КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6595/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2023року місто Київ

справа № 757/11588/22-ц

Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

розглянув у порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Остапчук Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2022 року позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з Національного банку України на його користь 25600 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що в липні 2019 року він звернувся до Національного банку України із запитом на отримання деякої інформації, яку він вважав публічною відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», однак відповідач відмовив йому у наданні запитуваної інформації, посилаючись на те, що вона не є публічною.

Вказував, що відмову у наданні інформації він оскаржив у судовому порядку.

Зазначав, що відповідач вчинив щодо нього численні порушення Закону «Про доступ до публічної інформації»:

перше порушення відбулось в 2019 році, що констатував Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2020 року у справі №440/3005/19;

потім відбулося друге порушення - що встановив Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 серпня 2020 року у справі №440/3005/19;

третє порушення - встановив Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 січня 2021 року у справі №440/3005/19;

четверте порушення - встановив Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 серпня 2021 року у справі №440/3005/19;

п`яте порушення - встановив Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 вересня 2021 року у справі №440/3005/19.

Посилався на те, що увесь цей час протягом трьох років вінзмушений був подавати численні позови, скарги і заяви до судів, які задовольнялись,але які відповідачем належним чином не брались до уваги і суди знову та знову встановлювали порушення його прав.

Вказував, що необхідність такого множинного і тривалого в часі захисту конституційних прав у судовому порядку суттєво вибило його зі звичного ритму життя, забрало велику кількість нервів, часу і сил, які він міг би потратити з більшою користю для держави, а тому вважає, що вказані порушення завдали йому моральну шкоду.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції помилково не врахував той факт, що численні і багаторазові порушення закону відповідачем встановлені у судовому порядку.

Вказував, що не заслуговують на увагу мотиви суду першої інстанції в тім, що «існувала невизначеність щодо способу виконання постанови Верховного Суду»:це рішення суду було чітким у своєму формулюванні і Полтавський окружний адміністративний суд в ухвалах, які слідували за постановою Верховного Суду, неодноразово вказував, що зміст постанови є повністю зрозумілим і відповідач відмовляється з надуманих причин її виконувати.

Вважає помилковими посилання суду першої інстанції на те, що позивач не довів розмір моральної шкоди, оскільки моральна шкода визначається за суб`єктивною оцінкою лише приблизно і ймовірно, адже моральні страждання не можуть бути емпірично виміряні і виражені у точно визначеному грошовому еквіваленті.

Зазначав, що у позовній заяві він виклав міркування, керуючись якими він навів приблизну оцінку, виходячи з якої визначив позовні вимоги у цій справі. Зокрема він брав за основу практику ЄСПЛ щодо присудження справедливої сатисфакції.

Посилався на те, що відповідач тривалим небажанням надати йому запитану публічну інформацію порушив його право на обмін поглядами, що захищається статтею 10 Конвенції і практикою ЄСПЛ.

10 квітня 2023 року від відповідача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на те, що скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилався на те, що Національним банком України не здійснювалися протиправні дії, а отже відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням та моральною шкодою, яку просить відшкодувати позивач.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем відповідно до положень ст.81 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок дій саме відповідача він зазнав моральних страждань.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Національного банку України, як відповідача у справі №826/7432/17, з метою отримання копії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року у справі №826/7432/17, яким визнано протиправним та скасовано рішення Національного банку України про виведення неплатоспроможного ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з ринку за участю держави.

25 липня 2019 року на вказаний запит Національним банком України у передбаченомуЗаконом України «Про доступ до публічної інформації» порядку була надана відмова, яка мотивована тим, що розгляд справи №826/7432/17 відбувся у закритому судовому засіданні, отже, з огляду на приписи п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про доступ до судових рішень», відсутні підстави для надання запитуваної інформації.

Не погоджуючись з такою відповіддю Національного банку України, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України, в якому просив суд зобов`язати Національний банк України надати ОСОБА_1 запитувану в запиті від 22 липня 2019 року публічну інформацію - копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року у справі №826/7432/17.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі №440/3005/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22листопада 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов`язання вчинити дії.

Постановою Верховного Суду від 06серпня 2020року у справі №440/3005/19 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18вересня 2019року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22листопада 2019року у справі №440/3005/19 скасовано. Прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Зобов`язано Національний банк України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Задовольняючи частково касаційну скаргу, Верховний Суд виходив з того, що надану Національним банком України відповідь не можна вважати розглядом запиту на отримання публічної інформації, тому суди попередніх інстанцій помилково відмовили позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки фактично звернення ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» не розглянуто.

Також Верховний Суд у постанові зазначив, що належним способом захисту порушеного права на отримання позивачем запитуваної інформації є зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на отримання публічної інформації з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Тобто, Верховний Суд приймаючи рішення по суті, зобов'язав Національний банк України повторно розглянути запит, а не надати позивачу копію судового рішення.

10 серпня 2020 року Верховим Судом на виконання постанови від 06серпня 2020року у справі №440/3005/19 видано виконавчий лист на підставі якого 27 серпня 2020 року було відкрито виконавче провадження №62902259.

17 серпня 2020 року позивачем на адресу Національного банку України направлено запит про отримання публічної інформації, в якому позивач просив надати йому як публічну інформацію - копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року по справі №826/7432/17.

Листом від 20 серпня 2020 року за вих. №18-0005/44399 Національний банк України повідомив позивача, що розглянув його звернення від 17 серпня 2020 року та повідомив, що з огляду на те, що розгляд справи №826/7432/17 відбувався в закритому судовому засіданні в Національного банку України відсутні правові підстави для надання запитуваної інформації.

Не погодившись із вищезазначеною відповіддю Національного банку, позивач звернувся до місцевого адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

31 серпня 2020 року окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду визнано протиправними дії Національного банку щодо відмови повторно розглянути запит позивача від 22 липня 2019 року на виконання рішення суду у справі №440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зобов'язано Національний банк України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню постанови Верховного Суду України від 06 серпня 2020 року у справі №440/3005/19. Зобов'язано Національний банк України протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Полтавського окружного адміністративного суду про вжиті заходи щодо усунення встановлених судом порушень. Приймаючи окрему ухвалу, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач фактично відмовив у повторному розгляду запиту на виконання рішення суду у цій справі.

24 вересня 2020 року Національним банком України на виконання постанови Верховного Суду від 06серпня 2020 року та окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року надано позивачу відповідь №18-0005/53282.

Не погоджуючись з відповіддю відповідача позивач вдруге звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про винесення окремої ухвали та встановлення судового контролю у справі №440/3005/19.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням постанови Верховного Суду від 06серпня 2020 року у справі №440/3305/19. Зобов'язано Національний банк України подати протягом тридцяти днів з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання постанови Верховного Суду від 06серпня 2020 року у справі №440/3305/19. В іншій частині заяви про встановлення судового контролю відмовлено.

23 квітня 2021 року відповідач листом №18-0005/35346 надав відповідь позивачу про те, що інформація викладена у рішенні суду стосується інформації щодо діяльності та фінансового стану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також інформації зібраної Національним банком України під час проведення банківського нагляду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є банківською таємницею, отже, таємною інформацією, що належить до інформації з обмеженим доступом.

Позивач, не погоджуючись з отриманою відповіддю Національного банку України в черговий раз 26 квітня 2021 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного судуз заявою про встановлення судового контролю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року визнано протиправними дії Національного банку України щодо відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року на виконання рішення суду у справі №440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зобов`язано Національний банк України надати ОСОБА_1 знеособлену копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року у справі №826/7432/17 із видаленням з неї будь-яких персональних даних і банківської таємниці.

11 серпня 2021 року ОСОБА_1 в порядку ст.382 КАС України звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю у справі №440/3005/19.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у прийнятті звіту Національного банку України про виконання постанови Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у справі №440/3005/19 відмовлено. Накладено на голову Національного банку України штраф у розмірі 45400 грн. Встановлено Національному банку України новий строк для подання звіту про виконання постанови Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у справі №440/3005/19 - 30 днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року зупинено дію ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 10серпня 2021 року по справі №440/3005/19.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року без змін.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року по справі №440/3005/19 скасовано. Прийнято нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 та накладення штрафу відмовлено.

Приймаючи постанову Другий апеляційний адміністративний суд встановив, що 11 лютого 2022 року Національним банком України на виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року з урахуванням висновків ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року позивачу направлено на електронну адресу, а також засобами поштового зв`язку знеособлену копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року у справі №826/7432/17 із видаленням з неї будь-яких персональних даних і банківської таємниці.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім цього, оскільки під час виконання постанови Верховного Суду України від 06 серпня 2020 року у справі №440/3005/19 виник спір з приводу способу виконання рішення суду, Національний банк 29 вересня 2021 року звертався до Верховного Суду із заявою про роз`яснення рішення суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у задоволенні заяви Національного банку України про роз'яснення постанови Верховного Суду від 06 серпня 2020 року в справі №440/3005/19 відмовлено.

Також в рамках примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні №62902259, державним виконавцем двічі виносились постанови про фактичне та повне виконання рішення суду.

Водночас, такі постанови були оскаржені позивачем до адміністративного суду та були згодом скасовані.

Вбачається що між сторонами тривав спір щодо способу та порядку виконання постанови Верховного Суду, оскільки відповідно до резолютивної частини рішення відповідач мав повторно розглянути запит про надання інформації, що фактично було і зроблено, а ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду вже було зобов`язано відповідача надати безпосередньо копію судового рішення, що фактично було і зроблено Національним банком, що не заперечує позивач у своєму позові.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Яковенко В.А. закінчено виконавче провадження №62902259, у зв`язку з виконанням рішення суду.

Звертаючись до суду з даним позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що протягом трьох років вінзмушений був подавати численні позови, скарги і заяви до судів, які задовольнялись,але які відповідачем належним чином не брались до уваги і суди знову та знову встановлювали порушення його прав.Вказував, що необхідність такого множинного і тривалого в часі захисту конституційних прав у судовому порядку суттєво вибило його зі звичного ритму життя, забрало велику кількість нервів, часу і сил, які він міг би потратити з більшою користю для держави, а тому вважає, що дії відповідача завдали йому моральну шкоду.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17 зазначено, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №750/6330/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п.64, заява №40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів даної справи, у справі №440/3005/19 майже три роки тривали судові процеси щодо: оскарження позивачем бездіяльності відповідача про ненадання Національним банком України запитуваної ним в запиті від 22 липня 2019 року публічної інформації - копії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року у справі №826/7432/17; а в подальшому невиконання відповідачем належним чином постанови Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у справі №440/3005/19, ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року, ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року.

Колегія суддів оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позивачем доведено факт заподіяння йому бездіяльністю відповідача щодо ненадання Національним банком України запитуваної ним в запиті від 22 липня 2019 року публічної інформації - копії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року у справі №826/7432/17 моральної шкоди у виді моральних страждань, які полягали у відсутності належного та своєчасного реагування відповідачем на його запит, необхідності неодноразово звертатись до суду із позовами, заявами, скаргами, внаслідок чого змінено плин життя позивача, який змушений значну частину часу витрачати на захист своїх інтересів.

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням тривалості моральних страждань позивача у зв`язку з необхідністю докладення додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду його запиту, враховуючи ступінь вини відповідача, приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Національного банку України на користь позивача 5000 грн., що є достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.

При цьому суд вважає розрахунок розміру моральної шкоди, зроблений позивачем, значно завищеним і таким, що не узгоджується з нормами цивільного законодавства.

На наведене вище суд першої інстанції уваги не звернув, а відтак рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої хвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову та апеляційної скарги, виходячи з пропорційності задоволених вимог з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 484,54 грн.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Національного банку України, місцезнаходження: місто Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Національного банку України на користь держави судові витрати у розмірі 484 грн. 54 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: