрема набув права на звернення стягнення в позасудовому порядку, направив на адресу іпотекодавця та боржника письмові вимоги про усунення порушення, продаж предмета іпотеки - спірного нерухомого майна, здійснив на підставі звіту про оцінку майна.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Згідно ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Отже, за змістом ч.1 ст. 33 та ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Належним необхідно вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №60/П/05/2008-840 від 06 березня 2008 року укладеного між нею та ВАТ «КБ «Надра», 06 березня 2008 року між вказаними сторонами укладено договір іпотеки за яким банку в іпотеку передано кв. АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 5 вказаного договору, сторони визначили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.

Іпотекодавець в будь-який час до реалізації предмету іпотеки має право припинити звернення стягнення на нього виконанням зобов`язання в повному обсязі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 5.3. цього договору.

05 жовтня та 01 грудня 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» направило на поштову адресу ОСОБА_1 , зазначену у договорі іпотеки, вимоги про усунення порушення, в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», зазначивши про наявність у неї заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 615 186 грн. 80 коп., про необхідність її погашення протягом 30 днів з моменту отримання вимоги та про наслідки її невиконання, а саме, задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття у власність товариством предмету іпотеки. Отже, іпотекодержателем дотримано порядок належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання ОСОБА_1 , тобто виконано вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, доказів на підтвердження належного виконання позивачем основного зобов`язання за кредитним договір №60/П/05/2008-840 від 06 березня 2008 року матеріали справи не містять.

Згідно звіту про оцінку майна від 15 лютого 2021 року, вартість предмета іпотеки становить 361 972 грн., що за курсом НБУ становить 13000 доларів США.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що під час вчинення дій з продажу іпотечного майна на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, іпотекодержатель належним чином виконав встановлені Законом України «Про іпотеку» вимоги, а відтак, підстави для задоволення позову, відсутні.

Таким чином, посилання скаржника на порушення норм Закону України «Про іпотеку» під час відчуження квартири, не знайшли своє підтвердження.

Посилання скаржника на те, що право власності на квартиру набуто ТОВ «2Х2 Фінанс» в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла, є безпідставним, оскільки положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18).

Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цесельської Інни Валентинівни залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 червня 2023 року.

Суддя - доповідач:

Судді: