Рівненський апеляційний суд

_______________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

20 червня 2023 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

       судді-доповідача: ОСОБА_1

       суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

       з участю: секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

       прокурора: ОСОБА_5 ,

       потерпілого – ОСОБА_6 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_7  в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8  з відповідними доповненнями,  зокрема,  і у зв`язку з поданим клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12020180180000508 від 09 травня 2020 року відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Аджамка, Кіровоградського району Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , з вищою освітою, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого,

-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286  КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

       Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 гривень. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення судових експертиз під час досудового розслідування (судову інженерно-транспортну експертизу проведену Рівненським НДЕКЦ МВС України) в загальній сумі 1 тис. 307 грн. 60 коп.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду 09 травня 2020 року, приблизно о 11 год. 30 хв. на а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів, ОСОБА_8 , керуючи автомобілем Peugeot Partner, реєстр.номер НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони м. Рівне у напрямку м. Сарни Рівненської області, під`їхавши до перехрестя автодоріг Городище-Рівне-Старокостянтинів та Пухова-Олександрія, зупинив керований ним автомобіль на смузі руху, надалі, проявивши неуважність до дорожньої обстановки, що склалась, не переконавшись, що це буде безпечним і не несе небезпеки іншим учасникам руху, відновив рух керованого ним транспортного засобу та виконуючи поворот ліворуч у напрямку автодороги Пухова-Олександрія, виїхав на зустрічну смугу руху, не надав перевагу у русі зустрічному транспортному засобу, в результаті чого допустив зіткнення з мопедом Delta EX50QT-B, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку по автодорозі Городище-Рівне- Старокостянтинів, зі сторони м. Сарни Рівненської області у напрямку м. Рівне зі швидкістю приблизно 60 км/год., і який не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Peugeot Partner, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по незалежним від нього технічним причинам.

Такими діями ОСОБА_8 порушив вимоги п. 16.13 Правил дорожнього руху - "перед поворотом ліворуч водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо", що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водію мопеда Delta EX50QT-B, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_6 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження по критерію довготривалості розладу здоров`я, транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 покликається на невідповідність вироку суду першої інстанції вимогам норм права.

На думку захисника, вина ОСОБА_8 є недоведеною, так як судом не встановлені достатні та допустимі докази, а визнавальні покази обвинуваченого не доводять його вину поза розумним сумнівом, оскільки не є достатніми для визнання його винним у скоєнні інкримінованого злочину.

Вважає, покликаючись на вимоги ст. 110 КПК України та практику ВС (справа № 724/86/20 від 04.10.2021 року) недопустимими доказами: протокол огляду місця події від 09.05.2020 року, висновок судово-медичної експертизи від 28.05.2020, висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 26.05.2020 року, висновок судової інженерно-транспортної експертизи з транспортно-трасологічного дослідження від 21.05.2020 року, висновок інженерно-транспортної експертизи від 27.05.2020 року.

Просить скасувати вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 07.02.2023 року відносно ОСОБА_8 та закрити кримінальне провадження відносно останнього за ч.1 ст. 286 КК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаності можливостей їх отримати.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 вказує, що інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України є кримінальним проступком.

Зазначає, що, враховуючи, що обвинувальний акт надійшов на розгляд до Рівненського районного суду 01.06.2020 року, тобто до набрання чинності Закону № 2617-VII, тому не міг бути призначений до розгляду по суті пред`явленого обвинувачення.

Також покликається на суворість призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 . Звертає увагу, що обвинувачений виключно позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, є інвалідом другої групи, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відшкодував потерпілому завдану матеріальну шкоду в сумі 59620 грн.

12 червня 2023 року захисником ОСОБА_7 подано клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку у зв`язку із закінченням строків давності.

Подане клопотання обґрунтовує тим, покликаючись на Закон України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, ст.ст. 5, 12 КК України, що інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України (в редакції від 24.09.2008 року № 586-VI, чинній на день вчинення кримінального правопорушення), станом на 09.05.2020 року є кримінальним проступком.

Покликаючись на ст. 49 КК України зазначає, що з дня вчинення обвинуваченим кримінального проступку минуло 3 роки, що є підставою для звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Просить долучити до матеріалів справи вказані доповнення до апеляційної скарги, подану апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги підтримує, апеляційний розгляд просить проводити без її участі у зв`язку з зайнятістю в іншому кримінальному провадженні, де участь захисника є обов`язковою.

Відповідно до ст. 405 КПК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, до апеляційного суду не з`явився, клопотань про поважні причини неприбуття або перенесення судового засідання до його початку судом не отримано, зважаючи, що в апеляційній скарзі, відповідно, не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, то апеляційний суд вважає за можливе здійснити перегляд без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який не заперечив проти часткового задоволення апеляційної скарги захисника у зв`язку з поданим клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності та залишення вироку суду в решті без змін, потерпілого, який підтримав думку прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, зокрема, і клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого з відповідними заявленими доповненнями, зокрема, у зв`язку з поданим клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку з поданим клопотанням стороною захисту про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, заявивши тим самим, про відповідні зміни вимог апеляційної скарги, та не надходженням апеляційних скарг від інших учасників, в апеляційному порядку не перевіряються.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Стаття 49 КК України регламентує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності. Строк давності ? це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину.

Враховуючи положення ч.4 ст. 286 КПК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов’язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов`язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Одночасно слід відмітити, що вирішення питання, пов`язаного із положеннями ст. 49 КК України, не залежить від відношення обвинуваченого до інкримінованого кримінального правопорушення.

Загальне правило щодо дії закону про кримінальну відповідальність в часі відповідно до ч.2 ст. 4 КК України передбачає, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою кримінального правопорушення. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, подія якого мала місце 09 травня 2020 року.

Згідно ч.1 ст. 286 КК України (в редакції Закону № 586- VI від 24.09.2008 року) порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження катається штрафом від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до положень ч.2 ст. 12 КК України (в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011) злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (чинній станом на 09.05.2020 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

За наведеного, у даному кримінальному провадженні станом на дату апеляційного перегляду оскаржуваного вироку суду першої інстанції закінчився трьохрічний строк давності, передбачений зазначеними нормами.

З огляду на дослідженні судом матеріали кримінального провадження, судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України.

На підставі викладеного, ураховуючи, що від сторони захисту заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі вимог ст.49 КК України, що судом розцінено як надання згоди обвинуваченого на застосування зазначеної норми, з дня вчинення останнім і на день апеляційного розгляду пройшло більше трьох років, протягом цього строку обвинувачений не вчинив нового злочину та не ухилявся від слідства або суду, строки давності спливли, тому колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, на підставі п.2 ч. 1 ст. 49 КК України.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що за змістом ст. 129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, а відповідно до ч.2 ст. 124 КК України при уваленні обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Колегія суддів також звертає увагу, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, не є реабілітуючою підставою та не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Вироком суду першої інстанції вирішено питання щодо витрат на залучення експерта та цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 з наведенням обґрунтованих мотивів його часткового задоволення, зокрема, щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_8 на користь потерпілого майнової шкоди та наявності підстав для задоволення позовних вимог потерпілого про стягнення на його користь з обвинуваченого моральної шкоди в сумі 25000 грн., враховуючи ступінь та глибину душевних страждань потерпілого у зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями, вимушені негативні зміни в його житті, значні психологічні травми та погіршення стану здоров`я, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості.

Зважаючи на зазначене, сплив трьохрічного строку після події ДТП,  не відшкодування обвинуваченим моральної шкоди потерпілому навіть в будь-якій частці станом на дату апеляційного розгляду, про відшкодування якої заявлено останнім ще 26.05.2021 року, питання щодо якої,  зокрема,  вирішено і вироком суду, на переконання колегії суддів свідчить про наявність підстав про часткове задоволення апеляційної скарги захисника з відповідними доповненнямита зміну вироку лише в частині призначеного покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , з відповідними доповненнями, задовольнити частково.

Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року відносно ОСОБА_8 за ч.1 ст. 286 КК України змінити в частині призначеного покарання.

ОСОБА_8 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В решті вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3