справа № 179/1122/23

провадження № 3/179/574/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2023 року                                                        смт Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Чорна А.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділення поліції № 1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровської області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , якому роз`ясненні його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП,

за ст. 173, 185 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали з відділення поліції № № 1 Новомосковського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.ст. 173, 185 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №085366 від 14.06.2023 року вбачається, що 14.06.2023 року о 19-00 годин гр. ОСОБА_1 , в смт Магдалинівка вул. Прозорова, 1А, в громадському місці в гуртожитку в стані алкогольного сп`яніння показав непристойний жест гр. ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №085389 від 14.06.2023 року вбачається, що 14.06.2023 року о 20-10 годин гр. ОСОБА_1 , в смт Магдалинівка вул. Прозорова, 1А не виконував неодноразове законне розпорядження про припинення правопорушення, шарпав працівника поліції, поводив себе зухвало та нахабно, чим вчинив злісну непокору працівнику поліції, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.

Постановою судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 року об`єднано в одне провадження справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за  ст.173, 185 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав та пояснив, що 14.06.2023 року близько 19.00 год. перебував у гуртожитку. Коли йшов по коридору, то на нього почав лаятися ОСОБА_2 , на що він у відповідь йому нічого не сказав, а лише показав середній палець. Він побачив у ОСОБА_2 в руках ніж, тому з метою уникнення конфлікту викликав працівників поліції. Після приїзду поліцейських вийшов на подвір`я. Поліцейські почали уточнювати деталі конфлікту та в ході спілкування з ними виникло непорозуміння, а саме: в ході розмови він сховав руки до кишені штанів, на що поліцейські вимагали щоб він їх вийняв, після того як він їх вийняв поліцейські накинулися на нього та одягли кайданки і без його згоди повезли на медичний огляд для встановлення стану сп`яніння.

Вислухавши доводи ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 185 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Відповідно до диспозиції ст. 185 КУпАП, склад адміністративного правопорушення передбаченого вказаною статтею КУпАП утворює злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку і, сааме це діяння утворює склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП.

Як встановлено в абзаці другому пункту 7 Постанови Пленуму ВСУ №8 від 26.06.92р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, суспільні відносини у сфері державного управління.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Особливість застосування ст.185 КУпАП полягає у тому, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського має бути при виконання ним службових обов`язків з охорони громадського порядку.

Ст. 185 КУпАП встановлює відповідальність лише за пасивну поведінку правопорушника та не охоплює активні дії, пов`язані з вчиненням опору представникам влади.

Однак, при розгляді даної справи суддею встановлено, що в протоколі працівником поліції не розкрито об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, не зазначено щодо якої законної вимоги працівників поліції вчинив злісну непокору ОСОБА_1 , суть правопорушення викладена формально, не конкретизовано, загальними фразами, і не відображає усіх кваліфікуючих ознак, передбачених ст.185 КУпАП.

Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення додано рапорт, копію висновку Магдалинівської ЦРЛ МСР від 14.06.2023 року № 43, згідно якого гр. ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння – 1,00‰, рапорт поліцейського, письмові пояснення ОСОБА_1 , диск відеофіксації правопорушення.

При дослідженні в судовому засіданні диску відеофіксації правопорушення, судом встановлено, що матеріали відеофіксації не містять відомостей щодо якої законної вимоги працівників поліції вчинив злісну непокору ОСОБА_1 . Таким чином, надані суду відеоматеріали не підтверджують злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконання ним службових обов`язків з охорони громадського порядку.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що окрім протоколу не надано жодних доказів вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, а сам протокол без доказів не може бути беззаперечним доказом вчиненного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Таким чином, обставини викладені у протоколі не відповідають складу правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП та не підтверджуються доказами наявними в справі. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КпАП.

Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, є недоведеною.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, у зв`язку із чим ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ст. 185 КУпАП і, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП України.

Статтею 173 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

При цьому такі дії мають вчинятися безпричинно, з неповаги до громадського порядку і спокою громадян.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є наслідки у вигляді порушення громадського спокою і спокою громадян.

Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

З суб`єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Тобто, дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на суспільний порядок. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Крім того, за змістом диспозиції ст. 173 КУпАП обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони, яка є складовою правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії. Тобто, суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством.

При цьому імперативною складовою наявності в діях особи адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП є те, що дії особи повинні порушувати громадський порядок і спокій громадян.

Разом з цим, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 085366 від 14.06.2023 року фабула адміністративного правопорушення, не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 14.06.2023 року о 19-00 годин гр. ОСОБА_1 , в смт. Магдалинівка вул. Прозорова, 1А, в громадському місці в гуртожитку в стані алкогольного сп`яніння показав непристойний жест гр. ОСОБА_2 , чим порушив спокій громадян.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 показав непристойний жест, що не є адміністративним правопорушенням передбаченим ст. 173 КУпАП, що виключає можливість інкримінувати дії ОСОБА_1 за вказаною статтею.

 Крім того, всі обставини поведінки ОСОБА_1 , які були встановлені судом, не свідчать про хуліганський мотив його дій, що такі дії були вчинені саме з мотивів неповаги до громадського порядку і спокою громадян, при скупченні людей, не свідчать про прагнення останнього показати зневагу до існуючих правил поведінки в суспільстві, що були безпричинними та порушували громадський порядок і спокій громадян, а тому дії ОСОБА_1 не утворюють об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

За змістом ст. 279 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення, тобто, суд має здійснювати судовий розгляд справи в межах протоколу про адміністративне правопорушення, шляхом перевірки суті зазначеного в ньому адміністративного правопорушення, яке висувається особі та під час підтвердження обставин описати їх в своєму рішення.

У відповідності до положень КУпАП суд не може самостійно встановлювати обставини вчинення адміністративного правопорушення та виходити за межі обставин, зазначених у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення.

 Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

При цьому, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності свідчать про відсутність належних, достатніх і допустимих доказів, які б вказували про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та відсутність в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1, ст. 283 ч. 7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 173, 185 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя:                                                                                А.О. Чорна