ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1418/23 Справа № 185/6609/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року                                                                м. Дніпро

       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді — доповідача                         ОСОБА_2

суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави щодо

неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Констянтинівка, Донецької області, громадянки України, не маючої освіти, не працюючої, не заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину 2020 року народження, тимчасово проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,-

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5                 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12023041370000917,

за участю:

секретаря судового засідання                 ОСОБА_7 ,

підозрюваної                                 ОСОБА_5 ,

прокурора                                         ОСОБА_8 ,

в режимі відеоконференції:

захисника                                         ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И Л А:

       За ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2023 року задоволено клопотання слідчого та застосований до неповнолітньої ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 20 липня 2023 року, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 402 600 грн., у випадку внесення якої на підозрювану покладені відповідні обов`язки.

       Слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п.п 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя також зазначив, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

       В апеляції:

       - захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та в задоволенні клопотання слідчого відмовити.

       В обґрунтування свої вимог посилається на незаконність судового рішення.

       Вказує на необґрунтованість підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

       Зазначає, що факт наявності у потерпілої майже 1,5 мільйона грн. ґрунтується на припущеннях.

Заслухавши сторони кримінального провадження, підозрювану та її захисника, які кожен окремо та разом просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

За приписами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

       За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

       Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       З матеріалів справи слідує, що 13 травня 2023 року до ЄРДР за № 12023041370000917 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

       22 травня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

       Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, колегія суддів зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі "Мюррей проти Об`єднаного Королівства" від 28 жовтня 1994 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).

       З'ясовано, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5   інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки долучені до клопотання матеріали, а саме, протокол допиту потерпілої ОСОБА_9  від 13 травня 2023 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10  від 15 травня 2023 року; протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.05.2023 року та 22 травня 2023 року, інші дані, які достатньо дають підстави дійти висновку, що дана особа могла б скоїти інкримінований їй злочин, тобто ймовірно є підстави допустити її причетність до їх вчинення.

       Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри фактично зводяться до питань оцінки доказів на предмет їх допустимості чи недопустимості та доведеності чи недоведеності вини підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй злочину, які розглядаються на іншій стадії судового розгляду при розгляді справи по суті, у зв`язку з чим такі питання на цій стадії не розглядаються, а тому такі доводи не є слушними.

       Розглядаючи питання наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи обставини відповідно до вимог ст. 178 КПК України,  а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні корисливого особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, має тимчасове місце проживання, не працюючої, не заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину 2020 року народження.        Зважаючи на практику ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування» колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.п 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризику переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та/або суду, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування є доцільним і виправданим для запобігання визначених ризиків.

       Отже, доводи захисника про відсутність ризиків є хибними з мотивів, наведених вище. Такий висновок в повній мірі відповідає вказаним вище нормам кримінального процесуального закону та фактичним обставинам кримінального провадження.

       Беручи до уваги характер і обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану з метою незаконного збагачення підозрюється ОСОБА_5 , враховуючи дані про її особу, майновий стан та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначення застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у даному випадку буде пропорційним щодо її особи, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної у разі внесення такої застави, що буде достатнім стримуючим фактором, який зможе запобігти встановленим ризикам.

       Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

       Колегія суддів також зважає на те, що будь-який більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування підозрюваної на волі, враховуючи дані про його особу, буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

       За наведеного, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.

       Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної  ОСОБА_5  адвоката ОСОБА_6 ,  — залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави щодо неповнолітньої ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185, КК України, — залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

        ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4